Постанова

від 19.11.2018 по справі 911/1712/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р., м. Київ Справа№ 911/1712/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Яцюк В.О., Дудник А.В.,

від приватного виконавця: Юхименко Ю.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2018р., м. Київ, у справі №911/1712/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна"

до Фізичної особи-підприємця Яцюка Вадима Олександровича

про стягнення 2071912,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2018р. у справі №911/1712/17 скаргу Відповідача на дії Скаржника задоволено. Визнано незаконними дії Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Визнано незаконною та скасовано постанову Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.02.2018р.

Ухвала мотивована тим, що витрати Скаржника на виконання наказу Господарського суду Київської області №911/1712/17 від 20.10.2017р. мали були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, у разі недостатності вказаних коштів стягувач зобов'язаний додатково авансувати такі витрати, приватний виконавець не позбавлений можливості за рахунок власних коштів сплатити витрати виконавчого провадження.

Місцевий суд зазначив, що постанова про стягнення виконавчих витрат виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону України Про виконавче провадження або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження. Натомість оскаржувана постанова прийнята 26.02.2018р., не зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018р. зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. у справі №911/1712/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Також місцевий суд вказав, що у суду відсутня можливість встановити які саме, та у якому розмірі витрати поніс Скаржник за виконавчі дії, які здійснені до 12.02.2018р.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Скаржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2018р. у справі №911/1712/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги Відповідача на дії Скаржника відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти здачі-прийомки були складені на стадії примусового виконання рішення до зупинення та до закінчення виконавчого провадження, що спростовує доводи Відповідача про незаконність дій Скаржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. апеляційну скаргу Скаржника залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 03.09.2018р. Скаржником подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №911/1712/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.10.2018р., справу №911/1712/17 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018р. прийнято справу №911/1712/17 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І., розгляд апеляційної скарги у справі №911/1712/17 (з врахуванням ухвали суду від 22.10.2018р.) призначено на 19.11.2018р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача, Скаржника, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив :

21.07.2017р. рішенням Господарського суду Київської області у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р., позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 957492,35 грн боргу за договором №80-18 від 04.03.2011р., 48755,76 грн інфляційних втрат, 42496,92 грн 15% річних та 15731,18 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

20.10.2017р. на виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. у справі №911/1712/17 видано наказ.

13.11.2017р. постановою Скаржника було відкрито виконавче провадження ВП №55150445 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2017р. №911/1712/17.

12.02.2018р. ухвалою Верховного Суду зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. у справі №911/1712/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

26.02.2018р. постановою Скаржника у ВП №55150445 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження постановлено стягнути з боржника Відповідача 28550,47 грн витрат на проведення виконавчих дій. Вказаною постановою встановлено, що в період з 13.11.2017р. до 05.12.2017р. для організації та проведення виконавчих дій виконавцем були понесені витрати у відповідності до ст.42 Закону України Про виконавче провадження , положень наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2830/5, які підлягають стягненню з боржника.

Зазначені у постанові від 26.02.2018р. витрати включають витрати на проведення розшуку майна боржника, транспортні витрати виконавця, пересилання документів виконавчого провадження, виготовлення документів виконавчого провадження, послуги суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, плату за користування ЄДРВП та АСВП. Розмір витрат визначений на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.

22.03.2018р. постановою Верховного Суду у справі №911/1712/17 рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. у справі №911/1712/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

02.04.2018р. постановою Скаржника закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2017р. у справі №911/1712/17 у зв'язку з тим, що 02.04.2018р. засобами поштового зв'язку виконавцю стало відомо про скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ; припинено чинність арешту майна, коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

12.04.2018р. до місцевого суду від Відповідача надійшла скарга на дії приватного виконавця, згідно якої останній просив суд визнати незаконними дії Скаржника щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, визнати незаконною та скасувати постанову Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.02.2018р.

Вказана скарга обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 22.03.2018р. було скасовано рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. у справі №911/1712/17 про стягнення заборгованості, а відтак стягнення заборгованості було незаконним, а відповідно і стягнення витрат виконавчого провадження є незаконним. Так, Відповідач зазначає, що Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організацією примусового виконання рішень не передбачено стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідач вважає, що вказана в постанові сума є необгрунтованою та нічим не підтвердженою, оскільки в ній не вказано з чого вказана сума складається, а саме конкретні види та суми витрат виконавчого провадження. Крім того, не надано жодних підтверджуючих документів понесення витрат на вказану суму. При цьому, оскаржувана постанова була прийнята Скаржником після того, як Верховний Суд своєю ухвалою від 12.02.2018р. зупинив виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2017р. у справі №911/1712/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

На думку Відповідача, у діях Скаржника вбачаються грубі порушенні Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

13.07.2018р. ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/1712/17 скаргу Відповідача на дії Скаржника задоволено. Визнано незаконними дії Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Визнано незаконною та скасовано постанову Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.02.2018р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Скаржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.339, ч.1 ст.340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України Про виконавче провадження , згідно із ч.1 ст.74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України Про виконавче провадження встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності, зокрема, приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 06.06.2018р. у справі №921/16/14-г/15.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга Відповідача на дії Скаржника щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, визнання незаконною та скасування постанови Скаржника про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.02.2018р. не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки вона стосується оскарження дій приватного виконавця з винесення постанови саме про стягнення витрат виконавчого провадження.

Розгляд такого спору відповідно до ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно з ч.1 ст.278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 175, п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч.2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд розглянув скаргу, вирішення якої не віднесено до юрисдикції господарських судів, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду незалежно від доводів апеляційної скарги.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича не підлягає задоволенню. Ухвала Господарського суду Київської області від 13.07.2018р. у справі №911/1712/17 підлягає скасуванню. Провадження у справі №911/1712/17 підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що скарга не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 231, 269, 270, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2018р. у справі №911/1712/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2018р. у справі №911/1712/17 скасувати.

3. Провадження у справі за скаргою Фізичної особи-підприємця Яцюка Вадима Олександровича на дії Приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича закрити.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, ст.288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 22.11.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай