Постанова

від 05.03.2019 по справі 923/536/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Херсонської області

у складі судді Задорожної Н.О.

від 06.09.2018

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.

від 22.11.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка"

про стягнення 5 678 609,46 грн

за участю представників:

позивача: Лисенко В.О.

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" про стягнення 5 678 609,46 грн боргу, з яких: 2 960 176,58 грн - основна заборгованість, 1 297 169,45 грн - пеня, 272 884,12 грн - три відсотки річних та 1 148 379,31 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зобов'язання з оплати переданого позивачем у 2015 році природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 не були виконані належним чином (своєчасно та у повному обсязі) ні покупцем за договором - Комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства", ні новим боржником за договором - Комунальним підприємством "Теплові мережі міста Нова Каховка", до якого на підставі договору про переведення боргу № 3560 від 19.11.2015, укладеного між ним, позивачем та покупцем за зазначеним договором купівлі-продажу природного газу як первісним боржником, перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014. Відповідно до статей 526, 530, 549, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та умов договору купівлі-продажу новий боржник зобов'язаний сплатити на користь позивача як продавця природного газу суму основного боргу, штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків виконання зобов'язань та інфляційні нарахування і три відсотки річних за порушення грошового зобов'язання.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33, (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році (у період з 01.01.2015 по 31.12.2015) природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця), в обсязі до 4 265 тис. куб.м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях кварталів, в тому числі у першому кварталі - 2495 тис. куб.м. та у другому кварталі - 1770 тис. куб.м., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з пунктом 7.2. договору покупець зобов'язався у разі невиконання ним пункту 6.1. цього договору сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Протягом першого кварталу (у період з січня по березень 2015 року) продавець передав у власність покупця, а останній прийняв природний газ в обсязі 1 287,014 тис. куб.м. на загальну суму 10 953 392,84 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами договору та завіреними їх печатками.

Однак, покупець за договором виконував свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу неналежним чином: здійснював оплату несвоєчасно та не в повному обсязі.

У подальшому, 19.11.2015 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" як кредитором, Комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства" як первісним боржником та Комунальним підприємством "Теплові мережі міста Нова Каховка" як новим боржником був укладений договір про переведення боргу № 3560, за умовами пункту 1.1. якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 (далі - зобов'язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

У пункті 1.2. договору про переведення боргу сторони встановили, що кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового Боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 3 023 159,06 грн за березень місяць 2015 року, у якому використовувався природний газ. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 3.1. договору про переведення боргу за цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014.

Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014. (пункт 3.2. договору про переведення боргу).

Однак, Комунальне підприємство "Теплові мережі міста Нова Каховка" як новий боржник також виконував зобов'язання по сплаті боргу за переданий Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україна" природний газ неналежним чином: з порушенням встановлених у договорі строків та не в повному обсязі сплатив продавцю заборгованість, внаслідок чого у Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україна" залишився несплаченим борг у сумі 2 960 176,58 грн.

У зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням Комунальним підприємством "Теплові мережі міста Нова Каховка" своїх зобов'язань з погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" про стягнення 2 960 176,58 грн основного боргу та нарахованих на суму боргу трьох відсотків річних в розмірі 272 884,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 148 379,31 грн та пені у розмірі 1 297 169,45 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 06.09.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018, позов задовольнив частково та стягнув з Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 960 176,56 грн основного боргу, 272 884,12 грн три відсотки річних, 1 148 379,31 грн інфляційних втрат, 259 433,89 грн пені та 85 179,14 грн витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 1 037 735,56 грн пені відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованим та доведеними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення встановлених у договорі купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 строків оплати та факт існування у нього перед позивачем заборгованості у сумі 2 960 176,58 грн, яка за висновком судів визначена позивачем правильно та докази погашення якого в матеріалах справи відсутні. Дослідивши проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, суди визнали їх такими, що здійснені позивачем правильно: з урахуванням існуючої основної заборгованості та періодів оплати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що нарахований та пред'явлений позивачем до стягнення розмір пені є значним. У зв'язку з цим суд керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив нарахований позивачем розмір пені на 80%, врахувавши статус відповідача, який не є кінцевим споживачем одержаного природного газу та залежить у здійснення розрахунків за природний газ виключно від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ станом на 01.07.2018 є значним, а фактичні витрати та нарахування значно перевищують затверджені тарифи за споживання теплоенергії, різниця в яких відповідачу не відшкодовується. При цьому, суд звільнив відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені у розмірі 1 037 735,56 грн з покладенням на відповідача витрат сплаченого позивачем з цієї суми судового збору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 1 037 735,56 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 1 037 735,56 грн, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України та статей 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:

- не врахували аргументів, доводів та доказів позивача, не зазначили мотиви такого неврахування;

- неправильно застосували положення статті 233 Господарського кодексу України, оскільки не з'ясували всіх обставин, з'ясування яких передбачене зазначеною нормою, а саме: не оцінили, чи є даний випадок винятковим для зменшення пені, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача та враховуючи не лише майнові, але й інші інтереси сторін, не встановили причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, не оцінили ступінь виконання боржником зобов'язань;

- при зменшення пені не врахували інтереси позивача, не обґрунтували які саме інтереси позивача були враховані та вплинули на рішення в частині зменшення розміру неустойки;

- не з'ясували обставини заподіяння позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язання, розмір збитків.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за укладеним між позивачем як кредитором, Комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства" як первісним боржником та відповідачем як новим боржником договором про переведення боргу № 3560 від 19.11.2015, відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати боргу первісного кредитора у розмірі 3 023 159, 06 грн, які зобов'язався перераховувати в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 (пункт 3.2. договору про переведення боргу).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач свій обов'язок зі сплати суми основного боргу виконав лише частково, а саме: сплатив на користь позивача 62 982,48 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками та не заперечується відповідачем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем залишився несплаченим борг у сумі 2 960 176,58 грн, наявність та розмір якого відповідачем не заперечується. Доказів сплати відповідачем позивачу зазначеної суми боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 960 176,58 грн основного боргу є доведеними та обґрунтованими та правильно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в зазначеному розмірі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за договором про переведення боргу № 3560 від 19.11.2015 відповідач взяв на себе зобов'язання крім сплати основної заборгованості первісного кредитора також сплатити штрафні санкції, інфляційні витрати та відсотки, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 (пункт 3.1. договору про переведення боргу)

Врахувавши те, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати переданого позивачем природного газу, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум, суди встановили, що суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат визначені позивачем правильно, розрахунки зазначених сум проведені позивачем методологічно та арифметично правильно, з урахуванням існуючої заборгованості та періодів оплати, з урахуванням дат, в які відповідач здійснював фактичні платежі в рахунок оплати вартості спожитого природного газу. З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі сум, визначених позивачем та пред'явлених до стягнення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування пені за невиконання покупцем зобов'язань з оплати за газ у визначені строки сторони узгодили в пункті 7.2. договору, в якому передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пунктах 3.1. та 4.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що відповідач взяв на себе зобов'язання крім сплати основної заборгованості первісного кредитора також сплатити штрафні санкції, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 та визначили, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, як новим кредитором, який зобов'язався сплатити штрафні санкції та нести відповідальність за прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014, позивач на підставі пункту 7.2. договору № 3018/15-БО-33 від 26.11.2014 правильно та обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення у цій справі пеню в сумі 1 297 169,45 грн.

Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, в якому просив суд відмовити у стягненні пені. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на те, що відповідач є комунальним підприємством, неприбутковою організацією, юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу проведення опалювального сезону, та як наслідок, залишення установ без опалення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ перед відповідачем станом на 01.07.2018 є значним та складає 17 940 079 грн. Фактичні витрати та нарахування значно перевищують затверджені тарифи за споживання теплоенергії, різниця в яких відповідачу не відшкодовується. Крім того, суди правильно встановили, що нарахована та пред'явлена позивачем до стягнення сума пені є значною.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Наведеним спростовуються посилання позивача в касаційній скарзі на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин заподіяння відповідачем позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язання.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми боргу і значний розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу та договором про переведення боргу, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, правильно визнав зазначені обставини винятковими та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 80%.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди в повній мірі з'ясували всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 259 433,89 грн та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені. Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, позовної вимоги про стягнення пені частково, у задоволення якої відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в повному обсязі, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні пені не врахували інтереси позивача.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі № 923/536/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець