Рішення

від 13.11.2018 по справі 2040/6456/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2018 р. № 2040/6456/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Корнієнко О.В.

представника відповідача Зекової С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" в особі директора Коновалової І.В. (вул. Котлова, буд. 168,м. Харків,61017, код ЄДРПОУ36374046) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000831411 від 24.04.2018 (форма "Р"); стягнути на користь ТОВ "НАГОЯ" (юридична адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, б. 168, код за ЄДРПОУ 36374046) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: 61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, податковий номер 39599198) суму судового збору у розмірі 1889,92 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 92 копійки.

Ухвалою суд від 15.08.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення внаслідок відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на відсутність в останніх достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, наявності у первинних документах недоліків. Також контролюючий орган посилався на наявність кримінальних проваджень та вироку суду відносно службових осіб контрагентів.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання, основним видом діяльності якого в тому числі є збирання небезпечних відходів, оптова торгівля твердим, рідким , газоподібним паливом і подібними продуктами, діяльність лікарняних закладів, оптова торгівля відходами та брухтом та інші.

Підприємство перебуває на обліку в Центральній ОДПІ ГУДФС у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

У період з 16.03.2018 по 22.03.2018 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Євро спец проект та ТОВ Лайф Дейз за липень 2016 року, з ТОВ Кенмор за липень 2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2018 року № 1130/20-40-14-11-11/36374046, яким зафіксовано порушення вимог п.198.1-198.3,198.6 ст.198., п.201.1, 201.7 ст.201, п.200.1 -200.2 ст.200 ПК України.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 року № 00000831411, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125995.00 грн., в тому числі основний платіж 100796.00 грн. та штрафні санкції 25199.00 грн.

Не погодившись з зазначеним вище рішення позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1, 201.7 ст.201 ПК України визнаечно, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до пп. 44.1 та 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та

ТОВ Євро спецпроект укладено договір поставки від 25.01.2016 року № 250116-7, відповідно до якого позивач придбає відпрацьовані мастила (оливи), оплата за вказаним договором здійснюється шляхом зарахування коштів на банківський рахунок ТОВ Євро спецпроект , товар переходить у власність покупця в місці відправлення, транспортування здійснюється на умовах самовивозу транспортними засобами позивача.(а.с.78-81, т.1)

ТОВ Лайф Дейз укладено договір поставки від 11.07.2016 року № 110716, відповідно до якого позивач оплачує та отримує у власність топковий мазут, паливо котельне сумішне; розрахунок за товар здійснюється на підставі 100 % попередньої оплати згідно рахунку-фактури; транспортування товару здійснюється позивачем власним транспортом або із залученням перевізника; датою переходу права власності на товар є дата зазначена на товаросупроводжувальних документах (а.с.115-119, т.1)

ТОВ Кенмор укладено договір поставки від 25.07.2016 року № 250716-1, умовами якого визначено, що позивач придбає паливо котельне сумішне, розрахунок за товар здійснюється на підставі 100 % попередньої оплати згідно рахунку-фактури; транспортування товару здійснюється позивачем власним транспортом або із залученням перевізника; датою переходу права власності на товар є дата зазначена на товаросупроводжувальних документах (а.с.173-176, т.1)

В межах згаданих правочинів проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними, прибутковими накладними, дорученнями на отримання товарно-матеріальних цінностей, (а.с.82-83,120-127,136-137, 161-168, 177-178,181-182, т.1)

Зберігання товару здійснено у ємностях на складі позивача, які орендовано на підставі договору, укладеного з ТОВ АТП 16355 від 01.03.2015 року № 15 (а.с.209-210, т.1)

Фізичне переміщення товару здійснено орендованим транспортним засобом (а.с.224-228, т.1) та підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару, виконані роботи здійснені позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку підприємства-позивача, платіжними дорученнями , копії яких наявні у матеріалах справи. Наявність зазначених документів, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

За вказаними правочинами позивачеві виписано податкові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, наявність вироку, протоколів допитів осіб, які зазначені як засновники/директори підприємств, які повідомили про непричетність до здійснення господарської діяльності, відсутність у вказаних суб'єктів господарювання основних засобів, незначну кількість працівників, що доводить нереальність вчинених правочинів.

З цього приводу суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Євро спецпроект та ТОВ Кунмор , натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган не надав суду беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у зазначених вище контрагентів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Щодо наявності невідповідностей в оформленні відповідних бухгалтерських документів, як підстави неправомірності формування податкового кредиту, то суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до п. 2 зазначеної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Проте суд зауважує, що згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ч. 6 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що відносно посадової особи контрагента позивача (ТОВ Лайф Дейз ) наявний вирок Святошинського районного суду м. Києва (провадження 1-кп/759/557/17) за ч.1 ст.205 КК України та ч.2 ст.205 1 КК України.

Наявність вироку, за фактом фіктивного підприємництва, на думку суду має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів.

Наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Відповідно податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність доводів контролюючого органу в частині відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з ТОВ Лайф Дейз та як наслідок донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно штрафних санкцій.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2018 року № 00000831411 на суму 48911.25 грн. , в тому числі: податкове зобов'язання - 39129.00 грн., штрафні санкції - 9782.25 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" (код ЄДРПОУ - 36374046) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2018.

Суддя Зоркіна Ю.В.