Постанова
від 22.11.2018 по справі 625/166/18
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 625/166/18

провадження № 22-ц/818/ 468 /18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В.., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, Приватне сільськогосподарське підприємство Лілія

представник відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Лілія - Прилипко Дмитро Валерійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, Приватного сільськогосподарського підприємства Лілія про визнання недійсними договорів користування земельними ділянками, визнання договорів оренди землі поновленими та зобов'язання укласти додаткові угоди ,

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Лілія на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року, -ухвалене суддею Лосєвим Д.К., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовами, які були об'єднані в одне провадження, просив суд визнати недійсними договори користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладені між відповідачами власниками земельних ділянок та ПСП Лілія , скасувавши їх державну реєстрацію, а також визнати поновленими договори оренди землі, укладені між ПСП Нове життя та відповідачами орендодавцями, власниками земельних ділянок, шляхом визнання укладеними додаткових угод.

Позовна заява мотивована тим, що між ПСП Нове життя та орендодавцями - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких власники відповідних земельних ділянок, які на праві приватної власності належать орендодавцям, передали, а ПСП Нове життя прийняло в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області.

Відповідно до п. 8 Договорів оренди орендар має переважне право на поновлення договору оренди.

На виконання ст. 33 Закону України Про оренду землі та положень договору ПСП Нове життя направило кожному з орендодавців листи-повідомлення.

Орендодавці не надавши заперечень, щодо окремих умов запропонованої додаткової угоди, посилаючись на небажання продовжувати договір оренди з ПСП Нове життя , а також бажання самостійно використовувати земельні ділянки, повідомили про заборону використання земельних ділянок, однак в свою чергу кожен з орендодавців уклав із ПСП Лілія договір емфітевзису спірних земельних ділянок.

В зв'язку із вище наведеним ПСП Нове життя вважає, що його права як переважного орендаря грубо порушені діями фізичних осіб відповідачів та ПСП Лілія , тому просить суд задовольнити його позов.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року позов ПСП Нове життя задоволено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що установивши факт належного виконання ПСП Нове життя умов договорів оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, відсутності попереднього повідомлення попереднього орендаря щодо наміру укладення нового договору користування з новим користувачем, договори емфітевзису, укладені з ПСП Лілія , визнаються судом недійсними, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, як такі, що порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди внаслідок укладення правочину з іншою особою на користування спірною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ПСП Лілія звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом неправильно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та висновки суду викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує про те, що судом не було з'ясовано питання щодо належного чи неналежного виконання позивачем умов договору, що суттєво вплинуло на вирішення справи по суті позовних вимог.

Суд, ухвалюючи рішення, безпідставно не надав належної оцінки тому факту, що власники земельних ділянок належним чином повідомили ПСП Нове життя про небажання поновлювати договір оренди на новий строк, повідомивши позивача про своє рішення.

Зазначає, що договір емфітевзису було укладено після припинення договорів оренди земельних ділянок, крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що важливою умовою переважного права є наявність волевиявлення орендодавця, а тому якщо орендодавці повідомили про небажання поновлювати договори оренди з позивачем, то його переважне право як орендаря припиняється.

Суд в оскаржуваному рішенні обмежився лише позицією позивача, копіюючи її навіть з граматичними помилками допущеними позивачем у тексті його заяви. В судовому рішенні суд першої інстанції взагалі проігнорував, що власники земельних ділянок ще задовго до отримання ними від позивача повідомлення про намір продовжити договір оренди земельних ділянок повідомили його про небажання продовжувати такий договір та неодноразово повідомляли позивача про небажання поновлювати договір, як до закінчення строку дії договорів так і після їх припинення.

Вважає, що судом в порушення чинного законодавства не виконано обов'язку щодо повного і всебічного з'ясування обставин у справі, які мали важливе значення для вирішення спору, обмежившись лише фактами та доводами позивача, залишивши поза увагою, не надавши оцінки, та не описавши в оскаржуваному рішенні позицію відповідачів.

До суду апеляційної інстанції позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначає, що орендодавці створили для орендаря не рівні умови перед іншою особою для реалізації переважного права на поновлення договорів оренди для користування земельною ділянкою. Закріплене в договорі і Законі переважне право їх як орендаря орендодавцями було порушено. Умови запропоновані позивачем кращі ніж ті на які власники погодились уклавши договори емфітевзису. Посилання в апеляційній скарзі на неналежне та нераціональне використання земельних ділянок є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суд постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не врахував волевиявлення власників земельних ділянок, які надали відповідь на пропозицію орендаря укласти додаткові угоди, зазначивши про своє небажання продовжувати орендні правовідносини.

Але суд, незважаючи на це, в порушення ч.1 ст.89 ЦПК України дійшов помилкового висновку про порушення переважного права позивача, передбаченого ст.33 ЗУ Про оренду землі , оскільки оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, яке не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення з постановленням нового про відмову у задоволені позову.

Судом встановлено, що в 2005 - 2006 роках були укладені договори оренди землі між ПСП Нове життя , з однієї сторони, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 - з іншої сторони.

Відповідно до умов договорів власники земельних ділянок передали, а ПСП Нове життя прийняло зі строком дії договорів на 10 років у платне користування відповідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області.

Між ОСОБА_8 та ПСП Нове життя 01.01.2006 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,26 га, кадастровий номер НОМЕР_1:000:0185, який був зареєстрований 21.11.2007 за № 040769700073 (том 2 а.с. 33-34).