Рішення

від 26.02.2019 по справі 813/3403/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3403/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року зал судових засідань №12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Кухарської О.В.,

представника відповідача Пасічник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СТА до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю СТА звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10.05.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, у розмірі 335070,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 08 по 10.05.2018 інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю СТА , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування №ЛВ 423/893/АВ від 10.05.2018 та Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ 423/893/АВ-П від 10.05.2018. Окрім цього, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складеною першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, вирішено накласти на товариство з обмеженою відповідальністю СТА штраф у розмірі 335070 грн. 00 коп. На думку позивача, зазначені припис та постанова складені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки зафіксовані у них порушення товариством з обмеженою відповідальністю СТА не вчинялись.

В оскаржених приписі про усунення виявлених порушень №ЛВ 423/893/АВ-П від 10.05.2018 та постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31.05.2018 зроблено висновок про допущення товариством з обмеженою відповідальністю СТА порушень, пов'язаних з неоформленими трудовими відносинами з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Позивач зазначає, що вказане не відповідає дійсності оскільки інспектор праці безпідставно не взяла до уваги надані їй цивільно-правові договори, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю СТА з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Щодо висновків інспектора про допущення до роботи ОСОБА_7 без укладення трудового договору, то вказане теж не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_8 жодної роботи для товариства не виконував. ОСОБА_8 дійсно знаходився на території товариства з обмеженою відповідальністю СТА , але його перебування було пов'язане виключно з тим, що він мав зустріч з директором товариства з обмеженою відповідальністю СТА щодо можливого працевлаштування і саме з цією метою приніс власний паспорт для копіювання.

З вказаних підстав позивач вважає оскаржені припис та постанову в частині порушень, які стосуються ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протиправними.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що інспектор праці правомірно вказав, що мали місце неоформлені трудові відносини, а цивільно-правові договори складені вже після інспекційного відвідування. Тому, припис про усунення порушень від 10.05.2018 №ЛВ423/893/АВ-П та постанова про накладення штрафу від 29.08.2018 №ЛВ851/474/АВ/ФС прийняті в порядку, в межах та у спосіб передбачений законодавством.

Ухвалою від 31.07.2018 суд у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовив.

Ухвалою від 06.08.2018 суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.08.2018 суд у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 та прийнято постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТА про забезпечення позову у справі № 813/3403/18 задоволено у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складеної першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, у розмірі 335070,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 813/3403/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СТА до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови.

Ухвалою від 05.04.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

На підставі направлення № 0875 від 07.05.2018 на проведення інспекційного відвідування у ТзОВ СТА відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 07.05.2018 № 0951 - П, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4, ОСОБА_9, за участю спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_10, проведено інспекційне відвідування ТзОВ СТА .

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ЛВ 423/893/АВ від 10.05.2018.

Вказаним актом зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме вимог ч.1 та ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413, абз.5 п.7.1 глави 7 Інструкції № 58, зокрема серед іншого, адміністрацією ТзОВ СТА допущено до роботи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 без видання наказу про прийняття на роботу.

Того ж дня, 10.05.2018 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10.05.2018, та надано строк до 18.05.2018 усунути виявлені та зафіксовані в акті порушення законодавства.

Надалі, 31.05.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 винесено постанову №ЛВ 423/893/АВ/ФС про накладення штрафу на ТзОВ СТА у розмірі 335070 грн за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 на підставі абзацу 2 частини 2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з прийнятими приписом та постановою в частині, що стосується ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вказаного Закону зазначені у частині четвертій вказаної статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 вказаного Закону.

Згідно з ч.3 ст.6 вказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 вказаного пункту.

Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування у позивача виявлено порушення ч.1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про що складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 10.05.2018 №ЛВ-423/893/АВ.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Також п.20 та п.21 Порядку встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в Акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання Акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Суд встановив, що Управління Держпраці у Львівській області розглянуло зауваження позивача, про що повідомило його листом від 24.05.2018.

Так, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб'єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені.

Пунктом 6 вказаного Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Згідно з п.8 Порядку №509 уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.

З аналізу викладених положень Порядку №509 слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та направлення Акту, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Львівській області не допущено порушення вимог діючого законодавства.

Як вбачається з Акта інспекційного відвідування, підставою для притягнення позивача до відповідальності, зокрема, стало порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України. В акті серед іншого зазначено таке: В ході інспекційного відвідування 08 травня 2018 року було взято письмові пояснення у ОСОБА_5, котрий на цей момент збивав дерев'яні піддони, що зафіксовано засобами відео та фото фіксації. У поясненні ОСОБА_5 зазначив, що пробує працювати у ТзОВ СТА , а заробітну плату ще не обговорювали з керівництвом. Директору підприємства було задано питання щодо заробітної плати даного працівника, на що директор відповів що це не працівник, а людина, яка пробує працювати і заробітна плата дійсно не обговорювалась, що свідчить про неформальні трудові відносини.

Проте 10.05.2018 бухгалтер, який займається усією документацією надала цивільно-правовий договір №2 від 02.05.2018 з ТзОВ СТА з однієї сторони та з ОСОБА_5 з іншої про надання послуг, що може свідчити про складання даного договору заднім числом, а також надано заяву ОСОБА_5 та наказ №38-38 від 08.05.2018 про прийняття на роботу з 10.05.2018, про те у повідомленні про прийняття працівників з 10.05.2018 від 08.05.2018 дана особа відсутня.

В ході інспекційного відвідування 08.05.2018 при огляді території ТзОВ СТА зафіксовано засобами відео фіксації хлопця віком на вигляд 16-17 років, який перевозив збиті піддони на інше місце всередині цеху. Проте, почавши відбирати пояснення у працівників дана особа втекла з території підприємства.

Однак, у ході інспекційного відвідування директором підприємства надано письмове пояснення щодо особи, у якому йдеться, що ОСОБА_7 заходив на підприємство та цікавився роботою та працевлаштуванням.

Підтвердженням стали документи (серед яких оригінал паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № 000982149, орган видачі - 4635, дата оформлення -19 вересня 2017 року) ОСОБА_7, які надав директор підприємства для фіксації засобами фото техніки та повідомив, що думає чи можна працевлаштовувати дану особу, оскільки він неповнолітній.

Наведене свідчить, що ОСОБА_7 перебував у неформальних трудових відносинах із ТзОВ СТА .

ОСОБА_6 у своєму поясненні від 08.05.2018 вказав, що працює офіційно (тобто з укладенням трудового договору) з травня 2018 року з понеділка по п'ятницю у години роботи з 08:00 до 18:00, тобто підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, про те роботодавцем у день початку проведення інспекційного відвідування не надано жодних документів, що підтверджують трудові відносини з ОСОБА_6

10.05.2018 бухгалтером підприємства, що надавала усі копії документів необхідні для проведення інспекційного відвідування надано цивільно-правовий договір №1 від 02.05.2018, укладений між ТзОВ СТА та ОСОБА_6, щодо збивання піддонів 400 штук, а оплата за один готовий піддон становить 3 грн, також підпунктом 1 пункту 1 зазначено що Виконавець не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, також надано акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №1 на суму 1200 гривень, що суперечить поясненню наданому працівником, а відтак наявні ознаки порушення ч.ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України.

Перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 335070,00 грн, суд встановив, що підставою для накладення такого, слугував на думку відповідача, фактичний допуск працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору.

Суть порушення на думку відповідача, полягає в тому, що цивільно-правові договори були укладені вже після проведення інспекційного відвідування, про що свідчать письмові пояснення вказаних осіб, з яких вбачається, що особи виконували роботи, притаманні для робіт за відповідними посадами, на які не були прийняті.

Так, згідно з ч.1 ст.1 КЗпП України, зазначений кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення вказаного Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та 2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 вказаного Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Суд встановив, що між ТзОВ СТА та ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №2 від 02.05.2018, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю СТА доручає ОСОБА_5, а ОСОБА_5 зобов'язується виконати роботу - збити піддони дерев'яні розміром 1200x800 в кількості 300 штук з оплатою за один готовий піддон у розмірі 3 грн.

Відповідач не взяв до уваги вказаний цивільно-правовий договір у зв'язку з тим, що наявність такого договору, на його думку, може свідчити про укладення даного договору заднім числом .

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки будь-яких фактичних даних про те, що такий договір укладений заднім числом, ані у Акті інспекційного відвідування №ЛВ 423/893/АВ від 10.05.2018, ані в судовому засіданні не наведено, як і не зазначено, на чому базуються припущення про те, що такий договір міг бути укладений заднім числом.

Натомість письмові пояснення самого ОСОБА_5 та директора товариства з обмеженою відповідальністю СТА ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_5 пробує працювати у товаристві з обмеженою відповідальністю СТА і питання його заробітної плати ще не є вирішеним цілком узгоджуються із фактом укладення між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю СТА цивільно-правового договору №2 від 02.05.2018.

Факт виконання ОСОБА_5 робіт за цивільно-правовим договором №2 від 02.05.2018 підтверджується копією долученого до матеріалів справи акта приймання-передачі сировини та інструментів від 02.05.2018, відповідно до якого ОСОБА_5 передано сировину для виконання робіт та необхідні інструменти, а також актом передачі-приймання залишків та інструментів від 08.05.2018, згідно з яким ОСОБА_5, після виконання визначених цивільно-правовим договором №2 від 02.05.2018 робіт, повернув залишки сировини та надані йому інструменти.

За результатами виконання укладеного з ОСОБА_5 цивільно-правового договору №2 від 02.05.2018, між товариством з обмеженою відповідальністю СТА та ОСОБА_5 08.05.2018 підписано акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №2, за яким товариство з обмеженою відповідальністю СТА прийняло виконані ОСОБА_5 роботи та зобов'язалось оплатити їх вартість.

На виконання п.3.1 цивільно-правового договору №2 від 02.05.2018, товариством з обмеженою відповідальністю СТА виплачено ОСОБА_5 724 грн. 50 коп. за виконану роботу, за вирахуванням обов'язкових платежів, що підтверджується відомістю №14 від 31.05.2018 та платіжними дорученнями №433, 434, 435 від 31.05.2018.

Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки директор ТзОВ СТА ОСОБА_11, начальник виробництва ТзОВ СТА ОСОБА_12, бухгалтер ТзОВ СТА ОСОБА_13

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 - працівники відповідача, які проводили інспекційне відвідування, підтвердили висновки, викладені у відповідному акті інспекційного відвідування.

Суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю СТА та ОСОБА_6 укладено цивільно-правовий договір №1 від 02.05.2018 щодо збивання піддонів 400 штук, оплата за один готовий піддон становить 3 грн.

Відповідач не взяв до уваги цивільно-правовий договір №1 від 02.05.2018, у зв'язку з тим, що такий, на його думку, суперечить поясненню, наданому працівником, зокрема тим, що він офіційно працює з 09.00 до 18.00 год.

Суд вважає необґрунтованими такі посилання відповідача, оскільки ОСОБА_6, виконував роботу для товариства з обмеженою відповідальністю СТА у ті дні та години, які є робочими для самого товариства з обмеженою відповідальністю СТА та його працівників.

Факт виконання ОСОБА_6 робіт за цивільно-правовим договором №1 від 02.05.2018 підтверджується копією акту приймання-передачі сировини та інструментів від 02.05.2018, згідно з яким ОСОБА_6 передано сировину для виконання робіт та необхідні інструменти, а також актом передачі-приймання залишків та інструментів від 08.05.2018, згідно з яким ОСОБА_6 після виконання визначених цивільно-правовим договором №1 від 02.05.2018 робіт, повернув залишки сировини та надані йому інструменти.

Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки директор ТзОВ СТА ОСОБА_11, начальник виробництва ТзОВ СТА ОСОБА_12, бухгалтер ТзОВ СТА ОСОБА_13, а також сам ОСОБА_6

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 - працівники відповідача, які проводили інспекційне відвідування, підтвердили висновки, викладені у відповідному акті інспекційного відвідування.

З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає положення про свободу договору. Відповідно до ст.6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на вказане, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Таким чином, викладений у Акті висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Оскільки позивач уклав з фізичними особами цивільно-правові договори, які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у позивача не виникало жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 №413.

Враховуючи презумцію дійсності правочину, суд зазначає, що позивач не обмежений в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язаний законодавством укладати тільки трудові договори.

Суд також встановив, що згідно з заявою ОСОБА_5 від 08.05.2018 наказом товариства з обмеженою відповідальністю СТА №38-38 від 08.05.2018 ОСОБА_5 прийнято на роботу у товариство з обмеженою відповідальністю СТА з 10.05.2018 на посаду складальника виробів з деревини. Також складено та подано органу ДФС України повідомлення про прийняття працівника на роботу, заведено на ОСОБА_5 особову картку працівника та вчинено запис у трудовій книжці ОСОБА_5

Згідно з заявою ОСОБА_6 від 08.05.2018 наказом товариства з обмеженою відповідальністю СТА №34-9 від 08.05.2018 ОСОБА_6 прийнято на роботу у товариство з обмеженою відповідальністю СТА з 10.05.2018 на посаду складальника виробів з деревини. Також складено та подано органу ДФС України повідомлення про прийняття працівника на роботу, заведено на ОСОБА_6 особову картку працівника та вчинено запис у трудовій книжці ОСОБА_6

Суд додатково звертає увагу на покази свідка ОСОБА_13 бухгалтера ТзОВ "СТА" про те, що нею 10.05.2018 надано інспектору документи, визначені вимогою, в тому числі цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та акти виконаних ними робіт. Проте, інспектор не оглядала цивільно- правові договори, надані бухгалтером згідно з вимогою від 08.05.2018, та не задавала жодних запитань щодо укладення вказаних договорів.

Вказані обставини підтверджуються показами свідка інспектора ОСОБА_4 в судовому засіданні, яка зазначила, що вказані цивільно-правові договори нею не брались до уваги при прийнятті оскаржених рішень, оскільки висновок про перебування ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в неоформлених трудових правовідносинах з підприємством нею зроблено на підставі власних спостережень, яких було достатньо для висновку про те, що такі складені "задним числом" і їм не потрібно надавати правову оцінку.

Свідок ОСОБА_9, повідомив, що обставин відібрання пояснень в ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він не знає. Щодо ОСОБА_8 інспектор ОСОБА_9 повідомив, що вказану особу зафіксувала інспектор ОСОБА_4, він не бачив ОСОБА_8 за виконанням трудової функції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин, що стосуються ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позивач не допустив порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а тому винесені відповідачем оскаржені припис та постанова в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно допуску до роботи ОСОБА_7 без укладення трудового договору, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що ОСОБА_7 не виконував для ТзОВ СТА жодної трудової функції.

Сторони визнають, що в ході інспекційного відвідування 08.05.2018 при огляді території ТзОВ "СТА" зафіксовано засобами відеофіксації особу віком на вигляд 16-17 років, який перевозив збиті піддони на інше місце всередині цеху. Проте, коли інспектор праці почав відбирати пояснення у працівників, вказана особа зникла з території підприємства.

Директор підприємства ОСОБА_11 надав письмове пояснення щодо такої особи, в якому вказано, що ОСОБА_7 заходив на підприємство з метою працевлаштування. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив свої пояснення. Також зазначив, що ОСОБА_7 прийшов з метою працевлаштування, для цього надав свій паспорт. Разом з майстром ОСОБА_7 пішов оглянути виробничі потужності. Вказаній особі давали спробувати перевезти піддони. В подальшому ОСОБА_7 робота не підійшла, тому такий на роботу не працевлаштовувався.

Свідок ОСОБА_12 начальник виробництва ТзОВ СТА пояснив, що директор ОСОБА_11 сказав показати виробництво ОСОБА_7 Свідок ОСОБА_12 давав ОСОБА_7 спробувати як працює пристрій для перевезення піддонів, з метою визначити чи зможе останній працювати підсобником.

Суд дослідив відеозапис, здійснений під час проведення інспекційного відвідування. На відеозаписі зафіксовано виконання роботи ОСОБА_7 в рукавицях з використанням пристрою для перевезення вантажів. Також досліджені фотографії, на яких зафіксовано ОСОБА_7 в рукавицях разом з пристроєм для перевезення вантажів.

На думку суду, вказані докази підтверджують факт допуску до роботи ОСОБА_7 без оформлення трудових відносин.

Виходячи з викладеного, суд погоджується із висновком відповідача про те, що мав місце допуск до роботи ОСОБА_7 без оформлення трудових відносин .

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10.05.2018 в частині усунення порушень, які стосуються ОСОБА_7 та визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 в частині накладення штрафу в розмірі 111690 грн. необхідно відмовити .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково .

Відповідно до положень ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 4525 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10.05.2018 в частині усунення порушень, які стосуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, в частині накладення штрафу в розмірі 223 380грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ423/893/АВ-П від 10.05.2018 в частині усунення порушень, які стосуються ОСОБА_7 та визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ423/893/АВ/ФС від 31.05.2018, складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, в частині накладення штрафу в розмірі 111690 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТА" код ЄДРПОУ 35217525, місцезнаходження: 79005, Львівська область, м.Сколе, вул. Князя Святослава, 84 судовий збір в розмірі 4525 (чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 47 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 11.03.2019.

Суддя А.Г. Гулик