Рішення

від 13.11.2018 по справі 915/914/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Справа № 915/914/17

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло»

про: стягнення 91210,94 дол. США.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

08 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15/383 від 04.09.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» коштів у сумі 91210,94 дол. США.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов кредитного договору № 30 від 27.12.2010 та договору № 3 від 31.11.2010 про внесення змін до кредитного договору; договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 та акту прийому-передачі права вимоги; судових актів по господарській справі № 910/2924/15-г; норм статей 16, 216, 526, 610, 1212, 1213 (ч. 1) Цивільного кодексу України, та мотивовані таким:

Враховуючи недійсність договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014, укладеного між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» , що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» отримало від ТОВ «Юнілодекс-Крим» кошти в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором № 30 від 27.12.2010, отже відповідач зобов'язаний повернути всі отримані від ТОВ «Юнілодекс-Крим» кошти ПАТ «БГ Банк» , що являється належним кредитором щодо отримання суми заборгованості за кредитним договором № 30 від 27.12.2010.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року (суддя Коваль Ю.М.) у задоволені позову було відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2017 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 у справі № 915/914/17 скасовано, а справу № 915/914/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 218 від 17.07.2018, на підставі прийнятої Верховним Судом постанови від 26.06.2018 про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2017, з подальшим переданням цієї справи до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/914/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018, автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/914/17 - ОСОБА_1

Верховний Суд, скасовуючи попередні судові рішення у даній справі та направляючи останню на новий розгляд, в постанові від 26.06.2018, зокрема, вказав, що: «… на порушення норм процесуального права судами не було вирішено питання про необхідність залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Юнілодес-Крим", оскільки прийняття рішень у даній справі можуть вплинути на права та обов'язки ТОВ "Юнілодес-Крим".»

За змістом частини 1 статті 361 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За змістом статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Оскільки прийняття рішення у даній справі потенційно може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Юнілодес-Крим" як позичальника за кредитним договором № 30 від 27.12.2010, стягнення заборгованості за яким (з відповідача) є предметом спору в даній справі, дійсно існує необхідність залучення ТОВ "Юнілодес-Крим" до участі в даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Однак, Господарським судом Миколаївської області шляхом опрацювання отриманого на запит судді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2018 за № НОМЕР_1 встановлено, що юридична особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛОДЕС-КРИМ" (ТОВ "ЮНІЛОДЕС-КРИМ"; ідентифікаційний код юридичної особи: 33130903, місцезнаходження юридичної особи: 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Шевченківський район, вулиця Кузнецова, будинок 34) припинена 25.12.2015 за судовим рішенням, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 11031170041037526. При цьому, дані про юридичних осіб-правонаступників ТОВ "ЮНІЛОДЕС-КРИМ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні (Т. 2, а. с. 95-99).

За таких обставин, виконання судом першої інстанції під час нового розгляду даної справи вказівки Верховного Суду щодо вирішення питання про необхідність залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Юнілодес-Крим", викладеної в постанові від 26.06.2018, виявилось об'єктивно неможливим.

Ухвалою від 23.07.2018 господарську справу № 915/914/17 прийнято до провадження суддею Смородіновою О.Г., розгляд справи № 915/914/17 почато спочатку зі стадії підготовчого провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 21 жовтня 2018 року включно) та призначено підготовче засідання у справі на 25 вересня 2018 року о 09 год. 30 хв., а також встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

24.09.2018 до господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 20.09.2018 (вх. № 12215/18) про відкладення розгляду справи (підготовчого засідання) у зв'язку з перебуванням відповідального представника у відпустці.

25 вересня 2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Відповідач про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2018 у справі № 915/914/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133784523).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За результатами проведеного судового засідання 25 вересня 2018 року суд постановив ухвалу відкладення підготовчого засідання на 18 жовтня 2018 року о 12 год. 30 хв.

18 жовтня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача.

Відповідач у судове засідання знову не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2018 у справі № 915/914/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134356568).

У підготовчому судовому засіданні:

- суд заслухав представника позивача, який заявив про намір подати до суду додаткові докази у даній справі, а саме: банківські виписки та докази відкриття виконавчого провадження;

- суд дозволив позивачу терміново подати додаткові докази до суду разом із розрахунком суми заборгованості.

За результатами проведеного судового засідання 18 жовтня 2018 року суд, враховуючи встановлені ст. 195 ГПК України межі строків розгляду справи, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/914/17 до судового розгляду по суті на 13 листопада 2018 року о 15 год. 00 хв.

До господарського суду від позивача надійшли наступні документи:

- 24.10.2018 - клопотання № 04/1025 від 18.10.2018 про долучення доказів до матеріалів справи (на виконання наміру, озвученого в підготовчому засіданні 18.10.2018);

- 12.11.2018 - клопотання б/н від 08.11.2018 (вх. № 14765/18) про розгляд справи без участі представника банку.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

13 листопада 2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Відповідач вкотре про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2018 у справі № 915/914/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134521780).

13.11.2018 за наслідками розгляду справи без участі представників сторін суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача в підготовчому провадженні, суд

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «БГ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнілодес-Крим» (позичальник) було укладено кредитний договір № 30 про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті, за умовами якого (з урахуванням додатків та договорів № № 1-3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору) банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію в іноземній валюті з загальним лімітом 380000,00 доларів США, у межах якої за заявою позичальника, викладеною у формі додатку № 1 до договору, надати у користування грошові кошти для поповнення обігових коштів, а позичальник - належним чином виконувати свої обов'язки за договором, сплачувати Банку за користування кредитними коштами 13% відсотків річних та повернути кредит у строк до 26.12.2011 або строк, погоджений сторонами у графіку зниження ліміту кредитної лінії , який є додатком № 2 до договору.

Умови кредитного договору неодноразово змінювалися сторонами, зокрема, договором від 31.10.2013 № 3 встановлено позичальнику кредитний ліміт у сумі 270000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % відсотків річних та строком повернення до 30.10.2014 згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії.

Із змісту позовної заяви та пояснень представника банку випливає, що банком на виконання зобов'язань за кредитним договором надано ТОВ «Юнілодес-Крим» за заявкою останнього кредит у сумі 380000,00 доларів США шляхом перерахування суми кредиту на рахунок позичальника, проте останнім неналежно виконувалися свої зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 12.11.2014 утворилася заборгованість у розмірі 91210,94 долара США.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку (протокол № 2 від 10.03.2011) та на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» , найменування банку було змінено на Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» , яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» .

Дані зміни були зареєстровані відповідно до чинного законодавства 27.04.2011 за № 10741050024002367. У подальшому ці та інші зміни були внесені до статуту Товариства, погоджені Національним банком України у вересні 2014 року та зареєстровані відповідно до чинного законодавства 16.09.2014 за № 10741050043001367.

Вищевказані обставини підтверджуються отриманим на запит судді витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2018 за № НОМЕР_2 (Т. 2, а. с. 103 (на звороті)) та Статутом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (нова редакція) 2014 року (Т. 1, а. с. 102-103).

12 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого первісний кредитор за плату відступив новому кредитору права вимоги до боржників, що належать первісному кредитору на підставі кредитних договорів, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору, а новий кредитор набув статусу кредитора за вищевказаними кредитними договорами та одержав право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за ними.

Відповідно до пункту 4.3 договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору, після чого ТОВ «ФК «Марко Поло» стає по відношенню до боржників новим кредитором стосовно заборгованості за кредитними договорами. Разом з правом вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з актом приймання-передачі права вимоги, який є додатком № 1 до договору, відповідач набув, зокрема, право вимоги до ТОВ «Юнілодес-Крим» за укладеним з банком кредитним договором у розмірі 1438520,84 грн.

У подальшому постановою Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 745 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» прийнято рішення віднести ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних і на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду запроваджено з 28.11.2014 у банку тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Уповноваженою особою за наслідками проведеної 10.12.2014 комісією Фонду перевірки договорів банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, в силу положень частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , прийнято рішення про визнання нікчемним договору, укладеного банком та ТОВ «ФК «Марко Поло» . Про викладені обставини банком на адресу відповідача направлено відповідне повідомлення за вих. № 15-3898 від 17.12.2014.

За результатами оскарження Уповноваженою особою в судовому порядку дійсності укладеного між ПАТ «БГ Банк» і ТОВ «ФК «Марко Поло» договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/2924/15-г (з урахуванням ухвали від 22.12.2015 про виправлення описки) визнано зазначений договір недійсним та застосовано до нього наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ «ФК «Марко Поло» повернути банку оригінали всіх документів, зазначених в акті приймання-передачі документації, зокрема кредитної справи ТОВ «Юнілодес-Крим» . Зазначену постанову залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016.

Банком направлено ТОВ «Юнілодес-Крим» вимогу за вих. № 08-326 від 10.02.2015 про погашення заборгованості в розмірі 120098,62 доларів США за кредитним договором № 30 від 27.12.2010. У відповідь на цю вимогу ТОВ «Юнілодес-Крим» листом за вих. № 18/02/15-1 від 18.02.2015 повідомило банк, що заборгованість за кредитним договором № 30 від 27.12.2010 у повному обсязі сплачена новому кредитору (ТОВ «ФК «Марко Поло» ), у зв'язку з чим вважає свої зобов'язання за кредитним договором виконаними.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 91210,94 доларів США .

Таким чином, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги та кредитодавця за кредитним договором, про стягнення з відповідача, як нового кредитора за договором про відступлення права вимоги, внаслідок визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових коштів в іноземній валюті (доларах США), безпідставно отриманих останнім від позичальника за кредитним договором.

Підставою - кредитний договір № 30 від 27.12.2010 (з урахуванням договору № 3 від 31.11.2010 про внесення змін до кредитного договору), договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 та акт прийому-передачі права вимоги, судові акти по господарській справі № 910/2924/15-г, лист ТОВ «Юнілодес-Крим» за вих. № 18/02/15-1 від 18.02.2015, застосування норм статей 16, 216, 526, 610, 1212, 1213 (ч. 1) Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з умовами визнаного недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014, ПАТ «БГ Банк» мав передати ТОВ «ФК «Марко Поло» документацію відносно боржників за кредитними договорами, права вимоги за якими відступалися банком на користь нового кредитора, згідно з додатком № 2 до договору відступлення (пункти 4.3, 6.1 договору).

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/2924/15-г, якою визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014, застосовано до ТОВ «ФК «Марко Поло» наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання останнього повернути банку оригінали всіх документів, зазначених в акті приймання-передачі документації.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що виконати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції в примусовому порядку не виявилося можливим з огляду на неможливість встановлення фактичного місцезнаходження боржника - ТОВ «ФК «Марко Поло» (матеріали виконавчого провадження ВП № 55519070 - Т. 2, а. с. 151-153).

Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 первісний кредитор за плату відступив новому кредитору права вимоги до боржників, що належать первісному кредитору на підставі кредитних договорів, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги, а новий кредитор набув статусу кредитора за вищевказаними кредитними договорами та одержав право вимагати від боржників належного виконання за ними зобов'язань.

Тобто виходячи з викладеного, саме за договором про відступлення права вимоги від 12.11.2014 ТОВ «ФК «Марко Поло» отримало право вимоги за кредитними договором № 30 від 27.12.2010, на підставі чого ТОВ «Юнілодес-Крим» посилалось на оплату ТОВ «ФК «Марко Поло» заборгованості за кредитним договором № 30 від 27.12.2010.

Таким чином, у спірних відносинах дійсно наявні правові підстави для застосування статті 216 ЦК України при доведеності фактичних обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення одержаного стороною на виконання правочину, що визнаний недійсним.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

У позові позивач стверджує, що відповідач безпідставно набув його майно (перераховані ТОВ «Юнілодес-Крим» грошові кошти за кредитним договором № 30 від 27.12.2010).

Загальні підстави щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави, зазначеної у ст. 1212 ЦК України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За правилами частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно із статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За результатами розгляду даної справи в сукупності з наведеними процесуальними вимогами, суд вважає, що доводи позивача не заслуговують на увагу.

Так, по-перше, в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок суми, що стягується.

В позовній заяві позивач зазначає, що станом на 12.11.2014 (на дату передачі новому кредитору права вимоги до ТОВ «Юнілодес-Крим» ) сума заборгованості за кредитним договором № 30 від 27.12.2010 складала 91210,94 доларів США .

За умовами ж договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 та згідно акту приймання-передачі права вимоги, який є додатком № 1 до вказаного договору, відповідач набув, зокрема, право вимоги до ТОВ «Юнілодес-Крим» за укладеним з банком кредитним договором у розмірі 1438520,84 грн.

Вимога за вих. № 08-326 від 10.02.2015 заявлена про погашення заборгованості в сумі 120098,62 доларів США .

При цьому, в матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача стосовно стягнення заборгованості саме у валюті, а також вказано еквівалент суми заборгованості в національній валюті гривні, що станом на 26.12.2017 становить 2549429,78 грн. (Т. 1, а. с. 170-172).

У клопотанні № 04/1025 від 18.10.2018 (Т. 2, а. с. 141) позивач зазначив, що позовні вимоги в розмірі 91210,94 доларів США складаються з: 90000 доларів США - заборгованість за кредитом, 1210,94 доларів США - заборгованість за процентами; на підтвердження вказаних сум заборгованості позивач надав банківські виписки по рахункам ТОВ «Юнілодес-Крим» : № 206713017954 (прострочений кредит за кредитним договором № 30 від 27.12.2010, валюта - 840/USD) за період з 03.12.2012 по 12.11.2014, № 206933017954 (прострочені %% за кредитним договором № 30 від 27.12.2010, валюта - 840/USD) за період з 08.05.2012 по 12.11.2014 (Т. 2, а. с. 142-150).

Водночас, жоден з перерахованих вище документів (ані окремо, ані в сукупності) не можуть вважатись обґрунтованим розрахунком суми, що стягується.

По-друге, лист ТОВ «Юнілодес-Крим» за вих. № 18/02/15-1 від 18.02.2015 не може бути розцінений судом як належний, допустимий та достовірний доказ отримання відповідачем коштів від ТОВ «Юнілодес-Крим» , оскільки даний лист не містить навіть вказівки на суму коштів, що нібито була останнім сплачена на рахунок ТОВ «ФК «Марко Поло» .

Жодного іншого доказу, який би підтверджував перерахування ТОВ «Юнілодес-Крим» відповідачу та отримання останнім грошових коштів, позивачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що для виникнення кондикційного зобов'язання необхідним є сам факт безпідставного збагачення, а не відповідна підстава, яка це спричинила.

Тобто, позивачем не доведено суду самого факту набуття (отримання) відповідачем заявленої до стягнення суми коштів, а отже - і не доведено підстав для стягнення з відповідача такої суми.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими у справу доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; адреса для листування: 01034, м. Київ, вул. Гончара, 35; ідентифікаційний код 20717958);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 93Д; ідентифікаційний код 38392156).

Повне рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова