Ухвала

від 22.11.2018 по справі 804/1354/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 листопада 2018 р. Справа № 804/1354/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.

при секретарі Колеснику І.О.

за участю:

представника позивача представника третьої особи - 2, 3 Тарабака Є.А. ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування рішення Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414744 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_2);

визнання протиправним та скасування рішення Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414861 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_6 (податковий номер НОМЕР_3).

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." обгрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень відповідача. Так, у позовній заяві зазначено, що 14.11.2006р. Селянським (фермерським) господарством "Іляшика В.О." були укладені із ОСОБА_5 та із ОСОБА_6 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, які укладено на термін - 49 років з дня їх державної реєстрації. Водночас, позивач стверджує, що до закінчення строку дії зазначених договорів Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області винесено оскаржувані рішення та здійснено реєстрацію прав оренди на вищезазначені земельні ділянки за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакцій станом на 01.01.2016р.), оскільки державним реєстратором належним чином не перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію прав на оренди одних і тих самих земельних ділянок. Позивач зазначає, що відповідні рекомендації також містяться у листі Державної реєстраційної служби України "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами" за №2951/05-15-13 від 06.08.2013р. Окрім того, позивач зауважує, що відповідну правову позицію також підтримує і Верховний суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі №21-760а15 (802/37191).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована безпідставністю позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про інше речове право щодо зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок від 14.11.2006р. укладених Селянським (фермерським) господарством "Іляшика В.О." із ОСОБА_5 та із ОСОБА_6 - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що відсутність державної реєстрації договорів оренди згідно вимог чинного законодавства веде до недійсності таких договорів оренди. Також, у запереченнях на позов відповідач акцентує увагу суду, що питання підсудності спорів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно належить до юрисдикції цивільного судочинства, що слідує із правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 14.06.2016р. по справі №21-41а16.

Треті особи 2 та 3 із позовними вимогами Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." не погодились, надавши до суду заперечення на позовну заяву та письмові пояснення, у яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначають, що 14.11.2006р. не укладали із позивачем договорів оренди земельних ділянок. Окрім того, треті особи 2 і 3 зауважують, що надані позивачем до суду договори від 14.11.2006р. не зареєстровані у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим дані правочини не можуть вважатись дійсними. Також у поясненнях до позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зауважають, що укладені ними із Селянським (фермерським) господарством "Іляшика В.О." від 11.03.2002р. договори щодо оренди належних ним земельних ділянок на термін 5 років були зареєстровані та посвідчені нотаріально, однак дані договори закінчили строк дії. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надавали позивачу свою згоду на передання в оренду земельних ділянок у будь-який інший спосіб. Крім того, позивачем не зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 14.11.2006 року у встановленому законом порядку. В зв'язку з чим вважають, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Турлакова Н.В.) від 31 липня 2017 року провадження по справі №804/1354/17 закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Павловський Д.П.) від 12 березня 2018 року справу №804/1354/17 прийнято до провадження.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П., та на виконання розпорядження № 2781д від 19.10.2018 року адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

Вказана справа отримана суддею О.М.Неклеса 22 жовтня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року справу №804/1354/17 прийнято до провадження.

Підготовче засідання призначено на 22 листопада 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року справу №804/1354/17 в задоволенні клопотання ОСОБА_5, ОСОБА_6 про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та долучені докази, за результатом підготовчого засідання судом встановлено, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) належить на праві власності земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 6,510 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

-Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності МД №3133 від 25.01.2001р., виданий Олександрівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Ради народних депутатів №2 від 17.11.2000р.;

-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_6 від 16.09.2016р.;

-Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за НОМЕР_7 від 28.11.2016р.

ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3) належить на праві власності земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 6,790 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

-Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності МД №3134 від 25.01.2001р., виданий Олександрівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Ради народних депутатів №2 від 17.11.2000р.;

-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_8 від 16.09.2016р.;

-Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за НОМЕР_7 від 28.11.2016р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2002р. між Селянським (фермерським) господарством "Іляшика В.О." були укладені із ОСОБА_5 та із ОСОБА_6 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, які укладено на термін - 5 років з дня їх державної реєстрації в місцевій Раді народних депутатів (п. 2.3 договорів).

Дані договори 11.03.2002р. посвідчені приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторією Володимирівною та зареєстровано у реєстрі за №983 та за №989.

Окрім того, дані договори зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 12.03.2002р. за №03 та №04, що підтверджується підписом сільського голови та печаткою Олександрівської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Позивач зазначає, що 14.11.2006р. між Селянським (фермерським) господарством "Іляшика В.О." були укладені із ОСОБА_5 та із ОСОБА_6 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, які укладено на термін - 49 років з дня їх державної реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яке відбулось 14.06.2007р., у зв'язку з чим зазначені договори діють до 14.06.2056р.

Водночас, як зазначає позивач у поданому позові, до закінчення дії даних договорів Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області були винесені:

- рішення (індексний номер 31414744 від 16.09.2016р.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки) за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_2);

- рішення (індексний номер 31414861 від 16.09.2016р.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки) за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_6 (податковий номер НОМЕР_3).

Факт проведених відповідачем реєстраційних дій особами, які беруть участь у справі не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_6 від 16.09.2016р., за НОМЕР_8 від 16.09.2016р., за №79417345 від 02.02.2017р., №79463015 від 02.02.2017р.

Вважаючи, що цими рішеннями Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області порушено право позивача на користування спірними земельними ділянками та допущено одночасне існування державної реєстрації декількох різних прав оренди на одні і ті ж самі земельні ділянки, не зважаючи на той факт, що право оренди у позивача виникло першочергово, Селянське (фермерське) господарство "Іляшика В.О." звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

Термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 03 жовтня 2018 року справа №826/23586/15, від 03 жовтня справа №804/2104/17, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року справа №823/217/17.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішень Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (прав оренди земельної ділянки) за індексними номерами 31414744 та 31414861 від 16.09.2016р., скільки фактичного користування цими земельними ділянками, які, на думку позивача, неправомірно використовуються третьою особою 1, так як у позивача таке право користування виникло першочергово і підстав для його припинення не було.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо права користування спірною земельною ділянкою, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки). Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року справа №823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного ФОП ОСОБА_4, за заявою Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа Сокуренко і Стригун проти України (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом (Zand v. Austria № 7360/76); фраза встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути встановленим законом є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами, які мають розглядатись за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження по справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Керуючись статтями 238,239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №804/1354/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Іляшика В.О." (код ЄДРПОУ 20278527; місцезнаходження: 51150, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Поливанівка) до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20281596; місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, смт Юр'ївка, вулиця Центральна, будинок 67), третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: 51166, АДРЕСА_1), третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2; місце проживання: 51134, АДРЕСА_2), третя особа-3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3; місце проживання: 51134, АДРЕСА_2) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.11.2018р.

Суддя О.М. Неклеса