Постанова

від 21.11.2018 по справі 910/2491/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 910/2491/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.11.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 (повний текст підписано 04.07.2018)

у справі № 910/2491/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі:

Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-1)

Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва (позивач-2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд"

про стягнення 219 894,90 грн.

В судовому засіданні 21.11.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 керівник Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" про стягнення орендної плати в розмірі 197 750,30 грн. на користь позивача - 2.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної сплати орендних платежів за період з січня 2017 по грудень 2017 за умовами Договору №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість поданого прокурором позову та просить відмовити у його задоволенні.

25.04.2018 Київською місцевою прокуратурою №10 подано заяву №43-3284вих18 від 17.04.2018 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 219 894,90 грн., з яких 215 230,51 грн. заборгованості з орендної плати та 4 664, 39 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі №910/2491/18 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва 215 230,51 грн. заборгованості з орендної плати, 4 664,39 грн. пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на користь Прокуратури міста Києва 3298,42 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що прокурором при зверненні з даним позовом не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, що суперечить нормам ГПК України.

Апелянт вказує, що позов прокурора стосується лише Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва, а саме стягнення на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" 197 750,30 грн., що стосуються виконання зобов'язання із внесення орендної плати на користь лікарні, як підприємства - балансоутримувача та жодних вимог на користь позивача 1 - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прокурором не заявлено.

Апелянт звертає увагу суду на те, що прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва, не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, що суперечить нормам ГПК України.

Вказує, що прокурором не доведено жодними доказами, що Дитяча клінічна лікарня № 4 Солом'янського району м. Києва, яка є комунальною організацією (установою, закладом), в особі якої в інтересах держави звернувся прокурор з даним позовом до суду, не має можливості для самостійного захисту своїх прав за договором оренди, та не доведено наявності елементу загальнодержавних інтересів у відносинах щодо невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати на користь комунальної організації.

Зазначає, що суд залишив поза увагою та не надав оцінки наявному в матеріалах справи Додатку № 2 до Договору оренди №1300-1 від 25.10.2016.

Також скаржник зазначає про те, що суд не звернув увагу на пояснення відповідача щодо оцінки строків позовної давності та необґрунтованого розрахунку основної заборгованості та пені.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 31.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Майданевичу А.Г., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі № 910/2491/18 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

16.08.2018 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків на виконання умов ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018, до якого додано оригінал квитанції № 0.0.1110002517.1 від 16.08.2018 на суму 1647, 63 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі №910/2491/18 прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.09.2018.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відкладався, останній раз на 14.11.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/2491/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі №910/2491/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.11.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача - 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача - 2 та прокурор в судове засідання апеляційної інстанції 21.11.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-1, орендодавець), Дитячою клінічною лікарнею №4 Солом'янського району м. Києва (далі по тексту - позивач-2, Підприємство-Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" (далі - відповідач, орендар) укладено Договір №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013 №1300) (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від " 13" вересня 2016 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Ковальський, 12 для розміщення офісу (12,4 кв.м), пункту доочищення та продажу питної води (6,0 кв.м) та іншого використання нерухомого майна (виробництво продуктів харчування (151,64 кв.м).

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є: нежилі приміщення загальною площею 170,04 кв. м на 1 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013 №1300.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради під 21.04.2015 №415/1280: згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1) становить без ПДВ: 133 гривні 80 копійок за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку липень 2016 - 22 752,05 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць, визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок Підприємства-Балансоутримувача (п.3.6. Договору).

У відповідності до п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлено обов'язок Відповідача сплачувати орендні та інші платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 9.1. Договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з " 23" жовтня 2016 до " 23" жовтня 2019.

Факт передачі позивачем-1 та прийняття відповідачем об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі нерухомого майна від 08.08.2013.

В обґрунтування позову прокурором зазначено, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем-2 за період з січня 2017 по березень 2018 виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 215 894,90 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 215 230,51 грн. (заборгованості з орендної плати) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При поданні позову в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державних інтересів у відновленні законності при вирішенні суспільно - значимого питання щодо стягнення заборгованості з орендної плати з метою забезпечення потреб дитячого населення у якісному, кваліфікованому та доступному медичному обслуговуванні.

На думку прокурора, Департаментом комунальної власності м. Києва, не вжито заходів щодо відновлення порушеного права Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва, яке полягає у систематичному неналежному виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" істотних умов договору оренди в частині сплати орендної плати.

Вважає, що Департаментом комунальної власності м. Києва та Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва неналежно виконуються функції держави у спірних відносинах, оскільки останніми не вживались заходи, спрямовані на стягнення заборгованості за користування приміщенням в судовому порядку.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" у несплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" орендної плати за користування комунальним майном, що призводить до ненадходження коштів на рахунок Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва, неможливості їх подальшого перерахування Департаменту охорони здоров'я, що ускладнює фінансове забезпечення роботи лікувально - профілактичних закладів міста Києва, в результаті чого завдається шкода як фінансовому стану держави в особі Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва прокурор не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів Департаменту комунальної власності та Дитячої клінічної лікарні № 4 з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва як підприємством - балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" як орендарем Договору №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за період січень - грудень 2017 саме на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва.

Прокурор стверджує, що ні Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ні Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва не вживались заходи щодо стягнення заборгованості за договором оренди, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту державних інтересів та контролю за використанням комунального майна, що на думку прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

З матеріалів даного позову вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договору №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 та в процесі здійснення сторонами останнього господарської діяльності.

Тобто, взаємовідносини між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" є цивільними правовідносинами саме між юридичними особами при здійсненні ними своєї господарської діяльності і направлені на досягнення саме майнового інтересу юридичної особи.

Прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача виключно на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва грошових коштів, що складають заборгованість за договором №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016, жодних вимог про стягнення коштів на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прокурором не заявлено.

Прокурором не доведено жодними доказами, що Дитяча клінічна лікарня №4 Солом'янського району м. Києва, яка за своєю організаційно - правовою формою є комунальною організацією (установою, закладом), не має можливості для самостійного захисту своїх прав за договором оренди та не доведено наявності державних інтересів у відносинах щодо невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати на користь комунальної організації.

Як зазначає відповідач, ТОВ "Гідротехланд" неодноразово звертався листами від 10.11.2016, 22.03.2017, 06.06.2017 вих. лист № 2, 25.07.2017 вих. лист № 25, 07.12.2017 вих. № 7 до ДКЛ № 4 Солом'янського району м. Києва та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням зробити перерахунок орендної плати відповідно до умов Договору.

15.07.2017 ТОВ "Гідротехланд" отримало лист №062/05/18-6928/1 від 12.07.2017, в якому зазначено, що враховуючи звернення ТОВ "Гідротехланд" (вх. №062/9253 від 12.06.2017), Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект розрахунку орендної плати - Додаток № 2 до договору оренди №1300-1 від 25.10.2016, який надається для підписання ТОВ "Гідротехланд" та Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва.

Як зазначає відповідач, ДКЛ № 4 Солом'янського району м. Києва відмовилась надати ТОВ "Гідротехланд" оригінал підписаного Додатку № 2 Договору, де врахований п. 11 Рішення Київської міської ради Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва №415/1280 від 21.04.2015.

З розрахунку заборгованості (а.с. 19 - 20) вбачається, що відповідач здійснював оплату орендних платежів в розмірі 50 % від нарахованої суми, а щодо решти 50 % у відповідача були звернення щодо перерахунку орендної плати.

Вищенаведене свідчить, що Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ДКЛ № 4 Солом'янського району м. Києва вживались заходи щодо врегулювання спірного питання щодо розміру орендної плати, що суперечить доводам прокурора про бездіяльність позивачів.

У зв'язку з викладеним у прокурора відсутні підстави стверджувати щодо бездіяльності Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ДКЛ № 4 Солом'янського району м. Києва у цьому питанні та про неналежний захист державних інтересів уповноваженим органом.

Отже, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Департамент комунальної власності м. Києва та ДКЛ № 4 Солом'янського району м. Києва не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та самостійно звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Прокурором зазначено про повідомлення Департаменту комунальної власності м. Києва та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва про звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження вказаного прокурором додано копії листів №43-788вих.18 та 43-789вих.18, які датовані 16.01.2018, позов у даній справі подано 01.03.2018.

Будь - яких належних та допустимих доказів надсилання зазначених листів Департаменту комунальної власності м. Києва та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва прокурором не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь - якої перевірки, з якої вбачається встановлення прокурором обставин, викладених у позові та зазначених порушень, а також отримання документів, копії яких долучені до позовною заяви.

З огляду на вказані обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивачів ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача, на що він посилається в апеляційній скарзі.

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність у прокурора законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі №910/2491/18 прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного з'ясування обставин справи, підлягає скасуванню.

Одночасно позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" про стягнення 219 894,90 грн. підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України з вищевказаних підстав.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі №910/2491/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі №910/2491/18 скасувати.

3. Позовну заяву Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" про стягнення 219 894,90 грн. залишити без розгляду.

4. Матеріали справи №910/2491/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.11.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко