Рішення

від 07.11.2018 по справі 910/2351/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018Справа № 910/2351/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко М.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 6; ідентифікаційний код: 35322154)

третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (17502, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Незалежності, буд. 21; ідентифікаційний код: 14333202)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Юрія Коптєва, буд. 35, кв. 26; ідентифікаційний код: 34549294)

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 32942598)

про стягнення 576076 грн. 08 коп.

Представники учасників справи:

від позивача: Сечко С.В. - представник;

від відповідача: Косарев Д.В. (керівник), Жмарьова О.М. - представник;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення 576076 грн. 08 коп.

Позовна заява вмотивована тим, що позивачем внаслідок страхового випадку, на виконання умов Договору страхування, укладеного між позивачем та третьою особою, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 576076,08 грн., а тому, враховуючи вимоги статей 924, 934, 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" до позивача перейшло право вимоги відшкодування вказаних коштів за рахунок відповідача як експедитора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2017 (суддя Головіна К.І.) порушено провадження у справі №910/2351/17; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ; судове засідання призначено на 16.03.2017.

15.03.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, вказав на те, що його вина у втраті вантажу відсутня, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача суми збитків відсутні, та зазначив, що відповідальність відповідача була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування , яке і повинно здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача.

28.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив, в яких позивач, зокрема, зазначив, що саме на експедитора (відповідача) покладається відповідальність за нестачу/втрату вантажу.

Крім того, позивач вказав на те, що він звертався до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування (страховика відповідача) із заявою на виплату страхового відшкодування, однак останнє повідомило позивача про те, що ним було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/2351/17 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/2351/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі №910/2351/17 скасовано; справу №910/2351/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/145 від 20.02.2018 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №910/2351/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Лиськову М.О., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 справу №910/2351/17 було прийнято до провадження суддею Лиськовим М.О., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2018.

У підготовчому засіданні 14.03.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс .

У підготовчому засіданні 28.03.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування .

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Лиськова М.О., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 05-23/710 від 23.05.2018 справу № 910/2351/17 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2351/17, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 суддею Барановим Д.О. прийнято до провадження справу №910/2351/17; підготовче засідання призначено на 20.06.2018.

У підготовчому засіданні 20.06.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до27.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 продовжено строк розгляду справи на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.08.2018.

22.08.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, вказав на те, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язання - у деліктному та договірному, а тому позивач має право пред'явити свої вимоги як до відповідача (особи відповідальної за заподіяний збиток), так і до страховика відповідача.

28.09.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач зауважив, що оскільки відповідальність відповідача була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування , збитки підлягають відшкодуванню саме вказаним страховиком, а не відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/2351/17, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.09.2018.

У судовому засіданні 28.09.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про оголошення перерви до 17.10.2018.

У судовому засіданні 17.10.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про оголошення перерви до 07.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2018 подав письмово виступ у судових дебатах, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.11.2018 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 07.11.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103048146540.

Представник третьої особи 3 у судове засідання 07.11.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103048146558.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 07.11.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 01.11.2018 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

У судовому засіданні 07.11.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2015 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик) та Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (будь-яким товаром та/або виробами, які пов'язані з діяльністю страхувальника та/або його власністю або за страхування яких страхувальник несе відповідальність або отримує інструкції щодо їх страхування до початку перевезення.

Згідно з п. 9 Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 строк його дії встановлено з 01.01.2016 до 31.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

01.01.2016 між Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (виконавець) укладено Договір №0116В про надання послуг транспортного експедирування, відповідно до умов якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору №0116В від 01.01.2016 виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити належне, повне та своєчасне перевезення вантажів. Для здійснення зобов'язань згідно цього договору виконавець використовує автомобільний та інші види транспорту.

Згідно з п. 1.3 Договору №0116В від 01.01.2016 виконавець надає послуги згідно з заявок на перевезення замовника.

Відповідно до п. 1.5 Договору №0116В від 01.01.2016 виконавець має право для виконання заявки на перевезення здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому, виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.

Відповідно до п. 6.1 Договору №0116В від 01.01.2016 цей договір набирає чинності 01.01.2016 і діє до 31.01.2018 включно, а в частині невиконаних зобов'язань до повного їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

17.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) укладено Договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів за замовленням експедитора і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу; кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору №1 від 17.02.2016 конкретні умови перевезення - тип автомобіля, необхідний спосіб завантаження/розвантаження, вантажопідйомність, адреси та час завантаження/розвантаження, вид, найменування, маса, об'єм вантажу, кількість місць, вартість послуг по кожному перевезенню обумовлюються у заявці.

Згідно з п. 9.1 Договору №1 від 17.02.2016 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 18.03.2016 на виконання Договору №0116В від 01.01.2016 та заявки-доручення Експедитора від 18.03.2016 № 2183 (відповідно до Договору №1 від 17.02.2016), водієм ТОВ "Укртрофтранс" ОСОБА_4 було прийнято до перевезення тютюнові вироби (сигарети), у кількості 3421,200 тисяч штук у картонних коробках масою брутто 4,076 т на загальну суму 1832353,46 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.03.2016 № 91139334904, для транспортування їх за маршрутом: м. Прилуки (склад Товариства по вул. Незалежності, 21) - м. Первомайськ (склад зберігання вантажоодержувача - TOB ТК "Мегаполіс-Україна" по вул. Київська, 137), поданим під завантаження автомобілем марки "Рено", державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, напівпричіп марки ПП д.н.з. НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 22.03.2016 під час розвантаження автомобіля марки "Рено", д.н.з. НОМЕР_2, на складі вантажоодержувача - TOB ТК "Мегаполіс-Україна" було виявлено пошкодження борта з правого боку напівпричепа та нестачу вантажу - сигарет у кількості 1699,6 тис. штук на загальну суму 932 353,08грн., що підтверджується актом огляду від 22.03.2016 та відміткою в ТТН від 18.03.2016 про нестачу товару.

За вказаним фактом слідчим Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області 23.03.2016 було порушено кримінальне провадження № 12016150110000890 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 (таємне викрадення чужого майна) Кримінального кодексу України.

З матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що водій ОСОБА_4, перебуваючи в м. Первомайську, заїхав на територію ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна" за адресою: м. Первомайськ, вул. Київська, 137, де вранці наступного дня мав розвантажити товар - тютюнові вироби. Проте, вранці 22.03.2016 виявив крадіжку тютюнових виробів з напівпричепу свого автомобіля, внаслідок чого за телефоном звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 7 Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 страховим ризиком (випадком) є втрата, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених п. 3.1.1 Правил З відповідальністю за всі ризики включаючи проміжне зберігання вантажів на складах.

Згідно з п. 17.3.1 Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 при втраті вантажу або якщо за висновком експерта відбулося повне псування вантажу, страхове відшкодування виплачується у розмірі вартості вантажу, що перевозився, за мінусом вартості вантажу, що залишився (уцілів). Із суми страхового відшкодування віднімається відповідна франшизи, передбачена Додатком № 1.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до страхового акту №ДКЦВ-11469 від 15.08.2016, складеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 становить 576076 грн. 08 коп., на підставі якого та заяви страхувальника (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) на виплату страхового відшкодування позивачем 15.08.2016 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 576076 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням №14804 від 15.08.2016.

При цьому, судом встановлено, що 15.08.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик) та Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (страхувальник) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015, в якій сторони зазначили, що за страховим випадком, що мав місце 22.03.2016 з вантажем, що належить страхувальнику, розмір нанесеного збитку складає 932353 грн. 08 коп.

У п. 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що за обоюдною згодою розмір страхового відшкодування становить 576076 грн. 08 коп.

У зв'язку із здійсненням виплати страхового відшкодування, 17.08.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 03/4935 компенсувати виплачену позивачем суму страхового відшкодування в розмірі 576076,08 грн.

У відповідь на вказану вимогу, експедитор (відповідач) листом від 30.08.2016 № 2265 повідомив позивача про те, що його відповідальність при здійсненні експедирування вантажів була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Юнісон Страхування" відповідно до Договору страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 № 0703.000401.120, а тому позивач має право звернутись до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування для задоволення своїх вимог.

З огляду на те, що відповідач як особа, відповідальна за заподіяний збиток, у добровільному порядку не відшкодував позивачу, до якого перейшло право вимоги після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування (Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015) грошові кошти у сумі 576076 грн. 08 коп., звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 576076 грн. 08 коп. (розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі на підставі договору добровільного страхування).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/2351/17 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/2351/17 залишено без змін.

Вищевказані судові рішення вмотивовані тим, що до спірних правовідносин правильним є застосування статті 993 ЦК України та статті 27 ЗУ "Про страхування", а не статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних, що мають місце у даній справі.

Також, тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі № 910/20757/16, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрофтранс" (перевізник) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитора) про стягнення вартості наданих послуг з перевезення в розмірі 51653,15 грн., задоволено зустрічний позов експедитора про стягнення з ТОВ "Укртрофтранс" збитків (у вигляді франшизи) у розмірі 178138,50 грн.

При цьому, вказаним рішенням був встановлений факт невиконання ТОВ "Укртрофтранс" своїх обов'язків щодо збереження вантажу Договором перевезення від 17.02.2017 № 1, в результаті чого ТОВ "Укртрофтранс" допустило втрату товару на суму 932353,08 грн., а також те, що втрата вантажу сталась не з вини експедитора (Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ), а з вини ТОВ "Укртрофтранс" (перевізника), тому особою, відповідальною за завдані збитки під час перевезення товару за товарно-транспортною накладною від 18.03.2016 № 9113034904, є саме ТОВ "Укртрофтранс" (перевізник).

Враховуючи приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття судових рішень), суди у даній справі дійшли висновку, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група мало звернутись з позовом про стягнення виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 576076,08 грн. саме до ТОВ "Укртрофтранс", як до особи, відповідальної за завдані збитки, на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 ЗУ "Про страхування".

Однак, постановою Верховного Суду від 29.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі №910/2351/17 скасовано; справу №910/2351/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу №910/2351/17 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.01.2018 вказав на те, що на новому розгляді суду необхідно встановити, чи є експедитор (відповідач), в розумінні статей 618, 932 ЦК України та статті 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також умов Договору експедиторських послуг (Договору №0116В від 01.01.2016), відповідальною особою у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого , пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом, 18.03.2016 на виконання Договору №0116В від 01.01.2016 та заявки-доручення Експедитора від 18.03.2016 № 2183 (відповідно до Договору №1 від 17.02.2016), водієм ТОВ "Укртрофтранс" ОСОБА_4 було прийнято до перевезення тютюнові вироби (сигарети), у кількості 3421,200 тисяч штук у картонних коробках масою брутто 4,076 т на загальну суму 1832353,46 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.03.2016 № 91139334904, для транспортування їх за маршрутом: м. Прилуки (склад Товариства по вул. Незалежності, 21) - м. Первомайськ (склад зберігання вантажоодержувача - TOB ТК "Мегаполіс-Україна" по вул. Київська, 137), поданим під завантаження автомобілем марки "Рено", державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, напівпричіп марки ПП д.н.з. НОМЕР_1.

Як встановлено судом, 22.03.2016 під час розвантаження автомобіля марки "Рено", д.н.з. НОМЕР_2, на складі вантажоодержувача - TOB ТК "Мегаполіс-Україна" було виявлено пошкодження борта з правого боку напівпричепа та нестачу вантажу - сигарет у кількості 1699,6 тис. штук на загальну суму 932353,08 грн ., що підтверджується актом огляду від 22.03.2016 та відміткою в ТТН від 18.03.2016 про нестачу товару.

Як встановлено судом, майнові інтереси власника втраченого вантажу (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) були застраховані Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група на підставі Договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015.

Як встановлено судом, відповідно до страхового акту №ДКЦВ-11469 від 15.08.2016, складеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 становить 576076 грн. 08 коп., на підставі якого та заяви страхувальника (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) на виплату страхового відшкодування позивачем 15.08.2016 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 576076 грн. 08 коп. , що підтверджується платіжним дорученням №14804 від 15.08.2016.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 ЗУ "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом, 01.01.2016 між Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (виконавець) укладено Договір №0116В про надання послуг транспортного експедирування, відповідно до умов якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Згідно з статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до п. 1.5 Договору №0116В від 01.01.2016 виконавець має право для виконання заявки на перевезення здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому, виконавець (тобто, відповідач) несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до норм законодавства та умов Договору №0116В від 01.01.2016, саме експедитор (відповідач у справі) є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику вантажу у зв'язку з втратою вантажу.

Разом з тим, як встановлено судом, 17.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) укладено Договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів за замовленням експедитора і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу; кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі.

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до пункту 6.15 Договору №1 від 17.02.2016 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (CMR, ТТН).

Тобто, перевізник також є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику вантажу у зв'язку з його втратою.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі №910/20757/16, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ "Укртрофтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення вартості наданих послуг з перевезення в розмірі 51653,15 грн., задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення з ТОВ "Укртрофтранс" збитків (у вигляді франшизи) у розмірі 178138,50 грн.

Вказаним рішенням був встановлений факт невиконання ТОВ "Укртрофтранс" своїх обов'язків щодо збереження вантажу за Договором №1 від 17.02.2016, в результаті чого ТОВ "Укртрофтранс" допустило втрату товару Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки у сумі 932353,08 грн., а також те, що втрата вантажу сталась не з вини експедитора, а з вини ТОВ "Укртрофтранс", тому особою, відповідальною за завдані збитки під час перевезення товару Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (ТТН від 18.03.2016), є саме ТОВ "Укртрофтранс" (перевізник).

Однак, суд зазначає, що встановлення судом у справі №910/20757/16 факту відсутності вини експедитора щодо втрати вантажу, та встановлення вини саме перевізника, не позбавляє позивача права пред'явити свої вимоги до експедитора (Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ), так як норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування врегульовують питання щодо права особи, яка відшкодувала збитки, звернення саме до відповідальної особи або до винної особи, яка завдала такі збитки, а в даній справі позивач відповідно до норм Закону та умов Договору №0116В від 01.01.2016 набув права звернення саме до відповідальної особи за завдані збитки, якою є Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор).

Згідно з статтею 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Суд зазначає, що статтями 618, 932 ЦК України та статтею 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" та умови Договору експедиторських послуг, передбачено відповідальність саме експедитора (відповідача) за збереження вантажу та за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.

Водночас, вказані норми права передбачають право особи на відшкодування виплаченого страхового відшкодування та не встановлюють обов'язку звернення до конкретної відповідальної особи, якщо у правовідносинах, які виникли відповідальних осіб є декілька (в даному випадку відповідальними особами є як експедитор, так і перевізник).

Тобто позивач має право на свій розсуд визначити хто із відповідальних осіб є відповідачем у справі.

В даному випадку, позивач на власний розсуд визначає відповідальною особою (відповідачем у справі) сам експедитора (Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ), а не перевізника (Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс ).

При цьому, відповідно до п. 5.2 Договору №0116В від 01.01.2016 у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії. В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшизи становить 178138 грн. 50 коп. та може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.

Згідно з п. 5.3 Договору №0116В від 01.01.2016 в разі, якщо виконавець не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з його вини, виконавець має відшкодувати замовнику вартість втраченої або пошкодженої продукції у розмірі повної вартості втраченої або пошкодженої продукції, яка зазначена в товарно-супровідних документах на вантаж.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення відповідача (експедитора) до Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки з необхідними підтверджуючими документами про те, що втрата вантажу сталась не з вини експедитора (відповідача).

При цьому, наявність пункту договору про звільнення сторони у договорі від відповідальності за результатом вчинення нею певних дій не свідчить, що особа, яка не здійснила покладений на неї договором обов'язок повинна бути звільнена від відповідальності, за дії вчинені іншою стороною, які передбачені законодавством та договором для отримання страхового відшкодування. Тобто захистила своє порушене право у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що експедитор (відповідач) - Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна є відповідальною особою у спірних правовідносинах, так як його відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з втратою вантажу, передбачені як умовами Договору №0116В від 01.01.2016, так і нормами законодавства.

Однак, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Відповідно до п. 5.5 Договору №0116В від 01.01.2016 виконавець повинен застрахувати свою відповідальність за даним договором.

Судом встановлено, що 06.11.2015 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (страхувальник) укладено Договір №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з цивільною відповідальністю страхувальника при здійснення ним експедирування вантажів на умовах нормативних актів.

Відповідно до п. 1.3 Договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 вигодонабувачами за цим договором є особи, що мають право на одержання страхового відшкодування відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.1 Договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 страховим ризиком є відповідальність за загибель та/або пошкодження вантажу, відповідальність за втрату вантажу; страхова сума на один страховий випадок - 2000000 грн. 00 коп., безумовна франшизи - 10000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.6 Договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 строк його дії встановлено з 11.11.2015 до 10.11.2016. В період дії цього договору стосовно кожного перевезення цей договір діє з моменту приймання перевізником, з яким страхувальник укладає договір на перевезення, вантажу для перевезення до моменту передачі вантажу уповноваженому одержувачу вантажу.

Згідно з п. 4.1 Договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 величина страхового відшкодування визначається на підставі рішення суду або претензії третьої особи, виходячи із суми збитку, відповідальним за який є страхувальник.

Таким чином, станом на дату настання страхового випадку за Договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015, відповідальність експедитора (відповідача) була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування за Договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).

Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок визначено як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, юридична особа-страхувальник під час укладення із суб'єктом страхової діяльності (страховиком) договору страхування цивільної відповідальності, що може настати під час здійснення нею підприємницької діяльності, розраховує на добросовісність страховика у разі настання страхового випадку щодо виконання ним обов'язку з виплати на користь страхувальника або на користь третьої особи-потерпілого (вигодонабувача) страхового відшкодування, яке повністю (частково) покриє збитки (шкоду), завдані настанням страхового випадку.

Згідно з частиною 1 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, зазначеною статтею встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ) у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування ) потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

Таким чином, виходячи з положень статті 1194 ЦК України експедитор як страхувальник несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду у зв'язку з викраденням переданого йому для перевезення вантажу в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

З урахуванням приписів статті 1194 ЦК України та статей 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" позивач має право на відшкодування виплаченого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 за рахунок страховика - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування , з можливістю подальшого стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитора) різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №910/1978/17).

Адже, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, так як уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, як наслідок, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц).

Судом встановлено, що у зв'язку з втратою вантажу, відповідач звернуся до страховика за Договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 (Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування ) із заявою про відшкодування збитку (вх. № 195 від 24.03.2016), однак листом вих № 10-242 від 13.05.2016 страховик не визнав вказану подію страховим випадком та відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування із регресною вимогою №03/4935 від 17.08.2016, в якій просив виплатити страхове відшкодування у розмірі 576076 грн. 08 коп.

Однак, листом вих. №10-582 від 29.08.2016 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування повідомило позивача про те, що втрата вантажу 22.03.2016 не було визнано страховиком як страховий випадок, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаної регресної вимоги.

Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про страхування відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Таким чином, відмова Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування у виплаті страхового відшкодування за Договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 може бути оскаржена у судовому порядку.

При цьому, як зазначено судом, експедитор як страхувальник несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду у зв'язку з викраденням переданого йому для перевезення вантажу в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

Таким чином, зважаючи на предмет та підстави позову, встановленню підлягає як фактичний розмір завданої власнику вантажу шкоди, так і розмір виплаченого страховиком (Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування ) страхового відшкодування за Договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015.

Враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог (відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України) та в межах розгляду даної справи у суду відсутні підстави надавати оцінку правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за Договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, та в тому числі встановлювати суму (розмір) такого страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу у даній справі (зважаючи й на те, що ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування становить 2000000 грн. 00 коп., а франшизи - 10000 грн. 00 коп., що повністю достатньо для компенсації понесених позивачем витрат), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна грошових коштів у розмірі 576076 грн. 08 коп. задоволенню не підлягають (у зв'язку з необґрунтованістю заявленої позивачем суми грошових коштів).

У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) Пронін проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що інші доводи позивача судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.11.2018

Суддя Д.О. Баранов