Рішення

від 02.02.2010 по справі 11/264-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.10

          Справа № 11/264-09.

за позовом         Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2,

                            м. Кролевець

до відповідача  Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3,

                            м. Кролевець

про стягнення заборгованості в сумі 5 804 грн. 90 коп.

                                                                                         СУДДЯ   ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача:      ОСОБА_2

Від відповідача:  ОСОБА_3

За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 5 804 грн. 90 коп. заборгованості за поставлений товар, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позивачем 28.10.2009 р. надана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 5 804 грн. 90 коп. боргу за поставлений товар, а також 133 грн. 59 коп. 3% річних, 272 грн. 83 коп. інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 28.10.2009 року провадження у справі було зупинено на час проведення перевірки слідчими органами.

Оскільки підстави, які спричинили зупинення провадження усунені, ухвалою від 15.01.2010 року було поновлено провадження у справі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 21.10.2009 року.

Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо їх процесуальних прав та обов’язків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як зазначає позивач у позовній заяві, між ним та відповідачем була укладена усна угода на постачання товару. Так, з березня по грудень 2008 року позивач поставляв відповідачу на реалізацію промисловий товар, який відповідач реалізовував на торговій точці (ролеті) № 14, що розташоване на території підприємства Сумської облспоживспілки «Кролевецький ринок»

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16.12.2008 року між ним та відповідачем – ФОП ОСОБА_3 було проведено звірку поставленої та реалізованої продукції, в результаті якої виявилося, що відповідач заборгував кошти за реалізовану продукцію в сумі 5 804 грн. 90 коп., що підтверджується актом ревізії.

Як зазначив позивач в позовній заяві, ФОП ОСОБА_3 взяла на себе зобов‘язання протягом одного місяця погасити заборгованість, але станом на 16.09.2009 року борг перед позивачем не погашено, а оскільки між сторонам не було укладено договору, в якому зазначається дата або термін розрахуну за отриманий товар, тому для визначення строку виконання відповідачем зобов‘язання по оплаті отриманого товару позивачем було застосовано положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних  законом інтересів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

При вчиненні усного правочину між позивачем та відповідачем не було встановлено строку виконання відповідачем зобов’язання по оплаті наданих йому послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію № 1-Б від 05.08.2009 р. з вимогою погасити заборгованість за товар в 7-денний строк від дня пред‘явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 28.10.2009 року працівниками ДСБЕЗ Кролевецького РВ ГУМВС України в Сумській області проведено перевірку в порядку ст. 97 КПК України, за результатами якої 25.12.2009 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 2 ст. 4-3 ГПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З матеріалів справи свідчить, що в період з листопада 2007 року по грудень 2008 року на ринку м. Кролевець, вул.. Роменця, 9 в ролеті № 14, який знаходиться в оренді у гр. ОСОБА_2 працювала гр. ОСОБА_3 Товар для реалізації їй постачав ОСОБА_2, а вона його лише реалізовувала. Згідно усного договору між ними від реалізації товару, який постачав ОСОБА_2 ОСОБА_3 отримувала 5% від виручки, тобто фактично гр.. ОСОБА_3 працювала, як реалізатор у ФОП ОСОБА_2, реалізуючи електротовари аудіо-відео диски для лазерних програм считування та інш. Серед реалізованих товарів були і не ліцензійні диски. Товар ОСОБА_3 отримувала без супровідних документів, але вівся зошит, в якому робились записи про кількість отриманого товару, проте зошит, що вівся для обліку проданого товару не є документом., і тому не може вважатися належним доказом, який підтверджував правомірність позовних вимог.

Відповідно до ст. 700 Цивільного кодексу України, продавець зобов‘язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Таким чином, вказані документи, у розумінні ст. 32, 34 ГПК України, не є доказами по даній справі.

Частина 2 ст. 34 ГПК України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду між сторонами не було господарських відносин прострочення в розумінні ст. 612 Цивільного Кодексу України зі сторони відповідача зобов‘язання по сплаті не наступило, права позивача не порушені, оскільки самим позивачем  не вжито заходів до визначення строку виконання відповідачем оплати товару.

У відповідача відсутні зобов‘язання по сплаті 5 804 грн. 90 коп., так як, відсутні докази які б встановлювали наявність існування між сторонами дій, які породжують цивільні права та обов‘язки.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за наданий відповідачу товар та в задоволенні позову в цій частині та в частині стягнення з відповідача 133 грн. 59 коп. 3 % річних  та 272 грн. 83 коп. інфляційних збитків відмовляється.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки в задоволенні позову йому відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволені позову – відмовити.

СУДДЯ                                                                                       Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 08.02.2010 р.

    Суддя