Постанова

від 21.11.2018 по справі 803/1816/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №803/1816/15

адміністративне провадження №К/9901/24854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Л.П. Іщук, В.П. Дякович, Т.В. Онишкевич) у справі№ 803/1816/15 (876/10123/15) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Рекорд ОІЛ доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рекорд ОІЛ (далі - ТОВ Рекорд ОІЛ ) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 13 травня 2015 року № 0002162205.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки висновки відповідача про реалізацію позивачем частини нафтопродуктів без сплати акцизного податку, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є необґрунтованими, оскільки операції з реалізації суб'єктами господарювання підакцизних товарів іншим суб'єктам господарювання з розрахунком за товар у безготівковій формі (талони, старт-картки) не є об'єктом оподаткування акцизним податком. Крім того, зазначає, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не є обмеженням права останніх здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної відповідачем документальної перевірки було встановлено реалізацію ТОВ Рекорд ОІЛ нафтопродуктів для некомерційного використання, тому викладені в акті перевірки висновки про заниження акцизного податку, є обґрунтованими. Крім того, під час перевірки, так і після закінчення перевірки ТОВ Рекорд ОІЛ не надав документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відпуск нафтопродуктів за довірчими документами - паливними картками, так і скретч-картками не підпадає під регулювання Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155. Судами також відзначено, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання. Крім того, контролюючим органом при проведенні камеральної, а також документальної перевірок позивача - ТОВ Рекорд ОІЛ досліджувалися лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за січень 2015 року податкова інспекція під час перевірок позивача не досліджувала, що свідчить про формальний характер проведених перевірок.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачем, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій, тобто в даному випадку ТОВ Рекорд ОІЛ реалізує нафтопродукти через мережу АЗС, тобто здійснює їх роздрібний продаж кінцевому споживачу.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Рекорд ОІЛ з питань, що становлять предмет заперечення згідно актів камеральних перевірок №204/22.5/38339862 від 24 березня 2015 року, № 191/15-38339862 від 24 березня 2015 року, № 970/22.1/38339862 від 24 березня 2015 року, № 172/15.02/38339862 від 24 березня 2015 року, № 69/15/38339862 від 24 березня 2015 року, №38/22.5/38339862 від 24 березня 2015 року за період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої складений акт від 28 квітня 2015 року за № 1629/22-05/38339862, яким встановлено порушення ст. 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, ст. 216, пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку .

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2015 року №0002162205, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 61 566 грн. 25 коп. (в тому числі за основним платежем - 49253 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12313 грн.25 коп.).

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що 30 червня 2014 року між ТОВ Рекорд ОІЛ та ТОВ ВТФ Авіас був укладений договір поставки № П-14414, відповідно до якого постачальник на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов цього договору в січні 2015 року позивач надав копії акта прийому-передачі товару від 19 січня 2015 року (додаток № 3 до договору по скретч-картках) на загальну суму 729443,95 грн., акта прийому-передачі товару від 19 січня 2015 року (додаток № 3 до договору по паливних картках) на загальну суму 536932,83 грн., податкові накладні від 19 січня 2015 року № 19014 та №19015, звіт по банківському рахунку.

Крім того, як вбачається з листа № 458 від 17 липня 2015 року ТОВ ВТФ Авіас до ТОВ Рекорд ОІЛ , вартість нафтопродуктів, отриманих від цього товариства протягом січня 2015 року, що в подальшому реалізовані відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України, включена ТОВ ВТФ Авіас до декларації акцизного податку за січень 2015 року, на яку нарахований та сплачений акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в підтвердження чого надано копії декларацій акцизного податку за січень 2015 року, ТОВ ВТФ Авіас які наявні в матеріалах справи.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Рекорд ОІЛ при реалізації паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки від 30 червня 2014 року № 14414 здійснювалась не роздрібна торгівля нафтопродуктами, а оптова торгівля, оскільки зазначені паливно-мастильні матеріали в подальшому ТОВ ВТФ Авіас реалізовуються кінцевому споживачу.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктом 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункту 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то Верховний Суд вважає, що у значенні в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Крім того, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Відтак, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд приходить до висновку про те, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв'язку з чим прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено пп. 14.1.212 ПК України згідно із яким під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Таким чином, доводи касаційної скарги відповідача про те, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а відповідно такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком, є обґрунтованими.

Вказаний правовий висновок відповідає вже усталені правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24 квітня 2018 року справа № 826/28176/15 та від 22 березня 2018 року справа № 803/3643/15.

За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду