Рішення

від 15.11.2018 по справі 912/1767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 рокуСправа № 912/1767/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у судовому засіданні справу №912/1767/18

за позовом: заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

- позивача 1: Кабінету Міністрів України

- позивача 2: Міністерства аграрної політики та продовольства України

до відповідача 1: виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради

до відповідача 2: публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання частково незаконним і скасування рішення, недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності за державою.

Представники:

від прокуратури - Володіна А.Г., посвідчення № 042574 від 30.03.2016;

від позивача 1 (КМУ) - Волошина Н.Л., довіреність № 07/01-40/03 від 15.01.2018;

від позивача 2 (Міністерства аграрної політики та продовольства України) - участі не брали;

від відповідача 1 (виконкому Новоукраїнської міської ради) - участі не брали;

від відповідача 2 (ПАТ "ДПЗК України") - Бітюкова І.В., довіреність № 65 від 19.02.18 (в режимі відеоконференції).

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) до виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради (далі - виконком Новоукраїнської міської ради) та публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") про

- визнання незаконним та скасування п. 6 рішення виконкому Новоукраїнської міської ради від 25.01.2012 № 2 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо оформлення права приватної власності ПАТ "ДЗКУ" на майновий комплекс, що розташований по вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області;

- визнання недійсним свідоцтва від 20.03.2012 САЕ № 362401, САЕ № 405400 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Чайковського, 28, м.Новоукраїнка Кіровоградської області, видане виконкомом Новоукраїнської міської ради ПАТ "ДКЗУ";

- визнання за державою Україна в особі КМУ право власності на нерухоме майно - комплекс, який розташований за адресою: вул. Чайковського, 28, м.Новоукраїнка Кіровоградської області, що включає будівлі та споруди загальною ринковою вартістю 24 429 945,00 грн. згідно переліку, зазначеного в прохальній частині позовної заяви.

Крім того, у позовній заяві прокурор просить визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що оформлення права приватної власності на об'єкт нерухомості здійснено з порушенням вимог законодавства України, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 16.07.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1767/18; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.08.2018; встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

07.08.2018 у строк, встановлений судом, виконкомом Новоукраїнської міської ради подано до суду письмовий відзив, згідно якого відповідач 1 не заперечує щодо задоволення позовних вимог прокуратури Кіровоградської області та просить, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги майнового характеру покласти на відповідача 2 - ПАТ "ДЗКУ" (а.с. 17-18 том 3).

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що виконкомом Новоукраїнської міської ради до відзиву додано копії документів, які, в супереч вимогам процесуального закону, не засвідчені належним чином, що виключає їх прийняття судом, як письмових доказів у справі.

08.08.2018 відповідачем 2 подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, згідно якої просить відмовити в позові, оскільки позовна заява подана після спливу строку позовної давності (а.с. 35-44 том 3).

Також 08.08.2018 до суду надійшов відзив ПАТ "ДЗКУ", направлений у строк, визначений в ухвалі суду від 16.07.2018, згідно якого відповідач 2 просить суд відмовити повністю в задоволенні позову. Так, відповідач 2 стверджує, що до статутного капіталу ПАТ "ДКЗУ" було передано спірне нерухоме майно саме на праві приватної власності, а не на праві управління, господарського відання, користування тощо. Держава набула права на 100% акцій товариства, тоді як ПАТ "ДЗКУ" - право власності на передане їй майно. У статуті товариства чітко зазначено, що спірне майно є власністю товариства. Крім того, відповідачем 2 в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України поставлено 7 запитань позивачам та прокурору (а.с. 120-129 том 3).

14.08.2018 прокурором подано до суду відповідь на відзив відповідача 2, згідно якого наполягає на тому, що держава в особі КМУ здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "ДПЗКУ" на ПАТ "ДПЗКУ" і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірне нерухоме майно, у власність передано не було. Щодо поставлених відповідачем 2 у відзиві запитань, прокурор вказує на те, що в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України питання можуть бути поставлені позивачам як учасникам справи, а не прокурору (а.с. 171-175 том 3).

Згідно ухвали від 15.08.2018 судом задоволено клопотання прокуратури Кіровоградської області про продовження підготовчого провадження у справі № 912/1767/18; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/1767/18 на тридцять днів; підготовче засідання у справі № 912/1767/18 відкладено на 04.10.2018; задоволено клопотання позивача 1 - КМУ про продовження процесуального строку, встановленого судом, для подання відповідей на відзиви відповідача 1 та відповідача 2; продовжено позивачу 1 процесуальний строк, встановлений судом, для подання відповідей на відзиви відповідача 1 та відповідача 2 - до 15.09.2018.

15.08.2018 до суду надійшло клопотання відповідача 1, згідно якого виконком Новоукраїнської міської ради просить розглядати справу без його участі, з урахуванням поданого до суду відзиву на позов (а.с. 196 том 3).

14.09.2018 позивачем 1 подано до суду відповідь на відзив відповідача 2, а також клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлення строку звернення до суду у даній справі (а.с. 207-237 том 3). Згідно відповіді на відзив, КМУ просить задовольнити позов та зазначає, що акт приймання-передачі ЦМК, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Чайковського, 28, не містить даних щодо передачі цих об'єктів у приватну власність ДП "ДПЗКУ", яке пізніше реорганізовано у ПАТ "ДПЗКУ". На підставі спірного рішення виконкому Новоукраїнської міської ради відбулась зміна правового статусу майна з державної у приватну власність, тоді як спірне майно ПАТ "ДПЗКУ" у власність не передавалось. На підставі викладеного, відповідач 2 не мав законних підстав для звернення до відповідача 1 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спірне майно. Спірне рішення відповідача 1 прийняте з перевищенням повноважень та суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 321 Цивільного кодексу України, порушує інтереси держави, а тому підлягає визнанню недійсним. Відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів, розташований за адресою: вул. Чайковського, буд. 28, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, код - 00951876 - не підлягає приватизації (додаток № 1 Закону); у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані зазначений майновий комплекс відсутній. Отже, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного капіталу забороняється, а тому посилання відповідача 2 на ст.155 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України є помилковими. Щодо поставлених відповідачем 2 запитань в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, позивач 1 зазначив, що питання носять непрямий характер, не стосуються предмету спору, його обставин, що мають значення для справи та вводять суд в оману. Крім того, позивач 1 зазначив, що інформація про те, на підставі якого документа прокуратурою встановлено порушення державних інтересів наведена у позовній заяві.

У заяві про поновлення строку позовної давності КМУ зазначає, що позивачу 1 достовірно стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення лише після звернення прокуратури з відповідним позовом до суду. Позивач вказує на відсутність належних доказів того, що позивачу 1 та позивачу 2 могло бути відомо про оформлення ПАТ "ДЗКУ" права власності на спірне майно.

03.10.2018 прокурором подано до суду заяву в порядку ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої вважає доводи відповідача 2 щодо пропуску строку позовної давності необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності і задовольнити заяву Кабінету Міністрів України про поновлення строків позовної давності (а.с. 233-237 том 3).

У підготовчому засіданні 04.10.2018 представником відповідача 2 подано суду незасвідчені ксерокопії додаткових пояснень у справі та доказів їх направлення учасникам справи, зазначивши, що примірники цих пояснень направлені до суду та учасникам справи поштою (а.с. 1-16 том 4).

Згідно ухвали від 04.10.2018, судом закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.10.2018.

05.10.2018 до суду надійшов оригінал додаткових письмових пояснень відповідача 2, згідно яких ПАТ "ДПЗКУ" вказує на необґрунтованість клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки і прокурор, і позивачі мали об'єктивну можливість та обов'язок знати про стан своїх майнових прав. Також відповідач 2 вказує на відсутність правових підстав у прокуратури для представництва КМУ у даній справі, а також зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурором не враховано ризиків задоволення позову, які можуть призвести до істотної шкоди державі. Відповідач 2 наполягає на тому, що оформлюючи право власності на спірне майно, жодним чином не порушив інтереси держави (а.с.23-30 том 4).

У судовому засіданні 16.10.2018 судом оголошено перерву до 12.11.2018, про що постановлено протокольну ухвалу.

06.11.2018 відповідачем 2 подано до суду клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку і приєднання до матеріалів справи доказів. В порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України відповідач 2 повідомив суд, що дане клопотання не було заявлено під час підготовчого провадження з поважної причини, а саме у зв'язку з тим, що відповідач 2 отримав від позивача 2 завірену копію довідки № 24/321 лише 09.10.2018, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції ПАТ "ДПЗКУ" на супровідному листі Міністерства, тобто вже після закриття підготовчого провадження (а.с. 70-88 том 4).

Оскільки неможливість подання доказу у справі до закінчення підготовчого провадження відповідачем 2 обґрунтовано належним чином, господарський суд вважає за можливе, в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити заявлене клопотання, визнати поважними причини пропуску відповідачем 2 встановленого законом процесуального строку та поновити відповідачу 2 пропущений процесуальний строк для подання доказів у справі.

Протокольною ухвалою від 12.11.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2018.

У судовому засіданні 15.11.2018 присутні учасники справи підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи. Так, прокурор та позивач 1 просили задовольнити позовні вимоги, а відповідач 2 наполягав на відмові у позові в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засноване на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764".

Відповідно до пунктів 1, 2 вищезазначеної постанови прийнято пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство. Установлено, що: 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

07.07.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України було прийнято наказ № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до якого ДП "ДПЗК України" реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що статутний капітал ПАТ "ДПЗК України" формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011р. № 634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вирішено:

- створити ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення ДП "ДПЗК України", затверджено статут (п. 1 Наказу);

- здійснити емісію акцій ПАТ "ДПЗК України" на весь розмір його статутного капіталу - 867 717 000грн. Вирішено випустити 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100 грн. кожна (п. 2 Наказу);

- створити філії ПАТ "ДПЗК України" згідно з додатком, зокрема, філію Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (ідентифікаційний код 37506190).

На виконання вищезазначеного наказу та згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 18.11.2011р., ДП "ДПЗК України" передало, а ПАТ "ДПЗК України" прийняло станом на 18.11.2011р. майновий комплекс державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" згідно з додатками, які є невід'ємною частиною цього акту (а.с. 1-2 том 2).

До переліку необоротних активів, переданих як внесок до статутного капіталу ПАТ "ДПЗК України" увійшли в тому числі спірні об'єкти нерухомого майна Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів (далі - Новоукраїнський КХП).

Згідно п.п. 1.4, 1.6 статуту ПАТ "ДПЗК України" (далі - Товариство), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 4 від 06.01.2016р. (далі - статут), засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету міністрів України №593 від 06.06.2011р. "Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010р. №764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "ДПЗК України".

Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності Товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту (п.4.4 статуту)

Відповідно до п.п. 5.1, 6.6 статуту статутний капітал товариства становить 867717000 грн. та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

Акціонерами Товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій Товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію (п. 7.1 статуту).

Філія ПАТ "ДПЗК України" "Новоукраїнський КХП" звернулася до міського голови м. Новоукраїнка з листом від 29.11.2011 за № 4, в якому просила змінити свідоцтво на право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Новоукраїнка, вул. Чайковського, 28 та має статус філії ПАТ ДПЗКУ Новоукраїнський КХП з Державного підприємства ДПЗКУ на публічне акціонерне товариство "ДПЗКУ" із зазначенням форми власності - приватна (а.с. 98 том 2).

30.11.2011 Виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради прийнято рішення № 139 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - Рішення № 139), яким вирішено оформити за ПАТ "ДКЗКУ" право власності на майновий комплекс, що розташований по вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка, форма власності - державна (п. 9 Рішення № 139); БТІ підготувати свідоцтво на право власності (а.с. 166 том 2).

25.01.2012 Виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради прийнято рішення № 2 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - Рішення № 2), яким вирішено оформити за ПАТ "ДКЗКУ" право власності на майновий комплекс, що розташований по вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка, форма власності - приватна; БТІ підготувати свідоцтво на право власності; пункт 9 Рішення № 139 вважати таким, що втратив чинність (пункт 6 Рішення № 2, а.с. 165 том 2).

На виконання вказаного рішення, 20.03.2012 виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради видано ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 405400 та САЕ № 362401 на комплекс будівель по вул. Чайковського, 28 м. Новоукраїнка (а.с. 199-200 том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.136 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 74 Господарського кодексу України (в редакції від 21.04.2011р.) Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Основи управління об'єктами державної власності визначає Закону України "Про управління об'єктами державної власності", відповідно до ст. 1 якого управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 5 цього Закону, Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію казенних підприємств і визначає центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать; приймає рішення про передачу відповідно до закону об'єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної в державну власність; приймає рішення про закріплення в державній власності пакетів акцій (часток) акціонерних товариств, створених на базі державного майна, що приватизується, терміни закріплення таких пакетів акцій (часток) у державній власності відповідно до законодавства про приватизацію; приймає за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини; приймає за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, рішення про передачу повноважень з управління корпоративними правами держави уповноваженим органам управління та господарським структурам; розробляє та укладає міжнародні договори України щодо об'єктів державної власності України згідно із законодавством; призначає позапланові ревізії та перевірки використання об'єктів управління державної власності та встановлює порядок їх проведення; визначає критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради є обов'язковим на державних унітарних підприємствах (крім підприємств оборонно-промислового комплексу) та, з урахуванням законів України, в господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; встановлює критерії ефективності управління об'єктами державної власності та порядок їх застосування; визначає критерії відбору незалежного аудитора та критерії віднесення державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до таких, фінансова звітність (у тому числі консолідована) яких підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, залежно від балансової вартості активів таких державних унітарних підприємств чи господарських товариств; затверджує вимоги до незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; визначає порядок: а) здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; б) спрямування коштів, визначених Державним бюджетом України, на фінансування витрат, пов'язаних з викупом часток (акцій) вторинної емісії господарських організацій з корпоративними правами держави, та заходи щодо реструктуризації, досудової санації та інші заходи, які стосуються функціонування об'єктів державного сектору економіки; в) відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями; г) конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки; ґ) оплати праці і винагороди керівникам державних підприємств; є) створення та ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності; з) проведення інвентаризації об'єктів державної власності; и) відчуження та списання об'єктів державної власності; і) розпорядження активами державних господарських організацій; к) проведення щорічного державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки; л) укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном; м) проведення конкурсів із залучення приватних інвесторів для здійснення державно-приватного партнерства; н) передачі повноважень з управління корпоративними правами держави відповідним суб'єктам управління; о) перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі; п) проведення конкурсу на право оренди державного майна; р) здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку; с) утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства та її комітетів; т) проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та їх призначення, а також проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що пропонуються суб'єктом управління об'єктами державної власності до обрання на посаду незалежних членів наглядової ради; у) оприлюднення інформації про діяльність державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків; ф) визначення та затвердження кандидатур представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; х) визначення порядку та правил страхування відповідальності, оплати послуг та компенсації витрат членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; ц) встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; ч) формування та ведення реєстру укладених контрактів з керівниками суб'єктів господарської діяльності державного сектору економіки; затверджує методики: оцінки об'єктів оренди, розрахунку, розподілу і використання плати за оренду (суборенду) державного майна; оцінки майна; розрахунку концесійних платежів; забезпечує контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності; затверджує річні фінансові плани державних підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та державних підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; погоджує рішення уповноважених органів управління щодо створення, реорганізації та ліквідації діяльності підприємств державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; погоджує умови приватизації та реструктуризації об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; затверджує перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; забезпечує контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна; виконує відповідно до законів інші функції з управління об'єктами державної власності.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

З матеріалів справи вбачається, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "ДПЗК України" на ПАТ "ДПЗК України", і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірний комплекс будівель Новоукраїнського КХП, ПАТ "ДПЗК України" у власність не передано.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що у філії "Новоукраїнский КХП" ПАТ "ДПЗК України" були відсутні підстави для звернення з листом № 4 від 29.11.2011 до виконкому Новоукраїнської міської ради про видачу свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч.1 ст.15, ч.1 ст. 386 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" визначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "ДЗПК України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

На момент прийняття виконкомом Новоукраїнської міської ради оспорюваного рішення №2 від 25.01.2012 (а.с. 115 том 2) порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі - Тимчасове положення), у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010р. № 1692/5.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав (п. 2.1 Тимчасового положення).

Відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним особам та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об'єднання двох або більше суміжних об'єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення; б) органами приватизації: наймачам житлових приміщень, які приватизували їх відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"; в) Державним управлінням справами: суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку (житлові та нежитлові об'єкти).

До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (пункти 8.2, 8.3 Тимчасового положення).

В оспорюваному рішенні виконкомом Новоукраїнської міської ради № 2 від 25.01.2012 про оформлення права власності ПАТ "ДПЗК України" на спірні об'єкти нерухомого майна не зазначено, на підставі яких саме документів його було прийнято.

Господарським судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011р. № 8 Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло від Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Новоукраїнський КХП" цілісний майновий комплекс(а.с. 159-189 том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 11.11.2011р. Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло від Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Новоукраїнський КХП" цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшли й спірні нежитлові будівлі (далі - акт, а.с. 1-94 том 2).

Перелік переданих ПАТ "ДПЗКУ" об"єктів в процедурі реорганізації шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" аналогічний тому, який викладено в акті приймання-передачі від 21.01.2011 № 8 цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів" до ДП "ДПЗКУ".

Проте, зазначений вище акт не містить даних щодо передачі цих об'єктів у приватну власність Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Оспорюване рішення виконавчого комітету № 2 від 25.01.2012 також не вказує як на підставу його прийняття документ, що посвідчує внесення спірних об'єктів нерухомості у статутний фонд ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що згідно з п.п. "а" п. 8.1 Тимчасового положення могло бути підставою для оформлення права власності з видачею свідоцтва виконкомом, як органом місцевого самоврядування.

Згідно п. 4 ст. 5 Закону України "Про управління об"єктами державної власності" зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації. Рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалось, у зв"язку з чим зміна форми власності з державної на приватну не відбулась.

Постанова КМУ № 593 від 06.06.2011 не свідчить про зміну державної форми власності майна на іншу/, як не свідчить про передачу державного майна ПАТ "ДПЗКУ" саме у власність, а не на підставі інших речових прав.

Разом з тим, пункт 2 вказаної постанови визначає, що державне ПАТ "ДПЗКУ" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Таким чином, виконком Новоукраїнськї міської ради не мав законних підстав для прийняття оспорюваного рішення від 25.01.2012 № 2 про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.

Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п. 6 рішення Виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради № 2 від 25.01.2012, на підставі якого ПАТ "ДПЗК України" видані свідоцтва серія САЕ № 362401 та серія САЕ 405400 від 20.03.2012 про право приватної власності на комплекс будівель по вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка, а тому вимоги про визнання недійсними свідоцтв також підлягають задоволенню як похідні від вимоги про скасування рішення виконкому.

Разом з тим, ПАТ "ДПЗК України" (далі - відповідач 2) подало до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи на те, що позовна заява у даній справі подана прокурором після спливу позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання застосування позовної давності у спорі, господарський суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), зазначає, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії".

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 3-126гс15).

Заява відповідача 2 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховний Суд України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 5004/2115/11 сформулював правовий висновок про те, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено прокурором у позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, прокурору стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у березні 2016 року за результатами опрацювання інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 54325340 від 01.03.2016), та листа виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 22.03.2016 № 1047/02-44.

Міністерство аграрної політики та продовольства України та Кабінет Міністрів України дізналися лише з листів прокуратури у березні 2016 та лютому 2018 відповідно, в яких було повідомлено про те, що державне майно - Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів вибуло із державної власності без достатніх на те правових підстав за незаконним рішенням виконкому Новоукраїнської міської ради. Відповідні листи містяться у матеріалах даної справи (а.с. 58-60 том 1, 158-159 том 3).

Відповідачем 2 не доведено і належними доказами не підтверджено протилежного.

Доводи відповідача 2 про обізнаність КМУ щодо існування оспорюваних рішень та свідоцтв у зв'язку з направленням ПАТ "ДПЗКУ" на адресу Міністерстства аграрної політики та продовольства листа № 130-2-502/2-15/2032 господарський суд не приймає до уваги, оскільки надана суду копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 за період з 15.03.2012 до 20.04.2012 свідчить дише про реєстрацію направлення зазначеного листа на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України, однак докази її фактичного відправлення та отримання адресатом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2011, доставка документів до установи здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв'язку і електрозв'язку, а також кур"єрською та фельд'єгерською службою. Усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства. Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під розписку в журналі, реєстрі або повідомленні про вручення.

А отже, з наведених положень Інструкції вбачається, що факт отримання кореспонденції має підтверджуватись відміткою в журналі, реєстрі, повідомленні про вручення тощо.

Відмітка в журналі реєстрації вихідної кореспонденції про надіслання ПАТ "ДПЗКУ" на адресу Міністерства зазначеного листа, на яку й вказує відповідач 2 як на належний доказ, підтверджує лише факт реєстрації вихідної кореспонденції, однак не є доказом фактичної відправки та отримання Міністерством зазначеного листа.

Враховуючи наведе, лист на який вказує відповідач 2 не можна вважати належним доказом обізнаності Міністерства аграрної політики та продовольства України про вибуття спірного майнового комплексу з власності держави.

Натомість, в матеріалах справи наявна довідка Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.04.2018 №37-27-15/10570, наданої на запит прокуратури Кіровоградської області, згідно якої, інформація щодо набуття права приватної власності на цілісним май1новий комплекс філії "Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів" в системі електронного документообігу та інформаційно-пошуковій системі організаційно-розпорядчої документації Міністерства відсутня.

Безпідставними господарський суд вважає також доводи відповідача 2 в частині посилання останнього, як на доказ, на довідку №07-21/74 від 21.07.2014 Державної фінансової інспекції разом з супровідним листом від 21.07.2017 за № 07/12/926 та штампом вхідної кореспонденції, враховуючи наступне.

За змістом вказаної довідки зазначається, що перевіркою наявності документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які видані місцевими органами виконавчої влади за місцем фактичного розташування, та Витягом з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за власником за місцем розташування 34 філій корпорації (які надані до перевірки) є ПАТ "ДПЗКУ" (форма власності - приватна). Відносно 10 філій ведеться робота щодо отримання свідоцтва про право власності. Однак, зазначені у довідці відомості носять загальний характер. Конкретних даних щодо вибуття з державної власності саме Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів та підставі яких документів, вони не містять.

Безпідставним також господарський суд вважає посилання відповідача 2 у справі на лист Державної аудиторської служби України № 07-14/15 від 26.02.2018 про надсилання Кабінету Міністрів України листом № 02-12/1314 від 31.10.2013 в порядку інформування аналітично-статистичного збірника, у якому зазначено, що через невнесення Міністерством Державної продовольчо-зернової корпорації (як державного підприємства) до переліку його майна, яке перебувало у державній власності, під час перетворення у Публічне акціонерне товариство це майно перейшло у власність корпорації.

Між тим, інформація, яким чином це майно перейшло у власність корпорації, та яке саме майно, даний збірник не містить.

Судом встановлено, що позивачі у справі - Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України не приймали участі у прийнятті спірного рішення виконавчого комітету та оформленні спірних свідоцтв про право приватної власності, свою волю з цих питань не висловлювали, про вказані порушення щодо державного майна цим державним органам раніше не було відомо.

На Кабінет Міністрів України, а також на Міністерство аграрної політики та продовольства України не покладено обов'язок контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та перевіряти їх рішення на предмет дотримання вимог законодавства.

ПАТ "ДПЗКУ" не доведено оприлюднення саме оскаржуваного рішення виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради (а не його проекту 24.01.2012) та наявність у нього ознак публічної загальнодоступної інформації, зважаючи на те, що в розумінні ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України це рішення є суто правовим актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав іобов"язків конкретного суб'єкта господарювання - ПАТ "ДПЗКУ".

Відповідачем 2 тако. не доведено, що названі державні органи могли знати про порушення прав та інтересів держави Україна.

Посилання на те, що спірне рішення є публічною, загальнодоступною інформацією, що підлягає обов'язковому оприлюдненню, господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем 2 не доведено, що спірні рішення і свідоцтва були оприлюднені та прокурор чи Кабінет Міністрів України або Мінестерство аграрної політики та продовольства України повинні були про них дізнатися.

Слушними також вважає господарський суд й доводи КМУ, викладенні у заяві до суду від 02.10.2018 в частині недоведеності відповідачем 2 обізнаності КМУ про вибуття майна з державної власності (а.с. 232-236 том 3).

Отже, в даному випадку не був пропущений передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк, в межах якого прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Таким чином позов прокурора про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання за державою Україна права власності на спірне нерухоме майно підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, заява Кабінету Міністрів України про поновлення строків позовної давності є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Судовий збір у справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів, а саме; на відповідача 1 в сумі 3 524,00 грн. та на відповідача 2 в сумі 366 499,79 грн.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 194-196, 233, 236-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 6 рішення виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 25.01.2012 № 2 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо оформлення права приватної власності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" на майновий комплекс, що розташований по вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

Визнати недійсним свідоцтво від 20.03.2012 САЕ № 362401, САЕ № 405400 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою вул. Чайковського, 28 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, видане виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - комплекс, який розташований за адресою вул. Чайковського, 28, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, що включає будівлі та споруди загальною ринковою вартістю 24 429 945 грн., а саме:

- адміністративно - побутовий комплекс (літ. А) площею 1766,6 кв.м., інвентарний номер 570, ринковою вартістю 3 248 753,86 грн.;

- рекламний комплекс (літ. Б) площею 859,3 кв.м, інвентарний номер 1316, ринковою вартістю 284 635,46 грн.;

- будівля візіровочної лабораторії (літ. В) площею 154,4 кв.м, інвентарний номер 59, ринковою вартістю 18 909,29 грн.;

- верхня прохідна (літ. Г), площею 364,1 кв.м;

- будівля локомотивного депо (літ. Д) площею 344,2 кв.м, інвентарний номер 1315, ринковою вартістю 327 445,97 грн.;

- гаражі тракторні (літ. Е) площею 217,6 кв.м, інвентарний номер 2091, ринковою вартістю 127 625,00 грн.;

- масляна насосна (літ. Е1, е, е1) площею 16 кв. м.;

- будівля гаражів (літ. Ж) площею 275,3 кв.м, інвентарний номер 1215, ринковою вартістю 54 032,00 грн.;

- будівля гаражів (літ. З) площею 268 кв.м, інвентарний номер 1214, ринковою вартістю 66 649,95 грн.;

- убиральня (літ. а), інвентарний номер 36, ринковою вартістю 4 911,41 грн.;

- убиральня (літ. а1);

- убиральня (літ. а2);

- убиральня (літ. а3);

- убиральня (літ. а4);

- зерносклад № 1 (літ. Л1) площею 997,9 кв.м., інвентарний номер 3, ринковою вартістю 30 482,43 грн.;

-зерносклад № 2 (літ. Л2) площею 992,7 кв.м, інвентарний номер 1, ринковою вартістю 63 719,34 грн.;

- зерносклад № 3 (літ. Л3) площею 1 207,8 кв.м, інвентарний номер 9, ринковою вартістю 41 155,03 грн.;

- зерносклад № 4 (літ. Л4) площею 1 267,2 кв.м, інвентарний номер 2, ринковою вартістю 44 246,03 грн.;

- зерносклад № 5 (літ. Л5), площею 990,0 кв.м, інвентарний номер 4, ринковою вартістю 34 004,79 грн.;

- зерносклад № 6 (літ. Л6) площею 1 520,0 кв.м, інвентарний номер 5, ринковою вартістю 231 626,96 грн.;

- зерносклад № 7 (літ. Л7) площею 975,9 кв.м, інвентарний номер 6, ринковою вартістю 152 118,10 грн.;

- зерносклад № 8 (літ. Л8) площею 1 224,7 кв.м, інвентарний номер 7, ринковою вартістю 151 269,69 грн.;

- зерносклад № 9 (літ. Л9) площею 1 232,0 кв.м, інвентарний номер 8, ринковою вартістю 152 645,80 грн.;

- зерносклад № 4а (літ. Л10) площею 271,6 кв.м,;

- зерносклад № 11 (літ. Л11) площею 1 214,0 кв.м, інвентарний номер 35, ринковою вартістю 221 059,49 грн.;

-зерносклад № 12 (літ. Л12) площею 1 218,8 кв.м, інвентарний номер 26, ринковою вартістю 214 116,61 грн.;

- зерносклад № 13 (літ. Л13) площею 1 534,9 кв.м, інвентарний номер 10, ринковою вартістю 119 491,17 грн.;

- зерносклад № 14 (літ. Л14) площею 1 212,9 кв.м, інвентарний номер 19 ринковою вартістю 233 587,52 грн.;

- зерносклад № 15 (літ. ЛІ5) площею 1 215,2 кв.м, інвентарний номер 18, ринковою вартістю 359 723,75 грн.;

- зерносклад № 16 (літ. Л16) площею 1 562,3 кв.м, інвентарний номер 16, ринковою вартістю 137 035,56 грн.;

- зерносклад № 17 (літ. Л17) площею 1 218,3 кв.м, інвентарний номер 25, ринковою вартістю 353 595,59 грн.;

- зерносклад № 18 (літ. Л18) площею 1 229,1 кв.м, інвентарний номер 37, ринковою вартістю 249 027,75 грн.;

- зерносклад № 19 (літ. ЛІ9) площею1 145,4 кв.м.;

- зерносклад № 20 (літ. Л20) площею 1 205,1 кв.м, інвентарний номер 38, ринковою вартістю 179 190,41 грн.;

- зерносклад № 21 (літ. Л21) площею 1 287,9 кв.м, інвентарний номер 17, ринковою вартістю 115 012,60 грн.;

- зерносклад № 22 (літ. Л22), площею 1 227,8 кв.м, інвентарний номер 20, ринковою вартістю 214 152,74 грн.;

- зерносклад № 23 (літ. Л23) площею 1 215,6 кв.м, інвентарний номер 21, ринковою вартістю 248 975,56 грн.;

- зерносклад № 24 (літ. Л24) площею 1 023,7 кв.м, інвентарний номер 22, ринковою вартістю 130 690,79 грн.;

- зерносклад № 25 (літ. Л25) площею 1 065,2 кв.м, інвентарний номер 23, ринковою вартістю 142 378,44 грн.;

- зерносклад № 26 (літ. Л26) площею 1 233,0 кв.м, інвентарний номер 42, ринковою вартістю 39 820,81 грн.;

- будівля адміністративного персоналу заготівельної мережі (літ. М) площею 279,7 кв.м, інвентарний номер 45, ринковою вартістю 39 305,73 грн.;

- автоваги нижньої прохідної (літ. Н) площею 173 кв.м, інвентарний номер 1749, ринковою вартістю 9 678,25 грн.;

- будівля старої контори (реконструкція) (літ. О) площею 352,7 кв.м, без інвентарного номеру, ринковою вартістю 91 139,78 грн.;

- будівля заправки (літ. П) площею 12,5 кв.м;

- будівля складу (літ. Ш) площею 6,7 кв.м, інвентарний номер 876, ринковою вартістю 30 976,59 грн.;

- будівля складу - гаражу (літ. П2) площею 126,9 кв.м, інвентарний номер 30, ринковою вартістю 147 540,72 грн.;

- будівля залізничних вагів ВЦ-150 (літ. Р. Р1) площею 44,9 кв.м, інвентарний номер 272, ринковою вартістю 21 105,36 грн.;

- приймальна споруда нового елеватора (літ. С) площею 510,2 кв.м, інвентарний номер 73, ринковою вартістю 41 036,37 грн.;

- силосні корпуса, старий елеватор, робоча башня старого елеватора (літ. Т, Т1, Т2) загальною площею 5 865,8 кв.м, інвентарними номерами 40, 28 відповідно, ринковою вартістю 536 283,53 грн. та 105 646,41 грн. відповідно;

- будівля гаража та плотні (літ. У) площею 279 кв.м, інвентарний номер 14, ринковою вартістю 28 829,03 грн.;

- будівля чергового персоналу діл.1 (літ. У1) площею 285,1 кв.м, інвентарний номер 24, ринковою вартістю 34 403,30 грн.;

-трансформаторна підстанція (літ. У2) площею 16,9 кв.м, інвентарний номер 534, ринковою вартістю 15 517,17 грн.;

-будівля електроцеху з пожежним депо (літ. УЗ) площею 129,3 кв.м, інвентарний номер 13, ринковою вартістю 22 182,28 грн.;

-будівля приймального амбару старого елеватора (літ. У4) площею 289,1 кв.м, інвентарний номер 12, ринковою вартістю 93 096,17 грн.;

-будівля механічної майстерні (літ. У5) площею 363,5 кв.м, інвентарний номер 15, ринковою вартістю 105 413,26 грн.;

-будівля складу електроцеху (літ. У6) площею 135 кв.м, інвентарний номер 43, ринковою вартістю 7 095,96 грн.;

-прийом з автопід'їздом сх.6 (літ. У7) площею 32,2 кв.м, інвентарний номер 58, ринковою вартістю 18 834,05 грн.;

-споруда башні елеватора сх.5 (літ. У8) площею 173,4 кв.м, інвентарний номер 49, ринковою вартістю 106 070,39 грн.;

-будівля зерносушарки (літ. У9) площею 102,8 кв.м, інвентарний номер 957, ринковою вартістю 80 768,84 грн.;

-будівля чергового персоналу сх.6 (літ. Ф) площею 71,5 кв.м, інвентарний номер 572, ринковою вартістю 863 162,34 грн.;

-трансформаторна підстанція (літ.Ф1) площею 52,8 кв.м, інвентарний номер 709, ринковою вартістю 4 116,67 грн.;

-будівля матеріального складу (літ. Ф2) площею 130,4 кв.м, інвентарний номер 1433, ринковою вартістю 143 727,51 грн.;

-приймальна споруда з автотранспорту с ГУАР-30 (літ. Ф3) площею 35,1 кв.м, інвентарний номер 41, ринковою вартістю 105 411,51 грн.;

-будівля робочої башні уч. 3 (літ. Ф4) площею 184,8 кв.м, інвентарний номер 63, ринковою вартістю 56 922,67 грн.;

-будівля робочої башні сх.6 (літ.И) площею 434,1 кв.м, інвентарний номер 60, ринковою вартістю 36 670,41 грн.;

-приймально-очисна башня складу № 2, № 3 (літ. И2) площею 83,8 кв.м, інвентарний номер 78, ринковою вартістю 6 008,58 грн.;

-будівля круп'яного елеватора (літ. X) площею 6 870,2 кв.м, інвентарний номер 960, ринковою вартістю 2 390 928,60 грн.;

-будівля круп'яного заводу № 1 (літ. X1) площею 7 753,2 кв.м, інвентарний номер 962, ринковою вартістю 3 194 247,29 грн.;

-будівля цеху готової продукції (літ. Х2) площею 2 363,3 кв.м, інвентарний номер 1485, ринковою вартістю 978 368,63 грн.;

-водоочисні споруди (літ. Ц) площею 198,3 кв.м, інвентарний номер 390, ринковою вартістю 200 513,45 грн.;

-склад для зберігання солі і коагулянтів (літ. Ц1) площею 76,2 кв.м, інвентарний номер 2470, ринковою вартістю 26 789,98 грн.;

-водоочисні споруди, насосна станція (літ. Ц2) площею 45,2 кв.м, інвентарний номер 472, ринковою вартістю 98 759,19 грн.;

-водонапірна башня (літ. ЦЗ) площею 6,3 кв.м, інвентарний номер 894, ринковою вартістю 26 395,13 грн.;

-приймальна споруда автотранспорту складів № № 6-9 з ГУАР-30 (літ. И1) площею 168,8 кв.м;

-будівля комбікормового заводу (літ. 41) площею 9 322,3 кв.м, інвентарний номер 789, ринковою вартістю 1 243 185,05 грн.;

-будівля цеху по переробці гречихи (літ. 42) площею 2 948,9 кв.м, інвентарний номер 1718, ринковою вартістю 1 114 863,96 грн.;

-цех відходів і кормосуміші, побутові приміщення (літ. Ч3) площею 2 982,2 кв.м, інвентарний номер 977, ринковою вартістю 1 677 382,40 грн.;

-трансформаторна підстанція (літ. Ш) площею 32,2 кв.м, інвентарний номер 534, ринковою вартістю 15 517,17 грн.;

-приймальний пристрій з автотранспорту сх. 6 (літ. Ш1) площею 50,5 кв.м, інвентарний номер 533, ринковою вартістю 30 776,03 грн.;

-будівля нафтосховища (літ Ш2) площею 36,6 кв.м, інвентарний номер 1213, ринковою вартістю 10 365,00 грн.;

-нафтосховище (літ. ШЗ) площею 4,7 кв.м;

-будівля насосно-фекальної станції (літ. Ш4) площею 14,8 кв.м, інвентарний номер 383, ринковою вартістю 13 078,89 грн.;

-будівля матеріального складу круп'яного заводу (літ Ш5) площею 296,5 кв.м;

-будівля прохідної (літ. Щ1) площею 9,8 кв.м;

-будівля розподільчого пункту ЦРП-10 кВт (літ. Щ) площею 123,9 кв.м, інвентарний номер 803, ринковою вартістю 80 997,40 грн.;

-будівля котельні (літ. Є) площею 1 048 кв.м, інвентарний номер 271, ринковою вартістю 241 202,99 грн.;

-адміністративна будівля котельні (літ. Є1) площею 60,6 кв.м;

-будівля селесховища (літ. Є2) площею 285,1 кв.м, інвентарний номер 980, ринковою вартістю 92 573,93 грн.;

-водонапірно-насосна станція з електропостачанням (літ.Є3) площею 33,6 кв.м, інвентарний номер 2180, ринковою вартістю 177 451,49 грн.;

-будівля автоматично-телефонної станції (літ. Ю) площею 56,6 кв.м, інвентарний номер 576, ринковою вартістю 50 153,93 грн.;

-будівля чергового персоналу комбікормового заводу (літ. Я) площею 1 650,4 кв.м інвентарний номер 54, ринковою вартістю 355 969,61 грн.;

-будівля насосно-фекальної станції (літ. І ) площею 75,8 кв.м, інвентарний номер 383, ринковою вартістю 13 078,89 грн.;

-погріб (літ. Я1) площею 24 кв.м, інвентарний номер 2446, ринковою вартістю 15678,00 грн.;

-протирадіаційне укриття (погріб) (літ. з1) площею 65 кв.м, інвентарний номер 2447, ринковою вартістю 15 678,00 грн.;

- споруда з'єднувальної галереї сх.5 (літ. у 10) площею 22,5 кв.м, інвентарний номер 72, ринковою вартістю 15 618,00 грн.;

- споруда з'єднувальної галереї сх.5 (літ. у 11) площею 23,2 кв.м, інвентарний номер 34, ринковою вартістю 7 809,00 грн.;

- приймальний пристрій комбікормового заводу (літ. Ч4) площею 473,5 кв.м, інвентарний номер 79, ринковою вартістю 27 114,22 грн.;

- басейн для питної води (літ. к), інвентарний номер 2469, ринковою вартістю 3488,00 грн.;

- басейн для питної води (літ. к1), інвентарний номер 2462, ринковою вартістю 5980,00 грн.;

- басейн для питної води (літ. к2), інвентарний номер 2471, ринковою вартістю 2 492,00 грн.;

-басейн для питної води (літ. к3), інвентарний номер 2449, ринковою вартістю 11770,93 грн.;

-басейн для питної води (літ. к4), інвентарний номер 2448, ринковою вартістю 13575,43 грн.;

-огорожа (літ. 2), інвентарний номер 537, ринковою вартістю 352 824,00 грн.;

- ворота (літ. 3).

-залізнична колія до котельні (літ. 1), довжина 250 м., інвентарний номер 879, ринковою вартістю 2 684,00 грн.;

-залізнична колія внутрішньоплощадкова комбікормовий завод, літерою "4", довжина 662 м., інвентарний номер 583, ринковою вартістю 611 937,00 грн.;

-залізнична колія внутрішньоплощадкова круп'яний завод, літерою "5", довжина 161 м., інвентарний номер 966, ринковою вартістю 107 357,00 грн.;

-залізнична колія від стрілки "СП 124 включно до Депо", літерою "6", довжина 1 292 м., інвентарний номер 285, ринковою вартістю 26 625,00 грн.;

-залізнична колія внутрішньоплощадкова круп'яний елеватор, літерою "7", довжина 555 м., інвентарний номер 798, ринковою вартістю 219 009,00 грн.;

-залізнична колія внутрішньоплощадкова, літерою "8", довжина 97 м, інвентарний номер 968, ринковою вартістю 214 715,00 грн.;

-будівля прохідної, літерою "г", площею 9,9 кв.м.

Стягнути з виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 70, код ЄДРПОУ 04055127) на користь прокуратури Кіровоградської області (м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, р/р 35215073004600 у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 3 524,00 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь прокуратури Кіровоградської області (м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, р/р 35215073004600 у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 366449,79грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити учасникам справи, а саме:

позивачу 1 (Кабінету Міністрів України) за адресою: вул. Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008;

позивачу 2 (Міністерству аграрної політики та продовольства України) за адресою: вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001;

відповідачу 1 (виконкому Новоукраїнської міської ради) за адресою: вул. Покровська, 70, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100;

відповідачу 2 (ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") за адресою: вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033,

а також прокуратурі Кіровоградської області.

Дата складення повного рішення 23.11.2018.

Суддя Л.С. Вавренюк