Постанова

від 19.03.2019 по справі 910/2491/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (судді: Скрипка І. М., Разіна Т. І., Тищенко А. І.)

за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва у справі

за позовом Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд"

про стягнення 219 894,90 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2018 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" (далі - ТОВ "Гідротехланд") про стягнення 197 750,30 грн заборгованості з орендної плати за період із січня по грудень 2017 року.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 № 1300-1 (далі - договір від 25.10.2016), укладеного між позивачами і відповідачем, у частині вчасного та повного внесення орендної плати.

1.2. У заяві про збільшення позовних вимог від 17.04.2018 прокурор просив стягнути з відповідача 219 894,90 грн, з яких: 215 230,51 грн - заборгованість з орендної плати і 4 664,39 грн пені.

1.3. У відзиві на позов ТОВ "Гідротехланд" заперечило проти позову, зазначила про його необґрунтованість і просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 (суддя Якименко М. М.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гідротехланд" на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва 215 230,51 грн заборгованості з орендної плати та 4 664,39 грн пені. Стягнуто з ТОВ "Гідротехланд" на користь Прокуратури міста Києва 3 298,42 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 25.10.2016 і про наявність у ТОВ "Гідротехланд" заборгованості зі сплати орендної плати у заявленій до стягнення сумі. У зв'язку із простроченням відповідачем внесення орендної плати за цим договором суд визнав обґрунтованим стягнення з ТОВ "Гідротехланд" пені у сумі 4 664,39 грн.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (судді: Скрипка І. М., Разіна Т. І., Тищенко А. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 скасовано. Позовну заяву Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва до ТОВ "Гідротехланд" про стягнення 219 894,90 грн залишено без розгляду.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді прокурор не надав; доказів того, що Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитяча клінічна лікарня № 4 Солом'янського району міста Києва, в особі яких в інтересах держави прокурор звернувся із цим позовом до суду, не мали підстав і можливості для самостійного захисту прав щодо спірного комунального майна. Отже, суд дійшов висновку, що у цій справі немає законних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі зазначених осіб.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, заступник прокурора міста Києва оскаржив її у касаційному порядку, у касаційній скарзі просить зазначену постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 залишити в силі, вважаючи постанову у справі такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права (статей 19, 129, 131 1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") і процесуального права (статей 7, 11, 14, 42, 53, 73, 74, 76, 76, 226, 236, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України), та наголошуючи на невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи. Зокрема, прокурор акцентує на правомірності звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва, оскільки зазначені особи не вживали заходів зі стягнення у судовому порядку заборгованості за спірним договором, тобто йдеться про їх бездіяльність. Прокурор також акцентує, що суд апеляційної інстанції чітко не зазначив норми процесуального закону, згідно з якими залишив позов у цій справі без розгляду.

3.2. Від ТОВ "Гідротехланд" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на неправомірність звернення прокурора із цим позовом в інтересах держави в особі зазначених департаменту і лікарні та недоведеність прокурором у цьому випадку підстав для представництва.

4. Розгляд касаційної скарги та установлені обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 25.10.2016 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавцем, Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району міста Києва - підприємством-балансоутримувачем і ТОВ "Гідротехланд" - орендарем укладено договір № 1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013 № 1300), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.09.2016 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, розташоване за адресою: місто Київ, провулок Ковальський, 12 для розміщення офісу (12,4 м 2 ), пункту доочищення та продажу питної води (6,0 м 2 ) та іншого використання нерухомого майна (виробництво продуктів харчування (151,64 м 2 ).

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 170,04 м 2 на 1 поверсі згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що становить невід'ємну частину договору.

Орендну плату визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради під 21.04.2015 № 415/1280: згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) орендна плата без ПДВ - 133,80 грн за 1 м 2 орендованої площі, що у цілому становить за базовий місяць розрахунку (липень 2016 року) 22 752,05 грн (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача (пункт 3.6 договору).

За змістом пункту 3.7 спірного договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендні та інші платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з пунктом 9.1 договору його укладено до 23.10.2019.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 08.08.2013 об'єкт оренди було передано відповідачеві у користування.

4.3. Посилаючись на порушення ТОВ "Гідротехланд" зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за договором від 25.10.2016 у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період із січня 2017 року по березень 2018 року, керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва про стягнення з ТОВ "Гідротехланд" на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва спірної суми заборгованості та пені.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

5.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

5.3. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Саме із такого розуміння наведених положень законодавства виходив суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи.

Як установлено судом апеляційної інстанції та убачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом про стягнення з ТОВ "Гідротехланд" на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва 219 894,90 грн заборгованості з орендної плати з урахуванням пені за договором оренди майна територіальної громади міста Києва (укладеним між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району міста Києва і ТОВ "Гідротехланд"), наголосив, що несплата орендної плати за цим договором є порушенням інтересів держави; подання цього позову спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо стягнення заборгованості з орендної плати з метою забезпечення потреб дитячого населення в якісному, кваліфікованому та доступному медичному обслуговуванні.

При цьому прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який не вжив заходів щодо стягнення спірної заборгованості у судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання зазначеним органом своїх повноважень. Крім того, прокурор акцентував і на невжитті Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району міста Києва заходів щодо стягнення спірної заборгованості у судовому порядку.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення у справі та залишаючи позов прокурора без розгляду, встановив, що позов у цій справі прокурором подано в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах у судовому порядку; при зверненні із цим позовом прокурор не обґрунтував підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі зазначеного департаменту та лікарні, як того вимагають наведені положення законодавства.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитяча клінічна лікарня № 4 Солом'янського району міста Києва не мають можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ними такого захисту.

Як установив суд апеляційної інстанції та убачається із матеріалів справи, прокурор 01.03.2018 звернувся до господарського суду з позовною заявою від 16.01.2018 № 43-3344вих18, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду. Прокурор зазначив, що Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Дитячу клінічну лікарню № 4 Солом'янського району міста Києва проінформовано про звернення до суду із цим позовом, на підтвердження чого додав копії листів від 16.01.2018 № 43-788вих.18, № 43-789вих.18. Однак, як установив суд апеляційної інстанції, будь-яких належних та допустимих доказів надсилання цих листів зазначеним особам прокурор не надав. Інших доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави департаментом і лікарнею прокурором надано не було.

Апеляційний господарський суд також з'ясував, що прокурор у позові до ТОВ "Гідротехланд" просив стягнути з нього заборгованість з орендної плати і пеню за спірним договором виключно на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва, жодних вимог про стягнення грошових коштів на користь Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прокурором не заявляв.

Окрім цього, як убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/2365/18 (суддя Ващенко Т. М.) прийнято до розгляду позовну заяву Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району міста Києва до ТОВ "Гідротехланд" про стягнення заборгованості з орендної плати і пені у сумі 203 800,00 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 № 1300-1 (який є підставою позову у цій справі), що унеможливлює посилання прокурора на невжиття лікарнею (позивачем у цій справі) заходів, спрямованих на стягнення у судовому порядку заборгованості за спірним договором оренди.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави; наявності правових підстав для представництва прокурор не підтвердив і суд апеляційної інстанції не встановив.

5.4. Пунктом 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 278 зазначеного Кодексу судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на обставини, встановлені апеляційним господарським судом і не спростовані скаржником, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим.

6.2. Європейський суд щ прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

6.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують наведеного та установленого судом апеляційної інстанції.

Посилання прокурора на те, що суд апеляційної інстанції чітко не зазначив норму, якою суд керувався, залишаючи без розгляду позов прокурора, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки за змістом частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, крім того, у постанові суду апеляційної інстанції наведено висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

6.5. Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржену у справі постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 910/2491/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак