Постанова

від 21.05.2020 по справі 556/1847/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 556/1847/15 -ц

провадження № 61-48966св1 8

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни - на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красносільська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,

третя особа - ОСОБА_4 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області про визнання недійсними заповітів її матері ОСОБА_5 , складених та посвідчених виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області: 29 жовтня 2001 року на користь ОСОБА_3 та 02 листопада 2001 року - на користь ОСОБА_2 .

Зазначала, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вчиняла опорюваних заповітів, так як на момент складання заповітів вона перебувала у м. Харкові. Крім того, особа, яка посвідчила оспорювані заповіти - секретар Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Ковлева Г. М. - не мала на це повноважень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними заповіти ОСОБА_5 , складені та посвідчені секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області: 29 жовтня 2001 року на користь ОСОБА_3 та 02 листопада 2001 року - на користь ОСОБА_2 .

Рішення суду мотивовано тим, що оспорювані заповіти були посвідчені службовою особою - секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Ковлевою Г. М., яка у встановленому законом порядку не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, так як не було станом на дати посвідчення заповітів рішення виконавчого комітету цієї сільської ради про покладення здійснення нотаріальних функцій на секретаря виконавчого комітету сільської ради. Суд визнав недоведеною доказами другу із підстав обґрунтування вимог про визнання заповітів недійсними - те, що ОСОБА_5 особисто не підписувала заповітів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не наводить жодних доводів про те, яким чином рішення суду, постановлене щодо ОСОБА_2 , зачіпає його права, інтереси та обов`язки як сторони у справі, а тому в апеляційному порядку перевіряється рішення суду в частині заповіту, який стосується лише ОСОБА_3 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконкому Красносільської сільської ради Ковлевою Г. М., місцем складення в ньому зазначено с. Липне Володимирецького району Рівненської області.Із копії трудової книжки, рішення Красносільської сільської ради № 20 від 25 січня 2000 року вбачається, що Ковлева Г. М. , яка посвідчила оспорюваний заповіт, на час його посвідчення працювала на посаді секретаря виконкому Красносільської сільської ради та була обрана секретарем тієї ж ради. Вказану посаду Ковлева Г. М. обіймала з вересня 1998 року по жовтень 2010 року і згідно її пояснень у суді здійснювала покладені на неї обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій. Згідно копії відповіді архівного відділу Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 квітня 2014 року № 139/01-16 у рішеннях сесій та виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району за 1996-1999 роки відсутнє рішення про покладення обов`язків на посадову особу сільської ради із вчинення нотаріальних дій. Висновки суду про відсутність у секретаря виконкому Красносільської сільської ради Ковлевої Г. М. повноважень на вчинення нотаріальних дій ґрунтуються лише на відсутності у архівному відділі Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області та Красносільської сільської ради рішень виконавчого комітету на зберіганні такого рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради за період з 1996 року по 02 листопада 2001 року про покладення на секретаря Красносільської сільської ради Ковлевої Г. М. обов`язку щодо вчинення нотаріальних дій. Апеляційний суд вважає, що позивачем достовірно не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що рішення виконкому чи сільського голови щодо уповноваження секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій не приймалось і, відповідно, що Ковлева Г. М. як секретар сільської ради не мала таких повноважень. Заповіт складено і посвідчено за 12 років до смерті заповідача і за весь цей час вона не скасувала та/або не змінила його. Оспорюваний заповіт зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Красносільської сільської ради за № 149. Втрата примірника рішення виконавчого комітету цієї ради чи розпорядження її голови про покладення на секретаря виконавчого комітету відповідних повноважень за спливом більш, як 17 років, сама по собі не може бути підставою для визнання заповіту недійсним. Даних про те, що на день посвідчення спірного заповіту існувало рішення виконавчого комітету про покладення цих повноважень на іншу особу, матеріали справи також не містять. Зважаючи на волевиявлення заповідача (щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті), визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до порядку його посвідчення, порушить принцип свободи заповіту. Крім того, право власності спадкоємців щодо майна, яке належало на день смерті ОСОБА_5 , вже вирішено з урахуванням посвідчених нею заповітів рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 червня 2014 року, яке набрало законної сили. Цим же рішенням суду встановлено, що заповіт складався особисто ОСОБА_5 в с. Липне Володимирецького району Рівненської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Крестинська Л. А. - просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішеня суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що недотримання вимог закону щодо посвідчення заповіту не свідчить про те, що вчинення заповіту відповідало волі заповідача. Згідно копії відповіді архівного відділу Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 квітня 2014 року № 139/01-16 у рішеннях сесій та виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району за 1996-1999 роки відсутнє рішення про покладення обов`язків на посадову особу сільської ради із вчинення нотаріальних дій. Таким чином, заповіт посвідчено неуповноваженою особою.

(2) Позиція ОСОБА_3 .

У відзиві ОСОБА_3 зазначає, що позивач неодноразово оспорювали заповіти у судовому порядку та у задоволенні цих позовів їй відмовлено. Відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення на конкретну посадову особу обов`язку вчинення нотаріальних дій не свідчить про те, що такі дії не можуть бути вчинені посадовими особами виконавчого комітету, які пройшли відповідну реєстрацію у книзі вчинення нотаріальних дій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є рідними дітьми ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 жовтня 2001 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно із яким сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ в„–003941 вона заповіла своєму синові ОСОБА_3 .

Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконкому Красносільської сільської ради Ковлевою Г. М., місцем складення в ньому зазначено с. Липне Володимирецького району Рівненської області.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 червня 2014 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволені частково і в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 визнано за ОСОБА_2 право власності за заповітом на 3/4 частини, а за ОСОБА_1 і ОСОБА_4 - право власності за заповітом по 1/8 частині за кожною житлового будинку з погосподарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Ковлева Г. М. , яка посвідчила оспорюваний заповіт, на час його посвідчення працювала на посаді секретаря виконкому Красносільської сільської ради та була обрана секретарем тієї ж ради. Вказану посаду Ковлева Г.М. обіймала з вересня 1998 року по жовтень 2010 року, здійснювала покладені на неї обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій.

Згідно копії відповіді архівного відділу Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 квітня 2014 року № 139/01-16 у рішеннях сесій та виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району за 1996-1999 роки відсутнє рішення про покладення на посадову особу сільської ради обов`язків із вчинення нотаріальних дій.

Вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування визначені Цивільним кодексом Української РСР, Законом України Про нотаріат , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, в редакціях, що діяли на час посвідчення заповіту на користь ОСОБА_3 (29 жовтня 2001 року).

Згідно із статтею 541 ЦК Української РСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат та статей 38,42,59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження посвідчувати заповіти належало посадовим особам виконавчих органів сільських,селищних, міських рад.

За змістом статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно із частиною третьою статті 50 вказаного Закону секретар сільської, селищної, міської ради вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів.

Відповідно до пункту 2 розділу 1Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітеті сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Апеляційним судом на підставі належних та допустимих доказів з наведенням відповідного мотивування та з урахуванням вимог щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначених ЦК Української РСР, Законами України Про нотаріат та Про місцеве самоврядування в Україні , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітеті сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, встановлено, що заповіт на користь ОСОБА_3 складений у письмовій формі із зазначенням часу і місця його складення, підписаний заповідачем особисто, належним чином посвідчений уповноваженою особою - секретарем виконавчого комітету Красносільської сільської ради Ковлевою Г. М. , якою встановлено особу заповідача та перевірено його дієздатність, а тому за формою та змістом заповіт відповідає чинному на момент його посвідчення законодавству і підстави для визнання такого заповіту недійсним відсутні.

Позивач не довела належними та допустимими доказами обставини про те, що секретар Красносільської сільської ради Ковлева Г. М. не мала відповідних повноважень щодо вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пунктів 37, 38 розділу ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України у разі одержання посадовою особою виконавчого комітету повідомлення від завідуючого державним нотаріальним архівом про невідповідність посвідченого заповіту законові, посадова особа виконавчого комітету, за бажанням заповідача, переоформлює заповіт на загальних підставах. Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати заповіт, подавши про це заяву до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Заповіт складено і посвідчено за 12 років до смерті заповідача та протягом цього часу заповідач не скасувала та/або не змінила його. Оспорюваний заповіт зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Красносільської сільської ради за № 149.

Згідно копії відповіді архівного відділу Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 квітня 2014 року № 139/01-16 у рішеннях сесій та виконавчого комітету Красносільської сільської ради Володимирецького району за 1996-1999 роки відсутнє рішення про покладення на посадову особу сільської ради обов`язків із вчинення нотаріальних дій.

Крім того, судом не встановлено отримання Ковлевою Г. М. як секретарем сільської ради повідомлень від завідуючого державним нотаріальним архівом про невідповідність посвідченого заповіту законові.

Апеляційний суд обґрунтовано виходив із відсутності доказів того, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено без дотримання вимог законодавства, чинного на момент його посвідчення.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Ргопіпа V. ІІкгаіnе ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко