Ухвала

від 19.11.2018 по справі 914/4827/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.11.2018 р. Справа № 914/4827/13

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Айзенбарт А.І., розглянувши матеріали справи

за скаргою:Приватного акціонерного товариства Галичина , м. Радехів, Львівська обл. на дії:Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни, м. Дніпро у справі:№914/4827/13 за заявою:Приватного акціонерного товариства Галичина , м. Радехів, Львівська обл. про:видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 02.12.2013р. у справі №16-01/1113 Представники сторін: від стягувача:не з'явився від боржника:не з'явився від ВДВС:не з'явився ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга ПрАТ Галичина на дії державного виконавця у справі №914/4827/13, відповідно до якої скаржник просить суд визнати неправомірною постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.08.2018р. ВП №48721693, зобов'язати у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГПК України державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яну Андріївну надати суду докази вжиття заходів щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.01.2014р. №914/4827/13, шляхом надання копій матеріалів виконавчого провадження №48721693.

Ухвалою від 22.10.2018р. суд прийняв скаргу до розгляду, який призначив на 05.11.2018р. Ухвалою від 05.11.2018р. суд відклав розгляд скарги на 19.11.2018р., повторно витребував у Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області матеріали виконавчого провадження ВП №48721693.

Стягувач (скаржник) явки повноважного представника в судове засідання 19.11.2018р. не забезпечив.

Як вбачається з матеріалів справи, подану скаргу ПрАТ Галичина обґрунтовує тим, що 07.09.2015р. постановою державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрито виконавче провадження №48721693 щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.01.2014р. у справі №914/4827/13. Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01.08.2018р. винесено постанову, якою скаржнику повернуто виконавчий документ з підстав відсутності у боржника майна та коштів, на які можна звернути стягнення та безрезультатності здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна. На думку скаржника, державним виконавцем не вжито передбачених п.п. 3, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження заходів для виконання виконавчого документу. Зокрема, державним виконавцем не здійснено запитів щодо виявлення майна, не проведено перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах та не здійснено перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням. Відтак, скаржник просить суд визнати неправомірною постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.08.2018р. ВП №48721693.

Боржник явки повноважного представника в судове засідання 19.11.2018р. не забезпечив.

Державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк М.А. в судове засідання 19.11.2018р. не з'явилася, матеріалів виконавчого провадження ВП №4872169, які витребовувалися судом, не подала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

На підставі ухвали Господарського суду від 20.01.2014р. у справі №914/4827/13 видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 02.12.2013р. у справі №16-01/1113, яким стягнуто з ТОВ Фірма Віам на користь ПрАТ Галичина 321353,02 грн. основного боргу, 8295,63 грн. 3% річних, 36401,00 грн. пені, 96405,90 грн. штрафу та 2311,83 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору.

Додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2014р. стягнуто з ТОВ Фірма Віам на користь ПрАТ Галичина 1720,50 грн. судового збору.

На виконання зазначених ухвал, Господарським судом Львівської області 20.01.2014р. та 05.02.2014р. видано відповідні накази.

На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 12.06.2015р. видано дублікат наказу №914/4827/13 від 20.01.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2015р. державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48721693 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.01.2014р. №914/4827/13.

15.09.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника.

05.12.2016р. державним виконавцем винесено постанову арешт коштів боржника.

01.08.2018р. старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк М.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Оскаржувана постанова винесена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та мотивована відсутністю у боржника майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПрАТ Галичина звернулося з даною скаргою до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі Деркач та Палек проти України від 21.12.2004).

У відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, положеннями п. 1, 3, 6, 7, 14, 16, 18, 18, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Також, ч. 5 ст. 18 Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Крім цього, приписами ч. 8 ст. 48 Закону визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Пунктом 2 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затв. наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5 (надалі - Положення) визначено, що автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до п. 2-4 Розділу IV Положення, виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

З наведеного слідує, що Система спрямована на зберігання документів виконавчого провадження, які приймаються державним виконавцем в процесі виконання судового рішення в електронному вигляді та надання сторонам виконавчого провадження повної інформації про хід виконавчого провадження, виконавче провадження (шляхом надання доступу до інформації, що міститься в Системі).

Пунктом 2 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Втім, як вбачається з Інформації про виконавче провадження ВП №48721693, одержаної стягувачем з Системи, винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не передувало вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання судового рішення, передбачених, зокрема, п. 1, 3, 6, 7, 14, 16, 18, 18, 21, 22 ч. 3, ч. 5 ст. 18 Закону; державним виконавцем не проведено і перевірки актуального майнового стану боржника щодо виявлення рахунків та належного йому нерухомого/рухомого майна, майнових прав, станом на момент винесення оскаржуваної постанови, не складено відповідних актів, передбачених ч. 2 ст. 37 Закону.

Таким чином, відсутність у Системі будь - якої інформації, в т.ч. відповідних документів щодо проведення виконавчих дій, безспірно свідчить про те, що державним виконавцем не було вжито передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення.

Доказів, які б спростовували зазначений вище висновок суду, державним виконавцем подано не було, які і не було представлено матеріалів виконавчого провадження на неодноразову вимогу суду.

У справі Новоселецький проти України (заява №47148/99) Європейський Суд з прав людини відзначив, що коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Якщо відповідно до положень статті 1 Протоколу №1 держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено. Суд нагадує, що мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні (п.п. 102-103).

При цьому хоча у справі Новоселецький проти України мова йшла про розслідування злочину, аналогічні принципи та підходи потрібно застосувати і в цій справі. Адже саме на державу покладається обов'язок забезпечити ефективне виконання судових рішень або, принаймні, вчинити всі необхідні та достатні дії з метою такого виконання. Отже, в силу зазначеного на державного виконавця покладався обов'язок вжити відповідних заходів з примусового виконання рішення суду об'єктивно, у розумні строки, неупереджено, вчиняючи реальні дії. Суд наголошує, що мова в цьому контексті йде не стільки про фактичне виконання судового рішення, а скільки про вжиття всіх належних та ефективних заходів з метою такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи те, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем не було вжито передбачених Законом заходів та дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення, суд вважає доводи скаржника, викладені в скарзі обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (положення ч. 1, 2 ст. 343 ГПУ України).

Керуючись ст. ст. 234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПрАТ Галичина задовольнити.

2. Визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.08.2018р. ВП №48721693, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яною Андріївною.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2018р.

Суддя Мазовіта А.Б.