Постанова

від 21.11.2018 по справі 320/9019/17 (2-а/320/107/18)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

21 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 320/9019/17 (2-а/320/107/18) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.05.2018 р. (суддя Юрлагіна Т.В., повне судове рішення складено 29.05.2018 р.) в справі № 320/9019/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, які полягають у ненаданні соціальних послуг протягом 3 років; зобов'язання на підставі довідки МСЕК та реабілітаційної програми виконати Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , надавши безоплатні соціальні послуги.

Заявою від 04.05.2018 р. позивачем уточнено позовні вимоги. Позивач просив визнати дії та бездіяльність Територіального центра обслуговування Мелітопольської райдержадміністрації незаконними в частині ненадання соціальних послуг і фабрикуванні відповідних наказів, вимаганні грошей за послуги, незаконному відрахуванні субсидій; зобов'язання надати безоплатно соціальні послуги; примусово стягнути з відповідача незаконно вилучені кошти субсидії в розмірі 140,52 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.05.2018 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії та бездіяльність Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації щодо зняття з обліку та не надання ОСОБА_2 безоплатних соціальних послуг; на підставі ст. ст. 37 , 38 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , довідки до акту огляду МСЄК № 163005 від 31.03.2011 та індивідуальної програми реабілітації інваліда № 489 від 02.07.2013 зобов'язано Територіальний центр соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації надати ОСОБА_2 безоплатні соціальні послуги; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивача відповідно до наказу директора територіального центру від 01.11.2016 р. № 114 прийнято на обслуговування на платній основі, з позивачем укладено договір про надання соціальних послуг саме на платній основі. Також не враховано наявність у позивача доньки, з якої відповідно до рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11.12.2014 р. в справі № 659/587/14-ц стягнуто щомісячно на корить позивача 360 грн. витрат, пов'язаних з наданням піклування позивачу як батьку.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга повинна бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЄК № 163005 від 31.03.2011 позивачу з 31 березня 2011 року встановлена третя група інвалідності безстроково; позивач потребує періодично (не постійно) сторонньої допомоги.

11.12.2014 рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з ОСОБА_4 стягнуто щомісячно на користь ОСОБА_2 360,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням піклування ОСОБА_2 як батьку, починаючи з дня набрання рішенням суду чинності та довічно. Рішення суду набрало законної сили 22.02.2015.

04.05.2017 постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовну заяву ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області про визнання дій відповідачів протиправними, стягнення коштів задоволено частково; визнано протиправними дії Комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області у не прийняті до відома довідки до акту огляду МСЄК серія АД № 163005 від 31.03.2011 року щодо огляду ОСОБА_2; зобов'язано Комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області надати ОСОБА_2 безоплатні соціальні послуги.

20.07.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Мелітопольського міськрайонного суду від 04 травня 2017 р. скасовано. Підставою скасування вищевказаної постанови суду є те, що позивач не може відноситися до громадян, які відповідно до статті 7 Закону України Про соціальні послуги мають право на надання їм соціальних послуг безоплатно, так як має доньку, яка повинна забезпечити йому догляд і допомогу, посилаючись на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11.12.2014.

Позивач знаходиться на обліку в Мелітопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, померлого внаслідок загального захворювання.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 489 від 02.07.2013 року позивач відповідно до п. 7 потребує в періодичній (не постійно) сторонній допомозі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як особа з інвалідністю, якій в індивідуальній програмі визначено вид необхідної допомоги, підпадає під дію ст. ст. 37 , 38 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідно, має право на отримання соціальних послуг безоплатно, а та обставина, що позивач має доньку, яка повинна забезпечувати йому догляд і допомогу, не може бути підставою для відмови у призначенні соціальних послуг безоплатно, оскільки Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні як спеціальним законом, який регламентує обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин, не передбачено такої умови.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства 3 групи безстроково, що встановлено довідкою до акту огляду МСЕК № 163005 від 31.03.2011 р., за змістом якої позивач періодично (не постійно) потребує сторонньої допомоги.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Мелітопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області, отримує пенсію в разі втрати годувальника, померлого від загального захворювання.

Відповідно до п. 7 індивідуальній програми реабілітації інваліда № 489 від 02.07.2013 р. позивач потребує в періодичній (не постійно) сторонній допомозі.

30.09.2014 р. позивачем отриманий медичний висновок Терпінівської АПСМ, згідно з п. 4 якого ОСОБА_2 підлягає обслуговуванню (наданню соціальних послуг) у відділені соціальної допомоги вдома - так, строком на один рік.

Наказом директора Територіального центру від 01.11.2016 р. № 114 ОСОБА_2 прийнято на обслуговування відділення на платній основі, з ОСОБА_2 укладено договір про надання соціальних послуг з 01.11.2016 р. по 31.12.2016 р., строк дії якого подовжено до березня 2017 р.

Наказом відповідача № 62 від 10.07.2017 р. припинено надання соціальних послуг ОСОБА_2 з 07.07.2017 р. на підставі несвоєчасного внесення плати за отримані послуги протягом 1 місяця після пред'явлення рахунку та невиконання отримувачем без поважних причин вимог щодо отримання соціальних послуг з догляду вдома після письмового попередження про припинення чи обмеження її надання або після обмеження надання такої послуги.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11.12.2014 р. в справі № 659/587/14-ц стягнуто з ОСОБА_5 (доньки позивача) щомісячно на корить позивача 360 грн. витрат, пов'язаних з наданням піклування позивачу як батьку.

Предметом доказування є право позивача на отримання безоплатно соціальних послуг.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначає Закон України Про соціальні послуги від 19.06.2003 р. № 966-IV (далі - Закон № 966-IV), згідно зі статтею 1 якого соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

Відповідно до статті 7 Закону № 966-IV соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються:

громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум;

дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Особам, крім зазначених у частині п'ятій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. № 1417 (далі - Перелік № 1417).

Відповідно до пункті 6, 7 Переліку № 1417 територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг:

громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку;

громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей,

дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.

Для окремих структурних підрозділів територіального центру можуть передбачатись особливі умови здійснення безоплатного надання соціальних послуг.

Територіальний центр може надавати платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей), визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 12 "Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх

переліку":

громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.

Таким чином, спеціальним законом у сфері надання соціальних послуг, а саме Законом № 966-IV, визначено, що соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються, зокрема, громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

В спірному випадку позивач має повнолітню доньку ОСОБА_4, з якої рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11.12.2014 р. в справі № 659/587/14-ц, яке набрало законної сили, стягнуто на користь ОСОБА_2 360 грн. витрат, пов'язаних з наданням піклування ОСОБА_2 як батьку, починаючи з дня набрання рішення суду чинності та довічно.

Таким чином, оскільки позивач має рідних (доньку), які повинні забезпечити йому догляд, позивач не відноситься до категорії осіб, які відповідно до статті 7 Закону Про соціальні послуги мають право на надання їм соціальних послуг безоплатно.

Суд вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до цих правовідносин приписів Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Як зазначено вище, предметом спірних правовідносин є право позивача на отримання соціальних послуг, які безпосередньо врегульовані саме Законом № 966-IV.

Поряд з цим, Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і

інтересами.

Також Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не містить приписів щодо надання такого виду соціальних послуг як обслуговування на дому, про отримання якого просить позивач.

Також є безпідставним посилання суду першої інстанції на пункт 20 Переліку № 1417, яким передбачена можливість, що місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що утворив територіальний центр, може приймати, як виняток, рішення (розпорядження) про звільнення від плати за соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома громадян, які мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. В такому разі видатки, повязані із соціальним обслуговуванням (наданням соціальних послуг) громадян, передбачаються в кошторисі територіального центру за рахунок додаткових коштів місцевих бюджетів.

Можливість прийняття рішення про звільнення від плати за соціальне обслуговування осіб, які мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу, як виключення, є дискреційними повноваженнями відповідного місцевого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, що створили відповідний територіальний центр.

В цьому випадку не є предметом спору рішення, дії або бездіяльність Мелітопольської районної ради, що утворила відповідний територіальний центр, оскільки позивачем не заявлялись позовні вимоги до органу місцевого самоврядування щодо зобов'язання прийняти таке рішення.

Крім того, зважаючи на те, що зазначене вище рішення може прийматися відповідним органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади як виключення, суд позбавлений компетенції на зобов'язання здійснити такі дії.

Відтак, суд приходить до висновку про помилковість висновку першої інстанції про часткове задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії суб'єкта владних повноважень щодо призначення, здійснення, надання соціальних послуг, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.05.2018 р. в справі № 320/9019/18 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.05.2018 р. в справі № 320/9019/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в справі № 320/9019/18 нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунальної установи Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21.11.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21.11.2018 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко