Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2-1256\10
18 листопада 2010 року
Київський районний суд м.Одеси
У складі головуючого судді КалашніковоїО.І.
При секретарі Міщанчук О.Ф.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім єю та визнання права власності на спадкове майно,
Встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і просила ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім єю з ОСОБА_4 з травня місяця 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року і визнати за нею - позивачкою- право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 У судовому засіданні позивачка свої вимоги уточнила в частині часу, з якого вона і ОСОБА_4 проживали однією сім єю з червня місяця 2003 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в іншій частині вимоги підтримала.
Відповідачка позов не визнала.
Суд вислухав сторони, свідків, вивчив матеріали по справі і встановив наступне: ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4 у віці 88 років. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 7 вересня 1995 року, і на квартиру АДРЕСА_2, що належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2004 року. Заповіту ОСОБА_4 не залишила. До нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини 7 квітня 2009 року надала ОСОБА_2 - родичка ОСОБА_4 в третьому поколінні, яка не отримала свідоцтво про право спадщину, тому як не надала документів, що підтверджують родинні стосунки зі спадкодавицею. Факт родинних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було встановлено рішенням Шевченківського райсуду м.Києва від 17 вересня 2009 року.
9 грудня 2008 року ОСОБА_3 надала до Київського райсуду заяву про встановлення факту проживання однією сім єю більше 5 років з ОСОБА_4 Ухвалою Київського райсуду м.Одеси від 2 жовтня 2009 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з тих підстав, що вимоги заявниці підлягають вирішенню в позовному провадженні, а не в окремому провадженні - право на спадщину доводять як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 і між ними виник спір щодо права на спадщину.
9 жовтня 2009 року ОСОБА_3 надала до Київського райсуду позов до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім єю і визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка стверджує, що з ОСОБА_4 знайома з 1992 року - вони проживали по- сусідству в одному будинку АДРЕСА_5 Більше 10 років вони підтримували добрі стосунки, а з червня 2003 року проживали однією сім єю. Ініціатива проживати однією сім єю виходила від ОСОБА_4, коли у 2003 року у неї трапилась діабетична кома. Після загострення хвороби ОСОБА_4 лікувалась, але її стан здоров я погіршився. У 2003 році у квартирі АДРЕСА_3 проживав рідний брат ОСОБА_4 - ОСОБА_5- інвалід першої групи, який за станом здоров я потребував сторонньої допомоги. На прохання ОСОБА_4 позивачка допомагала доглядати брата, який помер 16 березня 2004 року, допомагала у похованні брата, в організації і проведенн поминальних обідів, встановленні пам ятника на могилі, оформленні спадщини. Позивачці на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_4, тому вони з ОСОБА_4 проживали у цій квартирі. Разом з тим вони не залишали бе догляду квартири №6 і №14 у цьому ж будинку- щодня заходили до квартир, прибирали, періодично ночували у квартирі №14. Позивачка стверджує, що з ОСОБА_4 вони мали єдиний бюджет, який складався з двох пенсій і витрачався на продукти харчування, ліки, оплату комунальних послуг, предмети побуту. Разом з тим, їм матеріальну допомогу надавала і дочка позивачки - ОСОБА_6, яка також проживає у АДРЕСА_6. Витрати на поховання ОСОБА_7 сплатила ОСОБА_6
На обгрунтування позову ОСОБА_3 посилалась на такі докази: правовстановлюючі документи на квартири АДРЕСА_7 на ім. я ОСОБА_4, довідку з місця проживання ОСОБА_4, довідки з Управління пенсійного фонду про розмір пенсій, квитанції про сплату комунальних послуг, квитанції про витрати на поховання, фотографії, на яких позивачка зображено разом з ОСОБА_4, пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12
Відповідачка, не визнаючи позов, надала такі пояснення: вона - ОСОБА_2 постійно проживає і працює у м.Києві, до троюрідної тітки ОСОБА_4 вперше приїхала в гості у 2002 році і надалі щороку відвідувала тітку, з тіткою спілкувалась часто по телефону, надавала їй матеріальну допомогу шляхом грошових переказів і поштових посилок. Відповідачка стверджувала, що ОСОБА_4 до 2004 року проживала однією сім єю з братом ОСОБА_5, а після його смерті тітка проживала одна, вона сама себе обходила, а продукти і ліки їй приносила соціальний працівник - ОСОБА_13, яка приходила до неї два рази на тиждень, починаючи з 2003 року. Відповідачка ніколи не бачила ОСОБА_14 в квартирі у ОСОБА_4, ніколи тітка не казала, що вона проживає разом з ОСОБА_15, що ОСОБА_3 надає якусь допомогу тітці. Позивачка неправомірно після смерті ОСОБА_4 захопила квартири, що належали спадкодавці. На обгрунтування своїх доводів відповідачева сторона посилалась на такі докази: рішення Шевченківського райсуду м.Києва від 17 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного м.Києва про відхилення скарги ОСОБА_1, роздруківки вихідних дзвінків домашнього телефону відповідачки, з якої вбачається що ОСОБА_2 часто телефонувала ОСОБА_4, квитанції про грошові перекази та іншу матеріальну допомогу, фотографії, на яких разом зображені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, лист ОСОБА_4 до ОСОБА_2, поясненнями свідків ОСОБА_16- чоловіка ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20
При вищенаведених обставинах суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав:
Надані суду докази з боку позивачки безперечно підтверджують факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім єю більше п яти років. Суд вважає доведеним той факт, що ініціатива проживати однією сім єю виходила від ОСОБА_4 у 2003 році, коли вона - людина похилого віку, інвалід 3-ї групи, страждала на цукровий діабет, влітку 2003 року перенесла кому, після чого потребувала інтенсивного лікування і водночас повинна була доглядати брата- інваліда першої групи. Викладене підтверджується карткою медичного обстеження ОСОБА_4 від 25.05.2003 року, довідкою №706 від 27.08.2010 року поліклініки №20 щодо стану здоров я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, листом самої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, де вона зазначає, що брат не виходить на вулицю, поясненнями свідка ОСОБА_9 - мастера ДЕЗ, свідка ОСОБА_10 - медсестри, яку викликала ОСОБА_3 робити ін. акції на дому як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 Факт проживання однією сім є ОСОБА_1 і ОСОБА_4 підтверджується і наявністю у позивачки квитанцій за оплату комунальних послуг по квартирам №6 і №14 з 2003 року. Проаналізувавши ці квитанції, суд встановив, що витрати на водопостачання (водовідведення) і газ по названим квартирам є однаковими (відповідно 7-10 грн і 0,6-2 грн) і не відповідають витратам, які б забезпечували нормальну життєдіяльність особи у квартирі - щоденне готування їжі, миття посуду, прибирання, прання і т.п. До того, ж витрати на комунальні послуги у 2007-2008 роках по цих квартирах складали щомісяця 320-340 грн. Тому суд вважає доведеним і той факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживали у квартирі, що належить позивачці, а квартири ОСОБА_4 не залишали без нагляду. Це також підтверджують і свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 - сусіди, які часто бачили ОСОБА_4 в квартирі позивачки або її дочки, коли ОСОБА_4 відпочивала, або обідала. Цей факт підтверджує і пояснення ОСОБА_2 про те, що якось на неодноразові телефонні дзвінки тітка не відповіла, тому вона - ОСОБА_2 зателефонувала до райвідділу міліції і дільничній інспектор міліції у ОСОБА_1 з ясовував де знаходиться ОСОБА_4 і як вона себе почуває. Про спільний побут ОСОБА_1 і ОСОБА_4 свідчать пояснення свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_9 про те, що у зв язку з заливами, що мали місце з квартир №6 і №14, сусіди усі питання щодо відшкодування шкоди вирішували або з ОСОБА_15 або з її дочкою. Свідок ОСОБА_8 - поштар, яка щомісяця більше 10 років приносила пенсію ОСОБА_4, своїми поясненнями підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 Свідки, які проживали і працювали по сусідству з ОСОБА_4, стверджували, що на протязі багатьох років вони бачили, як ОСОБА_4 і ОСОБА_3 разом ходять до магазину, на базар, гуляють у дворі будинку.
Свідки з боку відповідачки ОСОБА_16 та ОСОБА_21 постійно проживають у м.Києві, з ОСОБА_4 зустрічались один раз у житті: ОСОБА_16 на паску у 2003 році, коли приїздив разом з дружиною в гості до її тітки, ОСОБА_21 разом з ОСОБА_2 у 2006 році відпочивали у санаторії в м.Одесі і відвідували тітку ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_22 разом працювала з ОСОБА_4 у 1982-1989 р.р., у неї в квартирі ніколи не була, після 1989 року ніколи з ОСОБА_4 не спілкувалась. Свідок ОСОБА_19 підтвердив той факт, що витрати на поховання ОСОБА_4 понесла ОСОБА_23 Свідок ОСОБА_20 - працівник терцентру соціального обслуговування пенсіонерів Київського району - підтвердила, що ОСОБА_4 з лютого місяця 2003 року перебувала на обліку в центрі як одинока особа похилого віку, яка за станом здоров я потребує нагляду. Свідок також пояснила, що робітник центру двічі на тиждень відвідує пенсіонера і проводить у нього коло 30 хвилин. За своїми обов язками робітник має викликати пенсіонеру лікаря у разі необхідності, за грошові кошти пенсіонера і на його прохання купити продукти харчування, ліки, оплатити комунальні послуги. Прати, прибирати квартиру та виконувати іншу роботу по забезпеченню нормальної життєдіяльності пенсіонера в обов язки робітника терцентру не входить. Свідок пояснила, що у травні 2008 року вона перевіряла відвідування пенсіонерки ОСОБА_4 з боку робітника центру ОСОБА_13 Пенсіонерка двері свідку не відчинила. ОСОБА_12 від квартири мала сусідка - позивачка по справі, з якою ОСОБА_20 і потрапила до квартири ОСОБА_4 Від пенсіонерки на робітника центру скарг не надійшло, тому вона - ОСОБА_20 склала акт за встановленою формою, який свідчить про виконання робітком центру своїх обов язків. Свідок ОСОБА_24 до суду не з явилась, сторони не наполягали на її виклику.
Той факт, що ОСОБА_4 мала пенсію вдвічі більшу пенсії ОСОБА_1 не спростовує тверджень позивачки про спільний бюджет.
Ст.З СК України визначає, що сім ю складають особи, які спільно проживають, пов язані спільним побутом, мають взаємні права та обов язки. За Сімейним Кодексом України сім я може виникнути не тільки з підстав шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а із інших підстав, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Сім я це не просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати і жити у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Сім я ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є прикладом цього: дві жінки похилого віку не жили замкнуто, вони часто перебували в сім ї ОСОБА_23.(дочки позивачки), де є неповнолітні діти, вони отримували підтримку від молодого покоління, а самі ділились своїм життєвим досвідом. Ст.1263 ЦК України встановлює, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім єю не менше п яти років до часу відкриття спадщини. У даному випадку ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спільно проживали, були пов язані спільним побутом, мали взаємні права та обов язки з червня місяця 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Як зазначено у ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. З спадкової справи нотаріальної контори вбачається, що заповіту ОСОБА_4 не складала, спадкоємці першої, другої і третьої черги відсутні. ОСОБА_3 є спадкоємецею четвертої черги до майна ОСОБА_4, ОСОБА_2 - є спадкоємицею п ятої черги до майна ОСОБА_4, тому позивачка спадкує майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ст.ст. 203,215,1216- 1218,1220-1222,1258, 1264,1268,1269 ЦК України.
Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім єю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з червня місяця 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати за ОСОБА_15 право власності на квартиру АДРЕСА_1 і на квартиру АДРЕСА_2, як на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2010 |
Оприлюднено | 28.11.2018 |
Номер документу | 78139873 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський районний суд м. Одеси
Калашнікова О. І.
Цивільне
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Серебрякова Т. В.
Цивільне
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Серебрякова Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні