Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/11749/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/11749/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових і промислових експертиз" ДоАкціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" простягнення 128 257,74 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових і промислових експертиз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" про стягнення 103 806,74 грн інфляційних втрат та 24 451,00 грн три відсотки річних, у зв'язку з простроченням виконання свого зобов'язання з погашення заборгованості згідно рішення суду по справі № 910/14602/13 від 05.12.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових і промислових експертиз" залишено без руху.

21.09.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових і промислових експертиз" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; надано відповідачу та третій особі строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

22.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначаючи наступне. 24.02.2018 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову про заміну сторони ФОП Феріма Володимир Васильович по справі № 910/14602/13 на його правонаступника ТОВ НДІ фінансових та промислових експертиз .

23.08.2018 року Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. змінено сторону виконавчого провадження у ВП № 53556892 ФОП Феріму В.В. на правонаступника ТОВ НДІ фінансових та промислових експертиз .

Отже, на думку відповідача, ТОВ НДІ фінансових та промислових експертиз став законним стягувачем лише після винесення постанови державним виконавцем 23.08.2018 року, тому і розрахунок індексу інфляції та 3% річних, має розпочатися саме з дати заміни сторони у виконавчому проваджені.

24.10.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач виклав свої спростування заперечень відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов та виклав свою правову позицію у справі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд"(виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробничого підприємства "Більшовик" (замовник) було укладено договір № 01/стр. на надання послуг з поточного ремонту приміщень 4-го поверху 24-го цеху ПАТ "НВП "Більшовик" за адресою: проспект Перемоги, 49/2.

Відповідно до п. п. 1.1.та 1.2 останнього, виконавець зобов'язався надати послуги з поточного ремонту приміщень 4-го поверху24-го цеху ПАТ "НВП "Більшовик" (далі об'єкт) замовника, у відповідності з переліком послуг і ціни вказаних в кошторисі послуг (Додаток № 1), що є його невід'ємною частиною. Місце надання послуг - м. Київ, проспект Перемоги,49/2 (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" виконало роботи, вартість яких у строки, обумовлені сторонами у договорі, Публічним акціонерним товариством "Науково-виробничого підприємства "Більшовик" не було оплачено.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Більшовик" наявної заборгованості та нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/14602/13 позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Більшовик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" заборгованість у розмірі - 254 533 грн. 86 коп., трьох відсотків річних у розмірі - 11 569 грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 5 322 грн. 06 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі №910/14602/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 - без змін.

06.03.2014 Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі №910/14602/13 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, стягувача, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" (код ЄДРПОУ 35576025) на Фізичну особу-підприємця Феріма Володимира Васильовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі №910/14602/13 здійснено заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/14602/13 у виконавчому провадженні ВП №53556892 - Феріму Володимира Васильовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40-А, код ЄДРПОУ 31283274).

23.08.2018 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. змінено назву сторони виконавчого провадження у ВП № 53556892 боржника з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на Акціонерне товариство "Перший Київський машинобудівний завод".

За твердженнями позивача, рішення Господарського суду міста Києва відповідачем не було виконано, у зв'язку із чим, позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 24 451,00 грн. 3% річних та 103 806,74 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що ТОВ НДІ фінансових та промислових експертиз став законним стягувачем лише після винесення постанови державним виконавцем 23.08.2018 року, тому і розрахунок індексу інфляції та 3% річних, має розпочатися саме з дати заміни сторони у виконавчому проваджені.

Крім того, відповідач стверджує, що майновий стан АТ ПКМЗ не дозволяє сплатити кошти, які вимагає ТОВ НДІ фінансових та промислових експертиз у позовній заяві про стягнення індексу інфляції та 3 % річних в наслідок того, що накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках в тому числі і валютних: крім платежів з виплати заробітної плати та загальнообов'язкових платежів до бюджету (копії постанов додаються).

Одночасно, відповідач також посилається, як на підставу для звільнення від сплати нарахованих санкцій, на те, що останнє входить до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для держави, так як АТ ПКМЗ є підприємством 100% акцій якого належать державі, а саме Фонду державного майна України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/14602/13 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем(з урахуванням правонаступництва) за здійснені роботи.

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем(з урахуванням правонаступництва) за здійснені роботи має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

В абзаці 1 пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. № 5011-32/5219-2012).

Отже, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц Великою Палатою викладено правову позицію щодо того, що є не вірним висновок Верховного Суду України про неможливість застосування норм, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦКУ) до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень.

Згідно документів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що станом на дату звернення позивача із даним позов відновлено виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 по справі №910/14602/13, що в свою чергу підтверджує невиконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/14602/13.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Відповідно до розрахунку позивача, який містяться у матеріалах справи, сума 3% річних становить 24 451,00 грн., а сума інфляційних втрат - 103 806,74 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум, суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку неправильно застосовано положення ст. 625 Цивільного кодексу України у частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму 3 % річних та суми судового збору, які було вирішено стягнути рішеннями Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, керуючись чинним законодавством України, господарський суд, здійснивши власний розрахунок, приходить до висновку, що нормативно обґрунтованим та документально доведеним є стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22 301,35 грн. та інфляційні втрати у сумі 94 883,54 грн.

Щодо тверджень відповідача стосовно законного нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість лише після винесення постанови державним виконавцем 23.08.2018 року про заміну сторони у виконавчому проваджені, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зазначена норма закону кореспондується із ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Наразі, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що при заміні кредитора у зобов'язанні щодо заборгованості, встановленої рішенням господарського суду, яка в свою чергу виникла на підставі договору № 01/стр. віж 01.11.2011, у правонаступника виникає право вимоги до боржника в тому ж обсягу і на тих самих умовах, що було і у первісного кредитора.

Оскільки Цивільний кодекс України, у разі прострочення боржником зобов'язання, наділяє кредитора правом вимагати від боржника стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 згадуваного кодексу за весь час прострочення такого зобов'язання, тому при заміні кредитора у зобов'язанні до правонаступника переходить право в тому ж обсязі і на тих самих умовах, якщо інше не встановлено договором, зокрема щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення грошового зобов'язання, на яке мав право первісний кредитор. А отже посилання відповідача на законне нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість лише після винесення постанови державним виконавцем 23.08.2018 року про заміну сторони у виконавчому проваджені юридично не спроможні та є такими, що не відповідають дійсності.

Одночасно, посилання відповідача на не можливість вчасного виконання судового рішення у зв'язку із тим, що він є державною установою і його фінансування відбувається за державні видатки, судом не приймаються з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.08.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 757,78 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" (місцезнаходження: 03680,м. Київ, пр.-т Перемоги, 49/2; код ЄДРПОУ 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових і промислових експертиз" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40А; код ЄДРПОУ 31283274) 22 301,35 грн. 3% річних, 94 883,54 грн. інфляційних втрат та 1 757,78 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.