Рішення

від 13.11.2018 по справі 910/8297/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 910/8297/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (Житомирська обл., Коростенський район, с. Гулянка)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГранитГрупп" (м. Київ)

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (м. Київ)

2. Приватне підприємство А.Ф.К.

Про стягнення 729.740,40 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Солонина І.Ю., Куцмида В.І.

Від відповідача: Шурміль С.С.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГранитГрупп" про стягнення 729740,40 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в договорі № 25/04 від 25.04.16. був закріплений обов'язок відповідача здійснити поставку товару за власний рахунок, однак, залізничний тариф замість відповідача було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" та стягнуто вказані грошові кошти з позивача в якості збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.18. відкрито провадження у справі № 910/8297/18, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", призначено підготовче засідання на 23.08.18.

17.08.18. відповідачем подано письмові пояснення по справі та письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

23.08.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.09.18.

30.08.18. позивачем подано відповідь на відзив відповідача.

14.09.18. третьою особою подано письмові пояснення щодо позову, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" висловило свої заперечення щодо позову вцілому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.18. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "А.Ф.К.", відкладено підгтовче засідання на 09.10.18.

09.10.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/8297/18 до судового розгляду по суті на 23.10.18.

23.10.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 13.11.18.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 13.11.18. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 13.11.18. проти позову заперечував.

Треті особи-1,2 явку своїх повноважних представників в судове засідання 13.11.18. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.11.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.16. між Позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір № 25/04 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець приймати та оплачувати вартість щебеневої продукції (Товар).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок Покупця.

Додатком № 1 від 25.04.16., Додатком № 2 від 02.06.16. до Договору пунктом 4 сторони погодили, що згідно пункту 2.1 Договору крім витрат по навантаженню продукції, що входять до ціни Товару згідно умов поставки, Покупець також здійснює оплату залізничного тарифу відвантаженої партії Товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці Покупця.

У випадку зазначення Покупцем невірних даних чи реквізитів в заявці на поставку Товару, Покупець зобов'язаний негайно у письмовому вигляді повідомити Постачальника про це і направити повторну заявку з правильними даними та реквізитами. В протилежному випадку, якщо Постачальником вже буде прийнято до виконання заявку з невірними даними чи реквізитами, Покупець відшкодовує Постачальнику всі збитки, яких він зазнав в зв'язку з виконанням такої заявки (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору Покупець компенсує Постачальнику вказані витрати на підставі окремо виставлених рахунків протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку.

У відповідності до заявок Покупця Постачальнику від 04.05.16., 25.05.16. відповідачем платником залізничного тарифу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (ідентифікаційний код 9230887).

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними підтверджується заповнення позивачем таких залізничних накладних на поставку Товару по вказаним заявкам, та поставка такого Товару. Зокрема, платником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", станція залізничного відправлення - Ушиця. По означеним залізничним накладним третя особа-1 сплатила ПАТ Українська залізниця 663.264,00 грн.

Оскільки залізничний тариф відвантаженої партії Товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення було здійснено третьою особою-1, як те вказано в залізничних накладних на виконання заявок відповідача, однак, такий залізничний тариф Покупцем відшкодовано (компенсовано) не було, третя особа-1 звернулась до позивача, саме як вантажовідправника за такими залізничними накладними, з позовом про відшкодування сплачених 663.264,00 грн. залізничного тарифу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.07.17. у справі № 906/486/17 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" та Приватним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", за якою Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" визнав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про відшкодування останньому 663.264,00 грн. та зобов'язався їх відшкодувати до 21.03.18. включно.

Вказана ухвала набрала законної сили 25.07.17., встановлені нею факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала Господарського суду Житомирської області від 25.07.17. у справі № 906/486/17 про затвердження мирової угоди виконана в примусовому порядку 23.04.18. у виконавчому провадженні № 56143466.

Оскільки на виконання умов Договору (з врахуванням Додатків № 1, Додатків № 2) Покупець (відповідач) не відшкодував позивачу (Постачальнику) оплату залізничного тарифу відвантаженої партії Товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці Покупця, Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" звернувся з даним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГранитГрупп" 729.740,40 грн. збитків, а саме: 663.264,00 грн. залізничного тарифу, відшкодованого позивачем третій особі-1 за мировою угодою, 66.326,00 грн. виконавчого збору по виконавчому провадженню № 56143466 та 150,00 грн. витрат виконавчого провадження № 56143466.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно з ч. 1 і ч 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Посилання відповідача на умови укладеного між ним і третьою особою-2 договору поставки не приймаються судом, оскільки за приписами ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

При цьому рахунки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати.

Отже, в даному випадку наявна вина та протиправна поведінка відповідача у невиконанні умов (та відмові виконувати такі умови) Договору (з врахуванням Додатків № 1, Додатків № 2), за якими Покупець (відповідач) не відшкодував позивачу (Постачальнику) оплату залізничного тарифу відвантаженої партії Товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, при цьому, така вартість була стягнута з позивача, як вантажовідправника, третьою особою-1, як такою, що була вказана платником залізничного тарифу в залізничних накладних, на виконання визначених відповідачем умов в його заявках на поставку Товару за Договором.

Збитки полягають в обґрунтованій сплаті позивачем третій особі-1 залізничного тарифу за перевезення за заявками відповідача від 04.05.16., 24.05.16.

Причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що саме з підстав невідшкодування відповідачем позивачу залізничного тарифу та зазначення у заявках Покупця платником такого тарифу ТОВ ТЕП Вертикаль , саме з позивача, як вантажоперевізника третя особа-1 стягнула грошові кошти в сумі 663.264,00 грн.

Отже, пред'явлені позивачем до стягнення збитки в розмірі 663.264,00 грн. є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 66.326,00 грн. виконавчого збору по виконавчому провадженню № 56143466 та 150,00 грн. витрат виконавчого провадження № 56143466, то вказані суми позивачу відшкодуванню не підлягають з наступних підстав.

За приписами ст. 193 ГПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, та у разі її невиконання може бути подана для її примусового виконання.

Позивач не був позбавлений права в добровільному порядку виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.07.17. у справі № 906/486/17, для уникнення примусового виконання такої ухвали, та, як наслідок уникнення сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Отже, в понесенні позивачем 66.326,00 грн. виконавчого збору по виконавчому провадженню № 56143466 та 150,00 грн. витрат виконавчого провадження № 56143466 відсутня вина та винні дії відповідача, відсутні збитки та відсутній відповідний причинно-наслідковий зв'язок, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГранитГрупп" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, б. 22/27, офіс 3/1; ідентифікаційний код 39769057) на користь Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (Житомирська обл., Коростенський район, с. Гулянка; ідентифікаційний код 00110177) 663.264 (шістсот шістдесят три) тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. збитків, 9.948 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 96 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.18.

Суддя Т.М. Ващенко