Постанова

від 22.11.2018 по справі 378/553/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 378/553/18 Головуючий 1 інстанція - Скороход Т.Н.

Проваження № 22-ц/824/2164/2018 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 листопада 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства Дніпро про зобов'язання виконувати умови договору, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним вище позовом,який мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9106 га, розташованої на території Ставищенської селищної ради Київської області. 20 червня 2010 року вона уклала із відповідачем СФГ Дніпро договір оренди належної їй земельної ділянки площею 3,9106 га терміном на 10 років, який зареєстрований у Ставищенському районному відділі Київської обласної філії центру державного земельного кадастру України 03 серпня 2010 року за № 041095500493.

Вказувала, що п.11 вказаного договору оренди серед іншого передбачено, що у випадку зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, розмір орендної плати змінюватиметься шляхом внесення змін і доповнень до договору у вигляді додаткової угоди. Однак, відповідач систематично порушує умови договору і жодного разу не уклав додаткової угоди, у зв'язку з чим вона 08 жовтня 2016 року, 02 листопада 2017 року та 11 січня 2018 року зверталася до відповідача із заявами про зміну орендної плати за договором оренди, які залишені відповідачем без задоволення.

Посилаючиь на незаконність дій відповідача, просила зобов'язати його виконувати умови договору оренди землі від 20 червня 2010 року, а саме п.11 договору щодо внесення змін і доповнень до договору у вигляді додаткової угоди при зміні розміру земельного податку, підвищенні цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити

- 2 -

в повному обсязі, посилаючись на неправильність встановлення судом обставин справи та порушення судом норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки погоджені сторонами умови договору щодо укладання додаткової угоди слід виконувати, проти чого відповідач заперечує.

Відповідач СФГ Дніпро подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки адвокат ОСОБА_4подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області як незаконне.

Відповідач СФГ Дніпро належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для його задоволення. При цьому суд виходив із того, що індексація розміру орендної плати здійснюється відповідачем у встановленому законом порядку і позивачкою не оспорюється.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

- 3 -

досягнуто згоди.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,9106 га, яка розташована на території Ставищенської селищної ради Київської області.

20 червня 2010 року між ОСОБА_3 і СФГ Дніпро було укладено договір оренди належної позивачі земельної ділянки площею 3,9106 га, за яким позивачка передала земельну ділянку в оренду фермерському господарству строком на 10 років. Догоір оренди зареєстрований у встановленому законом порядку Ставищенським районним відділом Київської обласної філії центру державного земельного кадастру України 03 серпня 2010 року за № 041095500493.

Пункт 11 укладеного між сторонами договору оренди, передбачає, що у випадку зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, розмір орендної плати змінюватиметься шляхом внесення змін і доповнень до договору у вигляді додаткової угоди.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору оренди позивачка своєчасно та в повній мірі отримувала від СФГ Дніпро орендну плату, яку відповідач індексував згідно закону. Зокрема СФГ Дніпро нарахувало та виплатило позивачу орендну плату: за 2016 рік у розмірі 3698,10 грн.; за 2017 рік (з урахуванням вартості земельної ділянки 183740,89 грн.) в розмірі 4437,35 грн., що не оспорюється позивачем. Відповідно до копії повідомлення від 11 січня 2018 року СФГ &q?нн;Дніпро&quсі; здійснило перерахунок орендної плати із 2015 по 2017 рік (а.с.22).

За таких обставин з огляду на відсутність доказів про те, що неукладення сторонами додаткових угод призвела до порушення прав позивачки, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про хибність висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки погоджені сторонами умови договору слід виконувати.

Згідно ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, за змістом вказаних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес з боку відповідача, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

У випадку невстановлення судом факту порушення прав позивача з боку відповідача його вимоги задоволенню не підлягають.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13 та постанові від 4 лютого 2015 року у справі № 6-233цс14. При розгляді цих справ, в яких оспорювалися договри оренди землі, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається лише на формальне порушення закону чи

- 4 -

договору у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Окрім того, таке відповідає одній з аксіом цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , що означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Встановлено, що п.11 договору оренди передбачає можливість зміни орендної плати шляхом внесення сторонами змін і доповнень до договору у вигляді додаткової угоди.

Проте, як вище вказувалося, відповідач індексує (збільшує орендну плату) згідно закону та умов договору, що у свою чергу свідчить про дотримання ним положень договору про індексацію розміру орендної плати.

При розгляді справи позивачка не надала суду доказів, що неукладення сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати призвело до порушення її прав, зокрема не надала доказів, що таке створювало для сторін стан невизначеності щодо розміру орендної плати в грошовому виразі, чи що орендна плата має бути значно (істотно) більшою, ніж та, яку вона отримувала. Таких розрахунків та доводів позивачка не надала ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції. Отже, відсутніпідстави для захисту прав позивачки ОСОБА_3

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: