Постанова

від 21.11.2018 по справі 188/1328/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/859/18 Справа № 188/1328/17 Суддя у 1-й інстанції - Полубан М.П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 47

П О С Т А Н ОВ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання неправомірним наказу в частині визначення розміру орендної плати

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із вище зазначеним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання неправомірним наказу в частині визначення розміру орендної плати. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 18.08.2009 року між ним та Петропавлівською районною державною адміністрацією було укладений договір оренди землі, який зареєстрований Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру у Державному реєстрі земель 17.03.2010 року за № 041012900334, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 8,8776 га кадастровий НОМЕР_1, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що договір укладається на термін до 14.07.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.п. 2, 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

12.06.2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Після закінчення терміну дії договору оренди землі позивач не отримував заперечень від відповідача щодо його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та своєчасно щомісяця сплачувати орендну плату.

Проте, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач, безпідставно та необґрунтовано зволікало з укладенням з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, що стало підставою для його звернення до суду з позовом про визнання такої відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі №804/19735/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області у поновлені ОСОБА_1 вищевказаного договору оренди землі від 18.08.2009 року та зобов'язано Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2014 року, відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі .

На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем, як правонаступником Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, прийнято наказ від 28.12.2015 року №4-2292/27-15-СГ Про поновлення договору оренди земельної ділянки , згідно якого відповідач наказав зокрема: 1) поновити договір оренди землі на 7 років; 2) встановити річну орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.

Отже, при винесенні наказу про поновлення договору оренди та встановлення річної орендної плати, відповідач діяв як уповноважена особа власника цього майна, який, у свою чергу, має право на розпорядження цим майном і при цьому, у даних правовідносинах він не здійснює владні управлінські функції.

Позивач вважав, що дії відповідача щодо зміни умов договору оренди в частині встановлення річної орендної плати на рівні 8% (п. 2 наказу) вчинені з порушенням норм ст. 30, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , що у свою чергу порушує його права та інтереси, а тому звернувся в суд з даним позовом (а.с. 1-6).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року позов задоволений частково: визнано за ОСОБА_1 право на поновлення договору оренди землі від 18.08.2009 року, зареєстрованого 17.03.2010 року у Державному реєстрі земель за № 041012900334, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та встановлення річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації.

В задоволенні іншої вимоги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 53-56).

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 59-63). В судовому засіданні представник апелянта просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову в частині, в якій він був задоволений.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт фактично в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права на поновлення договору оренди землі від 18.08.2009 року, зареєстрованого 17.03.2010 року у Державному реєстрі земель за № 041012900334, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та встановлення річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуемій частині залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 18.08.2009 року між ОСОБА_1 та Петропавлівською районною державною адміністрацією було укладений договір оренди землі, який зареєстрований Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру у Державному реєстрі земель 17.03.2010 року за № 041012900334. Договір укладено на термін до 14.07.2014 року. Орендна плата встановлена у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахуванням індексації. Факт перебування у договірних відносинах щодо оренди вищезазначеної земельної ділянки сторонами не оспорювався.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі №804/19735/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області у поновлені ОСОБА_1 вищевказаного договору оренди землі від 18.08.2009 року та зобов'язано Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2014 року відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі .

На виконання вказаних рішень судів, 28.12.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано наказ №4-2292/27-15 Про поновлення договору оренди земельної ділянки , яким:

1) поновлено договір оренди землі строком на 7 років, укладений між ОСОБА_1 та Петропавлівською районною державною адміністрацією, зареєстрований Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру у Державному реєстрі земель 17.03.2010 року за №041012900334, на земельну ділянку загальною площею 8,8776 га, кадастровий НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області;

2) встановлено річну орендну плату, згідно з податковим кодексом України та рекомендаціями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015р. №ДС-22-28-0.13-17122/23-15, у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.

Згідно довідки, виданої Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області від 21.09.2017 року, заборгованості по сплаті орендної плати за вищезазначену земельну ділянку станом на 21.09.2017 року позивач не має. Орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно, всупереч ст. 30, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку підвищив орендну плату з 3% до 8% , тим самим змінив умови договору оренди, тоді як такі зміни допускаються лише за згодою сторін, а тому вважав, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права на поновлення договору оренди землі від 18.08.2009 року, зареєстрованого 17.03.2010 року у Державному реєстрі земель за № 041012900334, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та встановлення річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, підлягають задоволенню.

Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неправомірно, в порушення вищезазначениг вимог закону в односторонньому порядку підвищив орендну плату з 3% до 8%, що підтверджується спірним наказом.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач заперечував проти його поновлення, натомість матеріалами справи підтверджено, що після закінчення строку договору оренди землі позивач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, своєчасно щомісяця сплачувати орендну плату, а тому має право на підставі ч. 6 ст. 33 Про оренду землі на поновлення цього договору на тих самих умовах.

Враховуючи встановлені конкретні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, які зроблені з урахуванням всіх обставин справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що прийняття відповідачем наказу від 28.12.2015 року №4-2292/27-15-СГ Про поновлення договору оренди земельної ділянки не є формою внесення змін до договору оренди землі в односторонньому порядку, а є волевиявленням державного органу виконавчої влади з питань ресурсів у галузі земельних відносин щодо поновлення договору оренди, тобто, фактично даний наказ є рішенням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, направленим на реалізацію повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а тому є хибним висновок суду, в якому зазначено, що при винесенні наказу про поновлення договору оренди та встановлення річної орендної плати відповідач не здійснював владних управлінських функцій. Посилаючись на те, що зазначений наказ є актом розпорядчого характеру, відповідач зазначав, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Між тим, такі доводи є необґрунтованими та спростовуються ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 804/2213/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, в якій саме і зроблено висновок про те, що при винесенні наказу про поновлення договору оренди та встановлення річної орендної плати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області діяв як уповноважена особа власника цього майна, який, у свою чергу, має вільний вибір у розпорядженні цим майном та встановленні орендної плати за нього, і при цьому, у цих правовідносинах він не здійснює владні управлінські функції. Крім того, роблячи висновок про неможливість розгляду заявлених вимог за правилами КАС, суд апеляційної інстанції виходив і з того, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання майна в оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна, а так само і зміна/дотримання умов договору, має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які позивач вважає порушеними, а тому має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при розгляді даної справи судом не враховано, що на час її розгляду існувало рішення, що набрало законної сили, ухвалене Дніпропетровським окружним адміністративним судом 22.11.2016 року по справі № 804/2213/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі. Предметом розгляду вказаної справи, у тому числі, була і правомірність пункту 2 спірного наказу, а тому суд 1 інстанції повинен був залишити даний позов (№188/1328/17) без розгляду, оскільки вже розглянуто спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак, зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року скасоване ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року з підстав, зазначених вище.

Також колегія вважає безпідставними посилання апелянта на лист Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 14.12.2015 року щодо порядку укладання договорів оренди та розміру орендної плати, оскільки він має рекомендаційний характер.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з вищезазначених підстав, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року в оскаржуваній частині - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: