Постанова

від 21.11.2018 по справі 820/3485/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3485/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Старостін В.В., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

представника позивача: Дідік А.В.

представника відповідача: Квартенко О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу підприємства Ніка Товариства інвалідів Шанс Жовтневого району м.Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року по справі № 820/3485/18 (суддя 1 інстанції: Сліденко А.В.) за позовом підприємства Ніка Товариства інвалідів Шанс Жовтневого району м.Харкова до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Ніка Товариства інвалідів Шанс Жовтневого району м.Харкова (надалі - позивач, підприємство) звернулось з позовом до суду, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000251401 від 23.01.2018р., №00000271401 від 23.01.2018 р., №000001461401 від 17.04.2018 р..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №00000251401 від 23.01.2018 р. у частині визначення основного платежу у сумі 1.475.942,62 грн. та застосування штрафу у сумі 1.493.822,90 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №000001461401 від 17.04.2018 р.

У решті вимог позов залишено без задоволення.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині залишених без задоволення вимог, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує статусом підприємства, який має певні пільги та звільнений від сплати відповідних податкових зобов'язань з податку на прибуток. Тому позивач вважає, що він підлягає звільненню від сплати податку на прибуток підприємства на суму 105 199, 38 грн., який отриманий як доход у вигляді відсотків за договором депозиту, та 134 239 грн. у зв'язку із доходом від курсових різниць. Відсутність порушень, обумовлює відсутність можливості застосування штрафних санкцій до підприємства.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Зазначав, що підприємство звільняється від усіх видів доходів, яке воно отримує не залежно від діяльності, окрім підакцизних платежів, що не є спірним в межах справи.

Представник податкового органу заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що позивач звільнений від оподаткування прибутку підприємства, як таке, що засноване громадськими організаціями інвалідів, лише при отриманні ним доходів від певного виду діяльності, а саме від продажу, постачання товарів, виконаних робіт та наданих послуг. В даному випадку отримання відсотків по депозиту та доходу від курсової різниці не можна вважати таким видом діяльності.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін. дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку Підприємства Ніка Товариства інвалідів Шанс Жовтневого району міста Харкова з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2014 р. - 30.06.2017 р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 р. - 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 01.01.2014 р. - 30.06.2017 р.

Результати перевірки оформлені актом від 02.01.2018 р. №23/20-40-14-01-08/30235984.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: п.п. 135.5.4 ст. 135 та п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України за рахунок не включення до складу доходів і не справляння податку на прибуток з поворотної фінансової допомоги у розмірі 1.125.000,00 грн., одержаної у межах договору позики від 19.05.2014 р. №3 від фізичної особи громадянина, котрий не є засновником платника податків, і неповернутої позикодавцю за спливом 365 днів (сума заниженого податку, що припадає на цей епізод склала 202.500,00 грн.); п. 14.1.11 ст. 14, п. 14.1.257 ст. 14, п.п. 135.5.4 ст. 135, п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України за рахунок не збільшення доходу і не справляння податку на прибуток з суми заборгованості по виплаті штрафних санкцій у розмірі 2.722.201,00 грн., нарахованих станом на 31.10.2012 р. у межах договорів позики від 25.12.2017 р. на загальну суму 500.000,00 грн. та від 01.07.2009 р. на суму 1.000.000,00 грн., укладених з однією і тією ж фізичною особою громадянином (який не є засновником платника податків) та відображених в обліку, за якою минув строк позовної давності згідно з ст.258 Цивільного кодексу України (сума заниженого податку, що припадає на цей епізод склала 489.996,00 грн.); п. 14.1.11 ст. 14, п. 14.1.257 ст. 14, п.п. 135.5.4 ст. 135, п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України за рахунок не збільшення доходу і не справляння податку на прибуток з суми заборгованості по виплаті штрафних санкцій у розмірі 2.173.895,00 грн., нарахованих станом на 01.01.2014 р. у межах договору позики від 25.12.2007 р. на суму 500.000,00 грн. та від 01.07.2009 р. на загальну суму 1.000.000,00 грн., укладених з однією і тією ж фізичною особою громадянином (який не є засновником платника податків) та відображених в обліку, за якою минув строк позовної давності згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України; п. 149.1 ст. 149, п. 154.1 ст. 154 ПК України за рахунок не збільшення оподатковуваного податком на прибуток доходу за відображеними в обліку бухгалтерськими проводками за 2014 р.: по курсовим різницям (на 490,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79; на 289.729,00 грн. по дебету рахунку 744 кредиту рахунку 791; на -303,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945), по відсоткам, пеням, штрафам (на 232.947,00 грн. по дебету рахунку 719 кредиту рахунку 791), за 2015-2016 р.р.: по курсовим різницям (на 696.713,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79, на -240.850,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945), по відсоткам, пеням, штрафам (на 64.853,00 грн. по дебету рахунку 719 кредиту рахунку 791), по відсоткам у межах договору з депозиту (на 584.441,00 грн. по дебету рахунку 73 кредиту рахунку 791).

З посиланням на акт Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені (стосовно предмету даного позову) податкове повідомлення рішення №00000251401 від 23.01.2018 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3.269.063,50 грн. (основний платіж 1.715.381,00 грн., штраф 1.553.682,50 грн.), податкове повідомлення рішення №00000261401 від 23.01.2018 р. про визначення податкових зобов'язань з земельного податку у розмірі основного платежу 10.731,56 грн. та штрафу 2.682,89 грн., податкове повідомлення рішення №00000271401 від 23.01.2018р. про нарахування штрафу у розмірі 340,00грн.

Відносно перелічених актів платник ініціював процедуру адміністративного (позасудового) оскарження рішень контролюючих органів.

Рішенням ДФС України від 05.04.2018 р. №12125/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000271401 від 23.01.2018 р. скасовано у частині штрафу розміром 170,00 грн., а податкове повідомлення рішення №00000261401 від 23.01.2018 р. скасовано у повному обсязі.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПК України вказане податкове повідомлення рішення вважається відкликаним, що має наслідком утрату юридичної дії оскарженим рішенням владного суб'єкта.

За таких обставин, в межах справи не є спірною податкове повідомлення рішення №00000271401 від 23.01.2018 р., тому як вказаний правовий акт індивідуальної дії вже припинив існування.

На виконання рішення ДФС України від 05.04.2018 р. №12125/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем, ГУ ДФС у Харківській області, було складено і направлено на адресу платника податкове повідомлення - рішення №000001461401 від 17.04.2018 р. про застосування суми штрафу у розмірі 170,00грн.

З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги позивача, а відповідач втратив свою процесуальну можливість оскарження рішення суду першої інстанції, основним спірним питанням є правомірність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 105 199, 38 грн., який отриманий як доход у вигляді відсотків за договором депозиту, та на суму 134 239 грн. у зв'язку із доходом від курсових різниць. Тобто спір перебуває в площені надання належної правової оцінки спірним правовідносинам та нормам, що їх регулюють, з яких на думку позивача, підприємство як пільговик звільнено від оподаткування з податку на прибуток доходу отриманого від відсотків за договором депозиту та курсової різниці, в той же час, на думку контролюючого органу позивач від таких видів доходу не звільнений, бо він не отриманий внаслідок продажу, постачання товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Стосовно встановлення фактичних обставин, пільговий статус підприємства в межах справи не є спірним.

Здійснюючи апеляційний перегляд доводів та вимог апеляційної скарги на судове рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 137.3 ст.137 ПК України встановлено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 -1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно п.142.1 ст.142 ПК України, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, що позивач віднесений до пільгової категорії підприємств, та у відповідності до ст..142 ПК України, звільнений від оподаткування отриманого доходу.

Згідно з п. 154.1 ст. 154 Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.01.2014 р.), п. 142.1 ст. 142 ПК України (у редакції станом на 01.01.2015 р.) звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

По епізоду бухгалтерської проводки по відсоткам у межах договору з депозиту (на 584.441,00 грн. по дебету рахунку 73 кредиту рахунку 791), сторонами визнані обставини знаходження на рахунках платника в установах банків власних безготівкових коштів, за розміщення яких банк сплатив підприємству відсотки у розмірі 584.441,00 грн. Відносно вказаних обставин відсутній спір.

У розумінні ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансові звітність в Україні кошти є активом, а збільшення їх розміру без виникнення додаткових обтяжень чи зобов'язань тягне виникнення доходу. Позивач цей дохід справлянню податку на прибуток не піддавав.

Доводи позивача про те, що у даному випадку саме платник надав послуги банку є юридично неспроможними, адже згідно з Законом України Про банки та банківську діяльність , Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні надання банківських послуг (у тому числі і з розміщення коштів юридичних осіб на рахунках за договором депозиту) є виключною сферою діяльності банківських установ.

На даний епізод припадає визначення основного платежу з податку на прибуток у розмірі 105.199,38 грн. та застосування штрафу згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 26.299,60 грн.

По епізоду відображених в обліку бухгалтерських проводок по курсовим різницям за 2014 р. (на 490,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79; на 289.729,00 грн. по дебету рахунку 744 кредиту рахунку 791; на -303,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945), за 2015-2016 р.р. (на 696.713,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79, на -240.850,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945), судом першої інстанції також встановлено, що за наданими відомостями засвідчено, що на заниження доходу у сумі 490,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79 припадає нарахування 88,00 грн.; на заниження доходу у сумі 289.729,00 грн. по дебету рахунку 744 кредиту рахунку 791 припадає 52.151,00 грн. податку; на завищення доходу у сумі 303,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945 припадає 55,00 грн. зайво нарахованого податку, на заниження доходу у сумі 696.713,00 грн. по дебету рахунку 714 кредиту рахунку 79 припадає 125.408,00 грн. податку, на завищення доходу сумі 240.850,00 грн. по дебету рахунку 791 кредиту рахунку 945 припадає 43.353,00 грн. зайво нарахованого податку.

Таким чином, підсумкове значення розміру заниженого податку складає 134.239,00 грн.

Сторонами визнані обставини збільшення фінансового результату від проведення за обліком наслідків обчислення курсових різниць.

Судом першої інстанції також зроблений правильний висновок, що у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансові звітність в Україні курсові різниці свідчать про збільшення вартості активу іноземної валюти, що за економічним змістом та правовою суттю є доходом особи, адже не обтяжено жодними зобов'язаннями.

Позивач цей дохід справлянню податку на прибуток також не піддавав.

На даний епізод припадає визначення основного платежу з податку на прибуток у розмірі 134.239,00 грн. та застосування штрафу згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 33.559,75 грн.

Колегія суддів, виходячи з системного аналізу норм, що регулювали спірні правовідносини у відповідному періоді, однозначно слідує, що звільненим від справляння податку є лише той прибуток, котрий одержаний саме від продажу (постачання) товарів, виконаних робіт, послуг. Тобто, законодавець чітко обумовив дохід, який не підлягає оподаткуванню, а саме за своєю правовою природою виникнення та способом отримання. Такий законодавчо визначений спосіб та дії отримання, а саме прибуток отриманий внаслідок здійснення господарської діяльності пов'язаний саме від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, є визначальними. Якщо будь-який прибуток підприємство отримало, що не було пов'язане з такими діями, то такий дохід суб'єкта господарювання не можна вважати таким, що підлягає звільненню, він перебуває за межами пільгового регулювання з оподаткування.

З висновками суду першої інстанції з цього приводу, колегія суддів погоджується, як такі, що не суперечать наведеним нормам, які регулюються спірні правовідносини.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що підстав для поширення дії п. 142.1 ст. 142 ПК України на інші види діяльності платника або на інші події одержання платником доходу немє, позаяк за умови такого тлумачення змісту наведеної норми кодексу особа взагалі звільняється від сплати податку на прибуток, тобто не є його платником за будь-яких обставин, а законодавець все ж таки не виключив позивача з кола платників податку на прибуток. Окрім того, в силу дії прямої норми закону від справляння податку на прибуток звільняється не вся господарська діяльність особи, а лише її частина за напрямком постачання товарів (робіт, послуг). Тому фінансові результати інших сегментів господарської діяльності підлягають оподаткуванню на загальних умовах.

Сам по собі пільговий статус позивача-підприємства не є безумовною обставиною, щодо звільнення його від оподаткування прибутку отриманого не внаслідок продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, в даному випадку вид підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів не має правового значення та перебуває за межами спірних питань в межах цієї справи.

Посилання на п. 154.1 ст. 154 ПК України (у редакції станом на 01.01.2014 р.), п. 142.1 ст. 142 ПК України (у редакції станом на 01.01.2015 р.) колегія суддів також відхиляє, адже ці доходи одержані поза межами діяльності з поставки товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за даними епізодами наявна подія вчинення особою податкового правопорушення у розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України у спосіб заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, дохід отриманий позивачем у вигляді відсотків за договором депозиту та у зв'язку із доходом від курсових різниць, є об'єктом оподаткування.

За наслідками дослідження обставин відповідності закону податкового повідомлення рішення №00000251401 від 23.01.2018 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3.269.063,50 грн. (основний платіж 1.715.381,00 грн., штраф 1.553.682,50 грн.), суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника з податку на прибуток за основним платежем у сумі 239.438,38 грн. (105.199,38 грн. по епізоду одержання відсотків за договором депозиту; 134.239,00 грн. по епізоду заниження доходу від курсових різниць).

Штраф, котрий підлягав нарахуванню у порядку п. 123.1 ст. 123 ПК України на зазначену суму заниженого податкового зобов'язання, складав 59.859,60 грн..

При розв'язанні спору, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія проти Іспанії , від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії , від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії , від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України , від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії , від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Отже, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємства Ніка Товариства інвалідів Шанс Жовтневого району м.Харкова - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року по справі № 820/3485/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі буде складена 26 листопада 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін М.І. Старосуд