Постанова

від 22.11.2018 по справі 915/899/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 915/899/18 м. Одеса, пр-т Шевченка,29,

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення № 031420, дата видачі : 19.01.15;

від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2018 про повернення позовної заяви

у справі № 915/899/18

за позовом Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до Фермерського господарства "Ірен"

про повернення земельної ділянки в розпорядження держави

головуючий суддя - Коваль Ю.М.

місце ухвалення ухвали: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 22.11.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

21.06.2018 року Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Ірен" відповідно до якої просив:

- зобов'язати фермерське господарство "Ірен" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 1320118 грн., розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на підставі державного акту про право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданого Веселинівською районною радою від 29.10.1993".

- стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір.

20.08.2018 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/899/18 позовну заяву Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області та додані до неї документи повернуті без розгляду.

Висновок суду мотивований посиланням на положення ч.5 п.4 ст.174 ГПК України, а саме відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені положення ст.ст. 53, 162 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначає, що здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятковою необхідністю захисту порушених інтересів держави у порядку, визначеному ст.23 ЗУ Про прокуратуру . Підставою для звернення заступником керівника місцевої прокуратури до суду з позовом, є неналежне виконання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївської області заходів до повернення земельної ділянки, яка без належних правових підстав протягом тривалого часу використовується ФГ Ірен , про що було зазначено у позовній заяві.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївської області та ФГ Ірен в судове засідання 22.11.2018 року не з'явились, про час, дату та місцем розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скарги за їх відсутністю.

09.08.2018 року від голови Фермерського господарства Ірен надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

На виконання вимог положень ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, 02.10.2018 Одеським апеляційним господарським судом матеріали справи №915/899/18 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 для розгляду апеляційної скарги у справі № 915/899/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2018 у справі № 915/89918 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Колоколова С.І.., суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф..

Відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційної скарги до провадження.

Оскільки представники Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області та ФГ Ірен в судове засідання 22.11.18 не з'явились, строк розгляду апеляційної скарги, згідно ч.2 ст.273 ГПК України закінчується, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю зазначених представників сторін.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме: позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повертаючи позовну заяву Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури, місцевим господарським судом було зазначено, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - є ГУ Держгеокадастру, який має право звернутись до суду з відповідним позовом. Також зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не ухиляється від виконання своїх повноважень, оскільки на відповідні запити прокурора направлено інформаційні довідки, які покладені в основу позовної заяви та прокурор не навів наявності у нього повноважень для звернення з позовною заявою до Фермерського господарства "Ірен" про повернення земельної ділянки в розпорядження держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновки Господарського суду Миколаївської області, які містяться в ухвалі суду від 20.08.2018 року та вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 4 цієї статті унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді передбачено Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У справі, що розглядається, Прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері земельних правовідносин, зокрема, використання відповідачем земельної ділянки без належних правових підстав і недоотриманням у зв'язку з цим орендної плати у встановленому законодавством розмірі. Прокурор зазначив, що "суспільний", "публічний" інтерес звернення прокуратури до суду з зазначеним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Українського народу до земель сільськогосподарського призначення, а правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави, визначив Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як суб'єкта уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Водночас, як зазначено прокурором, органом Держгеокадастру до цього часу не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та повернення спірної земельної ділянки, що спричиняє порушення економічних інтересів держави. Тому, як зазначає прокурор, не здійснення відповідними органами повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави, є підставою для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на зазначене судова колегія доходить висновку, що не здійснення відповідними органами повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави, є підставою для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру". Доводи суду першої інстанції, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що орган державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює відповідні повноваження, колегія суддів вважає необґрунтованими та передчасними, оскільки суд не зазначив, якими саме доказами може підтверджуватися не виконання повноважень, тобто, повна бездіяльність певного суб'єкта владних повноважень, а дослідження доказів по справі відбувається після відкриття провадження у справі.

Посилання суду першої інстанції на своєчасність надіслання інформаційних довідок Управлінням Держгеокадастру на відповідні запити прокурора не може бути свідченням належного захисту інтересів держави в даному випадку, оскільки такі дії не спростовують факту невжиття останнім заходів для усунення порушень земельного законодавства саме в даному випадку.

Крім того, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції послався на положення п.4 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України зазначив відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Між тим, колегія суддів зазначає, що підстави для звернення з даним позовом, у прокурора, як раз і були, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року про повернення позовної заяви у справі №915/899/18 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про повернення позову - скасуванню на підставі п. 4 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неправильним застосуванням процесуального права, які призвели до винесення помилкової ухвали, у зв'язку з чим справу №915/899/18 на підставі ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України слід направити на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року про повернення позовної заяви у справі №915/899/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року - скасувати.

Справу №915/899/18 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та підлягає оскарженню в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „23" листопада 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.М. Принцевська