Постанова

від 22.11.2018 по справі 923/790/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 923/790/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Принцевської Н.М.

суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року, м. Херсон, суддя Пригуза П.Д., повний текст складено 12.09.2018 року

у справі № 923/790/18

за позовом Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Нижньосірогозької районної державної адміністрації, смт.Нижні Сірогози Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до відповідача ОСОБА_1 власників худоби "Ласуня" в особі голови спілки ОСОБА_2, с. Степне Нижньосірогозького району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області

про розірвання договору оренди землі, -

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі №923/790/18 (суддя - Пригуза П.Д.) повернуто позов Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Нижньосірогозької районної державної адміністрації, смт.Нижні Сірогози Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 власників худоби Ласуня про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвала мотивована тим, що звертаючись з позовом до суду, прокурор, в порушення приписів частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, не навів наявності у нього повноважень на звернення з позовом, не вказав обставин, за наявності яких він дійшов до висновку про бездіяльність органу державної виконавчої влади щодо спірних правовідносин, одне лише посилання на невжиття позивачем заходів без наведення на підтвердження такого доказів не є підставою для звернення прокурора з даним позовом, у зв'язку з чим, на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву прокурора повернуто.

Керівник Каховської місцевої прокуратури Херсонської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі №923/790/18 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Херсонської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України Про прокуратуру , а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так скаржник зазначає, що підставою для звернення першого заступника керівника місцевої прокуратури з цим позовом до суду є неналежне виконання позивачами своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме: невжиття уповноваженими державою органами протягом тривалого часу заходів щодо ініціювання питання розірвання договору оренди землі від 05.07.2010 року, укладеного між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та відповідачем, в зв'язку з невиконанням останнім умов вказаного договору та систематичною несплатою відповідачем орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Також скаржник зазначає, що приписами статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 Господарського процесуального кодексу України не визначено конкретних підстав, якими обґрунтовується висновок про неналежне виконання органом державної влади своїх обов'язків щодо захисту прав та інтересів держави, а в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зроблено висновок, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, наведені вище положення передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин такої бездіяльності.

Факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв'язку з цим Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області захисту законних інтересів держави вказують надані прокурором матеріали позовної заяви, а причина, через яку позивачем не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу державної влади згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Скаржником зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що законодавством не визначено конкретних вимог щодо форми та змісту повідомлення та способу його направлення відповідній стороні по справі, в зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку про те, що прокуратурою попередньо не з'ясовано позицію органів державної влади-позивачів щодо виявлених прокурором фактів несплати орендної плати орендарем.

Скаржник зауважує, що судом залишено поза увагою те, що позивачами по справі наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді не оскаржено.

Крім того, підставою для представництва прокурором інтересів держави є об'єктивна обставина порушення інтересів держави у зв'язку з бездіяльністю позивачів, яка полягала у відсутності активних дій Нижньосірогозької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а саме пред'явлення в інтересах держави позову про розірвання договору оренди землі.

Також, як зазначає скаржник, доводи суду першої інстанції про те, що в повідомленні на ім'я Нижньосірогозької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не зазначена підстава для звернення прокурора з позовом в інтересах держави - у чому полягає порушення (невиконання чи неналежне виконання) обов'язків кожним із зазначених органів, є необґрунтованими, оскільки суд не зазначив, якими саме доказами може підтверджуватись не виконання повноважень, тобто бездіяльність певного органа.

Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 02.10.2018 року апеляційну скаргу розподілено на судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Разюк Г.П., Величко Т. А.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті «Голос України» опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

В силу ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання вимог положень ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, 02.10.2018 року Одеським апеляційним господарським судом було передано апеляційну скаргу Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області разом із матеріалами оскарження ухвали у справі № 923/790/18 до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 року для розгляду апеляційної скарги Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі № 923/790/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Принцевської Н.М., суддів: Колоколова С.І., Богацької Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року про повернення позову у справі № 923/790/18, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

У вересні 2018 року Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Нижньосірогозької районної державної адміністрації, смт. Нижні Сірогози Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 власників худоби "Ласуня" в особі голови спілки ОСОБА_2, с. Степне Нижньосірогозького району Херсонської області, в якій просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010 року укладений між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та спілкою громадян-власників худоби "Ласуня", зареєстрований у Нижньосірогозькому відділенні Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 14.10.2010 року за № 041072501691, вилучити у спілки громадян-власників худоби "Ласуня" земельну ділянку площею 209,2449 га вартістю 495491 грн. 92 коп., розташовану на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області та повернути її державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3524 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 власників худоби "Ласуня", с. Степне Нижньосірогозького району Херсонської області, всупереч вимог укладеного між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та відповідачем договору оренди землі від 05.07.2010 року та чинного законодавства, починаючи з 2016 року не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 209,2449 га, розташованою на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, що призводить до недонадходження коштів до місцевого бюджету, а також негативно впливає на формування дохідної частини відповідного бюджету та що свідчить про порушення інтересів держави.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави в особі Нижньосірогозької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Керівник Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Херсон посилався на неналежне виконання Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області своїх повноважень та невжиття позивачами заходів до розірвання договору оренди землі від 05.07.2010 року, укладеного між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та відповідачем, в зв'язку з невиконанням останнім умов вказаного договору та систематичною несплатою відповідачем орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі №923/790/18 повернуто позов Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Нижньосірогозької районної державної адміністрації, смт.Нижні Сірогози Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Повернення позовної заяви скаржнику і стали підставою для звернення Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області до Одеського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року про повернення позову у справі № 923/790/18 підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною 2 або 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, зокрема: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що передбачені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою), якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Отже, прокурор, подаючи до суду позовну заяву, зобов'язаний відповідно до чинного законодавства України обґрунтувати наявність підстав для представництва, а також нездійснення належним чином захисту інтересів держави органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, як і подати суду докази повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду.

Так, прокурором в даному випадку вказано в позовній заяві, що ним вжито представницькі заходи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 власників худоби "Ласуня", с. Степне Нижньосірогозького району Херсонської області, всупереч вимог укладеного між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та відповідачем договору оренди землі від 05.07.2010 року та чинного законодавства, починаючи з 2016 року не сплачує орендну плату за користування орендованою земельною ділянкою площею 209,2449 га, розташованою на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, що призводить до недонадходження коштів до місцевого бюджету, а також негативно впливає на формування дохідної частини відповідного бюджету та що свідчить про порушення інтересів держави.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в даному випадку є об'єктивна обставина порушення інтересів держави у зв'язку з бездіяльністю позивачів, яка полягає у відсутності активних дій Нижньосірогозької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а саме пред'явлення в інтересах держави позову про розірвання договору оренди землі.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з статтею 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, орган, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Нижньосірогозька районна державна адміністрація, залишаючись стороною вищевказаного договору оренди землі, наразі не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, отже позбавлена права ініціювати розрив раніше укладених договорів оренди землі.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області зазначив підставу для звернення до суду в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру - неналежне здійснення Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області захисту інтересів держави.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв'язку з цим Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області захисту законних інтересів держави вказують надані прокурором матеріали позовної заяви, а причина, через яку позивачем не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу державної влади згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім того, прокурором 06.09.2018 надіслано на адресу Нижньосірогозької районної державної адміністрацієї та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області листи-повідомлення про звернення прокурора з відповідною заявою.

З огляду на зазначене, а також враховуючи бездіяльність Нижньосірогозької районної державної адміністрацієї та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності документального підтвердження неналежного здійснення своїх повноважень Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області.

При цьому, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, стосовно того, що приписи чинного законодавства України передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які цій орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що пред'являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги статті 131-1 Конституції України,статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

До того ж, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог статей 13, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на стадії прийняття позовної заяви та підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений можливості запропонувати прокурору надати додаткове правове та доказове обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Таким чином, Господарський суд Херсонської області в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку щодо повернення позовної заяви у зв'язку з не обґрунтуванням прокурором підстав здійснення представництва інтересів держави без попереднього запропонування, у разі потреби на думку суду, додаткового обґрунтування таких підстав і їх розгляду вже на інших стадіях судового процесу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Для забезпечення принципів змагальності та рівності сторін для запобігання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів вважає за необхідне надати доступ до правосуддя позивачу шляхом передачі матеріалів позовної заяви та заяви про усунення недоліків до суду першої інстанції для надання правової оцінки та встановлення відповідності їх приписам чинного процесуального законодавства.

Приймаючи до уваги, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність її скасування та направлення позовної заяви для розгляду Господарському суду Херсонської області та вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, а апеляційна скарга Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області підлягає задоволенню.

З огляду на те, що ухвала Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі № 923/790/18 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд суду першої інстанції, то з урахуванням статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 115-116, 129, 162, 174, 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі № 923/790/18 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі №923/790/18 - скасувати.

Справу № 923/790/18 передати Господарському суду Херсонської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287-288 ГПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5