Постанова

від 20.11.2018 по справі 171/1389/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/885/18 Справа № 171/1389/17 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Чубіна А.В.

сторони справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Державний професійно-технічний навчальний заклад Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів , яке є правонаступником Апостолівського професійно-технічного училища № 85,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року, яке постановлено суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолове Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів в Апостолівському районі ( надалі - АДПТЦ), яке є правонаступником Апостолівського професійно-технічного училища № 85, про стягнення компенсації за невиплачену щорічну відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що з 03.02.2005 року він працював в ПТУ-85, правонаступником якого є відповідач, на посаді викладача та керівника відділення фізичного виховання. Його звільнено 12.05.2005 року за п. 4 ст. 41 КЗпПУ.

При розгляді справи № 171/51/15-ц за його позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку з наданих відповідачем до суду документів про отриману заробітну плату, табелю робочого часу та розрахункової відомості, йому стало відомо про порушення відповідачем вимог КЗпП України та невиплати йому відповідачем при звільненні компенсації за не використану щорічну відпустку. Дані порушення призвели до моральних переживань на протязі тривалого часу, втрати душевного спокою та погіршення стану здоров'я.

Зазначає, що згідно зробленого ним розрахунку розмір компенсації за не використану щорічну відпустку, яка йому не виплачена становить 1611 грн. 88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку складає 242346 грн. 15 коп., а заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 5000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів на користь ОСОБА_1 компенсацію за не використану щорічну відпустку в сумі 406,25 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру середнього заробітку та ухвалити нового рішення по справі про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Вважає, визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3000 грн. мізерним. Судом помилково застосовано до спірних правовідносин співмірність середнього заробітку із розміром заборгованості, що протирічить правовим висновкам ВСУ.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Судом встановлено що наказом директора Апостолівського ПТУ-85 № 4-к від 03.02.2005 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до Апостолівського ПТУ-85 керівником фізвиховання з 03.02.2005 року, оплата праці згідно штатного розкладу (а.с.8).

Наказом директора Апостолівського ПТУ-85 № 14-к від 12.05.2005 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади керівника фізвиховання з 12 травня 2005 року згідно ст. 41 ч. 3 КЗпПУ вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку не сумісного з продовженням даної роботи (а.с.9).

Згідно бухгалтерської довідки від 12.05.2005 року (а.с.100-102), розрахунково-платіжних відомостей ПТУ № 85 (а.с.103-111) за час роботи ОСОБА_1 проводилось нарахування заробітної плати по 10 тарифному розряду, однак зроблено перерахунок заробітної плати з 10 тарифного розряду на 8 тарифний розряд; за лютий 2005 року позивачу нараховано заробітної плати 570,49 грн., березень 2005 року - 596,32 грн., квітень 2005 року - 175,95 грн., у травні 2005 року нараховано компенсацію за невикористану відпустку у сумі 172,39 грн., разом з тим знято заборгованість в сумі 205,01 грн. по перерахунку заробітної плати, в зв'язку з чим заробітна плата не виплачувалась (а.с.101-110).

Згідно табелю обліку робочого часу за лютий 2005 року позивач з 03.02.2005 року перебував на роботі у робочі дні - 18 днів; згідно табелю обліку робочого часу за березень 2005 року позивач перебував на роботі у робочі дні - 22 дня; згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2005 року позивач перебував на роботі у робочі дні - 6 днів, а з 11.04.2005 року по 29.04.2005 року перебував на лікуванні (а.с.177-179).

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсаційних коштів у зв'язку з перебуванням на лікарняному, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату 205,01 грн., 596,32 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої невиплатою компенсаційних коштів за період тимчасовою непрацездатності, що разом складає 801,33 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.124-127).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року скасовано в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів , яке є правонаступником Апостолівського професійно-технічного училища № 85, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів , яке є правонаступником Апостолівського професійно-технічного училища № 85, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 12.05.2005 року по 30.03.2018 року в сумі 5000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.160-168).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсація щорічної відпустки при звільнені позивачу виплачена не була, тому стягнув її розмір у сумі 406,25 грн. за 18 днів. Застосувавши принцип співмірності, стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3000 грн. та компенсацію моральної шкоди 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його вірним, постановленим із дотримання вимог законодавства, з огляду на наступне.

Між сторонами виник спір стосовно виплати позивачу ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористану відпустку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначеного судом першої інстанції розміру середнього заробітку за несвоєчасність виплати компенсації за невикористану відпустку. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Матеріалами справи доведений факт, що станом на день звільнення позивача із займаної посади 12 травня 2005 року, відповідачем не проведено виплату компенсації за невикористану відпустку у повному обсязі за 18 днів у сумі 406,25 грн. даний розмір компенсації позивачем не оскаржується.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в отриманні компенсації за невикористану відпустку, з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру середнього заробітку 29,17 грн. позивачем не оскаржується.

Як вже зазначалося вище, згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України №6-837цс15 від 23 грудня 2015 року, № 6-113цс16 від 27 квітня 2016 року, №6-1207цс16 від 06 червня 2016 року та №6-2405цс16 від 05 жовтня 2016 року.

Колегія судді вважає неприйнятними посилання апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції сталої практики суду, тому що не знайшли свого підтвердження.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що судом законно, обґрунтовано та справедливо, застосовано принцип співмірності суми середнього заробітку за час затримки виплат до розміру невиплаченої заробітної плати, оскільки зменшено суму компенсації з 1611,88 грн. до 406,25 грн., тому співмірно зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 242346,15 грн. до 3000 грн., що буде співмірним із розміром сум, невиплачених позивачу у встановлені законодавством строки.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2018 року.

Головуючий:

Судді: