Постанова

від 21.11.2018 по справі 826/1330/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 826/1330/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

БПС АКТИВ

до Державної фіскальної служби України

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю БПС АКТИВ (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування рішень ДФС України від 11.12.2017 р. №№ 391227/37356384, 391228/37356384 про відмову в реєстрації податкових накладних від 14.11.2017р. №№ 63, 65 та рішень від 14.12.2017 р. №№ 418426/37356384, 418425/37356384, 418428/37356384 про відмову в реєстрації податкових накладних від 18.11.2017р. № 83, № 82, від 16.11.2017 р. № 67;

- зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні від 14.11.2017р. №№ 63, 65 та від 18.11.2017р. № 83, № 82, від 16.11.2017 р. № 67 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення про відмову в реєстрації поданих позивачем податкових накладних прийняті через неподання платником всіх первинних документів.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ БПС АКТИВ (код ЄДРПОУ 37356384) є юридичною особою та платником ПДВ.

За наслідками здійсненої господарських операцій позивач направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні № 63 від 14.11.2017 р., № 65 від 14.11.2017 р., № 83 від 18.11.2017 р., № 82 від 18.11.2017 р., № 67 від 16.11.2017 р.

У квитанціях, надісланих позивачу, ДФС зазначено, що реєстрацію всіх податкових накладних зупинено через виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах та запропоновано товариству надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. в п.п. 201.16.1 п. 201.16. ст. 201 Податкового Кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

У зв'язку з цим позивач надав в електронному вигляді до ДФС повідомлення про подачу документів на підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якого зупинено: 22.11.2017 повідомлення №1 (по ПН №61), 2 (ПН №62), 3 (ПН №79), 4 (ПН № 78), 24.11.2017 повідомлення № 6 (по ПН №53), 7 (ПН № 64), 8 (ПН №52), 04.12.2017 повідомлення № 17 (по ПН №63), 18 (ПН № 65), 07.12.2017 повідомлення №19 (по ПН №82), 20 (ПН №83), 21 (ПН №67).

Після цього позивач отримав від ДФС України квитанції № 2 про відмову в реєстрації податкових накладних, підстава відмови у реєстрації податкових накладних через надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

На виконання п.п. 201.16.2 п. 201.16. ст. 201 ПК України ТОВ БПС АКТИВ було направлено на адресу ДФС України повідомлення №№ 17, 18 від 04.12.2017 р., №№ 19, 20, 21 від 07.12.2017 р. щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.

До пояснень позивачем були прикріплені наступні документи: податкові накладні № 63 від 14.11.2017р, № 65 від 14.11.2017р., № 82 від 18.11.2017р., № 83 від 18.11.2017р., № 67 від 16.11.2017р., видаткові накладні № 1382 від 14.11.2017р., № 1383 від 14.11.2017р., № 1408 від 18.11.2017р., № 1409 від 18.11.2017р., № 1388 від 16.11.2017р., договори поставки № 163 від 12.12.2016р., № 24/10 від 27.10.2017р., № 25 від 25.10.2016р., № 14/2017-А від 24.03.2017р., видаткові накладні №ПС-005902 від 14.11.2017р., № 2839 від 18.11.2017р., №ПС-005962 від 16.11.2017р., податкові накладні № 149 від 18.11.2017р., № 129 від 14.11.2017р., № 145 від 16.11.2017р., платіжні доручення № 597 від 14.11.2017р., № 599 від 16.11.2017 р.

Кмісією ДФС України прийнято рішення №№ 391227/37356384, 391228/37356384, 418426/37356384, 418425/37356384, 418428/37356384 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 63 від 14.11.2017 р., № 65 від 14.11.2017 р., № 82 від 18.11.2017 р., № 83 від 18.11.2017 р., № 67 від 16.11.2017 р.

Позивач, вважаючи зазначені рішення Комісії ДФС протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку у відповідача не було достатніх правових підстав для відмови позивачу в реєстрації поданих ним податкових накладних в ЄРПН, а також з того, що оскаржувані рішення Комісії взагалі не містять обґрунтованих підстав, з яких вони прийняті.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Постанова № 1246), наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки, Вичерпний перелік документів), постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова № 190).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. а , б п. 185.1. ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п. 201.10. ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.п. 74.2, 74.3 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.п. 2, 12, 13 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пункт 6 Критеріїв оцінки визначає два різні критерії:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разів більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, подані на реєстрацію в Реєстрі.

Відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів:

- для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв оцінки: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп. 2 п. 6 Критеріїв оцінки: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

У відповідності до пп. 201.16.2 п. 201.16. ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у п. в пп.201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (ПН/РК). Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2 ст. 201 ПК України.

Постановою № 190 передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у квитанціях № 1 про прийняття поданих позивачем податкових накладних податковим органом не вказано ані конкретного Критерію оцінки, ані чіткового переліку документів, які позивачу слід надати, а натомість міститься лише посилання на положення нормативних актів, які передбачають альтернативу поведінки.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків.

У свою чергу, зазначення вказаних відомостей у квитанції про прийняття податкової накладної, тобто вказівка в ній податковим органом конкретних вимог, що належить виконати платнику, є безпосередньою умовою для наступної оцінки Комісією ДФС поведінки платника для прийняття відповідного рішення щодо реєстрації податкової накладної.

Однак, як встановлено вище, у квитанціях чіткої та виключної інформації, наведення якої вимагається законодавством, податковим органом зазначено не було.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, після отримання квитанції позивач надав контролюючому органу всі необхідні первинні документи по господарським операціям за поданими на реєстрацію податковими накладними та відповідні письмові пояснення, що в сукупності підтверджують правомірність їх складання.

Разом з тим, у рішеннях від 11.12.2017 р. №№ 391227/37356384, 391228/37356384 про відмову в реєстрації податкових накладних від 14.11.2017р. №№ 63, 65 та рішень від 14.12.2017 р. №№ 418426/37356384, 418425/37356384, 418428/37356384 про відмову в реєстрації податкових накладних від 18.11.2017р. № 83, № 82, від 16.11.2017 р. № 67 Комісія ДФС не зазначила конкретної регламентованої законодавством підстави, з якої вказані податкові накладні не підлягають реєстрації в ЄРПН, не вказала, які ж саме первинні документи не були подані позивачем та/або що саме ним порушено.

При цьому, зазначення Комісією ДФС у вказаних рішеннях загального формулювання підстави для відмови в реєстрації податкової накладної позивача надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування та ще й без жодного мотивування такої підстави порушує прицип правової визначеності, вказує на необґрунтованість оскаржуваних рішенья Комісії, їх необ'єктивність та, враховуючи вищевстановлені обставини, - протиправність.

Крім того, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами також не було доведено наявності будь-якої правової підстави для відмови у здійсненні реєстрації поданих ним податкових накладних.

Водночас, у рішенні від 20.10.2011 р. по справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, доводи апелянта про те, що у квитанціях № 1 про прийняття поданої позивачем податкової накладної було вказано всі підстави, з яких зупинено реєстрацію поданих накладних, а потім їх не прийнято, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є безпосередньо рішення Комісії ДФС про відмову в прийнятті податкових накладних, в яких, як встановлено вище, взагалі не вказано конкретної підстави.

Водночас, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення Комісії прийнято з підстав недостатності поданих позивачем документів, є необґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, позивачем подані всі необхідні документи, які саме документи апелянт вважає неподаними у рішеннях чітко не вказано, а натомість одночасно перелічено кілька взаємовиключних підстав для відмови в реєстрації поданої позивачем податкової накладної.

Посилання апелянта на те, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматичному режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться перевірка, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з вищевкладених правових норм, рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних в ЄРПН приймається Комісією ДФС, тобто колегіально, і процедура його прийняття передбачає здійснення ретельної перевірки відповідних відомостей та наведення чіткого обґрунтування в разі відмови.

При цьому, вчинення тих чи інших дій в автоматичному режимі , як на тому наполягає апелянт, не є підставою для невиконання норм чинного законодавства та основних принципів, регламентованих статтею 4 ПК України, та в жодному разі не повинно порушувати права платника та ставити його в юридичну невизначеність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку ДФС України в особі її Комісії було порушено право позивача на реєстрацію податкових накладних від 14.11.2017 р. №№ 63, 65, від 18.11.2017р. № 83, № 82 та від 16.11.2017 р. № 67 в ЄРПН в день їх подання, яке підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати такі податкові накладні в ЄРПН.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, ДФС України в особі її Комісії, реалізувала надані їй дискреційні повноваження і на теперішній час, з огляду на вищевстановлені обставини цієї справи, у відповідача відсутня альтернатива поведінки.

Водночас, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, застосування у даній справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати подані позивачем податкові накладні в ЄРПН не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.

Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 р. по справі № 825/849/17 та від 06.03.2018 р. по справі № 826/4475/16.

Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Крім того, у рішенні від 10.04.2008 р. по справі Вассерман проти Росії Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову у цій справі.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: