Постанова

від 25.09.2018 по справі 909/654/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа №909/654/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Карнидал Л.

за участю представників: відповідача ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_6 підприємства «Телекомпанія РАІ» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року (головуючий суддя - Скапровська І.М., судді Максимів Т.В., Рочняк О.В.) у справі №909/654/17 за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в інтересах позивачів: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI) до ОСОБА_6 підприємства "Телерадіокомпанія "РАІ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7 громадська організація "Скарбниця авторів музики про стягнення 192 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (далі - ДО УААСП ) подала Господарському суду Івано-Франківської області позов в інтересах PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (далі - PRS), BROADCAST MUSIC, INC (далі - BMI) до ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ (далі - ПП Телекомпанія РАІ ). ДО УААСП просила суд стягнути з відповідача на її користь 192 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що відповідач без дозволу здійснював сповіщення музичних творів: Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance, право на управління якими на території України позивачі за договорами про взаємне представництво передали Державній організації Українське агентство з авторських та суміжних прав , яка є організацією колективного управління та на території України та може дозволяти чи забороняти використання, зокрема, названих музичних творів.

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав листом від 24 січня 2017 року заборонила ОСОБА_6 підприємству "Телерадіокомпанія "РАІ" здійснювати публічне сповіщення та/або виконання творів, що належать до репертуарів іноземних авторсько-правових організацій, у тому числі позивачів: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI) та попередила про відповідальність передбачену діючим законодавством.

Проте відповідач, без дозволу ДО УААСП, 24 березня 2017 року з 15 год. 47 хв. до 16 год.18 хв. здійснював публічне сповіщення музичних творів Angel in Blue Jeans/Train, Up/Olly Murs feat Demi Lovato, Let's Hurt Tonight/One Republic, I Can't Dance/ Genesis та інше, про що 24 березня 2017 року складено ОСОБА_8 фіксації публічного використання творів. Як зазначено в ОСОБА_8, такий склав представник ДО УААСП ОСОБА_9 - начальник управління зборів авторської винагороди в присутності представників громадськості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в салоні автомобіля на в'їзді до міста Бурштин.

Як зазначено у позовній заяві, загальний розмір компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 192 000 грн. обчислено виходячи із кількості порушень (6) - по 10 мінімальних заробітних плат (3200 грн.) за кожне порушення, а саме:

публічним сповіщенням музичного твору Angel in Blue Jeans у виконанні Train, здійснено 1 порушення прав правовласника PRS - 32000 грн.;

публічним сповіщенням музичного твору Up у виконанні Olly Murs feat Demi Lovato здійснено 1 порушення прав правовласника PRS - 32000 грн. і одне порушення прав правовласника BMI - 32000 грн.;

публічним сповіщенням музичного твору Let's Hurt Tonight у виконанні One Republic здійснено 1 порушення прав правовласника PRS - 32000 грн. і одне порушення прав правовласника BMI - 32000 грн.;

публічним сповіщенням музичного твору I Can't Dance у виконанні Genesis здійснено 1 порушення прав правовласника PRS - 32000 грн.

Загальний розмір компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 192 000 грн. обчислено виходячи із кількості порушень (6) - по 10 мінімальних заробітних плат (3200 грн.) за кожне порушення.

Відповідач підтвердив здійснення ним 24 березня 2017 року публічного сповіщення ним музичних творів Angel in Blue Jeans/Train, Up/Olly Murs feat Demi Lovato, Let's Hurt Tonight/One Republic, I Can't Dance/Genesis, як про це вказано в ОСОБА_8. Водночас, позов заперечив з тих підстав, що ДО УААСП не наділена правом звернення з відповідним позовом до суду, оскільки сповіщення спірних музичних творів відбувалося відповідно до умов договору про виплату винагороди (роялті), укладеного відповідачем із ОСОБА_7 громадською організацією «Скарбниця авторів музики» . Зазначив також, що докази, подані ДО УААСП на підтвердження позовних вимог, суперечать приписам ч.9 ст.80 ГПК України, якими встановлено, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи, а тому подані ДО УААСП докази не можуть бути взяті судом до уваги.

Господарський суд Івано-Франківської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмети спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 громадську організацію Скарбниця авторів музики (надалі - ВГО "Скарбниця авторів музики").

Третя особа також заперечила проти позову з посиланням на те, що відповідач здійснював публічне сповіщення музичних творів Angel in Blue Jeans/Train, Up/Olly Murs feat Demi Lovato, Let's Hurt Tonight/One Republic, I Can't Dance/Genesis на законних підставах відповідно до укладеного ним з ВГО "Скарбниця авторів музики" договору про виплату винагороди (роялті), за яким відповідачу було надано право на використання на території України необмеженого переліку об'єктів авторського права, які хоч і не перебувають в управлінні ВГО «САМ» , але не вилучені в установленому законом порядку з її управління.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17 частково задовольнив позов - присудив стягнути з ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ на користь Державної організації Українське агенство з авторських та суміжних прав 96 000, 00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 440 грн. судового збору.

Суд мотивував рішення тим, що оскільки відповідач не заперечує факту сповіщення музичних творів Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance, тому позов у частині застосування такої міри відповідальності як виплата компенсації за використання творів визнано частково обгрунтованим. При обчисленні розміру компенсації суд виходив з вимог п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким розрахункову величину встановлено суму в розмірі 1600 грн., відповідно стягнув 96 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. У задоволенні вимог про стягнення компенсації за порушення авторського права Zancanella Noel при публічному сповіщенні відповідачем музичного твору Let' s Hurt Tonight відмовлено з огляду на те, що не подано доказів на підтвердження факту укладення ДО УААСП відповідного договору з особою, яка здійснює управління майновими правами Zancanella Noel.

19 лютого 2018 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ (вх. №01-05/679/18 від 26.02.2018) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17, яка була залишена без руху.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 15 березня 2018 року у справі №909/654/17 відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року та у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд постановою від 26 червня 2018 року задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_6 підприємства "Телерадіокомпанія "РАІ"; скасував ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі №909/654/17; справу №909/654/17 передав до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду.

Верховний Суд вказав, що відповідач подав апеляційну скаргу в межах строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України, тому мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з урахуванням того, що відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

16 липня 2018 року з Верховного Суду до Львівського апеляційного господарського суду надійшла справа №909/654/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 підприємства «Телекомпанія РАІ» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року. Цього ж дня проведено автоматизований розподіл і справу визначено судді-доповідачу ОСОБА_1 Інші судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_12, ОСОБА_3

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 23 липня 2018 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 підприємства «Телекомпанія РАІ на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17.

У зв'язку із звільненням судді Давид Л.Л. у відставку, 03 вересня 2018 року проведено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі №909/654/17, визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий) , ОСОБА_2, ОСОБА_3

17 вересня 2018 року до суду від ОСОБА_6 підприємства «Телекомпанія РАІ надійшов оригінал апеляційної скарги б/н від 14.02.2018 (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 01-05/679/18 від 26.02.2018) з доданими до неї документами.

Приватне підприємство «Телекомпанія РАІ просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що договори укладені ДО УААСП та позивачами на представництво інтересів не можуть підтвердити наявність правовідносин представництва між ДО УААСП та позивачами, а довіреностей, які б підтверджували право ДО УААСП діяти від імені позивачів, як це вимагає ст. 28 ГПК України (ст. 60 ГПК у редакції, яка набула чинність з 15.12.2017) ДО УААСП не подано. Звертає увагу на те, що достовірність, належність та допустимість виписок із системи ІРІ, як доказів досліджувалася Львівським апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги поданої ДО УААСП у справі №914/2824/15. У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 зазначено, зокрема про те, що: судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що надані скаржником виписки з системи ІРІ не можуть вважатися належним доказом, оскільки відсутні підстави вважати, що вони дійсно відображають відомості включені в базу ІРІ. Крім цього, апелянт посилаючись на ст. 48 Закону України Про авторське право та суміжні права вказує, що ці виписки не підтверджують передавання організаціям колективного управління повноважень на управління конкретними майновими правами (зокрема права на публічне виконання) на відповідні твори на території України станом на час складання акту фіксації. Копії договорів про членство авторів в PRS, членських договорів композиторів з PRS, актів передачі авторських прав між PRS та авторами, а також договору про передачу прав між Cottone Maegan Severia та BMI подані ДО УААСП суду 22.12.2017 з порушенням встановлених ч.9 ст. 80 ГПК України вимог щодо їх надання іншим учасникам справи, отже, відповідно до ч.9 ст. 80 ГПК України суд не повинен брати їх до уваги. Апелянт також звертає увагу на те, що позивачі PRS та ВМІ є організаціями, які здійснюють управління майновими авторськими правами фізичних осіб і ця обставина є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Вказує на те, що визнавши дії відповідача по публічному сповіщенню музичних творів без дозволу ДО УААСП неправомірними, суд не з'ясував, чи була спричинена такими діями відповідача позивачам майнова шкода, в чому вона полягає та чи є причинно-наслідковий зв'язок між публічним сповіщенням музичних творів, зафіксованих у фонограмах, опублікованих з комерційною метою, та майновою шкодою, завданою позивачам, а також не ставив перед собою питання, чи можна визнати винними дії відповідача по публічному сповіщенню музичних творів у разі коли, перед таким публічним сповіщенням відповідач уклав договір з ОСОБА_7 громадською Організацією Скарбниця авторів музики .

ДО УАССП надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи скаржника і вказує, що договір про виплату авторської винагороди №71-Р-Ав укладений1 січня 2017 року між скаржником та третьою особою не можна вважати належним та допустимим доказом правомірного використання відповідачем спірних музичних творів, оскільки такий не відноситься до жодної категорії договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, передбаченими ст. 1107 Цивільного кодексу України, а тому вважає, що не можна вважати цей договір належним та допустимим доказом правомірного використання скаржником спірних музичних творів. Договірне не містить жодного посилання хоча б на якийсь перелік творів чи додатки, які б містили такий перелік, натомість третя особа надає скаржнику право на використання необмеженого переліку об'єктів авторського права, без згоди суб'єктів авторського права, що прямо та грубо суперечить ст. ст. 426, 440, 443, 1109 Цивільного кодексу України та ст. ст. 15, 31-33, 48-39 Закону України Про авторське право і суміжні права . У тексті договору укладеного скаржником та третьою особою, не визначено об'єкти авторського права щодо яких цей договір укладався, що є ознакою відсутності погодження сторін договору щодо його предмету, а отже згідно приписів ч.8 ст. 181 ГК України, ознакою його неукладеності. Також вказує на те, що третя особа не має необхідного обсягу прав для укладання подібного роду договорів з відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що жодна організація колективного управління на території України, крім ДО УАССП, не має повноважень надавати дозвіл на використання (публічне виконання /сповіщення) у господарській діяльності відповідача музичних творів Angel in Blue Jeans , Up , Let's Hurt Tonight , I Can't Dance , оскільки на території України лише ДО УААСП отримала таке право від суб'єктів авторського права - позивачів. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просить задовольнити. Представник третьої особи апеляційну скаргу також підтримав.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення представників сторін, розглянув матеріали справи та вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі № 909/654/17 слід скасувати з наступних підстав.

Правовідносини з приводу використання авторського права, як об'єкта права інтелектуальної власності, урегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» , іншими законодавчими актами. Також охорону авторському праву надає Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8) (1971р.), змінений 2 жовтня 1979 року, дата приєднання України: 31.05.95р., дата набрання чинності для України: 25.10.95 р., Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (1996р.) дата приєднання України: 20.09.2001 р.

Стаття 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8) передбачає, що: (1) Термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, у тому числі музичні твори з текстом або без тексту. (6) Твори, зазначені у цій статті, користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників.

Згідно з статтею 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8): (1) Щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією. (2) Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ний.

Згідно з статтею 11 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8): (1) Автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти (і) публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами; (іі) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для загального відома.

Згідно з статтею 11 bis Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8) автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти публічне повідомлення своїх творів.

Згідно з статтею 13 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (ОСОБА_8):

(1) Кожна країна Союзу може встановити для себе застереження і умови відносно виключного права, надаваного автору музичного твору і автору будь-якого тексту, що вже дав дозвіл на його запис разом з музичним твором, дозволяти звуковий запис музичного твору разом з таким текстом, якщо такий є; проте всі такі застереження і умови застосовуються тільки в країнах, які їх встановили і ні в якому випадку не можуть зачіпати права, що належать цим авторам, на одержання справедливої винагороди, яка, за відсутності угоди, встановлюється компетентним органом.

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право є спеціальною угодою в рамках значення статті 20 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів по відношенню до Договірних Сторін, які є членами Союзу, створеного цією Конвенцією (стаття 1 (1).

Згідно з статтею 8 Договірні Сторони погодились, що не порушуючи положень Статей 11 (1) (ii), 11 bis (1) (i) та (ii), 11 ter (1) (ii), 14 (1) (ii) та 14 bis (1) Бернської конвенції автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке розповсюдження своїх творів серед широкої публіки через дротові або недротові засоби зв'язку, включаючи розповсюдження своїх творів серед широкої публіки у такий спосіб, що представники публіки можуть мати доступ до таких творів у будь-якому місці і в будь-який час за їх власним вибором.

За визначенням статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності. ОСОБА_13 інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. ОСОБА_13 інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 433 Цивільного кодексу України музичні твори (з текстом або без тексту) є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

За приписами статті 435 Цивільного кодексу України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до вимог статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі статтею 441 Цивільного кодексу України одним із способів використанням твору є його публічне виконання.

Статтею 443 Цивільного кодексу України установлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Випадки правомірного використання твору без згоди автора передбачені статтею 444 Цивільного кодексу України і такі не поширюються на публічне виконання твору.

Згідно із статтею 445 Цивільного кодексу України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 1107 Цивільного кодексу України установлено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

За визначенням статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно з статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. (ч.3 ст.32 Закону).

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. (ч.4 ст.32 Закону).

ОСОБА_13 на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. (ч.5 ст. 32 Закону).

Статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено вимоги щодо договорів про передачу прав на використання творів та установлено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними. Усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Згідно з положеннями статей 45, 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

За приписами статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені. Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Серед іншого, організація колективного управління зобов'язана надавати Установі інформацію про зміни, що вносяться до статуту організації.

Згідно зі статтею 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону;

збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (ДО УААСП), як організація колективного управління, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ за захистом прав суб'єктів авторського права - іноземних авторсько-правових організацій: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI). У позові зазначає, що Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (ДО УААСП) утворена відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права", заснована на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, створена наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 №392-н на базі Державного підприємства Українське агентство з авторських та суміжних прав і є його правонаступником.

ДО УААСП стверджує, що відповідач (ПП Телекомпанія РАІ ) порушив майнові авторські права позивачів - PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI). А саме, відповідач без дозволу ДО УААСП 24 березня 2017 року здійснював публічне сповіщення музичних творів Angel in Blue Jeans у виконанні Train, Up у виконанні Olly Murs feat Demi Lovato, Let's Hurt Tonight у виконанні One Republic, I Can't Dance у виконанні Genesis , які належать до репертуару позивачів і перебувають у колективному управлінні ДО УААСП, про що складено акт фіксації та з використанням цифрової відеокамери Panasonic HХ - A1М здійснено запис використання цих музичних творів.

Як зазначено в ОСОБА_8 фіксації публічного використання творів від 24 березня 2017 року, такий склав і підписав представник ДО УААСП ОСОБА_9 - начальник управління зборів авторської винагороди в присутності представників громадськості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в салоні автомобіля на в'їзді до міста Бурштин. Зафіксовано, що 24 березня 2017 року з 15 год. 47 хв. до 16 год.18 хв. Приватне підприємство "Телерадіокомпанія "РАІ" здійснювало публічне сповіщення творів Angel in Blue Jeans/Train, Up/Olly Murs feat Demi Lovato, Let's Hurt Tonight/One Republic, I Can't Dance/ Genesis та інше.

Попередньо ДО УААСП листом від 24 січня 2017 року заборонила ПП "Телерадіокомпанія "РАІ" здійснювати публічне сповіщення та/або виконання творів, що належать до репертуарів іноземних авторсько-правових організацій, у тому числі позивачів: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI) та попередила про відповідальність передбачену діючим законодавством.

Повноваження на подання позову в інтересах позивачів PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI) як суб'єктів авторського права, Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав обґрунтовує Статутом, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.03.2017 №395; Свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003; договорами про взаємне представництво інтересів, укладеними Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав з іноземними організаціями колективного управління: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED і BROADCAST MUSIC, INC; Виписками із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, (згідно з інформацією про зареєстрованих правовласників, отриманою з електронної інформаційної системи Ай-ПІ-АЙ).

За вимогами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ч.1 ст.78 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подання доказів унормовано статтею 80 ГПК України. Установлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.(ч.1 ст.80 ГПК України).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. (ч.9 ст.80 ГПК України).

Так, до позовної заяви додана копія Статуту Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав (нова редакція) із відміткою про затвердження наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.03.2017 №395. Проте, наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.03.2017 №395 не існує. Натомість є наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.03.2017 за №395 зовсім іншого змісту - Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до "TURK DEMIR DOKUM FABRIKALARI A.S.".

Отже, Статут Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав , яким обгрунтовано позовні вимоги, не затверджений у встановленому порядку як цього вимагає стаття 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Відповідно ДО УААСП не вправі діяти на основі цього Статуту, а іншого Статуту ДО УААСП не надала і не вказала про наявність такого.

Свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління №3/2003 від 22.08.2003 видане Державному підприємству Українське агентство з авторських та суміжних прав . Однак суду не надано доказів видачі Державній організації Українське агентство з авторських та суміжних прав Свідоцтва про облік організації колективного управління.

Щодо договорів з іноземними організаціями колективного управління:

PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (надалі поіменоване, як PRS ) і Державне підприємство Українське агентство з авторських та суміжних прав (надалі поіменоване, як УААСП ) уклали договір про взаємне представництво інтересів, який вступив у силу з 1 червня 2006 року.

За умовами статті 1 договору, зокрема, PRS надає УААСП невиключне право видавати на території необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права, як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності під час дії цього договору. Невиключне право надається в тому обсязі, в якому право на публічне виконання творів протягом періоду дії цього договору була або буде передане, або надане будь-яким способом PRS його членами з метою управління їх майновими правами відповідно до Статуту товариства. Сукупність таких творів формує репертуар PRS .

Статтею 2 договору визначено, що невиключне право видавати дозволи на виконання, як це передбачено Статтею 1, уповноважує кожне товариство в обсязі його повноважень, які випливають з цього договору, а також з його власного Статуту та ОСОБА_13, а також національного законодавства країни або країн, у яких діє товариство:

дозволяти або забороняти від свого імені, так і від імені зацікавленого власника авторського права публічні виконання творів з репертуару іншого товариства, а також надати усі необхідні дозволи на такі виконання;

збирати всі роялті на дозволи, що воно видає та отримувати всі суми, належні йому як компенсація або відшкодування збитків за неправомірне використання відповідних творів;

пред'являти та підтримувати як від свого імені так і від імені зацікавленого власника авторського права будь-які судові позови будь-яких фізичних або юридичних осіб, органів виконавчої влади або інших органів, що несуть відповідальність за неправомірне виконання творів, вести справи, укладати мирові угоди;

здійснювати будь-які дії з метою забезпечення захисту права на публічне виконання творів, передбачених цим договором.

У подальшому 30 грудня 2006 року, 01 листопада 2007 року, 07 липня 2010 року, 28 квітня 2012 року, 20 березня 2013 року сторони укладали додаткові угоди до цього договору. У тому числі 01 листопада 2007 року сторони домовились, що договір продовжує діяти до тих пір, поки його не буде припинено однією із сторін шляхом надсилання письмового повідомлення не менше, ніж за три місяці.

31 грудня 2004 року BROADCAST MUSIC, INC (BMI ) і Державне підприємство Українське агентство з авторських та суміжних прав (Агентство) уклали договір про взаємне представництво інтересів за умовами якого, зокрема, BMI передає Агентству виключне право на термін та на території Агентства видавати дозволи на будь-яке публічне виконання, публічне сповіщення (в тому числі ретрансляція) та публічний показ творів BMI - музичні композиції з текстом або без тексту (в тому числі рингтони), але сюди не включаються драматичні права, право на виконання музично-драматичних творів, право представляти індивідуальні твори в драматичних постановках або право використовувати музику, на яку є дозвіл відповідно до даного договору, у будь-якому іншому контексті, що може являти собою використання "великих прав" за даним договором. Договір розповсюджується тільки на використання творів BMI на території Агентства.

Сторони неодноразово укладали Додаткові угоди до договору. Зокрема, Додатковою угодою від 11 березня 2013 року до договору додано пункт 10 статті ІІІ, про те, що Агентство з метою ідентифікації музичних творів з репертуару іншої сторони даного договору може використовувати інформацію з CIS-Net (мережа баз даних (також званих вузлами) побудованих на основі Стандартів CIS, а також із WID (база даних інформації про музичні твори) та(база даних, що містить інформацію про зацікавлених осіб, їх імена (включаючи сценічні), їх права).

До позовної заяви Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав надала Виписки із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, (згідно із інформацією про зареєстрованих правовласників, отриманою з електронної інформаційної системи Ай-ПІ-АЙ).

У Виписці із системи IPI щодо музичного твору Angel in Blue Jeans зазначено, що авторами є Bjoerklund Amund Ivarsson, Lind Espen та Monahan Patrick ОСОБА_13, що передані за договором: Bjoerklund Amund Ivarsson та Lind Espen - 052 PRS (Великобританія); Monahan Patrick T - 010 ASCAP (Сполучені Штати Америки).

У Виписці із системи IPI щодо музичного твору Up зазначено, що авторами є Cottone Maegan Severia, Davidsen Daniel Heloey, Hansen Mich Hedin, Hector Wayne Anthony, Wallevik Peter. ОСОБА_13, що передані за договором: Cottone Maegan Severia - 021 BMI (Сполучені Штати Америки); Davidsen Daniel Heloey, Hansen Mich Hedin, Hector Wayne Anthony, Wallevik Peter - 052 PRS (Великобританія).

У Виписці із системи IPI щодо музичного твору Let's Hurt Tonight зазначено, що авторами є Tedder Ryan B та Zancanella Noel. ОСОБА_13, що передані за договором: Tedder Ryan B - 052 PRS (Великобританія), Zancanella Noel - 017 AMRA (Сполучені Штати Америки).

У Виписці із системи IPI щодо музичного твору I Can't Dance зазначено, що авторами є Collins Phillip David Charles, Rutherford Michael та Banks Anthony George. ОСОБА_13, що передані за договором: Collins Phillip David Charles, Rutherford Michael та Banks Anthony George - 052 PRS (Великобританія).

Проте, названі Виписки із системи IPI насправді не можна вважати ні виписками, ні перекладом - такі не містять дати їх отримання; виконані українською і англійською мовами без вказівки про переклад оригіналу виписки, підписані в.о. Генерального директора ДО УААСП ОСОБА_14. Тому немає підстав вважати названі Виписки із системи IPI належними, допустимими і достовірними доказами, які відображають дійсні відомості із бази IPI станом на дату складення ОСОБА_8 фіксації.

Твердження ДО УААСП про її членство в Міжнародній конфедерації авторських та композиторських товариств і наявність доступу до системи ІРІ на підставі угоди, укладеної 30 січня 2006 року Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав (Користувач) із Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори (SUISA) не спростовують викладених висновків і обгрунтувань суду апеляційної інстанції про

Щодо договорів, укладених PRS з авторами - Bjoerklund Amund Ivarsson, Lind Espen, Davidsen Daniel Heloey, Hansen Mich Hedin, Hector Wayne Anthony, Wallevik Peter, Tedder Ryan B, Collins Phillip David Charles, Rutherford Michael, Banks Anthony George, та договору, укладеного BMI з автором - Cottone Maegan Severia.

Копії названих авторських договорів подані суду першої інстанції 22 грудня 2017 року разом із клопотанням представника ДО УААСП ОСОБА_15 про долучення їх до матеріалів справи. У клопотанні зазначено, що копії договорів отримано на запит до PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED та BROADCAST MUSIC, INC.

Проте, у справі немає доказів надсилання чи надання таких копій іншим учасникам справи. З огляду на сторони авторських договорів і їх зміст суд не має підстав вважати, що такі докази є у відповідача і третьої особи або, що обсяг доказів є надмірним, або що ці договори є публічно доступними. Відтак на підставі приписів частини 9 статті 80 ГПК України суд не бере до уваги ці докази.

Також, у справі немає доказів звернення Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав до PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED та BROADCAST MUSIC, INC про надання копій авторських договорів і доказів отримання запитуваних документів. Надані суду копії договорів не завірені належним чином - на кожному аркуші договорів є відмітка Згідно з оригіналом головний юрисконсульт відділу судової роботи юридичного відділу ДО УААСП і підпис ОСОБА_15. ОСОБА_2 засвідчення копій відсутня.

Отже, суду не надано належних, допустимих і достовірних доказів тієї обставини, що позивачі: PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) та BROADCAST MUSIC, INC (BMI) управляють на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права: Bjoerklund Amund Ivarsson, Lind Espen, Davidsen Daniel Heloey, Hansen Mich Hedin, Hector Wayne Anthony, Wallevik Peter, Tedder Ryan B, Collins Phillip David Charles, Rutherford Michael, Banks Anthony George, Cottone Maegan Severia. Відповідно, немає підстав для висновку про передачу майнових прав цих авторів у колективне управління Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав .

Щодо доводів апелянта про правомірне публічне сповіщення ним музичних творів Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance, оскільки 01 січня 2017 року ПП Телекомпанія РАІ (Користувач) і ОСОБА_7 громадська організація Скарбниця авторів музики (Організація) уклали договір №71-Р-АВ про виплату винагороди (роялті), а суду не подано доказів того, що такий договір визнавався недійсним у судовому порядку та того, що Організація вилучила зі свого управління названі музичні твори.

За змістом п.п. 1.1., 1.2. договору №71-Р-Ав сторони погодили, що Організація згідно статей 43, 48 та 49 Закону України Про авторське право і суміжні права без згоди з відповідними суб'єктами авторського та (або) суміжних прав (правоволодільців), надає невиключне право на використання та здійснює збір і розподіл винагороди (роялті) за використання Користувачем на території України необмеженого переліку об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в управлінні Організації, але не вилучені з її управління в установленому діючим законодавством порядку, а саме за публічне сповіщення та (або) ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтв, у тому числі зафіксованих у фонограмах у передачах ефірного, супутникового радіомовлення. Збір винагороди (роялті) здійснюється для подальшого його розподілу між організаціями колективного управління та право володільцями, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що договір №71-Р-АВ про виплату винагороди (роялті) не є авторським договором відповідно до вимог статей 7, 15, 31, 32, 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» і з цих підстав відхиляє доводи відповідача про правомірне здійснення ним публічного сповіщення музичних творів Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance на підставі договору №71-Р-АВ.

Виходячи із викладених обставин справи і приписів закону суд апеляційної інстанції констатує, що Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав не надала достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у неї права колективного управління на території України майновими правами суб'єктів авторського права на музичні твори Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance. Відтак законні підстави для задоволення позову Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав відсутні.

Суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, прийняв до уваги докази з порушенням вимог ч.9 ст. 80 ГПК України і дійшов помилкового висновку про наявність у Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав прав колективного управління на території України майновими авторськими правами щодо музичних творів Angel in Blue Jeans, Up, Let's Hurt Tonight, I Can't Dance. Тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17 підлягає скасуванню. Судові витрати за розгляд справи в суді першої і апеляційної інстанцій покладається на Державну організацію Українське агентство з авторських та суміжних прав .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ задовольнити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року у справі №909/654/17 скасувати і прийняти нове рішення:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав (вул. Б.Хмельницького, 41-а, приміщення 1-3, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 31025266) на користь ОСОБА_6 підприємства Телекомпанія РАІ (вул. Січових Стрільців, 27, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111, код ЄДРПОУ 22187714) 4320,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М.Гриців

суддя Л.С.Данко

суддя Н.М.Кравчук