Рішення

від 23.11.2018 по справі 461/5505/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5505/17

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка , державного реєстратора Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області Парус Юрія Володимировича про визнання права власності та скасування державної реєстрації -

в с т а н о в и в :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка , державного реєстратора Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області Парус Юрія Володимировича про визнання права власності та скасування державної реєстрації відмовлено.

Однак, у рішенні суду не було вирішено позовні вимоги про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка на користь ОСОБА_2, як спадкоємця померлого ОСОБА_6 вартість 50% частки майна юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка , яка належала учаснику ОСОБА_7 станом на 05.05.2015 року та про визнання за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку в нежитлових приміщеннях АДРЕСА_1, загальною площею 47, 5 кв. м. (49, 7 кв.м відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 10 березня 2010 року).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року справу скеровано до Галицького районного суду м. Львова для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення. Справа надійшла до суду 13 листопада 2018 року та передана судді 14 листопада 2018 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до ч.4 ст.270 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити питання про ухвалення додаткового рішення у відсутність сторін.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка на користь ОСОБА_2, як спадкоємця померлого ОСОБА_6 вартість 50% частки майна юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка , яка належала учаснику ОСОБА_7 станом на 05.05.2015 року, суд виходить з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 04 липня 2017 року загальними зборами ТзОВ Білочка було прийнято рішення про відмову товариства у прийняті до нього спадкоємця ОСОБА_2.

Суд застосовує до спірних правовідносин редакцію Цивільного кодексу України, чинного на момент виникнення таких правовідносин.

За ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

За ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно з ст.54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Статтю 147 ЦКУ доповнює стаття 55 Закону України Про господарські товариства .

За цією статтею у зв'язку із смертю учасника спадкоємці мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Відтак, якщо статутом не встановлено інших правил визначення і виплати частини майна та прибутку учаснику при виході чи спадкоємцю при відмові у вступі у ТОВ, то застосовуватиметься правило закону, а саме - виплата вартості частки, визначеної на день смерті учасника, після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно з п. 6.2. Статуту частка ОСОБА_6 становила 170 000,00 тисяч гривень, що становило 50 відсотків розміру статутного капіталу. Статутний капітал був сформований грошовими коштами /т. 1, а.с. 57-69/.

Згідно п. 6.17 Статуту учасник, який виходить з товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути змінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються загальними зборами (п. 6.20 Статуту).

З протоколу загальних зборів учасників ТзОВ Білочка вбачається, що на зборах вирішено виплатити у грошовій формі вартість частини майна, яка належить померлому учаснику ТзОВ Білочка ОСОБА_2, визначивши її вартість на момент смерті у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень /т. 1, а.с. 74-78/.

Однак, ОСОБА_2 не звертався до ТзОВ Білочка з метою отримання вартості частини майна та встановлення порядку виплати такої та не оспорював суму грошових коштів, визначену на загальних зборах, тобто не вчиняв дії, спрямовані на реалізацію свого права на отримання вартості частини майна.

Згідно ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак позивач звернуся із позовною вимогу про захист права, яке на момент звернення до суду не було порушено.

Такими чином, позовна вимога про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка на користь ОСОБА_2, як спадкоємця померлого ОСОБА_6 вартість 50% частки майна юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка , яка належала учаснику ОСОБА_7 станом на 05.05.2015 року не підлягає задоволенню.

Одночасно позивач просить визнати за ним право приватної власності на 1/2 частку в нежитлових приміщеннях АДРЕСА_1, загальною площею 47, 5 кв.м (49, 7 кв.м відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 10 березня 2010 року).

Так, на підставі договору №2009 купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.03.2008 року ТзОВ Білочка набуло у власність нежитлові приміщення, загальною площею 47,5 кв.м, позначених у технічному паспорті номерами 23-1, 23-2, 23-3, 23-4, 23-5, 23-6 23-7, що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Кропивницького, 1 /т.1, а.с. 20-23/.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Зі змісту наведених вище правових норм випливає, що у разі відмови товариства у вступі спадкоємця до ТОВ останньому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю. При цьому п. 6.17 Статуту встановлено, що виплата вартості частини майна товариства може бути змінена переданням майна в натурі за домовленістю між учасником та товариством.

Тобто у випадку досягнення домовленості між сторонами, вартість частки статутного капіталу могла бути замінена ОСОБА_2 переданням майна в натурі.

Оскільки домовленості між ОСОБА_2. та ТзОВ Білочка з приводу переданням майна в натурі не було, позивач не пред'являв вимогу до товариства про передання йому майна в натурі, товариством вирішено виплатити вартість частини майна у грошовій формі, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту у формі визнання за ним права власності на 1/2 частку в нежитлових приміщеннях АДРЕСА_1 невірним. Відтак, вимоги позовної заяви в цій частині не підлягають до задоволення.

Керуючись Законом України Про господарські товариства , ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8-14, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2), Товариства з обмеженою відповідальністю Білочка (місцезнаходження за адресою: 79018, м. Львів, вул. Городоцька, 125, ЄДРПОУ 13836237), державного реєстратора Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області Парус Юрія Володимировича (місцезнаходження за адресою: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 35, ЄДРПОУ 22420292) в частині про виплату у грошовій формі вартості частини майна юридичної особи та визнання права власності - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Галицький районний суд м. Львова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя Зубачик Н.Б.