Постанова

від 20.11.2018 по справі 805/5032/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року справа №805/5032/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., при секретарі судового засіданя Романченко Г.О., за участю представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. у справі № 805/5032/18-а (головуючий І інстанції Загацька Т. В.), яка складена в повному обсязі 17 вересня 2018 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_3 до Краматорської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі - позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Краматорської міської ради (надалі- відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Краматорської міської ради від 12.07.2017 року №24/VІІ-257 "Про ліквідацію Краматорської школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 Краматорської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825";

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Краматорської міської ради №24/VІІ-258 "Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська".

Суд першої інстанції ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі № 805/5032/18-а за позовом ОСОБА_3 до Краматорської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень Краматорської міської ради від 12.07.2017 року №24/VІІ-257 "Про ліквідацію Краматорської школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 Краматорської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825" та №24/VІІ-258 "Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній справі відсутній публічно-правовий спір між позивачем та Краматорською міською радою, оскільки прийняті Краматорською міською радою спірні рішення жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що спірне рішення міської ради є протиправним та підлягає визнанню нечинними з моменту прийняття, оскільки воно прийнято з порушенням Конституції України, Європейської Хартії Місцевого самоврядування. У місті Краматорську не були належним чином забезпечені всі форми участі населення у громадських обговореннях необхідності ліквідації Школи-інтернату №3 , а саме: не було проведено громадські слухання, загальні збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю. До відома депутатів Краматорської міської ради багаторазово було доведено про протизаконність прийняття рішень від імені територіальної громади без забезпечення участі у відповідних питаннях самої територіальної громади, всіх жителів м.Краматорська. Депутатів причетних до скоєння злочину шляхом повалення конституційного ладу, узурпації місцевого самоврядування, перевищення влади та службової недбалості попереджено про кримінальну відповідальність. Такий висновок зроблено на підставі того, що до виключної компетенції міської ради не віднесено вирішення питання щодо одноособового прийняття рішення про розпоряджання майном, що є у власності територіальної громади без участі територіально громади м. Краматорська.

Також зазначив, що були порушені вимоги встановлені рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, яким закріплений принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Представник відповідача у судовому засіданні вважала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просила залишити апеляційну каргу без задоволення а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судове засідання позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Рішенням Краматорською міською радою від 12.07.2017 року № 24/VІІ-257 міська рада вирішила ліквідувати Краматорську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів №3 Краматорської міської ради, код ЄДРПОУ 25704825.

Рішенням Краматорською міською радою від 12.07.2017 року № 24/VІІ-258 міська рада вирішила погодити безоплатну передачу у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади м. Краматорська будівлі школи-інтернату №3 з надвірними побудовами та спорудами, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2,7031 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із зобов'язанням використовувати за цільовим призначенням розміщення навчального закладу та не відчужувати до приватної власності (а.с. 22).

Проект рішення щодо ліквідації школи інтернату № 3 було оприлюднено на веб-сайті Краматорської міської ради 11.05.2017 року, проект рішення щодо погодження безоплатної передачі будівлі школи-інтернату - оприлюднено 05.07.2017 року (а.с. 87-97).

22.06.2017 року в приміщенні виконкому Краматорської міської ради було проведено засідання круглого столу з питання ліквідації Краматорської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 3 Краматорської міської ради Донецької області за участі начальника управління освіти, спеціалістів управління освіти, заступників міського голови, депутатів Краматорської міської ради, батьківського комітету, адміністрації школи-інтернату №3, представників ЗМІ, представників громадських організацій (а.с.98-99).

12.07.2017 року на пленарному засіданні позачергової 24-ої сесії Краматорської міської ради VІІ скликання були прийняті рішення № 24/VІІ-257 та № 24/VІІ-258.

Рішенням Краматорського місцевого суду Донецької області від 25.01.2018 року по справі № 234/10625/17 за позовом ОСОБА_4 до Краматорської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень Краматорської міської ради від 12.07.2017 року: № 24/VІІ-257 Про ліквідацію Краматорської школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 Краматорської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825 та №24/VІІ-258 Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська , яке набрало чинності відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 151-173).

25.06.2018 року позивач звернувся до директора школи-інтернату №3 з заявою про прийняття на роботу на посаду сторожа або охоронця. Однак дізнався, що вакансії немає та не буде з причин прийняття Краматорською міською радою рішення №24/VІІ-257 від 12.07.2017 року та рішення № 24/VІІ-258 від 12.07.2017 року (а.с. 9).

Позивач також зазначає, що є жителем територіальної громади м. Краматорськ, а отже, всі питання щодо ліквідації Краматорської школи-інтернату I-II ступенів №3 прямо впливають на зменшення гарантованих йому і жителям Конституцією України прав та інтересів (а.с.12).

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що відповідачем безпідставно в порушення вимог чинного законодавства України прийнято оскаржувані рішення.

Спірним по справі є питання наявності в спірних правовідносинах які виникли між ОСОБА_3 та Краматорською міською радою управлінських публічно-владних ознак.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно визначення, що міститься у ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

У п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Наведені вище норми встановлюють, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, 2 речення ч. 3 ст.8, ст.55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з судовою практикою Європейського Суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України").

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року).

Апелянт стверджує, що питання щодо ліквідації Краматорської школи-інтернату №3 прямо впливають на зменшення гарантованих йому, як жителю територіальної громади м.Краматорська, Конституцією України прав та інтересів.

Перевіривши матеріали справи суд апеляційної інстанції вважає, що в даній справі у спорі між позивачем та Краматорською міською радою, відсутній публічно-правовий спір та у цих відносинах, відповідач не реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника. Прийняті Краматорською міською радою спірні рішення жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Необхідно зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту як визнання протиправними та нечинними рішень Краматорської міської ради жодним чином не вплине на поновлення його порушених прав як представника територіальної громади м.Краматорська.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначив, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та зазначає, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищезазначена правова позиція, викладена судом у даній ухвалі, узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах у справах №820/583/16 (К/9901/7053/18), №9901/497/18, № П/9901/370/18.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 23 листопада 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. у справі № 805/5032/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. у справі № 805/5032/18-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.А.Блохін