Рішення

від 15.11.2018 по справі 813/1200/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1200/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представників позивача - Карабаня В.І., Ямелинець Л.М., Ланець А.С.

представника відповідача - Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач, ДП Львівський бронетанковий завод ) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 № 0022411414, № 0022421414, № 0022401414, № 0022471414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.11.2017 № 2097/13-01-14-14/079885602 про результати позапланової виїзної перевірки позивача є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Позивач зазначив, що підставою для такого висновку контролюючого органу здебільшого було посилання на відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів постачальників, податкову інформацію щодо порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, декларовану відсутність у них можливості здійснювати задокументовані з позивачем операції, відсутність окремих документів за результатами спірних операцій (ТМЦ, актів приймання, сертифікатів якості, тощо) та ін. Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки, його операції з вказаними контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами. Стверджує, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. При цьому, позивач звертає увагу, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій. Наголошує, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Заперечення мотивує тим, що проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Львівський бронетанковий завод з питань проведення взаємовідносин із ПП Технопром , ТОВ Фірма Промпостачсервіс , ПВКП Прогрес , ТОВ Соурс Україна , ТОВ Трастфактор , ТОВ Булет лайн . Відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ДП Львівський бронетанковий завод вимог податкового законодавства. Відповідач вказує, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами не було надано товарно-транспортні накладні, документи, що підтверджують транспортування товарів, навантаження, вивантаження товарів; посвідчення про якість товарів, походження, сертифікати відповідності; інформацію щодо місця зберігання, відвантаження зазначених товарів (адреса складів, їх потужності, документи щодо оренди основних засобів). На переконання відповідача зазначене свідчить про безтоварність господарських операцій з такими контрагентами, оскільки наявність у позивача податкових чи видаткових накладних, вписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 було залишено позовну заяву ДП Львівський бронетанковий завод без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

19 квітня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було задоволено заяву ДП "Львівський бронетанковий завод" про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у даній справі.

Того ж дня ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву ДП "Львівський бронетанковий завод" та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

17 липня 2018 року в підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ДП "Львівський бронетанковий завод" зареєстроване як юридична особа 29.11.1996, 29.09.2004 № 14151200000001057, код ЄДРПОУ 07985602. Основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво військових транспортних засобів; зброї та боєприпасів (основний); кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; оброблення металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; допоміжне обслуговування наземного транспорту; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; розподілення електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Суд встановив, що ГУ ДФС у Львівській області у період з 06.11.2017 по 17.11.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Львівський бронетанковий завод (код ЄДРПОУ 07985602) з питань проведення взаємовідносин із ПП Технопром (ЄДРПОУ 32444732) за квітень 2014 року, червень 2014 року, із ТОВ Фірма Промпостачсервіс (ЄДРПОУ 22695445) за жовтень 2015 року, із ПВКП Прогрес (ЄДРПОУ 30291640) за листопад 2015 року, лютий 2016 року, із ТОВ Соурс Україна (ЄДРПОУ 37036074) за квітень 2017 року, із ТОВ Трастфактор (ЄДРПОУ 39391593) за квітень 2017 року, червень 2017 року, ТзОВ Булет лайн (ЄДРПОУ 39306974) за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2017 № 2097/13-01-14-14/079885602 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення ДП Львівський бронетанковий завод :

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1, ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 102013,20 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 11 412 340,25 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 48071,05 грн. та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за вересень 2017 року на 2298755,0 грн.

Вказані в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ Фірма Промпостачсервіс , ПВКП Прогрес , ТОВ Соурс Україна , ТОВ Трастфактор , ТОВ Булет лайн .

За результатами перевірки на підставі складеного акта, відповідачем 15 грудня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0022421414 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП Львівський бронетанковий завод за податком на прибуток на загальну суму 153019, 80 грн, з яких 102013, 20 грн за податковими зобов'язаннями та 51006, 60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0022411414, яким завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2298755, 00 грн;

- № 0022401414 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП Львівський бронетанковий завод за податком на додану вартість на загальну суму 72160, 85 грн, з яких 48071, 05 грн за податковими зобов'язаннями та 24035, 53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0022471414, яким завищена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 178236, 70грн та у розмірі 11234103, 55 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

Згідно положень статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З аналізу долучених до матеріалі справи доказів, суд встановив наступні обставини щодо формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з наступними контрагентами.

Щодо взаємовідносин ДП Львівський бронетанковий завод з ТОВ Фірма Промпостачсервіс , суд зазначає наступне.

29.09.2015 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Фірма Промпостачсервіс було укладено Договір поставки запчастин № 326 (далі -Договір №326), відповідно до умов якого Продавець - ТОВ Фірма Промпостачсервіс зобов'язується передати у власність Покупця - ДП Львівський БТЗ товар в номенклатурі, кількості та по ціні, що вказані в договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Покупець, у свою чергу зобов'язується приймати цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно з п. 2.1 Договору №326 встановлено, що якість товару повинна відповідати ТУ ДСТУ, іншим чинним нормативним документам для кожного виду продукції.

Відповідно до п. 2.2 Договору №326 ксерокопії сертифікатів, які додаються до Товару, який купується, завіряються підписом керівника та мокрою печаткою підприємства, а згідно з п.2.5 цього Договору Продавець здійснює поставку товару своїм автотранспортом та за власний рахунок . Місце поставки : м. Львів, ДП Львівський БТЗ , вул. Стрийська,73 або склад перевізника в м. Львів. Ціна доставки входить до вартості товару. (п.2.6 Договору №326). Перелік товаросупровідних документів при наявності доручення на отримання товару : накладна, рахунок, сертифікат якості( паспорт) .

На виконання умов Договору №326 ДП Львівський бронетанковий завод складено видаткові, податкові накладні та сертифікати якості, платіжне доручення.

Що стосується взаємовідносин ДП Львівський бронетанковий завод з ПВКП Прогрес , суд зазначає наступне.

13.07.2015 між ДП Львівський бронетанковий завод та ПВКП Прогрес було укладено Договір поставки запчастин № 1 (далі -Договір №1), відповідно до умов якого Постачальник - ПНВП Прогрес зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця - ДП Львівський БТЗ запчастини (далі - "Товар") для використання його у господарській діяльності, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього Договору.

Номенклатура, назва, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, передбачаються в Специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього Договору визначено у п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору №1 кількість товару, що повинен бути переданий у власність Покупця, визначається в Специфікації (Додаток№1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Умови поставки продукції та гарантії якості визначено у Розділі 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору № 1 визначено місце поставки товару - склад Покупця. Відповідно до 4.4 Договору № 1 передача Товару оформляється видатковими накладними, які підписуються представниками Сторін, за наявності у представника Покупця довіреності на отримання товару.

Якість продукції, що постачається, повинна відповідати технічним вимогам заводу виробника, стандартам, діючим на момент виготовлення та підтверджуватися сертифікатом (паспортом) якості відповідно до 4.5 Договору № 1.

У Розділі 6 Договору № 1 визначено ціну та порядок розрахунків.

На виконання умов Договору № 1 ДП Львівський бронетанковий завод складено видаткові та податкові накладні.

Щодо взаємовідносин ДП Львівський бронетанковий завод з ТОВ Булет лайн , суд зазначає наступне.

27.06.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Булет лайн було укладено Договір поставки запчастин № 27/06/17 (далі- Договір № 27/06/17), відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ Булет лайн зобов'язується поставити запасні частини до наземних пересувних машин (далі - Продукція ), згідно Сецифікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору. Продукція постачається на виконання Постанови КМ України №426 від 14.07.2016 Деякі питання підвищення обороноздатності та безпеки держави та задоволення невідкладних потреб Збройних Сил у частині ремонту та відновлення танків… з отриманням Покупцем кредиту під державні гарантії у рамках виконання Програми підвищення обороноздатності та безпеки держави України, затвердженої постановою КМУ від 06.07.2016 №418-10 Про затвердження Програми підвищення обороноздатності та задоволення невідкладних потреб Збройних Сил України на 2017 рік з ремонту та відновлення озброєння та військової техніки .

Кількість та якість продукції визначено у Розділі 2 Договору № 27/06/17

Згідно з п. 2.1 Договору № 27/06/17 кількість, номенклатура Продукції, категорія Продукції, терміни та умови її поставки (якщо терміни та умови поставки не були встановлені у тексті договору, або якщо Сторони визнали за необхідність їх змінити) вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 27/06/17 якість Продукції, що передається за цим Договором, повинна відповідати стандартам , що діють в Україні і /або технічним умовам Виробника та засвідчується одним із таких документів - декларацією (в тому числі декларацією про відповідність), протоколом (у тому числі протоколом випробувань), звітом, висновком, свідоцтвом, сертифікатом (у тому числі сертифікатом відповідності), етикеткою, тощо. (наявність та назва документу про якість Продукції обов'язково погоджується з Покупцем ).

У Розділі 3 Договору № 27/06/17 визначено умови та строки поставки Продукції.

Розділом 4 Договору № 27/06/17 визначено ціну.

13.03.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Булет лайн було укладено ще один Договір поставки запчастин № 13/03/17, відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ Булет лайн зобов'язується поставити запасні частини, оптичні прилади та деталі до наземних пересувних машин (далі - Продукція ), згідно Сецифікацій , які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору.

Кількість та якість продукції визначено у Розділі 2 Договору № 13/03/17.

У Розділі 3 Договору № 13/03/17 визначено умови та строки поставки Продукції.

Розділом 4 Договору № 13/03/17 визначено ціну.

На виконання умов даних договорів ДП Львівський бронетанковий завод складено видаткові та податкові накладні.

Що стосується взаємовідносин ДП Львівський бронетанковий завод з ТОВ Трастфактор , суд зазначає наступне.

09.03.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Трастфактор було укладено Договір поставки запчастин № 09/03/17 (далі- Договір № 09/03/17), відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ Трастфактор зобов'язується поставити запасні частини до наземних пересувних машин (далі - Продукція ), згідно Сецифікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору. Продукція постачається на виконання Постанови КМ України №426 від 14.07.2016 Деякі питання підвищення обороноздатності та безпеки держави та задоволення невідкладних потреб Збройних Сил у частині ремонту та відновлення танків… з отриманням Покупцем кредиту під державні гарантії у рамках виконання Програми підвищення обороноздатності та безпеки держави України, затвердженої постановою КМУ від 06.07.2016 №418-10 Про затвердження Програми підвищення обороноздатності та задоволення невідкладних потреб Збройних Сил України на 2017 рік з ремонту та відновлення озброєння та військової техніки .

Кількість та якість продукції визначено у Розділі 2 Договору № 09/03/17.

Згідно з п. 2.1 Договору № 09/03/17 кількість, номенклатура Продукції, категорія Продукції, терміни та умови її поставки (якщо терміни та умови поставки не були встановлені у тексті договору, або якщо Сторони визнали за необхідність їх змінити) вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 09/03/17 якість Продукції, що передається за цим Договором, повинна відповідати стандартам , що діють в Україні і /або технічним умовам Виробника та засвідчується одним із таких документів - декларацією (в тому числі декларацією про відповідність), протоколом (у тому числі протоколом випробувань), звітом, висновком, свідоцтвом, сертифікатом (у тому числі сертифікатом відповідності), етикеткою, тощо. (наявність та назва документу про якість Продукції обов'язково погоджується з Покупцем ).

У Розділі 3 Договору № 09/03/17 визначено умови та строки поставки Продукції.

Розділом 4 Договору № 09/03/17 визначено ціну.

19.04.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Трастфактор було укладено також Договір поставки запчастин № 19/04/17 (далі- Договір № 19/04/17), відповідно до умов якогоПостачальник - ТОВ Трастфактор зобов'язується поставити двигун В-46-6 (далі - Продукція ), згідно Сецифікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору.

Кількість та якість продукції визначено у Розділі 2 Договору № 19/04/17.

Згідно з п. 2.1 Договору № 19/04/17 кількість, номенклатура Продукції, категорія Продукції, терміни та умови її поставки (якщо терміни та умови поставки не були встановлені у тексті договору, або якщо Сторони визнали за необхідність їх змінити) вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 19/04/17 якість Продукції, що передається за цим Договором, повинна відповідати стандартам , що діють в Україні і /або технічним умовам Виробника та засвідчується одним із таких документів - декларацією (в тому числі декларацією про відповідність), протоколом (у тому числі протоколом випробувань), звітом, висновком, свідоцтвом, сертифікатом (у тому числі сертифікатом відповідності), етикеткою, тощо. (наявність та назва документу про якість Продукції обов'язково погоджується з Покупцем ).

У Розділі 3 Договору № 19/04/17 визначено умови та строки поставки Продукції.

Розділом 4 Договору № 19/04/17 визначено ціну.

На виконання умов даних договорів ДП Львівський бронетанковий завод складено видаткові та податкові накладні.

Щодо взаємовідносин ДП Львівський бронетанковий завод з ТОВ Соурс Україна , суд зазначає наступне.

ДП „Львівський бронетанковий завод" мало господарські взаємовідносини з ТОВ „Соурс Україна" на підставі видаткових та податкових накладних, які були предпетом дослідження під час перевірки податковим органом.

Як слідує із змісту акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що вище зазначенні господарські операції не відбулися.

Податковий орган вказує, що до наявної інформації в АІС „Податковий блок" перевіркою встановлено наступну інформацію щодо кожного з контрагентів ДП Львівський бронетанковий завод .

29.09.2015 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Фірма Промпостачсервіс було укладено Договір поставки запчастин № 326.

Як слідує із змісту акта ТОВ „Фірма Промпостачсервіс" придбано у жовтні 2015 року тканину 23 м у ТОВ „Саваж-Торг".

Відповідно до наявної інформації в АІС „Податковий блок" перевіркою встановлено наступну інформацію по ТОВ „Саваж-Торг", згідно з якою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.03.2017 у зв'язку з неподанням декларацій протягом року, дохід за 2015 рік - декларація по податку на прибуток за 2015 рік не подана, основні засоби станом на 01.01.2015 не встановлено, оскільки фінансовий звіт за 2015 рік не подавався, остання податкова декларація з ПДВ до органів ДФС подана за період лютий 2016 року, якій присвоєно статус „історія подання".

При дослідженні ланцюга постачання, згідно з базами даних архів електронної звітності (ЄРПН) та зареєстрованих податкових накладних у жовтні 2015 року ТОВ „Саваж-Торг" встановлено підміну товару на першому ланцюгу постачання контрагентами-покупцями, що ставить під сумнів реальність господарських операцій ТОВ „Фірма Промпостачсервіс".

Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області складена податкова інформація від 10.12.2015 № 2072/7/20-33-22-04-07 щодо ТОВ „Саваж-торг" за звітній період декларування ПДВ з 01.08.2015 по 31.10.2015 з питань проведення фінансово- господарських операцій з платниками податків. Дані податкових накладних, виданих та отриманих ТОВ „Саваж-Торг" в серпні, вересні, жовтні 2015 року вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг). Також у ТОВ „Саваж-Торг" відсутні технічні можливості для здійснення діяльності.

В ході проведеного аналізу інформації, наявної в ГУ ДФС у Харківської області по підприємству ТОВ „Саваж-Торг" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за жовтень 2015 року.

Проведеним аналізом представлених до перевірки первинних документів ДП „Львівський бронетанковий завод", встановлено ряд не відповідностей, що свідчать про їх дефектність та нереальність здійсненої господарської операції щодо придбання у ТОВ „Фірма Промпостачсервіс" тканини 23м, а саме: видаткова накладна від постачальника завірена підписами не ідентифікованої особи, відповідно до сертифікату якості виробником тканини прорезиненої 23м ТУ 38.305-05-357-2012 є підприємство: Ярославль-Резинотехника (Росія), дата виробництва 09-2015р., однак у ТОВ „Фірма Промпостачсервіс" та його постачальника ТОВ „Саваж-Торг" відсутній імпорт даного товару, а також придбання його на території України в вересні-жовтні 2015 року.

13.07.2015 між ДП Львівський бронетанковий завод та ПВКП Прогрес було укладено Договір поставки запчастин № 1.

Проте, податковим органом встановлено, що відповідно до сертифікату якості лавинний фотодіод 3.368.003ТУ виробником даного товару є підприємство: ОАО Спецдеталь (Російська федерація) дата виробництва 10.01.2015, однак у ПВКП „Прогрес" та його постачальника ТОВ „Контингент-79" відсутній імпорт даного товару, а також придбання його на території України в січні 2015 - лютому 2016 року.

Згідно з даними архіву електронної звітності відсутнє придбання на території України ТМЦ, а також відсутній імпорт ТМЦ в 2015 році, що в подальшому були реалізовані ПВКП „Прогрес" в листопаді 2015 року та в лютому 2015 року.

При дослідженні ланцюга постачання, згідно з базами даних Архів електронної звітності (ЄРПН) та зареєстрованих податкових накладних у листопаді 2015 року підприємствами ТОВ „Моноліт Констракшн" та ТОВ „Східенергосервіс" встановлено підміну товару на першому ланцюгу постачання контрагентами-покупцями, що ставить під сумнів реальність господарських операцій ПВКП „Прогрес".

27.06.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Булет лайн було укладено Договір поставки запчастин № 27/06/17.

Однак, відповідач встановив, що реалізовані ТМЦ позивачу були придбані ТОВ „Булет лайн" у контрагентів ТОВ „Фланер", та ТОВ „Етернан".

Згідно з даними архіву електронної звітності відсутнє придбання на території України ТМЦ, а також відсутній імпорт ТМЦ в 2017 році підприємствами ТОВ „Фланер", ТОВ „Етернан", ТОВ „РОНДАС", ТОВ „Булет лайн", ТОВ „Екстон", що в подальшому по ланцюгах постачання були реалізовані ДП „Львівський бронетанковий завод" в червні 2017 року.

19.04.2017 між ДП Львівський бронетанковий завод та ТОВ Трастфактор було укладено Договір поставки запчастин № 19/04/17.

Податковий орган встановив, що відповідно до архіву електронної звітності відсутнє придбання ТОВ „Транстфактор" на території України ТМЦ, а також відсутній імпорт ТМЦ в 2016-2017 роках, що в подальшому були реалізовані ДП „Львівський бронетанковий завод" в квітні 2017 року, червні 2017 року.

ДП „Львівський бронетанковий завод" мало господарські взаємовідносини з ТОВ „Соурс Україна" на підставі видаткових та податкових накладних.

Згідно з даними архіву електронної звітності відсутнє придбання ТОВ „Соурс Україна" на території України ТМЦ, а також відсутній імпорт ТМЦ в квітні 2017 року, що в подальшому були реалізовані ДП „Львівський бронетанковий завод".

Отже, з наведеного слідує, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку із наявною податковою інформацією відносно контрагентів позивача ТОВ Фірма Промпостачсервіс , ТОВ „Транстфактор", ПВКП Прогрес , ТОВ Булет лайн , згідно якої встановлено відсутність оподаткування і неможливість реального здійснення платниками податків господарських операцій за спірні періоди по ланцюгу постачання.

Надаючи оцінку використання податковим органом аналітичних даних податкової інформації як доказу, суд застосовує приписи ст.ст.71, 74 ПК України.

Так, відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. (пункт 74.3).

З метою зберігання, опрацювання отриманої інформації в ході діяльності податкових органів 01.01.2013 року на підставі наказу Державної податкової служби України Про введення в експлуатацію інформаційної системи Податковий Блок від 24.12.2012 року №1197 введено в дію ІС Податковий блок .

Крім того, наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (далі - Методичні рекомендації № 165).

Вказані Методичні рекомендації були запроваджені з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.

В пункті 1.3 Методичних рекомендацій № 165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи Податковий блок - Реєстрація ПП , Обробка податкової звітності та платежів , Податковий аудит , Аналітична система , Облік платежів ; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ Митниця ; підсистема Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС Реєстри платників податків .

Єдина система Податковий блок та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов'язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Проаналізувавши, вказані вище норми права, суд зазначає, що висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Правомірність нарахування сум грошового зобов'язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація оцінюється судом з урахуванням інших доказів у справі. Однак відповідач не надав будь-яких інших доказів обґрунтування винесеного ним рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України

Щодо посилань відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на інформацію щодо неподання фінансової звітності, відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей для проведення господарських операцій по ланцюгу постачання у контрагентів позивача, суд вважає такі необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не ДП „Львівський бронетанковий завод", а його контрагентів.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний суд зазначив, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Офіс великих платників податків ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд наголошує, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Також, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

При цьому на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість, зворотного матеріали справи не містять.

Що стосується доводів відповідача, що ДП „Львівський бронетанковий завод" по взаємовідносини з ТОВ „Трастфактор" та ТОВ „Соурс Україна" не надало до перевірки жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Суд не приймає такі доводи відповідача до уваги, оскільки вказані документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів (запчастин) ДП „Львівський бронетанковий завод", оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Такого ж змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначено, що посилання відповідача на відсутність окремих сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/16486/15 (№ К/9901/4951/17).

Щодо доводів відповідача, що ДП „Львівський бронетанковий завод" до перевірки не надано товарно - транспортні накладні на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ „Фірма Промпостачсервіс" та ТОВ „Соурс Україна", то суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Судом встановлено, що позивач не являється учасником транспортного процесу по доставці товару, придбаного за умовами цих договорів, не укладав жодних договорів про перевезення вантажу, згідно погоджених сторонами умов поставки, доставку товару здійснювали самі контрагенти або найняті ними перевізники. Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення";

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки. Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Що стосується доводів відповідача, що ДП „Львівський бронетанковий завод" по господарських взаємовідносинах з ПВКП „Прогрес" у видаткових накладних від постачальника не вказано номер та дата доручень, відповідно до яких отримано товар, то суд критично оцінює такі, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку.

Аналогічного змісту позиція викладена в постанові Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/2578/16 де зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Окрім того, як вбачається із змісту акта перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки контрагент позивача ПВКП „Прогрес" мав взаємовідносини з контрагентами відносно яких міститься інформація в ухвалі Старобільського районного суду від 07.07.2017 № ЄУН 431/2994/17, що в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстровано кримінальне провадження від 30.05.2016 за № 32016130000000019, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, КК України. Відповідно до якого встановлено, що у період 2015-2016 років невстановлені особи зареєстрували або перереєстрували на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ „Східенергосервіс", ТОВ „Контингент - 79", ТОВ „Моноліт Констракшн", з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах з оформлення безтоварних операцій та ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки.

Також відповідачем було встановлено, що контрагент позивача ТОВ „Булет лайн" мав взаємовідносини з контрагентами відносно яких міститься інформація в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2017 у справі № 759/14107/17, що в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстровано кримінальне провадження від 27.07.2017 № 32017100080000052, порушене за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодекс України. Відповідно до якого, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені слідством особи без мети зайнятості легальною господарської діяльності, зареєстрували ряд підприємств з ознаками „фіктивності", серед яких, ТОВ „Етернан", та ТОВ „Фланер", для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

Такого ж змісту інформація наявна у податкового органу відносно контрагента позивача ТОВ „Трастфактор", який мав взаємовідносини з контрагентами відносно яких в ухвалі Печерського районного суду м.Києва від 20.09.2017 у справі №757/55095/17-к зазначено, що в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстроване кримінальне провадження № 42017000000001846 від 08.06.2017 по ряду підприємств, з правовою кваліфікацією за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191 ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Відповідно до якого встановлено, що за попередньою змовою невстановленою групою осіб протягом 2015-2016 років вчинено фіктивне підприємництво шляхом реєстрації/перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі: ТОВ „Кенсо трейд", ТОВ „Спемсор", ТОВ „Анот Торг", ТОВ „Флагман Еволюшен" та інші.

На переконання податкового органу відсутність факту придбання контрагентами позивача, ТОВ „Булет лайн", ТОВ „Трастфактор" та ПВКП „Прогрес" на території України ТМЦ, а також відсутність імпорту ТМЦ в спірні періоди, що в подальшому були реалізовані ДП „Львівський бронетанковий завод" свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Відповідач стверджує, що за результатами відпрацювання вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, встановлено, що підприємства зареєстровані на осіб за грошову винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, а лише з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, крім того, підприємства не встановлені за юридичними та фактичними адресами, основні фонди відсутні.

На думку відповідача встановлені обставини не можуть залишитися поза увагою суду, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вказує, що наведене свідчить про юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що у свою чергу підтверджує законність та обґрунтованість висновків відповідача та спірних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується посилань податкового органу, що в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстровано кримінальні провадження відносно контрагентів ТОВ „Булет лайн", ТОВ „Трастфактор" та ПВКП „Прогрес", тобто відносно не контрагентів позивача, а контрагентів контрагента, то суд виходив з наступного.

Отже, стосовно доводів відповідача в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства на те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень, міститься інформація, що контрагенти контрагентів позивача є фігурантами декількох кримінальних справ за ознаками вчинення кримінального правопорушення, як підприємства з ознаками фіктивності, що були учасниками схем у формуванні податкового кредит для підприємств - вигодо набувачів, що в свою чергу призвело до ухилення від сплати податків третіх осіб, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що з огляду на наявність у контрагента документів, що підтверджували його державну реєстрацію, належним чином оформлених документів, в т. ч. первинних, та відсутність інформації про наявність обвинувального вироку щодо директорів підприємств-контрагентів, у позивача були відсутні підстави вважати, що особи, які представляють контрагента, є неповноважними керівниками зазначених юридичних осіб.

Окрім того, суд наголошує, що Верховний суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №820/5109/17 зазначив, що на підставі залучених до справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що факт перевезення, отримання, подальшого використання для власних потреб та здійснення позивачем розрахунків за товар за договором, укладеним між позивачем та ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс , знайшло своє підтвердження під час розгляду справи. При цьому судами дано належну оцінку посиланню відповідача на те, що стосовно посадових осіб ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс порушено кримінальне провадження та враховано, що під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що матеріали вказаного кримінального провадження спростовують реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс договору поставки.

Верховний Суд у постанові 08 листопада 2018 року у справі № 826/15028/17 зазначив, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11.

З огляду на викладене, суд з врахування позиції Верховного Суду вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за не дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тим більше за контрагентів контрагента/контрагентів.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, суд наголошує, що відомостей про те, що відносно директорів ТОВ „Булет лайн", ТОВ „Трастфактор" та ПВКП „Прогрес" порушено кримінальні справи, або є вироки відносно вказаних посадових осіб контролюючим органом не надано.

Отже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

А тому, посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами позивача контролюючому органу податкової звітності при реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, суд також вважає неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 820/13380/13-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/1543/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 813/8500/13.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що викладені податковим органом обставини щодо порушення ДП "Львівський бронетанковий завод" вимог ПК України є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковий орган, не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 № 0022411414, № 0022421414, № 0022401414, № 0022471414 прийнято ГУ ДФС у Львівській області необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, з врахування позиції Верховного суду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) від 15.12.2017 № 0022411414, № 0022421414, № 0022401414, № 0022471414.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань 209043 (двісті дев'ять тисяч сорок три) грн 33 коп сплаченого судового збору на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2018.

Суддя Р.М. Брильовський