Постанова

від 21.11.2018 по справі 826/7701/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №826/7701/16

адміністративне провадження №К/9901/41808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної фіскальної служби України (далі - ДФС) на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2016(колегія у складі суддів: Погрібніченко І.М., Іщук І.О., Шулежко В.П.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (колегія у складі суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі № 826/7701/16 за позовомПриватного підприємства Фінтер Постач (далі - Підприємство) доДФС, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016; прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що було доставлено до ДПС України 16.05.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ, тобто 16.05.2016; прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до ДФС засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №4 від 05.05.2016, яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 05.05.2016 та податкову накладну №5 від 05.05.2016, яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 05.05.2016.

Позов обґрунтовано тим, що у ДПІ не було законодавчих підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (за результатами розгляду апеляційної скарги ДФС) та від 23.05.2017 (за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ), позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ щодо одностороннього розірвання договору з Підприємством від 03.03.2016 №3 про визнання електронних документів. Визнано протиправною відмову ДПІ у прийнятті податкової декларації Підприємства з податку на додану вартість за квітень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що подавалася 16.05.2016. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року поданою Підприємством 16 травня 2016 року. Визнати неправомірними дії ДФС щодо відмови у прийнятті податкових накладних №4 від 05.05.2016 та №5 від 05.05.2016 до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних Підприємством 05.05.2016.

Вказані рішення мотивані стало те, що законодавчих умов, які б надавали право ДПІ розірвати в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, який укладено з позивачем, не виникло.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій (рішення суду апеляційної інстанції від 02.03.2017), ДФС подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову, в якій зазначає про законне здійснення повноважень щодо розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронної звітності, раніше укладених з платниками. При цьому ДФС зауважує, що відмова у прийнятті декларації в електронному вигляді від платника є похідною дією від дії ДПІ по розірванню відповідного договору.

Відзиву або заперечень від позивача на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду. ДПІ подавало касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанції в цій справі, але ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 касаційна скарга повернута.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2016 між позивачем та ДПІ укладено договір № 3 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

У той же час, позивачем 05.05.2016 було направлено до податкового органу в електронному вигляді податкові накладні: №4 та №5 від 05.05.2016.

Однак, в реєстрації накладних було відмовлено про що зазначено у квитанціях №1 від 05.05.2016 09:21:12 та 18:22:13. Причиною відмови зазначено - Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності .

16.05.2016 позивачем направлено до податкового органу в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року.

Однак, в реєстрації декларації було відмовлено про, що зазначено у Квитанції №1 від 16.05.2016 22:29:06. Причиною відмови зазначено - Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності .

Вказані дії ДПІ стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Отже, законодавством встановлено право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку - у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що у ДПІ не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із позивачем договору в односторонньому порядку й, як наслідок, для відмови у прийнятті податкової звітності.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 22.08.2018, справа №820/392/16 (адміністративне провадження №К/9901/19407/18).

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду