Постанова

від 20.11.2018 по справі 556/1847/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року м. Рівне

Справа № 556/1847/15-ц

Провадження № 22-ц/4815/144/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Красносільська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_7,

за участю: представника позивачки - адвоката ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області в складі судді Ковтуновича М.І. від 15 червня 2018 року, ухваленого в 15 год. 33 хв. в м. Вараш, дата складання повного судового рішення - 15 червня 2018року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулась до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області про визнання заповітів недійсними.

Позов мотивовано тим, що її мати ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не вчиняла заповітів посвідчених Красносільською сільською радою Володимирецького району Рівненської області від 29.10.2001 року на користь ОСОБА_6 та 2.11.2001 року на користь ОСОБА_5, так як на момент їх складення вона перебувала в іншому місці.

Вказує, що на момент підписання цих заповітів ОСОБА_9 перебувала у м. Харкові, а саме у неї вдома, а тому не могла їх підписувати. Тому вважає, що волевиявлення ОСОБА_9 на укладення заповітів не було, а тому вони є недійсними в зв'язку з недодержанням форми заповіту.

Крім того, секретар Красносільської сільської ради ОСОБА_10, яка посвідчила вказані заповіти, не мала на це повноважень.

На підставі викладеного просила визнати недійсними заповіти ОСОБА_9, посвідчені Красносільською сільською радою Володимирецького району Рівненської області 29.10.2001 року та 2.11.2001 року

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2016 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката ОСОБА_8 про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про визнання заповітів недійсними та передано справу на розгляд до Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано недійсним заповіти ОСОБА_9, складені та посвідчені секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області: 29.10.2001 року на користь - ОСОБА_6 та 2.11.2001 року - на користь ОСОБА_5

Рішення мотивовано тим, що, оспорювані заповіти оформлені без додержання нотаріальної форми та мають бути визнані недійсними, оскільки були посвідчені службовою особою - секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області ОСОБА_10, яка у встановленому законом порядку не була уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, так як не було станом на дати посвідчення заповітів рішення виконавчого комітету цієї сільської ради про покладення здійснення нотаріальних функцій на секретаря виконавчого комітету сільської ради. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позивачем того, що ОСОБА_9 не підписувала оспорюваних заповітів.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 покликається на незаконність вказаного рішення в зв'язку порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у відповідності до п.2 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських селищних, міських рад народних депутатів України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських селищних, міських рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Заповіти ОСОБА_9 посвідчені секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області ОСОБА_10, яка в 2001 році перебувала на посаді в органі місцевого самоврядування.

Вважає, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення обов'язку на конкретну посадову особу вчинення нотаріальних дій не свідчить про те, що такі дії не можуть бути вчинені будь-якими посадовими особами виконавчого комітету.

Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини правовідносини, які виникають з приводу посвідчення заповітів, будуються на принципі юридичної визначеності, який не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, оспорювані заповіти завірені гербовою печаткою, зареєстровані у відповідному реєстрі під відповідними номерами №149 та №150.

Звертає увагу, що колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в ухвалі від 27.08.2014 року дійшла висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення обов'язку на конкретну посадову особу вчинення нотаріальних дій не свідчить про те, що такі дії не можуть бути вчинені посадовими особами виконавчого комітету, які пройшли відповідну реєстрацію у книзі вчинення нотаріальних дій.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат ОСОБА_8 вказує, що оскільки до ОСОБА_6 було заявлено позовну вимогу про визнання недійсним заповіту від 29.10.2001 року, то він має право на оскарження судового рішення лише в частині вирішення даної позовної вимоги.

Покликаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_6 не наведено жодної процесуальної норми, яку порушив суд.

Вважає, безпідставними покликання апелянта на порушення принципу юридичної визначеності, оскільки даний принцип доцільно застосовувати у випадках, коли орган влади з посиланням на відсутність нормативного регулювання відмовляє особі у реалізації її певного права. В даному випадку сільська рада не відмовляла особі у вчиненні відповідної дії, а механізм посвідчення заповіту чітко був урегульований нормативними актами.

Доводи апеляційної скарги про завірення заповітів гербовою печаткою та внесення їх до реєстрів нотаріальних дій не спростовують висновку суду про недодержання нотаріальної форми заповітів через посвідчення посадовою особою, яка не мала на те відповідних повноважень.

Також, зазначає, що висновки Апеляційного суду Рівненської області в ухвалі від 27.08.2014 року не мають преюдиційного значення в силу вимог ст.82 ЦПК України.

Просить закрити апеляційне провадження в частині оскарження рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.06.2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним заповіту ОСОБА_9 від 2.11.2001 року на користь ОСОБА_5, в решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідачем згідно цивільно-процесуального закону є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб'єктивне право, свободи чи інтерес, який охороняється законом.

Правовими наслідками задоволення судом позову є зобов'язання відповідача як особи, до якої позивачем пред'являється матеріально - правова вимога, вжити заходів до вчинення дій, утримання від вчинення дій та усунення обставин, що призвели до порушення, невизнання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу шляхом, зазначеним у резолютивній частині судового рішення.

Даним оскаржуваним рішенням суду позов задоволено повністю і визнано недійсними два заповіти, посвідчені спадкодавицею на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Однак, ОСОБА_6, звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і в позові відмовити, не наводить жодних доводів про те, яким чином рішення суду, постановлене щодо ОСОБА_5 зачіпає його права, інтереси та обов'язки, як сторони у справі, а тому в апеляційному порядку перевіряється рішення суду в частині заповіту, який стосується лише ОСОБА_6

Апеляційна скарга підлягає часткову задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 541 ЦК Українсько РСР, який був чинним на час складання спірного заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно з положеннями статей 1, 37 Закону України Про нотаріат , у редакції 1993 року, чинній на час складання спірного заповіту, у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, зокрема, посвідчення заповітів (крім секретних), вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.37 Закону "Про нотаріат" та статей 38,42,59 Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження посвідчувати заповіти належало посадовим особам виконавчих органів сільських,селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено даним виконавчим органом або сільським, селищним, міським головою, а також цьому голові.

Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що повноваження посвідчувати заповіти у населених пунктах, де немає нотаріусів належало посадовим особам виконавчих комітетів, з покладенням обов'язків на підставі рішення виконкому відповідної ради, розпорядження голови або самим головою ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є рідними дітьми ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 жовтня 2001 року ОСОБА_9 складено заповіт, згідно із яким сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 вона заповіла своєму синові ОСОБА_6

Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконкому Красносільської сільської ради ОСОБА_10, місцем складення в ньому зазначено с.Липне Володимирецького району Рівненської області.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 червня 2014 року позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_7 задоволені частково і в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 визнано за ОСОБА_5 право власності за заповітом на 3/4 частини, а за ОСОБА_4 і ОСОБА_7 право власності за заповітом - по 1/8 частини за кожною, - житлового будинку з погосподарськими будівлями по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Із копії трудової книжки, рішення Красносільської сільської ради №20 від 25.01.2000 року вбачається, що ОСОБА_10, яка посвідчила оспорюваний заповіт, на час його посвідчення працювала на посаді секретаря виконкому Красносільської сільської ради та була обрана секретарем тієї ж ради.

Вказану посаду ОСОБА_10 обіймала з вересня 1998 року по жовтень 2010 року і згідно її пояснень у суді здійснювала покладені на неї обов'язки по вчиненню нотаріальних дій.

Згідно копії відповіді архівного відділу Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25.04.2014 року №139/01-16 у рішеннях сесій та виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району за 1996-1999 роки відсутнє рішення про покладення обов'язків на посадову особу сільської ради із вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит, наданої Красносільською сільської радою Рівненської області від 12.05.2014 року №187, що за період з 2000 року до 2 листопада 2001 року рішень виконкому і сесій про покладення обов'язків на посадову особу сільської ради із вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчення заповітів, немає.

Висновки суду про відсутність у секретаря та секретаря виконкому Красносільської сільської ради ОСОБА_10 повноважень на вчинення нотаріальних дій ґрунтуються лише на відсутності у архівному відділі Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області та Красносільської сільської ради рішень виконавчого комітету на зберіганні такого рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради за період з 1996року по 2.11.2001 року про покладення на секретаря Красносільської сільської ради ОСОБА_10 обов'язку по вчиненню нотаріальних дій .

Апеляційний суд вважає, що позивачем достовірно не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що рішення виконкому чи сільського голови щодо уповноваження секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій не приймалось і, відповідно, що ОСОБА_10, як секретар сільської ради, не мала таких повноважень.

Заповіт складено і посвідчено за 12 років до смерті заповідача і за весь цей час вона не скасувала та/або не змінила його.

Оспорюваний заповіт зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Красносільської сільської ради за №149. Втрата примірника рішення виконавчого комітету цієї ради чи розпорядження її голови про покладення на секретаря виконавчого комітету відповідних повноважень по спливу більш як 17 років, саме по собі, не може бути підставою для визнання заповіту недійсним. Даних про те, що на день посвідчення спірного заповіту існувало рішення виконавчого комітету про покладення цих повноважень на іншу особу, матеріали справи також не містять.

Зважаючи на волевиявлення заповідача (щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті), визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до порядку його посвідчення, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні та посвідченні заповіту кваліфікація останнього, як недійсного з підстав викладених у позові, по суті скасує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв'язку з його смертю.

Відповідно до ст.3 ЦПК України (діючого в редакції 2004року на час подачі позову), ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а в даному випадку порушення прав ОСОБА_4 заповітом, який містить безсумнівне волевиявлення заповідача щодо свого майна, не було.

Окрім цього, слід зазначити, що право власності спадкоємців щодо майна, яке належало на день смерті ОСОБА_9 вже вирішено, з врахуванням посвідчених нею заповітів рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 червня 2014 року, яке набрало законної сили.

Цим же рішенням суду встановлено, що заповіт складався особисто ОСОБА_9 в с.Липне Володимирецького району Рівненської області.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення вимог про визнання недійсним заповіту, укладеного ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_6, посвідченого 29 жовтня 2001 року секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради ОСОБА_10 та зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій за №149, немає. А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір . Апеляційна скарга відповідача задоволена лише в частині вимог щодо заповіту, посвідченого на його ім'я, а тому на підставі ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України понесені ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору підлягають частковому поверненню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 367 , 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст. 47,48,541 ЦК УРСР 1963 року, ст. 37 Закону України Про нотаріат , 38,42,59 Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні", Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за N 256/466, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року в частині визнання недійсним складеного заповіту ОСОБА_9, посвідченого 29.10.2001 року секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області на ім'я ОСОБА_6 скасувати.

ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_9 та посвідченого 29.10.2001 року секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області на ім'я ОСОБА_6 відмовити.

Управлінню Державної казначейської служби України у м. Рівне повернути ОСОБА_6 кошти в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість)грн. 80 коп., які були сплачені ним на рахунок отримувача УК у м. Рівне № 34316206080030, код отримувача 38012714, банк отримувача Казначейство України, код банку 899998, згідно квитанції 0.0.1106384356.1 від 13 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 23 листопада 2018року

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.