Постанова

від 21.11.2018 по справі 520/13190/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 520/13190/17 (К/9901/55536/18)

Провадження № 11-1066апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Осіпов Ю. В., судді: Бойко А. В., Єщенко О. В.) від 21 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада) щодо непроведення земельних торгів при передачі ФОП ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

09 липня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі позивачка посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

16 квітня 2013 року Одеська міськрада прийняла рішення № 3368-VI про передачу ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0721 га, за адресою: АДРЕСА_2 у довгострокову оренду терміном на 25 років до початку реалізації планувальних рішень району для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць. Пунктом 3 вказаного рішення було вирішено затвердити договір оренди землі між Одеською міськрадою та ФОП ОСОБА_4

На виконання зазначеного рішення 12 червня 2013 року між Одеською міськрадою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0721 га, що знаходиться у АДРЕСА_2, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Крім того, 12 червня 2013 року між Одеською міськрадою та ФОП ОСОБА_4 було складено акт приймання-передачі даної земельної ділянки, що передається в оренду останньому.

Також судом установлено, що ОСОБА_3 користується машино-місцем № 16 на автостоянці Дюк , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та виступала замовником будівництва даного машино-місця, що підтверджується відповідним свідоцтвом на право власності на вказаний навіс.

05 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до ФОП ОСОБА_4 із запитом про надання інформації стосовно підстав використання земельної ділянки, яка є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Одеси, де розташована тимчасова автостоянка на 50 машино-місць за адресою: АДРЕСА_2.

19 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_4 надав позивачці відповідь (разом із копіями дозвільних документів), в якій повідомив заявницю, що він використовує земельну ділянку під автостоянкою на підставі рішення Одеської міськради від 16 квітня 2013 року № 3368-VI та договору оренди землі від 12 червня 2013 року.

Вважаючи рішення міськради протиправним, ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом про захист порушених, на її думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 4. п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України в указаній редакції).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, ОСОБА_3 фактично не погоджується з рішенням Одеської міськради від 16 квітня 2013 року № 3368-VI, яким було передано в оренду ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , що в свою чергу нібито порушує право позивачки на користування власним машино-місцем № 16, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, і належить останній на праві власності.

Тобто, у цій справі існує спір щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою під приватним машино-місцем № 16, а тому такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки виник спір про право цивільне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ч. 4 ст. 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13 та 06 червня 2018 року № 826/631/15.

Відповідно до п .1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

О. С. Золотніков О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. Ю. Уркевич