Постанова

від 20.11.2018 по справі 911/446/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. Справа№ 911/446/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Разіної Т.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007

на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 (повний текст складено 16.07.2018)

у справі №911/446/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Сан

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007

про стягнення 38 980,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Сан (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 (далі, відповідач) про стягнення з ТОВ Будексім 2007 13 980,00 грн. грошових коштів, перерахованих позивачем згідно платіжного доручення №747 від 05.04.2017, які отримані без правової підстави, розірвання Договору №10/03-01Д від 10.03.2017 на проведення робіт із землеустрою у зв'язку з його невиконанням, стягнення з ТОВ Будексім 2007 25 000,00 грн., перерахованих позивачем згідно платіжних доручень №658 від 13.03.2017 та №739 від 04.04.2017 за Договором №10/03-01Д від 10.03.2017.

Позовні вимоги (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.2018) обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови Договору №10/03-01Д від 10.03.2017 на проведення робіт із землеустрою, у результаті чого позивач просив суд розірвати зазначений договір та стягнути з відповідача 25 000,00 грн., сплачених у якості передоплати за договором згідно платіжних доручень №658 від 13.03.2017 та №739 від 04.04.2017. Водночас, грошові кошти у сумі 13 980,00 грн., перераховані позивачем відповідачу згідно платіжного доручення №747 від 05.04.2017, позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як такі, що отримані без належної правової підстави.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі №911/446/18 позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано договір на проведення робіт із землеустрою щодо встановлення меж та визначення площі земельних ділянок від 10.03.2017 №10/03-0ІД, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Сан та Товариством з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 у зв'язку з його невиконанням.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Сан грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., сплачені платіжними дорученнями №658 від 13.03.2017, №739 від 04.04.2017 за Договором від 10.03.2017 №10/03-01Д та 2892,07 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що кошти в розмірі 13 980,00 грн. (перераховані згідно платіжного доручення №747 від 05.04.2017 з призначенням платежу: за проведення робіт по землеустрою зг дог №10/03-01 від 10.03.2017 ) отримані відповідачем відповідно до умов договору, а тому заявлені вимоги позивача не можуть бути задоволенні на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд встановив, що відповідач порушив умови Договору в частині взятих на себе зобов'язань за договором на проведення робіт із землеустрою щодо встановлення меж та визначення площі земельних ділянок (згідно службового протоколу по обміру полів) від 10.03.2017 №10/03-01Д, а тому відповідач правомірно заявив вимогу про його розірвання та стягнення коштів попередньої оплати у сумі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі №911/446/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржником в апеляційній скарзі також було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/446/18.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він у повному обсязі виконав свою роботу згідно Договору №10/03-01Д від 10.03.2017, але на даний час ще і недоотримав від позивача оплату у сумі 13 980,00 грн. Факт виконання відповідачем робіт підтверджується, на думку останнього, наявними у матеріалах справи копією договору на проведення робіт із землеустрою щодо встановлення меж та визначенню площ земельних ділянок (згідно службового протоколу обмірів полів), копіями платіжних доручень №658 від 13.03.2017, №739 від 04.04.2017, №747 від 05.04.2017, копією картки рахунку 68, Схемою розміщення полів з нанесеними межовими знаками та схемою полів, які підлягали вимірюванню (роботи виконувались з 22.03.2017 по 23.03.2017), Схемою розміщення полів з нанесенням межових знаків в кількості 90 шт. (роботи виконувались з 10.04.2017 по 11.04.2017), інформацією про перебування геодезиста в с. Красне, копіями роздруківок електронної пошти, копіями непідписаних позивачем актів здачі-приймання робіт.

Позивач, за твердженнями скаржника, фактично прийняв роботу відповідача та користується її результатами, оскільки встановлені відповідачем межові знаки і досі знаходяться на полях, де відповідачем була проведена робота. Заперечень щодо якості виконаної роботи відповідачем не висувалось.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 , призначено розгляд справи на 24.10.2018, встановлено сторонам строк на подання відзивів, заперечень та клопотань.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/446/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

12.10.2018 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній проти її задоволення заперечував, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 справу №911/446/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Разіної Т.І.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду Північного апеляційного господарського суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 справу №911/446/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Разіної Т.І., та призначено до розгляду на 20.11.2018.

У судове засідання, призначене на 20.11.2018, з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Сан (замовник) був укладений Договір №10/03-01Д (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по встановленню меж земельних ділянок в натурі на місцевості (на підставі протоколу по обміру полів).

Земельна ділянка знаходиться в Згурівському районі Київської області (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 1.3. Договору термін здачі робіт за даним Договором: березень 2017 року.

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість робіт становить 25 000,00 грн.

У відповідності до пунктів 3.1. - 3.4. Договору по завершенню робіт виконавець надає замовнику акт здачі-прийняття робіт. Замовник зобов'язаний на протязі 5-ти днів з дня отримання акту здачі приймання робіт, вказаних в пункті 3.1. даного договору, направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт, або мотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку відмови замовника від підписання акту, він складає мотивований протокол зауважень, на підставі якого сторонами складається двохсторонній акт з переліком недоліків термін їх усунення. Претензії щодо усунення недоліків повинні бути пред'явленні замовником протягом 20 робочих днів.

Якщо одна із сторін не виконує свої обов'язки за даним договором, друга сторона має право розірвати даний договір, попередивши про це порушника письмово за 20 днів (пункт 7.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного розрахунку згідно умов договору (пункту 9.1. Договору).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ Виробниче підприємство Сан здійснило перерахування на користь ТОВ Будексім 2007 грошові кошти у розмірі 38 980,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №658 від 13.03.2017 на суму 12 500,00 грн. із призначенням платежу За встановлення меж зем ділянок зг дог №б/н-д від 10.03.17 без ПДВ , №739 від 04.04.2017 на суму 12 500,00 грн. із призначенням платежу За проведення робіт по землеустрою зг дог №10/03-01 від 10.03.17 без ПДВ , №747 від 05.04.2017 на суму 13 980,00 грн. із призначенням платежу За проведення робіт по землеустрою зг дог №10/03-01 від 10.03.17 без ПДВ .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав передбачені умовами Договору роботи по встановленню меж земельних ділянок в натурі на місцевості. У результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивач просить суд розірвати зазначений договір та стягнути з відповідача 25 000,00 грн. коштів, сплачених згідно платіжних доручень №658 від 13.03.2017 та №739 від 04.04.2017. Крім того, позивач зазначає, що кошти в розмірі 13 980,00 грн., сплачені платіжним дорученням №747 від 05.04.2017, набуті відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України повернути зазначену суму коштів позивачу.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі посилається на те, що роботи згідно Договору по встановленню 75-ти межових знаків були виконані ним належним чином, що підтверджується, зокрема, актом здачі-приймання робіт за Договором №10/03-01Д від 10.03.2017 на суму 25 000,00 грн. (том 1, а.с. 54), а також Схемою розміщення полів з нанесеними межовими знаками та схемою полів, які підлягали вимірюванню (роботи виконувались з 22.03.2017 по 23.03.2017) (том 1, а.с. 46), які були передані позивачу після завершення роботи.

Втім, як стверджує відповідач, підписаний акт здачі-приймання робіт за Договором №10/03-01Д від 10.03.2017 на суму 25 000,00 грн. позивач відповідачу не повернув.

У подальшому, а саме 04.04.2017, як стверджує скаржник, між сторонами було досягнуто домовленості укласти наступний договір, яким передбачалося встановлення межових знаків вже в кількості 90 штук, ціна договору - 27 960,00 грн. Однак, підписаний примірник даного договору, як і акт виконаних робіт по Договору від 10.03.2017, позивач відповідачу не надав. Кошти у розмірі 13 980,00 грн. згідно платіжного доручення №747 від 05.04.2017, як зазначає скаржник, були отримані ним від позивача як авансовий платіж (50%) саме на виконання другого договору від 04.04.2017.

Відповідач наголошує, що ним 10-11 квітня 2017 року були виконані роботи згідно Договору від 04.04.2017, що підтверджується актом здачі-приймання робіт за Договором №04/04-01 від 04.04.2017 на суму 27 960,00 грн. та Схемою розміщення полів з нанесенням межових знаків в кількості 90 шт. (роботи виконувались з 10.04.2017 по 11.04.2017), які були передані позивачу після завершення роботи.

Підписаний акт здачі-приймання робіт за Договором №04/04-01 від 04.04.2017 на суму 27 960,00 грн. позивач відповідачу знову не повернув.

Отже, як стверджує відповідач, перший етап робіт був виконаний 23.03.2017, а другий - 11.04.2017. Позивач, у свою чергу прийняв вказані роботи без жодних зауважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ Будексім 2007 , а доводи апеляційної скарги відповідача не приймає до уваги з огляду на наступне.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як уже зазначалося, сторонами у пункті 1.3. Договору було погоджено термін здачі робіт за даним Договором - березень 2017 року.

Умовами пункту 3.1. Договору сторонами визначено, що по завершенню робіт виконавець надає замовнику акт здачі-прийняття робіт.

Відтак, факт належного та своєчасного виконання робіт згідно умов Договору №10/03-01Д від 10.03.2017 має підтверджуватись актом здачі-прийняття робіт.

Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт за Договором №10/03-01Д від 10.03.2017 на суму 25 000,00 грн. та за Договором №04/04-01 від 04.04.2017 на суму 27 960,00 грн. підписані відповідачем в односторонньому порядку. Водночас, виконавцем робіт за Договором (відповідачем) не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вказані акти дійсно передавались представникам позивача (акти не містять жодних розписок представників позивача про їх отримання). Доказів направлення позивачу вказаних актів поштою, як і вимог про повернення підписаних примірників, відповідачем суду не надано.

Крім того, у вищевказаних актах відсутні відомості щодо дати їх складання.

Враховуючи вищевикладене, зазначені акти не можуть прийматись судом до уваги в якості належних доказів виконання відповідачем робіт.

Поруч із цим, судом також критично оцінюються посилання скаржника на факт укладення сторонами 04.04.2017 договору про встановлення межових знаків у кількості 90-штук, оскільки такі твердження відповідача також не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами. У матеріалах справи відсутні оригінал або належним чином засвідчена копія останнього. Позивачем факт укладення такого договору заперечується, водночас, підписаного примірника такого договору відповідачем не надано, як і не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача із вимогами щодо повернення підписаного примірника Договору №04/04-01 від 04.04.2017.

Надані відповідачем на підтвердження виконання робіт згідно Договору у березні та квітні 2017 року схеми розміщення полів з нанесеними межовими знаками (том 1, а.с. 46-47) також не приймаються судом до уваги в якості належних доказів виконання відповідачем робіт у встановлений Договором строк, оскільки також не містять у собі жодних відміток щодо отримання їх відповідачем. Водночас, із наданих схем неможливо встановити, коли останні були складені.

За встановлених обставин, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази передачі позивачу актів виконаних робіт та схем розміщення полів з нанесеними межовими знаками, посилання скаржника на те, що позивач не висловлював жодних заперечень щодо якості останніх, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, згідно частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1. Договору якщо одна із сторін не виконує свої обов'язки за даним договором, друга сторона має право розірвати даний договір, попередивши про це порушника письмово за 20 днів.

Так, як вбачається із матеріалів справи, оскільки відповідач обумовлених Договором робіт не виконав, позивач 13.04.2018 звернувся до відповідача з листом, яким відмовився від договору №10/03-01Д від 10.03.2017 та вимагав повернути у 5-ти денний строк грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., сплачені за договором №10/03-01Д від 10.03.2017, згідно з платіжними дорученнями №658 від 13.03.2017, №739 від 04.04.2017 та повернути оригінальний примірник договору №10/03-01Д від 10.03.2017.

Відповіді на звернення позивача відповідач не надав, коштів не повернув.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, замовляючи виконання робіт у відповідача ТОВ ВП Сан розраховувало отримати потрібні результати в передбачений договором строк - березень 2017 року. Однак, роботи відповідачем у встановлений Договором строк виконані не були.

Як зазначив позивач, внаслідок невиконання робіт відповідачем ТОВ ВП Сан уклало договір із ТОВ Терра-07 на виконання робіт, які повинен був зробити відповідач. Після виконання робіт ТОВ Терра-07 було надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані в адміністративних територіальних межах Красненської сільської ради Згурівського району Київської області та був підписаний акт виконаних робіт до договору №155 від 28.09.2017.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення робіт із землеустрою щодо встановлення меж та визначення площі земельних ділянок (згідно службового протоколу по обміру полів) протягом встановленого Договором від 10.03.2017 №10/03-01Д строку.

Відповідач істотно порушив умови Договору, оскільки при укладенні останнього позивач розраховував отримати потрібні результати в передбачений договором строк, а невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позбавило позивача цієї можливості, внаслідок чого позивач звернувся до сторонніх організацій задля виконання замовлених робіт.

Обставини щодо невідповідності технічної документації, виготовленої ТОВ Терра-07 , вимогам чинного законодавства для такого виду робіт, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, не є предметом дослідження у даному спорі, а тому не приймаються колегією суддів до уваги під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, положення статей 611, 612, 651 Цивільного кодексу України та пункту 7.1. Договору, позовні вимоги ТОВ ВП Сан щодо розірвання договору на проведення робіт із землеустрою, укладеного між ТОВ ВП Сан та ТОВ Будексім 2007 , у зв'язку з його невиконанням, та повернення позивачу 25 000,00 грн., сплачених на виконання Договору згідно платіжних доручень №658 від 13.03.2017 та №739 від 04.04.2017, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ Будексім 2007 на користь ТОВ Виробниче підприємство Сан грошових коштів у розмірі 13 980,00 грн., сплачених платіжним дорученням №747 від 05.04.2017, як таких, що отримані без достатньої правової підстави, суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути йому грошові кошти в сумі 13 980,00 грн. як такі, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували договірні відносини, а кошти в розмірі 13 980,00 грн. були сплачені згідно платіжного доручення №747 від 05.04.2017 із призначенням платежу: за проведення робіт по землеустрою зг дог №10/03-01 від 10.03.2017 , тобто отримані відповідачем згідно Договору, а тому заявлені вимоги позивача не можуть бути задоволенні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач довів і належними доказами підтвердив факт виконання ним умов Договору, натомість, відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами не підтвердив вказаного ним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі щодо виконання ним замовленої роботи та передачі її замовнику.

Поруч із цим, судом, з огляду на зміст протоколу судового засідання Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі №911/446/18 (том 2, а.с. 205), взяті до уваги посилання скаржника у апеляційній скарзі на невірне зазначення у вступній частині оскарженого рішення представників сторін, що насправді брали участь у судовому засіданні, за результатами якого було прийнято рішення, однак, вказані неточності не можуть бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Усі інші доводи та міркування скаржника взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будексім 2007 на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі №911/446/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі №911/446/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/446/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.11.2018.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді Т.І. Разіна

І.М. Скрипка