Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/12957/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/12957/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Амельохіна В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А., при секретарі судового засідання Грабовському В.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВІП ТРАНС БУД доДержавної фіскальної служби України, Міністерства фінансів України, треті особи проМіністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю ССС , Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД Агро , Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Профполімер , Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-Групп , Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛО Лтд визнання незаконними та нечинними абз. 5 та 6 п. 6 наказу №567 від 13.06.2017р., за участі представників:

позивача - Єзерова А.А.

відповідача 2 - Наталич А.А.

третьої особи 1 - Дудник А.О.,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП ТРАНС БУД (далі - ТОВ ВІП ТРАНС БУД , позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Міністерства фінансів України (далі - відповідач 2), за участю третьої особи - Міністерства юстиції України (далі - третя особа 1) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2018 року) про:

- визнання незаконним та скасування положення абзацу п'ятого та шостого пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621), а саме:

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цьогі пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2,3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 року суддею Амельохіним В.В. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в попереднє судове засідання.

27.11.2017 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у складі колегії суддів під головуванням судді Амельохіна В.В.

Під час розгляду даної справи до участі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю ССС , Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД Агро , Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Профполімер , Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-Групп , Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛО Лтд .

Позивач вважає, що наказ № 567, на підставі якого прийнято рішення про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних відповідно до квитанцій ЗРПН, порушує його права як платника податків, є незаконним та підлягає визнанню нечинним у частині положення, яке передбачає умови, за яких зупиняється реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування (абзац 3 підпункту 2 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки).

Одночасно позивачем було вказано, що на підставі оскаржуваного наказу, Державною фіскальною службою України зупинено реєстрацію двох податкових накладних, реквізити квитанції: № 9162739112 від 14 серпня 2017 року та № 9163534400 від 15 серпня 2017 року.

А тому, як зазначає позивач, визнання незаконним наказу № 567 у цієї частині тягне скасування і квитанції ЗРПН.

При цьому, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач також зазначав, що Міністерство фінансів України, затверджуючи наказ від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних вийшов за межі наданих йому повноважень у сфері податкових відносин та фактично встановив обов'язкову умову зупинення податкової накладної / розрахунку коригування, тоді як пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України така можливість надана лише у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також позивачем було зазначено, що прийняття - Державною фіскальною службою України рішення про зупинення податкових накладних на підставі положення, викладеного у Критеріях оцінки, також суперечить статті 201.16 Податкового кодексу України, якою передбачено, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена тільки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто в даному випадку, на думку позивача, поведінка відповідачів як державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого всупереч принципові верховенства права було порушень права позивача як платника податків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи 1 проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Зокрема, в наданому до суду відзиву на позовну заяву, представник відповідача 1, Міністерства фінансів України зазначив, що оскаржуваний наказ було погоджено з Державною фіскальною службою та Державною регуляторною службою України, а також відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за № 753/30621, а тому оскаржуваний наказ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також відповідачем 1 вказано, що наказом № 567 запроваджено систему автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН (далі - СМКОР), згідно з якою суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з постачання товарів/послуг, реєструють ПН/РК в ЄРПН, що у свою чергу проходять автоматизований моніторинг.

А тому, твердження позивача, що рішення про зупинення податкових накладних на підставі положення, викладеного у Критеріях оцінки суперечить пункту 201.16 статті 201 Кодексу, та порушенням у зв'язку з цим прав позивача, як платника податків помилкове та необґрунтоване.

Окрім цього, відповідач 1 просив закрити провадження в справі з підстав прийняття наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за № 536/31988.

Відповідач 2, Державна фіскальна служба України, в наданому відзиві зазначила, що відповідно до норм Податкового кодексу України, а саме п. 74.2 статті 74 ПК України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджується Кабінетом Міністрів України, а критерії оцінки ступеня ризику, достатні для застосування зазначеного порядку визначаються саме Мінфіном, а тому позивач помилково приходить до думки, що затвердження Критеріїв є обов'язком Кабінету Міністрів України.

Окрім цього, відповідач 2 зазначає, що ТОВ Віп Транс Буд не скористалось ані правом на адміністративне, ані правом на судове оскарження рішення про зупинку реєстрації податкових накладних №48 та №63 та станом на час подання вказаного позову, вказані податкові накладні зареєстровано в Реєстрі податкових накладних.

Третя особа, Міністерство юстиції України, у наданих письмових поясненнях, зазначило, що оскаржуваний наказ пройшов всі необхідні процедури, передбачені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що підтверджується рішенням Державної регуляторної служби України від 01.06.2017 № 229.

Враховуючи викладене, наказ видано в межах повноважень Міністерства фінансів України, погоджено з Державною фіскальною службою України, Державною регуляторною службою України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 в установленому законодавством порядку про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Треті особи (Товариство з обмеженою відповідальністю ССС , Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД Агро , Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Профполімер , Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-Групп , Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛО Лтд ) письмових пояснень щодо позовних вимог суду не подали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2017 року Міністерством фінансів України прийнято наказ № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621.

Матеріалами справи встановлено, що 15 серпня 2017 року позивач на адресу електронної пошти viptrans@i.ua отримав від Державної фіскальної служби України дві квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, реквізити квитанції: № 9162739112 від 14 серпня 2017 року та № 9163534400 від 15 серпня 2017 року, видані Державною фіскальною службою.

У вищезазначених квитанціях ЗРПН вказано, що реєстрація податкових накладних зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України відповідно до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. № № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Вважаючи положення абзацу 3 підпункту 2 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за№ 753/30621) на підставі якого прийнято рішення про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних відповідно до квитанцій ЗРПН, протиправним, позивач звернувся до суду.

В подальшому, у зв'язку з прийняттям 09.11.2017 року Міністерством фінансів України наказу № 926 Про затвердження Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , згідно якого у пункті 6: абзац другий викласти в такій редакції:

"1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);";

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом четвертим такого змісту:

"3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).".

У зв'язку з цим абзаци четвертий, п'ятий вважати відповідно абзацами п'ятим, шостим;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.".

Враховуючи, що вказаним наказом до оскаржуваного абз. 3 пп.2 п. 6 наказу було внесено зміни та викладено в іншій редакції (в тому числі змінено порядкові номера положень наказу № 567), позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.2., п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу .

Зокрема, п. 74.2. ст. 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 року № 3166-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Положеннями статті 15 вказаного Закону визначено, що Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та Законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр.

Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечує формування єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Положенням про Державну фіскальну службу України (далі - ДФС України), затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує держави податкову політику , державну політику у сфері державної митної справі державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС України є: реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачені законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а такої боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строї дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення Формували державної податкової політики, державної політики у сфері державні митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями пі час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю з надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів митних та інших платежів.

Крім того, ДФС України розробляє проекти законів України, акті Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну з питань що належить до сфери діяльності ДФС, розробляє форми податкові декларацій (розрахунків), звітності та інших документів.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 11 Положення, Голова ДФС України вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо забезпечені формування державної політики у відповідній сфері, розроблені ДФС проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а така визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерств; вносить на розгляд Міністра фінансів проекти нормативно-правових акті Мінфіну з питань, що належать до компетенції ДФС.

При цьому, відповідно до вищенаведеного Положення Міністерство фінансів України забезпечує формування єдиної державної податкової політики.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 року № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

При цьому, згідно ст. 18 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, за винятком центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (далі - уповноважений орган), та місцеві органи виконавчої влади з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів.

Організаційні засади здійснення державної регуляторної політики Радою міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Частиною другою, четвертою та восьмою статті 21 вказаного Закону передбачено, що для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта додаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання її зауважень і пропозицій.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Якщо поданий на погодження проект регуляторного акта не оприлюднювався розробником цього проекту, уповноважений орган залишає цей проект без розгляду, про що повідомляє розробникові проекту в письмовій формі не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного проекту уповноваженим органом.

Статтею 30 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено, що до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики належать, серед іншого, проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні.

Відповідно до п.8 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Указом Президента України від 03.10.1992 № 393/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (далі - Положення № 731) врегульовано процедуру державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення.

Відповідно до п. 3 Положення № 731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

Згідно з п. 17 Положення № 731 рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв'язку з:

а) виявленням обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під реєстрації нормативно-правового акта;

б) набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині;

в) одержанням повідомлення від Держпідприємництва про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" або повідомлення Держпідприємництва про зупинення дії регуляторного акта чи окремих його положень відповідно до частини восьмої статті 28 зазначеного Закону;

в-1)одержанням висновку Мін'юсту, Головного управління Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;

г) виявленням порушень або недотримання вимоги пункту 16 цього Положення органом, що видав нормативно-правовий акт. Відповідно до пункту 16 Положення № 731, у разі внесення змін, доповнень або визнання таким, що втратив чинність акта законодавства, відповідно до якого прийнято нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-правовий акт, зобов'язаний у місячний термін внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність. Зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, а також рішення про втрату нормативно-правовим актом чинності, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання Окремого доручення Міністра Фінансів України № 11000-06/78 від 26.01.2017 року, ОСОБА_4 доручено, в строк до 03.02.2017 року, терміново привести власні організаційно-розпорядчі акти щодо організаційної структури, штатного розпису, функцій та процедур структурних підрозділів центрального апарату та територіальних органів Державної фіскальної служби у відповідність до положень Податкового кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , та в строк до 20.02.2017 року, розробити та подати на розгляд в установленому порядку та у визначені строки проекти нормативно-правових актів, а саме, зокрема, Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

23.02.2017 Державна фіскальна служба листом № 588/4/99-99-07-04-02-13 повідомила Міністерство фінансів України про розробку проектів нормативно-правових актів.

27.03.2017 року Державна фіскальна служба листом № 946/4/99-99-07-04-02-13 надіслала Міністерству фінансів України на розгляд погоджений проект наказу Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

19.05.2017 року Державна фіскальна служба листом № 1637/4/99-99-07-04-02-13 повідомила Міністерство фінансів України про направлення проекту вказаного наказу до Державної регуляторної служби України, та повідомила, що після його погодження та надання відповідних висновків, останній буде надіслано до Мінфіну.

Матеріалами справи встановлено, що Наказ № 567 було погоджено з Державною фіскальною службою та Державною регуляторною службою України, а також відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за № 753/30621.

Окрім цього, оскаржуваний наказ погоджено з висновком Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.06.2017 та зазначено, що наказ відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, відповідно до висновку Юридичного департаменту Міністерства фінансів України у зазначеному нормативно-правовому акті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

Отже, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що проект оскаржуваного акту розроблявся у відповідності до наданих повноважень, з метою одержання зауважень і пропозицій був офіційно оприлюднений зміст проект акту, текст самого проекту, та аналіз регуляторного впливу шляхом розміщення на офіційному веб-сайті розробника проекту та пройшов відповідні погодження та згідно вимог чинного законодавства був зареєстрований занесений до Державного реєстру нормативно-правових актів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний нормативно-правовий акт погоджено, прийнято та зареєстровано відповідачами в межах своєї компетенції з дотриманням визначеної законодавством процедури, що в свою чергу спростовує доводи позивача про перевищення повноважень відповідачами під час затвердження, погодження та реєстрації нормативного правового акту.

А тому, у суду немає підстав для визнання незаконним та скасування положення абзацу п'ятого та шостого пункту Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621), а саме:

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цьогі пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2,3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу .

При цьому, суд звертає увагу, що наказом Міністерством фінансів України 06.04.2018 року № 409 визнано таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

У той же час, щодо тверджень позивача про протиправність прийняття Державною фіскальною службою України рішення про зупинення податкових накладних, шляхом оформлення відповідних квитанції ЗРПН № 9162739112 від 14 серпня 2017 року та № 9163534400 від 15 серпня 2017 року, а саме на підставі положення, викладених у Критеріях оцінки, затверджених оскаржуваним наказом, суд зазначає наступне.

Згідно позиції позивача такі дії відповідача 2 суперечать статті 201.16 Податкового кодексу України, оскільки зупинення може бути тільки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому, абз. 3 пп. 2 п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( в редакції чинній на час подання позову) та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (в редакції на час зупинення податкових накладних позивача) у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу (абз. 2 пп. 2 п. 6 Критеріїв).

Як вбачається з наданих до позовної заяви копій квитанцій № 9162739112 від 14 серпня 2017 року та № 9163534400 від 15 серпня 2017 року, Державною фінансовою інспекцією України повідомлено позивача про зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ПН/РК відповідає вимогам п. 6 Критеріїв ризиковості платника податку.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно п.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У той же час, п.п. 56.1, 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Тобто, і Кодексом адміністративного судочинства України, і Податковим кодексом України передбачено право платника податку на оскарження будь-якого рішення контролюючого органу, зокрема, і рішення про зупинку реєстрації податкових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За вказаних вище обставин, суд звертає увагу, що згідно змісту позовних вимог, ТОВ Віп Транс Буд не скористалось правом на судове оскарження рішення про зупинку реєстрації податкових накладних №48 та №63, а лише оскаржило положення абзацу п'ятого та шостого пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, які стали підставою для такого зупинення.

Також, під час справи було встановлено та не заперечувалося позивачем, що на момент подання адміністративного позову позивачем податкові накладні від 17.07.2017 року № 48 та від 27.07.2017 року № 63 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутність правовідносин, що зумовлює реалізація оскаржуваного акту, виключає можливість надання судового захисту, а відтак підстави для задоволення позовних вимог за таких обставин відсутні.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП ТРАНС БУД (код ЄДРПОУ 39155609, м. Київ, проспект Перемоги, 123, оф.305) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2018 року.