Рішення

від 22.11.2018 по справі 918/484/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. м. Рівне Справа № 918/484/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради

до відповідача: Приватного підприємства фірма "Деражне-Ліс"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 0,2933 га

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники:

Від органу прокуратури: Марщівська О.П.

Від позивача: Ткачук О.П.

Від відповідача: Кулаков М.М., Андрійчук О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Деражне-Ліс" про розірвання договору оренди землі від 23.01.2008р., що укладений між Деражненською сільською радою та ППФ "Деражне-Ліс", який зареєстровано у державному реєстрі земель від 30.01.2008р. за №040859100003 та зобов'язати ППФ "Деражне-Ліс" повернути Деражненській сільській раді земельну ділянку площею 0.2933 га, що розташована в с. Деражне по вул. Шевченка на території Деражненської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує належним чином та своєчасно умови договору оренди землі від 23.01.2008 р. в частині вчасної та повної сплати орендних платежів. Так, борг по орендній платі відповідача складає 56 218,76 грн. Тому, покликаючись на ст.32 ЗУ "Про оренду землі", ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України - позивач просить суд розірвати договір оренди землі та зобов'язати орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку площею 0,2933 га.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Марача В.В.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року задоволено самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи №918/484/18 за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради до Приватного підприємства фірми "Деражне-Ліс" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 0,2933 га.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2018 року справу №918/484/18 передано на розгляд головуючому судді Бережнюк В.В.

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі №918/484/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 15 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2018 року підготовче засідання відкладено на 18 вересня 2018 року.

31 серпня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач наявну суму заборгованості зі сплати орендних платежів визнає, разом з ти відповідач зазначає, що 07 серпня 2018 року та 10 серпня 2018 року відповідачем частково погашено наявну заборгованість, разом з тим відповідач зазначає, що має намір найближчим часом погасити залишок заборгованості. Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди відповідач позовні вимоги не визнає, та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року підготовче засідання відкладено на 09 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року закрито підготовче засідання, розгляд справи призначено по суті на 01 листопада 2018 року.

В судовому засіданні від 01 листопада 2018 року оголошувалась перерва до 22 листопада 2018 року.

Під час розгляду спору по суті прокурор та представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

23 січня 2008 року між Деражненською сільською радою (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством фірма "Ларко" (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - договір) відповідно до предмету якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - землі запасу промисловості, яка знаходиться в межах Деражненської сільської ради в селі Деражне по вулиці Шевченка Костопільського району Рівненської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2933 га., на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (пункти 2, 3 договору).

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 71 150,90 грн.

Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7-ми відсотків від нормативної грошової оцінки землі згідно рішення Деражненської сільської ради від 19 грудня 2007 року №157, що складає 4 980,56 грн.

За умовами пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки щомісячно, протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на р/р 33213812700227 код 13050200 ЗКПО 22586578 МФО 83301.

У відповідності до пункту 37 договору визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або промислового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом,

Згідно пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, крім того зареєстрований у Рівненській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2008 року.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав а орендар прийняв земельну ділянку обумовлену договором оренди землі від 23 січня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи 02 квітня 2012 року відповідачем здійснено перенайменування юридичної особи з приватного підприємства фірма "Ларко" на приватне підприємство фірма "Деражне-Ліс", що вбачається з витягу з ЄДРПОУ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 23 січня 2008 року зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, що орендодавець виконав покладені на нього зобов'язання, згідно договору оренди та передав в оренду земельну ділянку для відповідача по справі, про належне виконання умов договору позивачем також свідчить те, що в матеріалах справи відсутні будь які претензії з боку орендаря.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати, належним чином не виконав, що стверджується наданою інформацією Головним управлінням ДФС у Рівненській області від 03 липня 2018 року про те, що станом на 21 червня 2018 року згідно інтегрованих карток платників за ППФ "Деражне-Ліс" рахується заборгованість по орендній платі що становить 56 218,76 грн..

Матеріалами справи підтверджується, що що станом на час звернення позивача з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість з орендних платежів в сумі 56 218,76 грн., факт наявності якої визнав відповідач.

Крім того, з матеріалів справи суд вбачає, що податковою інспекцією вживалися заходи з метою погашення наявного податкового боргу у відповідача, зокрема 27 червня 2018 року ГУ ДФС у Рівненській області подано до Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву про стягнення податкового боргу з ППФ "Деражне-Ліс" з орендної плати за землю у розмірі 56 218,76 грн.

У процесі розгляду даного спору усі присутні учасники справи у судових засіданнях неодноразово підтвердили, та представники відповідача визнали той факт, що відповідач допускав прострочення сплати орендних платежів, а саме не сплачував їх щомісячно, як обумовлено Договором, а допускав прострочення таких оплат по декілька місяців поспіль, та у подальшому здійснював погашення накопиченого боргу по оренді землі поза межами строків, що визначені умовами Договору.

У якості доказів цього представником відповідача у судовому засіданні під час дослідження письмових доказів було надано для огляду оригінали квитанцій та платіжних доручень, за якими відповідач здійснював погашення прострочених заборгованостей по сплаті орендної плати за землю у період 2016-1018 р.р.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, що надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Так, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону від 02.10.2003 № 1211- IV) відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У відповідності до статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 96, 206 ЗК України, статті 288 ПК України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно пункту "д" статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Приписами частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 31 зазначеного вище Закону встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Поряд з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (пункт 2.23 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6).

Отже, враховуючи перелічені норми законодавства та беручи до уваги те, що земельна ділянка була передана відповідачу в строкове платне користування, проте, доказами наявними у справі стверджено, що орендна плата відповідачем в порушення умов договору оплачувалася із порушенням строків, що обумовлені Договором оренди землі від 23.01.2018 р., та відповідачем допускалася систематична несплата орендних платежів по декілька місяців поспіль, суд приходить до висновку про допущення відповідачем істотних порушень умов Договору оренди землі. Вказане у даному випадку є підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою орендодавця.

В порушення вимог статті 76 ГПК України відповідачем не надано господарському суду належних доказів повної відсутності у нього заборгованості зі сплати орендних платежів по спірному договору оренди, та не спростовано наданих прокурором доказів порушення орендарем договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати орендних платежів.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

За таких обставин, вимога прокурора та позивача про розірвання договору оренди землі від 23 січня 2008 року, укладеного між Деражненською сільською радою та Приватним підприємством фірмою "Деражне-Ліс" є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 21. Договору оренди землі сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи викладене та те, що позовна вимога про розірвання договору оренди задоволена, відтак, вимога про зобов'язання відповідача повернути Деражненській сільській раді земельну ділянку є правомірною та підлягає задоволенню.

За умовами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

У ст. 54 Господарського процесуального кодексу України вказано - у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

У згаданому рішенні Конституційного суду від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 вказується, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно положень вказаного рішення, під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За змістом ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином і з огляду на зазначені норми прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу.

Підставою для звернення з позовом органом прокуратури визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Деражненська сільська рада незаконно позбавлена можливості отримати належну їй земельну ділянку, що була передана в оренду, та використовувати її.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду із викладеними позовними вимогами доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує необхідність розірвання договору оренди землі, та відповідно зобов'язання повернути орендовану земельну дялінку.

Натомість доводи представників відповідача, які були висвітлені при розгляді даного спору, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи, відтак відхиляються судом як необгрунтовані.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в сумі 3 524,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між Деражненською сільською радою (вул. Шевченка, 49А, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, 35053, код ЄДРПОК 04386166) та Приватним підприємством фірмою "Деражне-Ліс" (вул. Клеванська, 2, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 31791860), зареєстрований у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2008 року за №040859100003.

3. Зобов'язати Приватне підприємство фірма "Деражне-Ліс" (вул. Клеванська, 2, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 31791860) повернути Деражненській сільській раді (вул. Шевченка, 49А, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, 35053, код ЄДРПОК 04386166) земельну ділянку площею 0,2933 га., що розташована в с. Деражне по вул. Шевченка, на території Деражненської сільської ради Костопільського району.

4. Стягнути з Приватного підприємства фірма "Деражне-Ліс" (вул. Клеванська, 2, с. Деражне, Костопілький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 31791860) на користь Прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків 2800) 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "23" листопада 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.