Постанова

від 19.11.2018 по справі 916/203/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/203/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Молодов В.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ; в особі, Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ;

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 року, м. Одеса, суддя Демешин О.А., повний текст складено 16.07.2018 року

у справі № 916/203/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ; в особі, Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО

про стягнення 145 806,03 грн.,

за участю представників сторін:

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 14.09.18; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВІНПРО";

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО з позовом про стягнення 145 806,03 грн., у якості збитків у вигляді втраченого права на податковий кредит з ПДВ, понесених в результаті відсутності дій сторони по договору по оформленню податкової накладної, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Позовні вимоги позивача у справі - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО , в порушення п. 15.5 укладеного договору за вищезазначеними операціями не здійснив вчасно реєстрацію податкових накладних у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим позбавив Позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 145 806, 03 грн. до податкового кредиту та відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року у справі №916/203/18 (ухвалене суддею Демешиним О.А., повний текст складено 16.07.18) у задоволенні позову відмовлено повністю.

13.07.2018р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10 219,60 грн., понесених у зв'язку із розглядом справи.

16.07.2018р. Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. додатковим рішенням по справі №916/203/18 задовольнив заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО , та стягнув з ПАТ Українська залізниця в особі РВ Одеська залізниця на користь ТОВ ВІНПРО витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 219,60 грн., понесені у зв'язку із розглядом справи.

Обґрунтовуючи своє додаткове рішення, суд першої інстанції зазначає, що матеріали справи містять докази фактичного понесення витрат на правову допомогу на вказану суму, згідно укладеного Договору, платіжних доручень та акту надання професійної правничої допомоги: копії Договору №2303 від 23.03.2018р. про надання юридичних послуг, акту прийому-передачі наданих послуг від 13.04.2018р. та платіжного доручення №393 від 16.04.2018р. на суму 10219,6грн.

З матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що при ухвалені Рішення суду не було вирішено питання про розподіл витрат на правову допомогу, які понесені Відповідачем, тому заява підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення вимог чинного матеріального та процесуального законодавства України і просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16 липня 2018 року у даній справі, стягнути судові витрати з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідачем не надано, а в суді першої інстанції не здобуто платіжних документів про оплату послуг на правничу допомогу - платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів, які б підтверджували, що ним понесено такі витрати в сумі 10 220,00 грн., тому у задоволенні цих вимог суд повинен був відмовити, оскільки надане Відповідачем платіжне доручення №194від 16.04.2018 року на суму 10 219,60 гри., як доказ понесених витрат на правничу допомогу, не завірено банком.

Крім того, згідно Акту №01-11/152/2018 від 14.05.2018 року вбачається, що долучені документи до поштового відправлення від 10.05.18 додані в копіях.

Скаржник вважає, що судом проігноровані положення п.4 ст.126 ГПК України при ухваленні додаткового рішення, оскільки згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2018р. вбачається, що складання відзиву на позов тривало десять годин тридцять хвилин та коштувало 7400,40грн.

Виходячи зі складності справи, на думку апелянта, справа не є такою, яка потребує багато уваги, та написання відзиву впродовж 10:30 год., оскільки вирішальним аргументом для відповідача була реєстрація податкової накладної, чим право позивача на отримання податкового кредиту було відновлено.

Також, апелянт наголошує, що представництво у судовому засіданні, як юридична послуга, коштує 704,80 грн за одну годину, однак станом на 13.04.2018 року судових засідань не було, тим паче тривалістю одну годину; критично оцінює таку юридичну послугу як написання письмових пояснень, особливо в частині подання їх до суду, тому що надсилались письмові пояснення на електронну адресу, згідно наданих Відповідачем скріншотів.

Скаржник наголошує на необхідності звернути увагу на наявність вимог щодо розумності, необхідності та обґрунтованості понесених витрат. Європейський суд з прав людини при розгляді подібних справ зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Наведене, на думку апелянта, свідчить про те, що Господарським судом Одеської області при ухвалені додаткового рішення від 16.07.2018 року не були враховані вимоги п. 4 ст. 126 ПІК України, не були досліджені додані Відповідачем матеріали в якості доказів на предмет їх дійсності, всупереч положенням ст. 236 ГПК України, що призвело до невмотивованих висновків суду про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, що є підставою для скасування додаткового судового рішення від 16.07.2018 року

У відзиві на апеляційну скаргу від 14.09.2018 року (вх.. №2413/18 Д1) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО заперечує проти доводів апелянта, вважає оскаржуване рішення суду законним, обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця .

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до п. 10.1. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування.

Відповідно до п. 10.5. згаданої постанови, під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и)/електронний(і) цифровий(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Згідно з ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Отже, на думку відповідача, чинним законодавством не вимагається проставлення печатки банку на платіжному дорученні, печатка банку обов'язково проставляється виключно на платіжних дорученнях, поданих банку в паперовій формі, в разі відмови в виконанні платіжного доручення, а в іншому випадку банком проставляється електронно-цифровий підпис.

Зокрема, в наданому до матеріалів справи платіжному дорученні міститься позначка проведено банком, дата, час , що і є достатнім з урахуванням електронної форми документа доказом проведення банківської операції. Такий документ без оригінальної печатки банку є оригіналом платіжного доручення та має бути переведений в візуальну форму саме в такому вигляді, і саме в тому вигляді в подальшому підлягає посвідченню як копія.

Додаткових відміток з мокрою печаткою платіжне доручення містити не повинно згідно з вимогами чинного законодавства. Електронної позначки проведено банком на думку відповідача, достатньо для підтвердження того факту, що документ виконаний.

В судове засідання, яке відбулося 19.11.2018р., не з'явився представник позивача, повідомлений належним чином про судове засідання. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, після винесення судового рішення по справі №916/203/18, 13.07.2018 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО надійшла заява про прийняття додаткового рішення, в якій відповідач просить суд відшкодувати на користь відповідача судові витрати на правову допомогу у зв'язку із розглядом справи.

Відповідач у своїй заяві посилаючись на письмовий відзив від 14.05.2018р. (вх.. №9469/18) зазначає, що до нього приєднано також Акт прийому-передачі наданих послуг від 13 квітня 2018р. та платіжне доручення №393 від 16 квітня 2018р. як доказ понесених судових витрат на правову допомогу.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг №2303 від 23.03.2018 року, відповідно до якого ТОВ ВІНПРО (замовник) та адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД 002955 (виконавець) домовились про те, що виконавець надає замовнику юридичні послуги згідно переліку стосовно захисту прав та інтересів Замовника в господарській справі №916/203/18. (а.с.130-132)

Враховуючи доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції вимог п.4 ст.126 ГПК України щодо розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Судовою колегією досліджено Акт прийому-передачі наданих послуг від 13 квітня 2018р. в якому підтверджено, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги в повному обсязі і заперечень щодо якості послуг не має, а саме, судом встановлений об'єм у кількості 14 годин 30 хвилин, вартість однієї години послуг складає 704,80грн., що складає 10 219,60грн. (а.с.133)

Так, відповідно до зазначеного Акту, Адвокатом надані наступні послуги:

Написання заяви про розгляд справи №916/ 203/18 в загальному провадженні. 0:30:00 Складання відзиву на позов у справі №916/ 203/18. Збирання доказів. 10:30:00 Організація відправки сторонам відзиву на позов у справі 91б/203/18з додатками. 0:30:00 Представництво в судовому засіданні у справі №916/203/18. 1:00:00 Складання та подання до суду письмових пояснень по суті справи № 916/203/18. 1:30:00 Написання заяви про надання доказів судових витрат після рішення суду. 0:30:00 Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

16.11.2018 року до суду надійшли письмові пояснення ТОВ ВІНПРО по справі, в яких відповідач зазначає, що на платіжному дорученні проставлено цифровий підпис банку, а печатка або штамп не повинні ставитись, на що помилково посилається апелянт.

Зауважує, що підготування відзиву зводиться не тільки до технічного набору тексту, представником здійснено збір необхідних доказів, запитано в бухгалтерії відповідача усі документи, систематизовано їх та описано у відзиві. Найбільше часу відповідач витратив на аналіз судової практики. Тому на думку відповідача, час витрачений відповідачем на підготування процесуальних документів є абсолютно виправданим і свідчить про професійний підхід до представника у справі.

До пояснень відповідачем додане платіжне доручення №393 від 16.04.2018 року на суму 10219,60 грн. з відміткою банку про проведення платежу.

Таким чином, доводи апелянта про непроведення платежу банком спростовуються наданим платіжним дорученням.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що матеріали справи містять докази фактичного понесення витрат на правову допомогу на вказану суму, згідно укладеного Договору, платіжних доручень та акту надання професійної правничої допомоги: копії Договору №2303 від 23.03.2018р. про надання юридичних послуг, акту прийому-передачі наданих послуг від 13.04.2018р. та платіжного доручення №393 від 16.04.2018р. на суму 10219,6грн., та на підставі зазначених доказів прийняв рішення про стягнення з ПАТ Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВІНПРО" 10219 гривень 60 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апелянта про складність справи судовою колегією відхиляються, оскільки в суді апеляційної інстанції відповідачем доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України.

Доводи апелянта про розбіжність у попередньо заявленій сумі судових витрат та фактично понесених витратах на 40 копійок судова колегія також відхиляє, оскільки відповідно до ч.3 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Таким чином, доводи скаржника про неспівмірність витрат, обов'язок доведення яких покладено саме на нього згідно ч.6 ст.126 ГПК України, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За таких обставин, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 року у справі № 916/203/18 підлягає залишенню без змін.

Крім того, відповідачем заявлено про понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції відповідачем надані: платіжне доручення №785 від 14.11.2018 року на суму 3000 грн., також з відповідною відміткою банку, договір про надання правової допомоги №б/н від 01.09.2018 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 12.11.2018 року, згідно якого ОСОБА_2 надана, а ТОВ ВІНПРО прийняв послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу, та виїзд в судове засідання на загальну суму 3000 грн.

Згідно ст.129 ГПК Україии, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст.126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За таких обставин, судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та здійснити розподіл судових витрат у даній справі шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ; в особі, Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 126, 270, 271, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 року у справі № 916/203/18 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІНПРО 3000,00 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із реквізитами сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 21.11.18р.

Головуючий суддя: А.І Ярош

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_3