Постанова

від 22.11.2018 по справі 923/536/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 923/536/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.

секретар судового засідання Безпалюк А.В.

За участю представників учасників справи:

від ПАТ НАК Нафтогаз України - адвокат Старчик А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 (суддя Задорожна Н.О.) вступну та резолютивну частини якого проголошено у судовому засіданні у м. Херсон, вул. Театральна, 18. Повний текст рішення складено 10.09.2018

по справі №923/536/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплові мережі міста Нова Каховка

про стягнення 5678609 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ

У червні 2018 р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Комунального підприємства Теплові мережі міста Нова Каховка , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 5 678 609, 46 грн., у тому числі: основної заборгованості у сумі 2 960 176, 58 грн.; пеню у розмірі 1 297 169, 45 грн.; три процента річних у сумі 272 884, 12 грн.; інфляційні витрати у сумі 1 148 379, 31 грн. та понесені судові витрати за подання позову.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ПАТ Нафтогаз України зазначає, що відповідачем Комунальним підприємством Теплові мережі міста Нова Каховка було порушено договірні зобов'язання за договором №3018/15-БО-33 від 26.11.2014 р. купівлі-продажу природного газу, що в свою чергу призвело до виникнення боргу за поставлений газ.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 р. позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 960 176грн. 56 коп. основного боргу, 272 884 грн. 12 коп. річних, 1 148 379 грн. 31 коп. інфляційних втрат, 259 433 грн. 89 коп. пені та 85 179 грн. 14 коп. витрат по оплаті судового збору; у задоволенні позову в частині стягнення 1037735 грн. 56 коп. пені відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зобов'язання по оплаті боргу за одержаний природний газ відповідач здійснював з порушенням встановлених у договорі строків, що стало наслідком утворення боргу у сумі 2960176 грн. 58 коп., що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій.

Щодо стягнення пені, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що з урахуванням досягнутої у п. 7.2 договору купівлі-продажу № 3018/15-БО-33 домовленості щодо її оплати, положень ст.ст. 546, 549, 611 ЦКУкраїни, дійшов висновку, що її нарахування є таким, що узгоджується з умовами договору та вимогами чинного законодавства, проте, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, визнав за можливе зменшити її розмір до 2594 33 грн. 89 коп. (20 % від заявленої суми), оскільки відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів, борг кінцевих споживачів за одержаний природний газ станом на 01.07.2018 складає 17940079 грн. та фактичні витрати та нарахування значно перевищують затверджені тарифи за споживання теплоенергії, різниця в яких відповідачу не відшкодовується.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та просить рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018р. у справі №923/536/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 1 037 735, 56 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення неустойки у сумі 1 037 735, 56 грн. пені - задовольнити та судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що судом в повному обсязі не було досліджено фактичні обставини справи та припустився помилки щодо зниження пені в порушення приписів статті 233 ГК України, оскільки відповідачем Комунальним підприємством Теплові мережі міста Нова Каховка не було надано до Господарського суду Херсонської області належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Також, апелянтом в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням зменшив суму пені за прострочення зобов'язань та взагалі судом першої інстанції не було надано належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, що призвело до порушення ст.233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі №923/536/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у заявку із перебуванням суддів Мишкіної М.А. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 для розгляду справи №923/536/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 у справі №923/536/18 до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г. та призначено справу до розгляду на 22.11.2018.

У судовому засіданні від 22.11.2018 р. представник ПАТ НАК Нафтогаз України підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник КП Теплові мережі міста Нова Каховка у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.2018, яке вручено відповідачеві 23.10.2018 та від 24.10.2018, яке вручено відповідачеві - 30.10.2018.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ НАК Нафтогаз України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , надалі Продавець, в особі директора Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 29.05.2014р., №14-161, з однієї сторони, та Комунальне підприємство Новокаховське управління комунального господарства , надалі Покупець, в особі виконуючого обов'язки директора Тощевікова О.С., що діє на підставі розпорядження міського голови №105-к від 03.10.2014р. та Статуту, з другої сторони, надалі разом іменовані Сторони було укладено договір №3018/15-БО-33 купівлі-продажу природного газу (а.с. 11-16).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, введений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця).

Положеннями пункту 6.1 договору № 3018/15-БО-33 визначено, що сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з пунктом 7.2 договору №3018/15-БО-33 визначено, що покупець зобов'язався за прострочку оплати газу сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно складених між продавцем та покупцем за договором № 3018/15-БО-33 двосторонніх актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015 позивач передав, а покупець прийняв природний газ на суми 3884405 грн. 51 коп., 3354466 грн. 16 коп., 3714521 грн. 17 коп., всього на суму 10953392 грн. 84 коп. (а.с. 27-29).

В подальшому, 19.11.2015 р. між Національної акціонерною компанією Нафтогаз України ; КП Новокаховське управління комунального господарства та Комунальним підприємством Теплові мережі міста Нова Каховка було укладено договір №3560 про переведення боргу (а.с.32-34).

За умовами п.1.1. вищезазначеного договору, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р. №3018/15-БО-33 (далі - Зобов'язання ), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому Зобов'язанні та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього Договору на встановлених у ньому умовах.

Згідно з пунктом 2.1. договору визначено, що сторони встановили. що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 3 023 159, 06 грн., в тому числі по місяцях, у яких використовувався природний газ.

Пунктом 2.2. договору визначено, що сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. Договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.

Відповідно до положень пункту 3.1. договору визначено, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р. №3018/15-БО-33.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по оплаті боргу за одержаний природний газ відповідачем Комунальним підприємством Теплові мережі міста Нова Каховка здійснювалося з порушенням встановлених у договорі строків, що стало наслідком утворення боргу у сумі 2960176 грн. 58 коп.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, у зв'язку із чим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було нараховано відповідачеві пеню, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, та три відсотки річних.

Судом першої інстанції вимоги позивача визнано обґрунтованими, проте, позов задоволено частково у зв'язку із тим, що судом на підставі ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України було визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення.

Судова колегія погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що за договором №3560 від 19.11.2015 про переведення боргу, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати боргу первісного кредитора у розмірі 3 023 159, 06 грн. Проте, свій обов'язок виконав частково, а саме сплатив на корись позивача 62 982,48 грн., що підтверджується виписками, що надані позивачем та не заперечується відповідачем (а.с. 35-36, а.с.54-57).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено методологічно та арифметично правильно, а тому, судом першої інстанції було правомірно стягнуто суму трьох процентів річних та інфляційних втрат за розрахунком, що був наданий позивачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у сумі 1 297 169,45 грн. та висновків місцевого суду щодо зменшення розміру вказаної пені на 80% до 259 433, 89 коп., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування пені сторони узгодили п.7.2. договору купівлі - продажу природного газу №3018/15-БО-33, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

Разом з тим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення, у зв'язку з наступним.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням в якому просив суд відмовити у стягненні пені. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на те, що відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу зриву проведення опалювального сезону, та як наслідок, залишення установ без опалення.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи на 80% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, виходив з того, що сума нарахованої пені є значною, відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів, а борг кінцевих споживачів за одержаний природний газ станом на 01.07.2018 складає 17940079 грн. Фактичні витрати та нарахування значно перевищують затверджені тарифи за споживання теплоенергії, різниця в яких відповідачу не відшкодовується.

Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки на 80%, що в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 80 %.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 р. у справі №923/536/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2018.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.