Рішення

від 28.11.2018 по справі 1540/4259/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4259/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Ходжаяна А.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОНЛОГІСТІК» до Головного управління ДФС в Одеській, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю МІКРОНЛОГІСТІК до Головного управління ДФС в Одеській області, про (з урахуванням уточненої позовної заяви, вх.№28537/18 від 27.09.2018 року):

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017111407 від 04 травня 2018 року, з податку на додану вартість на загальну суму 108197,50 гривень, в тому числі основна сума 86558,00 гривень та штрафна санкція 21639,50 гривень;

визнання недійсною та скасування податкової вимоги форми Ю №80125-17 від 19.07.2018 року на суму 125882,19 в тому числі основного платежу 85079,46 гривень, штрафної санкції 21639,50 гривень, пені 19163,23 гривень.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки Головного управління ДФС в Одеській області №803/15-32-14-07/32970941 від 13.04.2018 року. Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Прімавера Груп , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операції, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

21 вересня 2018 року, представником відповідача, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду (вхід. № 27874/18), подано відзив на позовну заяву. У відзиві, Головне управління ДФС в Одеській області проти позову заперечує, зазначивши, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Прімавера Груп , в охоплений перевіркою період, були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, ТОВ Прімавера Груп , внесено до переліку підприємств-суб'єктів фіктивного підприємництва за ознакою Зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставними (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансову господарську діяльність або реалізовувати повноваження .

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що наказом в.о.начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3, № 2130 від 23 березня 2018 року, на виконання вимог п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України №2755-VI (далі - ПКУ) від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_4, №320/11/15-32-14-07-12 від 20.03.2018 року, наказано провести документальну позапланову виїздну перевірку ТОВ Мікронлогістік , з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП за період грудень 2016 року, з 30 березня 2018 року, тривалістю 5 робочих днів (а.с.18).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44.п.198.1.п.198.3 ст.198.п.200.1 п.200.2 ст.200 ПКУ, що призвело до зниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 86558,00 гривень та складено ОСОБА_4 перевірки №803/15-32-14-07/32970941 від 13.04.2018 року (а.с.22-41).

На підставі ОСОБА_4 перевірки №803/15-32-14-07/32970941 від 13.04.2018 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0017111407 від 04.05.2018 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 860558,00 гривень основного платежу та штрафної санкції на 21 639,5 гривень (а.с.16).

У матеріалах справи, наявне рішення Державної фіскальної служби України, про результати розгляду скарги, в якому міститься інформація про те, що між ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК та ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП договори поставки не укладались (а.с.41).

Також зазначено, що під час перевірки позивачем було надано видаткові та податкові накладні, суми ПДВ по яких було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та відображено у рядку 5 декларації з ПДВ зі відповідний період. Також до перевірки було надано товарно-транспортні накладні, однак з деякими дефектами форми, а саме - відсутність назви автомобільного перевізника.

Аналізом баз даних, контролюючим органом встановлено, що ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП внесено до переліку підприємств-суб'єктів фіктивного підприємництва за ознакою Зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансову господарську діяльність або реалізовувати повноваження .

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за №12017100090001958 від 23.02.17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.364-1 КК України. Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2017 у справі №760/16694/17-к було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться та можуть надійти на банківські рахунки, відкриті ТОВ Прімавера Груп . Додатково у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201710090000056 від 21.08.2017 року, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.205 ККУ. В ході досудового розслідування встановлено, що особа з метою прикриття незаконної діяльності та без мети здійснення фінансово-господарських операцій зареєстрував ТОВ Прімавера Груп .

Таким чином, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку, що первинні документи та податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК податкового кредиту, неможливо вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які засвідчують факт придбання товару, тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС в Одеській області та вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю МІКРОНЛОГІСТІК звернулось з позовною заявою до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов наступного.

20 грудня 2016 року, між ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП далі Постачальник та ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК далі Покупець укладено Договір купівлі продажу №б/н (а.с.44).

Відповідно до умов договору, ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП зобов'язується поставити, а ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК оплатити обладнання, далі іменоване як товар . Кількість, асортимент та ціни на товар, узгоджуються сторонами при купівлі кожної партії товару окремо і формуються відповідно до замовлень Покупця та зазначаються в накладних та рахунках на товар, представлених Покупцю до оплати замовленого товару, які є невід'ємними частинами договору.

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах FCA склад покупця за адресою: м. Одеса, вул. Проценка 23 або вул. Промислова 37, згідно з правилами Інкотермс® 2010, протягом 30 календарних днів з моменту отримання усного чи письмового (у тому числі по факсу ) замовлення Покупця.

Згідно видаткової накладної №390 від 28 грудня 2016 року, ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК було замовлено: муфту ланцюгового колеса з плавним регулюванням BSW 819 203 (7 шт.), ротаційний блок BSW 819 203 (7 шт.), корпус посилений титаномагнієвий GV500 (3 шт.), шестерні вала первинного GV 1:10 (3 шт.), шестерні вала вторинного GV 1:10 (3 шт.), на загальну суму 133 956,00 гривень разом з ПДВ (а.с.47).

На підтвердження замовлення було виписано рахунок-фактуру №393 від 26 грудня 2016 року (а.с.48) та товарно-транспортну накладну №2812 від 28.12.2016 року (а.с.49). За результатом господарської операції оформлено податкову накладну №283 від 28.12.2016 року (а.с.57).

Згідно видаткової накладної №398 від 30 грудня 2016 року, ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК було замовлено: плату інтерфейсу SSI analog BTL 7 (10 шт.), плату інтерфейсу SSI analog BTL5 (5 шт.), плату інтерфейсу SSI analog BTL6 (5 шт.) на загальну суму 244 980,00 гривень разом з ПДВ (а.с.51).

На підтвердження замовлення було виписано рахунок-фактуру №395 від 27 грудня 2016 року (а.с.52) та товарно-транспортну накладну №3012 від 30.12.2016 року (а.с.55). За результатом господарської операції оформлено податкову накладну №294 від 30.12.2016 року (а.с.58).

Згідно видаткової накладної №399 від 30 грудня 2016 року, ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК було замовлено: плата інтерфейсу SSI E-bord BTL 7 (7 шт.), плату інтерфейсу SSI E-bord BTL5 (11 шт.), плату інтерфейсу SSI E-bord BTL6 (7 шт.) на загальну суму 140 412,00 гривень разом з ПДВ (а.с.53).

На підтвердження замовлення було виписано рахунок-фактуру №398 від 28 грудня 2016 року (а.с.54) та товарно-транспортну накладну №3012 від 30.12.2016 року (а.с.55). За результатом господарської операції оформлено податкову накладну №295 від 30.12.2016 року (а.с.59).

У матеріалах справи міститься виписка по рахунку ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК , відповідно до якої 17.01.2017 року та 15.02.2017 року була здійснена часткова оплата інтерфейса згідно рахунку №393 від 28.12.2016 та рахунку-фактури №395 від 27.12.2016 року, №398 від 28.12.2016 року на загальну суму 419 348,00 гривень (а.с.60).

Поміж іншим, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано платіжні доручення №2670 від 17 січня 2017 року, №2715 від 15 лютого 2017 року та №255 від 25 січня 2017 року (а.с.61-63).

Суд зазначає, що згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку, що первинні документи та податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК податкового кредиту, неможливо вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які засвідчують факт придбання товару, тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимог податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, видані від імені контрагента, та докази перерахування ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК грошових коштів, не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарської угоди, оскільки за інформацією податкового органу, вказаний суб'єкт господарювання, не виконував та об'єктивно не мав можливості виконати поставку на адресу позивача обумовлених у господарському договорі товарів.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, позивач, під час судового розгляду не довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

Надані позивачем, на підтвердження здійснення господарської операції докази, не можуть підтвердити фактичне отримання товару при тих обставинах, на які посилається позивач, отже матеріали справи не містять належних доказів реальності виконання укладеного позивачем договору з контрагентом, які зазначаються в акті перевірки, в той час, як враховуючи обставини справи, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що самі по собі первинні документи бухгалтерського обліку позивача не підтверджують можливості враховувати їх при визначенні податкових зобов'язань ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК .

Суд нагадує, що згідно даних проведення перевірки, ГУ ДФС в Одеській області, один із доказів, а саме товарно-транспортні накладні, мали дефекти форми - відсутність назви автомобільного перевізника.

Щодо визнання недійсною та скасування податкової вимоги форми Ю №80125-17 від 19.07.2018 року на суму 125882,19 гривень, в тому числі основного платежу 85079,46 гривень, штрафної санкції 21639,50 гривень, пені 19163,23 гривень, суд зазначає наступне.

19 липня 2018 року, ГУ ДФС в Одеській області, надіслало на адресу позивача, Податкову вимогу форми Ю №80125-17 від 19.07.2018 року (а.с.95).

У судовому засіданні, 24 жовтня 2018 року, представником Головного управління ДФС в Одеській області, надано докази, про відкликання податкової вимоги форми Ю №80125-17 від 18.07.2018 року (а.с.98).

Будь-яких уточнень, виправлень, стосовно дати відкликаної відповідачем податкової вимоги, до суду не надходило.

Позивач у судовому засіданні 24 жовтня 2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд зазначає, що підпунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.57.2 ст.57 ПКУ у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у Кодексі, а якщо такі строки не визначено, то протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 Кодексу). Відповідно до ст.56.15 ст.56 Кодексу скарга, подана із дотриманням строку зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення) визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Так, п.56.10 ст.56 ПКУ визначено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Кодексу - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п.п.57.2-57.3 ст.57 Кодексу, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного та тридцяти денного терміну набувають статусу податкового боргу.

Водночас, відповідно до п.56.18 ст.56 Кодексу з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до п.56.17 цієї статті (п.56.19 ст.56 Кодексу).

При зверненні платника податків до суду з позовом, щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.п.4.4 п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України №985 від 22.12.10 та зареєстрованого у Мін'юсті за №1440/18735 від 30.12.10, у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати, сума грошового зобов'язання, нарахована у картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з цієї картки до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, у разі надходження до органу ДПС ухвали адміністративного суду, до АС Аудит заноситься інформація щодо дати отримання органами ДПС ухвали про відкриття провадження у справі. Інформація про оскарження експортується з АС Аудит до АІС Облік податків та платежів , на підставі чого сума грошового зобов'язання виключається із картки особового рахунка платника податків та переноситься до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд встановив, що в оскаржуваній податковій вимозі зазначено, що на 18 липня 2018 року у позивача існує податковий борг, що прямо суперечить дійсним обставинам справи, оскільки ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК з дотриманням строків було подано скаргу в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0017111407 від 04.05.2018 року до ДФС України.

Дотримання термінів подання скарги в порядку адміністративного оскарження підтверджується рішенням, про продовження терміну строку розгляду скарги №20791/6/99-99-11-01-02 від 18.06.2018 року (а.с.21), та рішенням про результати розгляду скарги №24551/6/99-99-11-01-02-25 від 25.07.2018 року (а.с.41).

Таким чином, оформлення податкової вимоги під час адміністративного узгодження податкового повідомлення-рішення не допускається, оскільки скарга, подана з дотриманням усіх строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк з дня подання такої скарги до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Тобто, ГУ ДФС в Одеській області, було оформлено оскаржувану податкову вимогу №80125-17 від 19.07.2018 року, на суму 125882,19 гривень, в тому числі основного платежу 85079,46 гривень, штрафної санкції 21639,50 гривень, пені 19163,23 гривень, всупереч діючим нормам п.56.15 ПК України, оскільки офіційною датою до якої було продовжено розгляд скарги, згідно рішення про подовження - є 28 липня 2018 року включно.

Вирішуючи позовну вимогу, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДФС в Одеській області №80125-17 від 19.07.2018 року, суд встановив, що ця податкова вимога була неправомірно сформована відповідачем.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення цього суду від 14.01.2011 у справі Щокін проти України та від 07.10.2011 у справі Серков проти України ) щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб, яка у відповідності до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, які не позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведеність його добросовісності по відносинах з ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП , проте, визнання податкової вимоги №80125-17 від 19.07.2018 року протиправною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 234 079,69 гривень (108197,50 податкове повідомлення-рішення та 125882,19 гривень податкова вимога).

Згідно пп.1 п. 1 ч. ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума судового збору повинна складати 3511,20 гривень (234 079,69 *1,5 = 3511,20).

Судом встановлено, що на підтвердження сплати судового збору, ТОВ МІКРОНЛОГІСТІК надано : платіжне доручення №435 від 16 серпня 2018 року на суму 1762 гривень та платіжне доручення №436 від 28 серпня 2018 на суму 1762 гривні. Тобто, загальна суму сплаченого позивачем судового збору складає 3524 гривні. 12,80 копійок - сплачені позивачем зайво.

Отже, в порядку розподілу судових витрат, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1901,03 гривні (125 882,19 *1,5 =1888,23 гривні + 12,80 надміру сплачених = 1901,03 гривні).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОНЛОГІСТІК» (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32970941) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017111407 від 04 травня 2018 року, з податку на додану вартість на загальну суму 108197,50 гривень, в тому числі основна сума 86558,00 гривень та штрафна санкція 21639,50 гривень; визнання недійсною та скасування податкової вимоги форми Ю №80125-17 від 19.07.2018 року на суму 125882,19 гривень, в тому числі основного платежу 85079,46 гривень, штрафної санкції 21639,50 гривень, пені 19163,23 гривень -задовольнити частково.

Податкову вимогу форми Ю №80125-17 від 19.07.2018 року на суму 125882,19 гривень, в тому числі основного платежу 85079,46 гривень, штрафної санкції 21639,50 гривень, пені 19163,23 гривень - визнати недійсною та скасувати.

У решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, понесені товариство з обмеженою відповідальністю МІКРОНЛОГІСТІК (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32970941) судові витрати у розмірі 1901,03 гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2018 року.

Суддя Балан Я.В.

.