Постанова

від 21.11.2018 по справі 813/3403/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1866/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 813/3403/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови, -

суддя в 1-й інстанції - Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення - 16.08.2018 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 16.08.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ "СТА" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10 травня 2018 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31 травня 2018 року, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною, у розмірі 335070,00 грн.

Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31 травня 2018 року, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року відмовлено в забезпеченні позову у цій адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у позові позивач обґрунтовує протиправність накладення на нього штрафу оскаржуваною постановою у зв'язку з відсутністю порушень трудового законодавства, зазначених відповідачем у цій постанові. Оскільки правомірність чи неправомірність прийняття оскаржуваної постанови Управлінням Держпраці у Львівській області буде встановлена лише у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду справи, у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права, зокрема, у разі звернення стягнення на майно ТОВ СТА в процесі примусового виконання цієї постанови. Апелянт також звертає увагу на те, що розмір штрафу, накладеного оскаржуваною постановою на позивача є значним і складає 335070,00 грн.; відкриття виконавчого провадження і дії, які вчиняються державним виконавцем з примусового виконання постанови відповідача по стягненню даного штрафу, яка є предметом судового оскарження, зокрема, накладення арешту на все майно та всі рахунки у банківських установах, призведе до позбавлення позивача можливості виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, що додатково тягне за собою сплату штрафних санкцій, можливості сплачувати заробітну плату працівникам; здійснення органом виконавчої служби стягнення на підставі оскаржуваної постанови призведе до значних майнових збитків позивача і до неможливості здійснення підприємницької діяльності позивачем. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, та заяву ТОВ "СТА" про забезпечення позову у справі № 813/3403/18 задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про очевидну протиправність рішення, дії чи бездіяльності, суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Також позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав аби інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Всі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір штрафу є значним і призведе до значних майнових збитків позивача, а також позбавить можливості виконувати свої зобов'язання перед контрагентами і можливості сплачувати заробітну плату працівникам. Такі доводи є безпідставними оскільки, накладення арешту на майно підприємства не позбавляє його працівників отримувати заробітну плату, як це передбачено законом.

Представник відповідача - Пасічник Ю.В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) у судове засідання не прибулв, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.

Відмовляючи в забезпеченні позову у цій адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно позивача органом державної виконавчої служби свідчить про реалізацію органом державної виконавчої служби своїх повноважень в межах та у спосіб, встановлений законодавством, проте вказані обставини самі по собі не свідчать про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Способи та підстави заходів забезпечення адміністративного позову регламентовані ст.150-151 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ СТА в обґрунтування доводів заявленого клопотання про забезпечення позову покликається на те, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивач до вказаного клопотання долучив копію постанови ВП №56754833 від 12 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про №423/893/АВ/ФС від 31 травня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 335070,00 грн. та копію постанови ВП №56754833 від 27 липня 2018 року про арешт майна боржника - ТОВ СТА .

Позивач вказує на те, що оскільки штраф не сплачено у добровільному порядку, то такий може бути стягнутий органами державної виконавчої служби. Так як процедура оскарження постанов займає певний час, а виконавче провадження щодо стягнення штрафу відкрито, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, оскільки державний виконавець має право на списання коштів із заблокованого рахунку та реалізацію майна для погашення заборгованості.

Відповідно до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України).

Згідно зі ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст.35 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених п.1, 4, 6, 8, 11 ч.1 ст.34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених п. 2, 3 і 5 ч.1 ст.34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого п.10 ч.1 ст.34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Ст.34 Закону України Про виконавче провадження не передбачено зупинення виконавчого провадження на підставі оскарження постанов суб'єкта владних повноважень про накладення штрафів у судовому порядку, у зв'язку з чим до набрання рішення суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди права, свободам та інтересам позивача, оскільки на дату звернення до суду з клопотанням існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанов у відношенні позивача.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно зупинення виконавчих дій можливе лише на підставі рішення суду. У разі відсутності такого, арештовані кошти підлягають зарахуванню на рахунки, відкриті головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування. У разі недостатності коштів звертається стягнення на майно боржника та в подальшому здійснюється його реалізація.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних засиль та витрат.

Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого клопотання ТОВ СТА та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у цій адміністративній справі.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиті заходи забезпечення адміністративного позову не є вирішенням справи по суті, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті не підмінює, а лише тимчасово, до вирішення спору, зупиняє процедуру стягнення штрафу за оскаржуваним виконавчим документом.

Колегія суддів також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, в якій міститься заклик до компетентних судових органів у разі, якщо виконання адміністративного рішення може завдати значної шкоди приватним особам, на яких воно спрямоване, ужити належні заходи тимчасового захисту.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 264, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 813/3403/18 скасувати, та прийняти постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" про забезпечення позову у справі № 813/3403/18 задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31 травня 2018 року, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною, у розмірі 335070,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 813/3403/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.