Рішення

від 22.11.2018 по справі 1640/3278/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3278/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області Баришівський районний відділ (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

18.09.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (надалі - Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Київській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Баришівський районний відділ (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (надалі - третя особа) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, а саме просить (з урахуванням уточнень позовних вимог від 08.11.2018 /т. 2 а.с. 10/:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с у частині надання частини щорічної чергової відпустки за 2018 рік підполковникові міліції ОСОБА_1, заступнику начальника районного відділу - начальнику Березанського відділення міліції Баришівського районного відділу;

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Київській області здійснити калькуляційний розрахунок усіх належних ОСОБА_1 сум, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки.

Підставою для звернення до суду із цим позовом позивач зазначає те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки не виплачено ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби. Так, позивач указує, що у серпні 2018 року звернувся до відповідача про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки; листом від 30.08.2018 ГУ МВС в Київській області повідомлено позивача, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки у попередні службові роки особам рядового та начальницького складу законодавством не передбачена. Також у вказаному листі зазначено, що наказом Головного управління від 12.03.2018 № 8 о/с позивачу надано частину щорічної чергової відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб, з 12 по 26 березня 2018 року. Водночас позивач стверджує, що відповідач не ознайомлював його із наказом від 12.03.2018 № 8 о/с, тому вважає вказаний наказ протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/3278/18, призначено засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 відкладено судове засідання на 08.11.2018.

23.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що грошова компенсація за невикористані відпустки у попередні роки служби особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, не передбачена законодавством. Також зазначено, що у період з 2016 по 2018 роки позивач був відсутній на службі в Баришівському районному відділі (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) ГУ МВС України в Київській області, тому у графіки відпусток за 2016, 2017, 2018 роки позивач не був включений. Відповідач указує, що на підставі рапорту позивача № 1372 щодо надання чергової відпустки за 2018 рік, наказом Головного управління від 12.03.2018 № 8 ОСОБА_1 надано частину щорічної чергової відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб, з 12 по 26 березня 2018 року /т. 1 а.с. 56-58/.

01.11.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що у даному разі до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 117 КЗпП України. Позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, не обґрунтованими та стверджує, що має право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільнені зі служби /т. 2 а.с. 4-7/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 відкладено розгляд справи на 22.11.2018.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

19.11.2018 відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /т. 2 а.с. 40/.

З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі № 816/256/17 судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника Березанського міського відділення міліції Баришівського районного відділу (з обслуговування Баришівського району та міста Березань), на яку призначений наказом ГУ МВС України в Київській області № 552 о/с від 06.05.2011; також перепризначений на посаду заступника начальника районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції Баришівського районного відділу (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) згідно з наказом ГУ МВС України в Київській області № 285 о/с від 25.04.2013.

Наказом ГУ МВС України в Київській області № 585 о/с від 05.11.2015 підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції Баришівського районного відділу (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) 05.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справи за підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Указаний наказ винесено на підставі наказу ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015, яким ОСОБА_1 звільнено з ОВС за порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВСУ в частині дотримання законодавства, ігнорування вимог Присяги працівника ОВСУ, затвердженої постановою КМУ від 28.12.1991 № 382, пункту 2.2 розділу 11, пунктів 2.2, 2.3 розділу ІІІ, пункту 4.1 розділу IV, пунктів 7.3, 7.5, 7.8 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВСУ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виявилось у вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних і моральних якостей працівника міліції.

Позивач оскаржив указані накази до суду та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі № 826/26757/15 визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області № 585 о/с від 05.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1; зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС в Київській області, Баришівський РВ ГУ МВС України в Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області; стягнуто з Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.11.2015 до моменту поновлення на роботі з урахуванням інших виплат, що підлягають виплаті у зв'язку з його незаконним звільненням.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі № 826/26757/15 наказом ГУ МВС України в Київській області від 08.08.2016 № 36 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції з 05.11.2015 /т. 1 а.с. 18/.

Водночас наказом ГУ МВС України в Київській області № 38 о/с від 12.08.2016 позивача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (через скорочення штатів).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі № 816/256/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 12.08.2016 № 38 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 (М-028727), підполковника міліції, заступника начальника Баришівського районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції за пунктом 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом з 06.11.2015 та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 07.11.2015 /т. 1 а.с. 20-25/.

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду наказом ГУ МВС України в Київській області від 21.02.2018 № 5 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 07.11.2015 /т. 1 а.с. 26/.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 03.05.2018 № 12 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника Баришівського районного відділу - начальника Березанського міського відділення міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області звільнено відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом, з 06.05.2018 /т. 1 а.с. 28/.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відпустки" державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Частиною третьою статті 2 Закону України "Про відпустки" визначено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні приписи містять частини перша та четверта статті 83 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема чергові.

Пунктом 51 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби.

Таким чином, вище зазначеними положеннями законодавства передбачено право осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на відпустку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 зазначеного Положення особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, указаною нормою визначено питання виплати особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Проте у даному випадку позивача було звільнено незаконно з 07.11.2015, поновлено на виконання рішення суд наказом від 21.02.2018 № 5 о/с з 07.11.2015, лише за 2015 рік виплачено за невикористану відпустку /т. 1 а.с. 17/.

При цьому, питання виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки у зв'язку з поновленням за судовим рішенням та наказом відповідача у період 2016-2018 року в даному випадку не врегульовано спеціальним законодавством.

Водночас такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, положеннями частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки.

Водночас листом ГУ МВС України в Київській області від 30.08.2018 № 29/Г-992 повідомило позивача, що відповідно до пункту 56 постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку; грошова компенсація за невикористані відпустки в попередні роки служби особам рядового і начальницького складу законодавством не передбачена. Крім того, у листі зазначено, що наказом Головного управління від 12.03.2018 № 8 о/с позивачу надано частину щорічної чергової відпустки за 2018 року у кількості 15 діб, з 12 по 26 березня 2018 року. Зазначено, що згідно з викладеним підстав для виплати позивачу грошової компенсації за не використані відпустки за 2016, 2017, 2018 роки немає /т. 1 а.с. 31/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ у спірний період: з 07.11.2015 по 06.05.2018.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 та 18.10.2018 суд витребував від відповідача належним чином засвідченні копії наказів про надання частини щорічної чергової відпустки за 2016, 2017, 2018 роки ОСОБА_1; графіки відпусток Баришівського районного відділу (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) ГУ МВС України в Київській області на 2016, 2017, 2018 роки; докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що позивач не був включений у графіки відпусток за 2016, 2017, 2018 роки /т. 1 а.с. 56-57/.

Проте відповідачем надано до суду витяг із наказу ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с, відповідно до якого позивачу надано частину чергової відпустки за 2018 рік кількістю 15 діб, з 12 до 26.03.2018; зазначено, що невикористана частина відпустки за 2018 рік складає 30 діб /т. 1 а.с. 62/.

Позивач зазначив, що про наказ ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с йому стало відомо із листа ГУ МВС України в Київській області від 03.04.2018 № 831/109/12.

Проте відповідачем не надано до суду доказів ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом до початку відпусти.

Так, наказ ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с, який наданий до суду відповідачем, містить відмітку про дату ознайомлення позивача - 12.04.2018 /т. 2 а.с. 41/.

Таким чином, відповідач не надав до суду доказів повідомлення позивача про відпустку в період з 12.03.2018 до 26.03.2018 до початку відпустки.

Згідно з частиною одинадцятою статті 10 Закону України "Про відпустки" конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну .

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивача не повідомлено належним чином про дату початку відпустки, ОСОБА_1 у період з 12.03.2018 по 26.03.2018 не перебував у відпустці, наказ ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с слід визнати протиправним та скасувати.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби підлягають задоволенню.

Крім того, керуючись частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявні підстави для зобов'язання Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 38200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 016010, ідентифікаційний код 8592218), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Баришівський районний відділ (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (смт. Баришівка, вул. Київський Шлях, будинок 41, Баришівський район, Київська область, 07500, ідентифікаційний код 08673039) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 12.03.2018 № 8 о/с у частині надання частини щорічної чергової відпустки за 2018 рік підполковникові міліції ОСОБА_1, заступнику начальника районного відділу - начальнику Березанського відділення міліції Баришівського районного відділу, на 15 діб, з 12 до 26 березня 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки при звільненні зі служби.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2016, 2017, 2018 роки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 27.11.2018.

Суддя Т.С. Канигіна