Рішення

від 15.11.2018 по справі 373/2041/17

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2041/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Керекези Я.І.,

за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/2041/17 за позовом ОСОБА_3 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі. Збільшивши свої позовні вимоги, просить визнати незаконним та скасувати наказ ПП ТОВ Укршпон від 26.04.2018 №95-к Про припинення трудового договору (контакту); стягнути на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з березня 2016 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював підсобним працівником.

25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу.

На час перебування на строковій військовій службі підприємство зберегло за позивачем місце роботи та посаду, але припинило виплату заробітної плати.

Посилаючись на те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу на особливий період зберігається середній заробіток на підприємстві, просив стягнути з відповідача такий середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі.

Крім цього, в обґрунтування посилання на незаконність та необхідність скасування наказу ПП ТОВ Укршпон від 26.04.2018 №95-к Про припинення трудового договору (контакту) та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилається на те, що був демобілізований 18.04.2018, став на облік у військовому комісаріаті 19.04.2018, а 20.04.2018 перебував у судовому засіданні, 23.04.2018 пішов на роботу, щоб звільнитися за власним бажанням, але відповідач не допустив його до роботи та не надав можливості звільнитися з роботи. Ті ж самі події відбулися 24.04.2018 та 25.04.2018, а 26.04.2018 року наказом №95-к позивач був звільнений з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП (прогул, відсутність на роботі без поважних причин). Вважає, наказ про звільнення незаконним, оскільки трудової дисципліни не порушував, такі дії відповідача були викликані як помста, що він звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 уточнений позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі. При цьому підтвердили, що позивач з'явився на роботу лише 23.04.2018, тоді як військова служба закінчена 18.04.2018, як таких поважних причин неявки на роботу у позивача немає.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву чи заперечення на позов не направив. Подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просить не приймати її до розгляду, оскільки вона подана після початку розгляду по суті з порушенням процесуальних норм та строків.

Судом встановлено наступне.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що з наказом №65-к від 21.03.2016 року ОСОБА_3 прийнятий підсобним працівником до цеху струганого шпону Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон (а.с.59-60).

З копії наказу №95-к(розпорядження) від 26 квітня 2018 року вбачається припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

З довідки, виданої 17.11.2016 за №426/40, вбачається, що матрос ОСОБА_3 перебуває на строковій військовій службі у військовій частині АЗ163 з 25.10.2016.(а.с.8).

З довідки, виданої 03.11.2017 року за №246 вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині А1032 з 26.12.2016.

З військового квитка вбачається, що позивач перебував на військовій службі по 18.04.2018.

З відомостей про застраховану особу, складених Пенсійним фондом України Форми ОК - 5, вбачається інформація про суми заробітку ОСОБА_3 для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків за період з 2014 року по 2018 рік включно.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оборону України особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. За статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, орган місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ й організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Частиною 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу встановлено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Частиною 6 статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу; визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року Про часткову мобілізацію , затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року N 113-VII, який набрав законної сили 20 січня 2015 року, яким оголошено проведення часткової мобілізації. Доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Такого ж висновку дотримується Верховний Суд в справі № 521/ 12726/ 16 ц від 30 травня 2018 року зазначаючи, що особливий період розпочався в Україні 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Зазначене свідчить про те, що призов позивача на військову службу відбувався під час дії особливого періоду, а відтак на нього поширювалися гарантії та пільги, визначені ст. 119 КЗпП України, в тому числі збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.

Аналіз частини 3 статті 119 КЗпП та Порядку виплати компенсації від 04 березня 2015 року № 105 дає суду підстави зробити висновок про те, що обов'язок з виплати працівникові середнього заробітку за час проходження ним військової служби покладається на підприємство, установу, організацію або іншого роботодавця, з яким працівник перебуває у трудових відносинах на час призову, з наступною компенсацією таких витрат за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми закону та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі і саме Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон має виплатити його позивачу.

При цьому, обчислення середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100, згідно якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів (п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Таку ж правову позицію викладено в постанові ВСУ від 23.01.2011 року за № 6-87цс11.

За змістом положень норм чинного трудового законодавства обов'язок ведення кадрової та бухгалтерської документації покладено саме на роботодавця і саме він у розумінні ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України може подати такі документи в якості доказів у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2017 про відкриття провадження у справі відповідача було зобов'язано надати суду довідку про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3; копію наказу про прийняття його на роботу; копію наказу про тимчасове припинення виконання трудових обов'язків позивача (у зв'язку з перебуванням на строковій військовій службі); копію його трудової книжки. Вимога суду не виконана.

15 лютого 2018 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області в порядку забезпечення позову зобов'язано відповідача надати суду до 15.04.2018 вищезазначені документи. Вимога суду не виконана.

20 квітня 2018 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області застосовано заходи процесуального примусу до відповідача у виді штрафу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3524 грн.00 коп.

Відповідач знову не виконав ухвалу суду, не надав витребувані документи.

12 вересня 2018 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області застосовано заходи процесуального примусу до відповідача повторно за систематичне не виконання судового рішення та не зазначення будь-яких причин неможливості його виконання.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий , неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтями 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року ( з наступними змінами) Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI від 8 липня 2010 року) Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України вказаного Закону Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.1ст. 7 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частин 2, 8 ст. 9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 2ст. 24 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Отже, інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування є офіційною інформацією, сформованою на підставі бухгалтерських та інших документів відповідача, тому є достовірною.

Відповідно до п.2 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014р. №10-1та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014р. за №785/25562 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Додатком 1 до Положення встановлена форма ОК -5 Індивідуальні відомості про застраховану особу , в яку вносяться відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про страхувальника та застраховану особу, зокрема, відомості про суми заробітку застрахованої особи для нарахування пенсії та страхових внесків.

Довідка Форми ОК - 5, надана представником позивача, містить інформацію про суми заробітку для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків за період з 2014 року по 2018 рік включно, тобто містить інформацію щодо предмету доказування, отже є належним доказом. Довідка отримана позивачем без порушення порядку, встановленого законом, отже є допустимим доказом.

Позивач ОСОБА_3 перебував на військову службу з 25.10.2016 по 18.04.2018.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, складених Пенсійним фондом України (форма ОК-5), позивачу було нарахована відповідачем заробітна плата за серпень 2016 року-6594 грн.16 коп., вересень 2016 року-8856 грн.71 коп.

Середня заробітна плата позивача становить 7725 грн.44 коп. ( заробітна плата за серпень-вересень 2016 року 6594 грн. 16 коп.+8856 грн.71 коп.=15450 грн.87 коп. : 2 =7725 грн.44 коп.)

Заробітна плата за два місяці в розмірі 15450 грн. 87 : 44 робочі дні =351,16(середньоденна (годинна) заробітна плата.

Розрахунок середнього заробітку судом проведено на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК - 5 складених Пенсійним фондом України та згідно Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року №100 з врахуванням часу затримки розрахунку при звільненні, який становить 373 робочих днів ( з 25.10.2016 по 18.04.2018) та середньоденної заробітної плати позивача, що складає 351 грн.16 коп. (351 грн.16 коп. (середньоденна заробітна плата) х 373 (робочі дні затримки) = 130982 грн.68 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі.

В задоволенні позовних вимог про визнання наказу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон від 26.04.2018 №95-к Про припинення трудового договору (контракту) слід відмовити, оскільки позивач та його представник особисто визнали ту обставину, що позивач не вийшов на роботу в передбачений законом строк, поважність причини не виходу на роботу належними та допустимими доказами не доведено, підстав для визнання наказу незаконним судом не встановлено. Вимога про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання наказу незаконним, тому також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.119 КЗпП України, Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 83, 89, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час прогулу - задовольнити частково.

Стягнути із Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон на користь ОСОБА_3 130982 (сто тридцять тисяч дев ятсот вісімдесят дві) гривень 68 коп. середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі.

В задоволенні позовних вимог про визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час прогулу - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, проживаючий по АДРЕСА_1

Відповідач: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укршпон , місце знаходження: вул. Деревообробна, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 30530211.

Складання рішення в повному обсязі вчинено 23.11.2018.

Суддя Я. І. Керекеза