Постанова

від 22.11.2018 по справі 9/174-3941(1/151-3079)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 9/174-3941(1/151-3079)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018

(головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Мирутенко О.Л., Хабіб М.І.)

у справі №9/174-3941 (1/151-3079) Господарського суду Тернопільської області

за первісним позовом Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

до Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Тернопільська обласна рада

про розірвання договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №1/151-3079 за позовом Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільської обласної ради про розірвання договору купівлі-продажу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. 21 вересня 2006 року рішенням Господарського суду Тернопільської області в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" від 09.06.2006, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області і ПП "СЦ-Сервіс-Центр Стрий", розірвано. Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. У липні 2018 року, не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1, посилаючись на порушення прийнятим рішенням місцевого господарського суду її прав як особи, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.

2.3. 30 липня 2018 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга особи-нерезидента підписана ОСОБА_1. Скаржником як доказ підтвердження права підпису фізичної особи до апеляційної скарги додано копію підтвердження (Bestatigung) від 11.04.2018 про податковий номер (Abgabenkontonummer) податково-фінансового управління Грац - Умгебунг Адольф - Кольпінг - Гассе, 7 8010 Грац. з перекладом на українську мову, які не взяті судом до уваги, як належні та допустимі докази.

Копія перекладу підтвердження податково-фінансового управління від 11.04.2018 не містить нотаріального засвідчення такого перекладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відтак, з огляду на відсутність належних доказів, які б підтверджували надання ОСОБА_1 повноважень на підписання апеляційної скарги, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з касаційної скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018, а справу передати для продовження розгляду до Львівського апеляційного господарського суду.

3.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

3.2.1. Відповідно до ст. 258 ГПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності.

3.2.2. У своїй апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 скаржник з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 258 ГПК України зазначив про наявність у нього податкового номера у Республіці Австрія (№ 69-631/9474) та за відсутності обов'язку документального підтвердження (враховуючи перелік, визначений ч. 3 ст. 258 ГПК України) з власної ініціативи ствердив факт присвоєння ОСОБА_1 саме такого податкового номера - долучив підтвердження (Bestдtigung) від 11.04.2018 про податковий номер (Abgabenkontonummer) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Львівський апеляційний господарський суд помилково, без належного правового обґрунтування та базуючись на власних суб'єктивних припущеннях, розцінив підтвердження (Bestдtigung) від 11.04.2018 про податковий номер (Abgabenkontonummer) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову як доказ наявності у ОСОБА_1 (CHRISTA TSCHERNER) право- та дієздатності.

3.2.3. Ст. 258 ГПК України не вимагає від скаржника долучати до апеляційної скарги докази наявності в нього право- та дієздатності. Право- та дієзданість (у т.ч. процесуальна, про яку йдеться в ст. 44 ГПК України) особи, що звертається з апеляційною скаргою, презюмується, адже при поданні документів процесуальний закон не зобов'язує фізичну надавати докази наявності у неї право- і/чи дієздатності.

3.2.4. Ухвала, що оскаржується, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у її системному зв'язку з ст. 4 ГПК України шляхом створення, на думку скаржника, надуманих та протиправних перепон у доступі ОСОБА_1 до перегляду рішення Господарського суду Тернопільської області.

3.3. 31 жовтня 2018 року Тернопільська обласна рада та 02 листопада 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області подали відзиви на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність касаційної скарги, просять ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.4. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.11.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на відсутність належних доказів, які б підтверджували надання ОСОБА_1 повноважень на підписання апеляційної скарги.

4.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Верховний Суд вбачає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області звернулася фізична особа, яка не брала участі у справі, на судове рішення від 21.09.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 272 ГПК України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

4.2.3. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).

Згідно з ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В аспекті положень ст. 25 ЦК України основою цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності фізичної особи є її цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) як така, що виникає у момент народження фізичної особи та припиняється у момент її смерті.

Отже, враховуючи викладені вимоги, процесуальна правоздатність та процесуальна дієздатність фізичної особи презюмується, оскільки ГПК України не зобов'язує фізичну особу подавати докази наявності у неї правоздатності чи дієздатності.

4.2.4. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності.

Таким чином, п. 2 ч. 2 ст. 258 ГПК України вимагає від особи, яка звертається з апеляційною скаргою, зазначення в апеляційній скарзі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. При цьому, процесуальний закон не вимагає від особи подання будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Верховний Суд вбачає, що ОСОБА_1 зазначено в апеляційній скарзі про її податковий номер, а також додано до апеляційної скарги копію підтвердження (Bestatigung) від 11.04.2018 про податковий номер (Abgabenkontonummer) податково-фінансового управління Грац - Умгебунг Адольф - Кольпінг - Гассе, 7 8010 Грац. з перекладом на українську мову, тобто виконано вимоги ст. 258 ГПК України.

При цьому, наявність або відсутність у фізичної особи такого номеру не є доказом наявності або відсутності у фізичної особи процесуальної дієздатності.

4.2.5. За приписами ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

4.2.6. Отже, згідно з ст. 260 ГПК України апеляційний суд не має повноважень повертати апеляційну скаргу у зв'язку з ненаданням фізичною особою-нерезидентом доказів наявності у неї реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

4.2.7. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що скаржником не долучено до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Отже, в даному випадку суду апеляційної інстанції необхідно було відповідно до вимог ст.ст. 174, 258, 260 ГПК України залишити апеляційну скаргу без руху та надати скаржнику час для усунення недоліків у зв'язку з невиконанням стороною вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.

4.2.7. Враховуючи зміст ухвали, що оскаржується, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції не врахував наведених вимог ГПК України та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги у зв'язку з непідтвердженням ОСОБА_1 повноважень на підписання апеляційної скарги.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Верховний Суд вважає передчасним висновок господарського суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2018. Верховний Суд дійшов висновку, що повернення апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 стало наслідком неправильного застосування судом приписів статей 174, 258, 259, 260 ГПК України.

5.2. Частиною 4 ст. 304 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції, що оскаржується, скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції з урахуванням викладеного у цій постанові.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа передається на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №9/174-3941(1/151-3079) скасувати. Справу №9/174-3941(1/151-3079) передати на розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець