Постанова

від 20.11.2018 по справі 815/2995/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №815/2995/17

адміністративне провадження №К/9901/1559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ТЕК КООРДИНАТОР на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 (суддя - Балан Я.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Потапчук В.О.) у справі №815/2995/17 за позовом Приватного підприємства ТЕК КООРДИНАТОР до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Приватне підприємство ТЕК КООРДИНАТОР (далі - ПП ТЕК КООРДИНАТОР ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) від 15.03.2017 №0004021404 та №0003991404.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ПП ТЕК КООРДИНАТОР оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог ПП ТЕК КООРДИНАТОР зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено як доказ товарності спірних операцій подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, не перевірено факту подальшого використання позивачем результатів придбаних послуг у власній господарській діяльності, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на виконання ухвали слідчого судді Приморського району м. Одеси від 28.12.2016 №522/522/5458/16-к та відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 02.02.2017 №164, у період з 07.02.2017 по 15.02.2017 ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ПП ТЕК КООРДИНАТОР з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, у тому числі, при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах із ПП Благо ДАР , ПП Профіс Компані , ТОВ Альтерс , ТОВ Енергоресурс Україна , ТОВ Сістемс Тонер , ТОВ Катерина , ПП Вігор за період з 01.01.2013 по 01.12.2016, про що складено акт від 22.02.2017 №000018/15-32-14-04/36487591.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПП ТЕК КООРДИНАТОР підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 та підпункту 38.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 200080,00 грн.; пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 783484,00 грн. у зв'язку з протиправним формуванням позивачем даних податкового обліку (податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховують при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток) за операціями з придбання послуг перевезення та транспортного експедирування.

На обґрунтування цього висновку ГУ ДФС в Одеській області, зокрема, посилається на те, що представлені платником первинні документи не містять необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст, обсяг наданих послуг, їх конкретних виконавців та місць надання, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваних операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю платника.

На підставі названого акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області15.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004021404, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 783484,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 195961,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003991404, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 200080,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14028,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання спірних послуг.

Так, судами встановлено, що в період, що був предметом перевірки ПП ТЕК КООРДИНАТОР (замовник) було укладено ряд договорів про надання послуг перевезення та транспортного експедирування, а саме: з ТОВ Альтерс (виконавець) укладено договір від 10.01.2014 №24, з ТОВ СІСТЕМ ТОНЕР (виконавець) укладено договір від 28.07.2015 №106, з ПП ПРОФІС КОМПАНІ (виконавець) укладено договір від 30.01.2015 №96, з ТОВ ЕНЕРГОРЕСУРС Україна (виконавець) укладено договір від 30.10.2014 №57, з ПП БЛАГО ДАР (в особі директора ОСОБА_4.) (виконавець) укладено договір від 01.09.2015 №175.

Згідно з пунктом 1 зазначених договорів, виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених у договорі послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, дані якого вказується замовником у заявці, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги за договірною ціною на умовах даного договору.

Також до цих договорів укладено додаткові угоди №1, згідно яких внесено зміни та доповнено пунктом 1.4: окрім транспортно-експедиторських послуг, зазначених у п.1.1 та п.1.2 цього договору, виконавець може надати замовнику додаткові транспортно-експедиторські послуги, пов'язані із перевезенням вантажів, а саме: розробка оптимального маршруту вантажоперевезення; вибір транспорту оптимального для перевезення відповідно до специфіки вантажу; розробку схеми розподілу вантажів у просторі вантажного відсіку транспортних засобів; контроль дотримання графіку руху.

На підтвердження фактичної поставки цих послуг ПП ТЕК КООРДИНАТОР подано заявки-звіти, рахунки фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, оцінивши які на правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зазначили, що вказані документи не розкривають змісту здійснених операцій, оскільки у вказаних актах для надання доказової сили не зазначено прізвище та посада особи яка підписала їх з боку замовника, не зазначено даних щодо маршруту, автомобіля, водія; у товарно-транспортних накладних відсутні дані передбачені умовами договору.

Інших первинних документів на підтвердження господарських операцій згідно зазначених договорів про надання послуг перевезення та транспортного експедирування з ТОВ Альтерс , ТОВ СІСТЕМ ТОНЕР , ПП ПРОФІС КОМПАНІ , ТОВ ЕНЕРГОРЕСУРС Україна на пропозицію суду ПП ТЕК КООРДИНАТОР надано не було.

Вирішуючи даний спір, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, водночас, надані рахунки-фактури самі по собі не свідчать про оплату за надані послуги та не є безумовними доказами реальності господарських операцій.

Вказані обставини у взаємозв'язку з установленими у рамках кримінального провадження обставинами (які не одержали свого спростовування під час вирішення даного спору) були цілком об'єктивно розцінені судами як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

Так, відповідно до протоколу допиту підозрюваної - ОСОБА_3, на пропозицію знайомого вона займалась складанням документів, необхідних для створення юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовувалися у подальшому для прикриття своєї діяльності, а саме: надання послуг з переведення готівки та ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки. За період з 2013 - 2016 роки ОСОБА_3 брала участь у створені, реєстрації чи перереєстрації підприємств, які входили до складу Конвертаційного центру та використовувались для надання послуг з переведення готівки та ухилення від сплати податків реального сектору економіки, зокрема: ПП Благо ДАР , ПП Профіс Компані , ТОВ Альтерс , ТОВ Енергоресурс Україна, ТОВ Сістемс Тонер . Як пояснила ОСОБА_3, зазначені підприємства ніяких робіт не виконували, послуги не надавали, товари не купувалися та не продавали підприємствам реального сектору економіки, фінансово-господарські документи створювались та надавались представникам та посадовим особам для прикриття незаконної діяльності у вигляді ухилення від сплати податків.

Крім того, до суду надано протокол допиту директора ПП Благо Дар ОСОБА_4., відповідно до якого останній надав пояснення, що не укладав договори з ПП ТЕК КООРДИНАТОР , не виконував/не замовляв ніяких робіт, не придбав/не реалізовував товарів та послуг.

Таким чином, ПП ТЕК КООРДИНАТОР взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердженості права на формування у податковому обліку витрат і податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Слід також зазначити, що долучена до матеріалів касаційної скарги ухвала Апеляційного суду Одеської області від 01.10.2018. якою скасовано ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2016 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП ТЕК КООРДИНАТОР не спростовує висновки судів попередніх інстанці про порушення позивачем податкової дисципліни та правомірність нарахування контролюючим органом, за наслідками проведеної перевірки, грошових зобов'язань згідно оскаржуваних у даній справі податових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства ТЕК КООРДИНАТОР залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду