Вирок

від 27.11.2018 по справі 520/438/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 520/438/17

Провадження №1-кп/523/214/18

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів Суворовського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого та його захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №42016162010000022 від 14 березня 2016 року із звинувачення

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» (ЄДРПОУ 36109221), яке з 19 серпня 2008 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області як платник податків за основним місцем обліку.

В період часу з 24 червня 2010 року до 25 березня 2011 року ОСОБА_12 входив до складу засновників ТОВ «ГОЛДМЕШ» (ЄДРПОУ 37169363), яке з 02 липня 2010 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області як платник податків за основним місцем обліку.

Посаду директора ТОВ «ГОЛДМЕШ» з 24 червня 2010 року до 03 серпня 2016 року обіймала ОСОБА_13 .

ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» та ТОВ «ГОЛДМЕШ» фінансово-господарську діяльність здійснювали за адресою: АДРЕСА_3 .

Приблизно у 2008 році ОСОБА_12 познайомився з ОСОБА_13 , а у 2012 році - з її рідним братом, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими у нього в подальшому склались довірливі стосунки. В процесі спілкування ОСОБА_12 стало відомо про наявність у ОСОБА_8 грошових коштів в особливо великих розмірах.

В один із днів листопада 2014 року, більш точна дата та час не встановлені, у ОСОБА_12 виник умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 , в особливо великих розмірах.

Реалізуючи в цей же період часу вищезазначене ОСОБА_12 , перебуваючи в м. Одесі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистої наживи, ввівши ОСОБА_8 в оману, запропонував останньому за допомогою очолюваного ним (обвинуваченим) ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» реалізувати бізнес - проект, пов`язаний з поставкою товару з Пакистану на територію України, та запевнив потерпілого, що зможе самостійно організувати зазначений проект, при цьому достовірно усвідомлюючи факти анулювання у вказаний період часу картки обліку вказаного суб`єкту господарювання із здійснення операцій з товарами в зоні діяльності Одеської митниці ДФС, а також анулювання з 29 березня 2012 року як платника податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Тобто, ОСОБА_12 , на момент зазначеної пропозиції ОСОБА_8 не мав наміру та реальної можливості виконувати взяті на себе зобов`язання з організації бізнес-проекту.

Умови запропонованого ОСОБА_12 бізнес-проекту полягали в організації поставки рису з Пакистану на територію України за ціною, значно нижчою від інших ринкових цін, у зв`язку з чим, ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 200000 доларів США, на що останній, в свою чергу, мав самостійно організувати поставку вказаного товару на територію України у розмірі 8 контейнерів, вартістю по 25000 доларів США кожний, реалізувати товар та в строк до 20 березня 2015 року повернути ОСОБА_8 отримані внаслідок реалізації товару готівкові кошти у розмірі 200000 доларів США та 25 тон рису.

Враховуючи вигідність пропозиції,тривалу співпрацю ОСОБА_12 з рідною сестрою потерпілого, а також те, що ОСОБА_8 сприймав вказаний проект як дійсний та реальний, останній довірився обвинуваченому та погодився на його пропозицію.

Так, 24 листопада 2014 року, більш точний час не встановлений, ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні офісу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 120, в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , під впливом обману передав ОСОБА_12 раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 200000 (двісті тисяч) доларів США, що станом на 24 листопада 2014 року, згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США складало 3012000 (три мільйони дванадцять тисяч) гривень, а ОСОБА_12 , продовжуючи дії, спрямовані на обман, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 у особливо великих розмірах, шляхом обману останнього, отримавши від ОСОБА_8 вказані грошові кошти, в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , власноручно склав відповідну письмову розписку від 24 листопада 2014 року, в якій за усною домовленістю з ОСОБА_8 зазначив, що отримав грошові кошти у розмірі 200000 доларів США від ОСОБА_13 , з умовою їх повернути в строк до 20 березня 2015 року.

В подальшому ОСОБА_12 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_8 , заздалегідь знаючи про фіктивність запропонованого ОСОБА_8 бізнес-проекту, повідомивши останньому недостовірну інформацію про можливість за допомогою ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» організувати зазначений проект, не маючи наміру на виконання домовленостей та повернення грошових коштів, розпорядився ними на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненому діянні не визнав та в суді показав, що фінансову документацію в ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» та інших суб`єктах господарювання, де він також був засновником, тривалий час вела ОСОБА_13 , яку він вважав своїм партнером, у зв`язку із чим, з останньою та її братом у нього склалися довірчі, безконфліктні відносини.Особисто він виконував лише представницькі функції, підтримував контакти з іншими особами, здійснював моніторинг ринку тощо. До листопада 2014 року ці товариства надавали контрагентам лише експедиційні послуги, а стосовно ж продажу рису лише допомагали в цьому деяким фірмам близько 10 років назад.

В один із днів ОСОБА_13 повідомила обвинуваченому, що взяла в борг у потерпілого, тобто свого брата, 200000 доларів США, які передала знайомому громадянину Іраку ОСОБА_15 для організації перевезення партії цигарок, проте останній привласнив ці гроші та зник.

Через деякий час до нього безпосередньо звернувся вже ОСОБА_8 та поставив перед обвинуваченим вимогу взяти боргові зобов`язання своєї сестри, оскільки та нібито повідомила тому, що гроші брала для нього (обвинуваченого). ОСОБА_12 погодився з цим, оскільки вважав ОСОБА_13 своїм діловим партером. При цьому ОСОБА_13 запевнювала обвинуваченого, що щомісячно повертає борги брату по 5-10 тисяч доларів США, за що отримує від того відповідні письмові розписки.

Ще через деякий час до нього в офіс прибув розлючений ОСОБА_8 , застосував насильство: схопив за шию, намагався придушити, пригрозив розправою над усіма родичами, після чого примусив його написати йому письмову боргову розписку на 200000 доларів США, що обвинувачений власноручно здійснив, вважаючи, що перебував при цьому в стані афекту.

Таким чином обвинувачений заперечив як факт отримання від потерпілого вищезазначених грошових коштів, так і добровільність складення відповідної боргової розписки, дата складення якої, на його думку, також не відповідає дійсності.

Незважаючи на отримані невизнавальні показання вина обвинуваченого у вчиненому діянні підтверджується наступною сукупністю досліджених в суді доказів.

Потерпілий ОСОБА_8 в суді показав, що був знайомий з обвинуваченим з 2012 року, якого вважав солідним бізнесменом та людиною слова. В середині листопада 2014 року потерпілому зателефонувала рідна сестра та повідомила, що від ОСОБА_12 йому, тобто ОСОБА_8 , надійшла цікава пропозиція заробити грошей, без будь-яких подробиць, оскільки у того для її реалізації нібито не вистачало власних вільних оборотних засобів.

В 20-х числах листопада 2014 року він з ним зустрівся і обвинувачений запропонував офіційно поставити з Пакистану та розмитнити через очолюване ним ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» 8 контейнерів рису, вагою по 25 тон кожний, за ціною, значно нижчою від ринкової в Україні, за умови попередньої передачі йому за це 200000доларів США.В якостівинагороди зацеОСОБА_12 обіцяв передати ОСОБА_8 в лютому 2015 року - під реалізацію один контейнер розфасованого рису, а до кінця березня 2015 року повернути раніше передані 200000 доларів США.

Оскільки даний бізнес-проект ОСОБА_12 мав для потерпілого реалістичний та вигідний вигляд, останній погодився з даною пропозицією.

24 листопада 2014 року він приїхав разом із своїм товаришем ОСОБА_14 до офісу ОСОБА_12 , розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,120, де в присутності сестри, в кабінеті обвинуваченого відбулось обговорення умов майбутньої угоди, а також передача ОСОБА_12 грошових коштів в сумі 200000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США. Зазначені кошти були особистими заощадженнями потерпілого.

В останній момент, за вказівкою ОСОБА_14 , ОСОБА_12 під диктовку потерпілого добровільно написав тому письмову боргову розписку. При цьому, оскільки на час повернення грошових коштів у ОСОБА_8 було заплановано ділові поїздки в США та Китай, а також він всіляко довіряв своїй рідній сестрі, яка працює в одному приміщенні з обвинуваченим, то в розписці було оговорено, що гроші ОСОБА_12 буде повертати саме ОСОБА_13 .

Як вбачається з подальших показань потерпілого, в січні 2015 року він відшукав покупця на свою частину очікуваного контейнеру рису, після чого зустрівся із ОСОБА_12 , на що той запевнив, що в цьому відсутня потреба, оскільки він самостійно зможе реалізувати всю партію товару. В ході наступних контактів з обвинуваченим той пояснював, що виникли складності на митниці, потім із сертифікацією якості тощо. Після березня 2015 року ОСОБА_12 взагалі повідомив потерпілому, що погасив його грошима власні боргові зобов`язання та кредити перед іншими особами. До теперішнього часу ані грошей, ані рису він ОСОБА_8 не передав.

Потерпілий категорично заперечив будь-яку власну причетність до поставок цигарок, а також про можливе застосування насильства до обвинуваченого при складенні тим боргової розписки.

Свідок ОСОБА_13 в суді показала, що станом на листопад 2014 року була знайома з обвинуваченим майже 6 років та підтримувала з ним трудові і довірчі відносини. Вона ж рекомендувала його своєму братові як надійного бізнес-партнера.

В її присутності, а також в присутності ОСОБА_14 , 24 листопада 2014 року її брат, перебуваючи в приміщенні офісу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,120, передав обвинуваченому в благоприємній обстановці 200000 доларів США за поставку з Пакистану та розмитнення через очолюване тим ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» 8контейнерів рису,вагою по25тон кожний.В якостіприбутку братовітой повиненбув передати один контейнер рису, а також к березню 2015 року повернути вищезазначені гроші.

При цих же обставинах ОСОБА_12 під диктовку його брата добровільно написав письмову розписку, в якій було обумовлено повернення коштів саме їй, оскільки брат планував виїзд за кордон України.

Свідок категорично заперечила будь-яку власну причетність до поставок цигарок, обізнаність з громадянином Іраку ОСОБА_15 , а також отримання грошей від обвинуваченого чи брата. Окрім того свідок показала, що ОСОБА_12 не виконав перед її братом взяті на себе зобов`язання.

Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що восени 2014 року потерпілий ОСОБА_8 повідомив йому, що у того з обвинуваченим ОСОБА_12 планується сумісний бізнес-проект, у зв`язку із чим запросив його супроводити до місця передачі грошей обвинуваченому.

Наступної доби в обідній час ОСОБА_8 заїхав за ним разом з водієм на ім`я ОСОБА_16 , після чого вони прибули до офісу, розташованому в будівлі на куті вул. Академіка Корольова та Архітекторської, де їх зустріла ОСОБА_13 , з якою вони прослідували до кабінету ОСОБА_12 .

В присутності свідка було оговорено, що ОСОБА_12 повинен закупити через одне із очолюваних ним підприємств за гроші потерпілого 8 контейнерів особливого виду рису, один з яких повинен був відійти ОСОБА_8 , строк повернення тому 200000 доларів США оговорювався березнем 2015 року.

Після передачі грошей ОСОБА_12 добровільно була складена письмова розписка, сутність якої полягала у поверненні грошей потерпілому через його рідну сестру. Ця розписка залишилася у ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_17 в суді показав, що з 1997-1998 років є підприємцем. В середині листопада 2014 року знайомий йому ОСОБА_8 запропонував викупити 25 тон рису, що повинен був бути доставленим іншим бізнесменом із Пакистану. Свідок розраховував оглянути цей товар, після чого прийняти відповідне рішення, оскільки запропонована ціна була дуже привабливою. Разом з тим ці домовленості протягом наступних 3-4 місяців так і не були реалізовані, на що ОСОБА_8 йому пояснив, що рису йому так і не дали незважаючи на його повну оплату.

Свідок ОСОБА_18 в суді показав, що з 2013 року до лютого 2018 року працював у ОСОБА_8 водієм, а відтак останнім в його присутності неодноразово обговорювалися бізнесові справи. 24 листопада 2014 року він відвозив потерпілого та ОСОБА_14 в офіс ОСОБА_12 на АДРЕСА_3 . Запам`ятав цей день тому, що дорогою потерпілий збуджено повідомляв, що вони їдуть купувати 8 контейнерів рису за 200000 доларів США та жартував, що скоро всі будуть їсти цей рис. Через годину вони повернулися до автомобіля та ОСОБА_8 повідомив, що гроші передані, залишилося дочекатися поставки цього товару.

Через декілька місяців ОСОБА_18 також був свідком того, як ОСОБА_12 присаджувався до автомобіля ОСОБА_8 та запевнював останнього, що все в їх домовленостях буде добре, потрібно лише чекати час.

Як вбачається із заяви прозлочин 10 березня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до керівника Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_19 із заявою про шахрайське заволодіння ОСОБА_12 200000 доларів США шляхом обману потерпілого. Заяву в цей же день було зареєстровано за вх.№116-88/2023вх.16.

Згідно ухвали слідчогосудді Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року було задоволено клопотання слідчого в даному кримінальному провадженні та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходження офісу ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,120, з метою відшукання та вилучення знарядь вчиненого злочину, а також речей та предметів, що можуть сприяти його розкриттю.

Як вбачається з протоколу обшуку від 18 березня 2016 року за місцем здійснення ОСОБА_12 господарської діяльності, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,120, було вилучено фінансово-господарську документацію.

Згідно ухвал слідчогосудді Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року було задоволено декілька клопотань слідчого в даному кримінальному провадженні та надано дозвіл на розкриття банківської інформації стосовно руху коштів на рахунках ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» в ПАТ «Універсал Банк», в АБ «Південний» та ПАТ КБ «Хрещатик».

Дослідженням вилучених документів встановлено, що в період з 24 листопада 2014 року до теперішнього часу грошові кошти в сумі 200000 доларів США або їх еквівалент в іншій валюті на розрахункові рахунки очолюваних ОСОБА_12 суб`єктів господарювання не надходили.

Згідно листа Одеськоїмитниці ДФС від 25 листопада 2016 року №1270/5/15-70-18-01 картка обліку ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» була анульована 20 грудня 2012 року. ФОП ОСОБА_12 не знаходиться на обліку в Одеській митниці ДФС в якості особи, яка здійснює операції з товарами.

Згідно листа ДПІу Київськомурайоні м.Одеси ГУДФС вОдеській області від 08 листопада 2016 року №21772/9/15-51-08-01 ОСОБА_12 є керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП», що анульовано як платника ПДВ з 29 березня 2012 року. ОСОБА_12 також входив до складу засновників ТОВ «ГОЛДМЕШ» (ЄДРПОУ 37169363), яке з 02 липня 2010 року перебуває на обліку в даній ДПІ.

Як вбачається із змісту виданої потерпілим ОСОБА_8 керівнику Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_19 письмової розписки ОСОБА_12 24 листопада 2014 року взяв в борг у ОСОБА_13 200000 доларів США під зобов`язання їх повернення до 20 березня 2015 року.

Згідно висновку судової-почеркознавчоїекспертизи №5193/02 від 10 листопада 2016 року рукописний текст вищезазначеної розписки, а також підпис від імені ОСОБА_12 виконаний самим ОСОБА_12 .

Надаючи оцінкусукупності вищезазначенихдоказів сліддійти наступного.

ОСОБА_12 , будучи керівником та засновником ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» та ТОВ «ГОЛДМЕШ», мав довірчі стосунки з ОСОБА_13 , що підтвердили в суді сам обвинувачений, ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_8 .

Наступні дії обвинуваченого, пов`язані з нав`язуванням потерпілому бізнес-проекту через ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» послідовно доводяться узгоджувальними показаннями допитаних в суді потерпілого, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , кожен з яких настояв як на частковій обізнаності з предметом та строками виконання даної угоди, так і на фактичній передачі потерпілим обвинуваченому грошових коштів за зобов`язання, яке в кінцевому рахунку не було виконано.

Сам ОСОБА_12 також не заперечує авторство виданої потерпілому боргової розписки, що повністю узгоджується з висновком судової-почеркознавчої експертизи.

Об`єктивно виконати зобов`язання поставки товару із-за кордону ОСОБА_12 визначально також не мав можливості, оскільки станом на листопад 2014 року вже не був суб`єктом такої діяльності та не міг не бути обізнаним з фактичною відсутністю офіційної фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП», в якому був також і бухгалтером.

Суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_12 уклав цивільно-правовий договір лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном. Як наслідок мав місце обман у намірах обман щодо тих цілей, на які планувалося використати грошові кошти, отримані на підставі цивільно-правового договору. Наявність формальних цивільно-правових відносин, за допомогою яких ОСОБА_12 прагнув завуалювати свій дійсний намір, не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як шахрайства.

При цьому, всупереч доводів сторони захисту, суд не знаходить достатніх підстав для визнання в якості недопустимих вищезазначених обвинувальних доказів, оскільки вони були отримані в належний процесуальний спосіб (безпосередньо від потерпілого, а також шляхом проведення санкціонованих слідчими суддями процесуальних дій), та відкриті в порядку ст.290 КПК України.

При цьому обшук проводився за адресою: АДРЕСА_3 , що спільно використовувалося ОСОБА_12 та ОСОБА_20 .

У суду також відсутні підстави не довіряти показанням ОСОБА_13 про власнунеобізнаність стосовноможливо існуючогогромадянина Іраку ОСОБА_15 ,а такожпоказанням потерпілого,цього жсвідка, атакож свідка ОСОБА_14 про добровільнийхарактер написанняобвинуваченим борговоїрозписки.

Невизнавальні ж показання обвинуваченого, на думку суду, є лише його формою захисту проти висунутого обвинувачення та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим наступного. В один із днів листопада 2014 року, більш точна дата та час не встановлені, у ОСОБА_12 виник умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 , в особливо великих розмірах.

Реалізуючи в цей же період часу вищезазначене ОСОБА_12 , перебуваючи в м. Одесі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистої наживи, ввівши ОСОБА_8 в оману, запропонував останньому за допомогою очолюваного ним (обвинуваченим) ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» реалізувати бізнес - проект, пов`язаний з поставкою товару з Пакистану на територію України, та запевнив потерпілого, що зможе самостійно організувати зазначений проект, при цьому достовірно усвідомлюючи факти анулювання у вказаний період часу картки обліку вказаного суб`єкту господарювання із здійснення операцій з товарами в зоні діяльності Одеської митниці ДФС, а також анулювання з 29 березня 2012 року як платника податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Тобто, ОСОБА_12 , на момент зазначеної пропозиції ОСОБА_8 не мав наміру та реальної можливості виконувати взяті на себе зобов`язання з організації бізнес-проекту.

Умови запропонованого ОСОБА_12 бізнес-проекту полягали в організації поставки рису з Пакистану на територію України за ціною, значно нижчою від інших ринкових цін, у зв`язку з чим, ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 200000 доларів США, на що останній, в свою чергу, мав самостійно організувати поставку вказаного товару на територію України у розмірі 8 контейнерів, вартістю по 25000 доларів США кожний, реалізувати товар та в строк до 20 березня 2015 року повернути ОСОБА_8 отримані внаслідок реалізації товару готівкові кошти у розмірі 200000 доларів США та 25 тон рису.

Враховуючи вигідність пропозиції,тривалу співпрацю ОСОБА_12 з рідною сестрою потерпілого, а також те, що ОСОБА_8 сприймав вказаний проект як дійсний та реальний, останній довірився обвинуваченому та погодився на його пропозицію.

Так, 24 листопада 2014 року, більш точний час не встановлений, ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні офісу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 120, в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , під впливом обману передав ОСОБА_12 раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 200000 (двісті тисяч) доларів США, що станом на 24 листопада 2014 року, згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США складало 3012000 (три мільйони дванадцять тисяч) гривень, а ОСОБА_12 , продовжуючи дії, спрямовані на обман, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 у особливо великих розмірах, шляхом обману останнього, отримавши від ОСОБА_8 вказані грошові кошти, в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , власноручно склав відповідну письмову розписку від 24 листопада 2014 року, в якій за усною домовленістю з ОСОБА_8 зазначив, що отримав грошові кошти у розмірі 200000 доларів США від ОСОБА_13 , з умовою їх повернути в строк до 20 березня 2015 року.

В подальшому ОСОБА_12 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_8 , заздалегідь знаючи про фіктивність запропонованого ОСОБА_8 бізнес-проекту, повідомивши останньому недостовірну інформацію про можливість за допомогою ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» організувати зазначений проект, не маючи наміру на виконання домовленостей та повернення грошових коштів, розпорядився ними на власний розсуд.

Зазначені дії ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_8 до ОСОБА_12 про стягнення спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 3012000 грн, який обвинувачений не визнав.

В обґрунтування заявлених майнових вимог потерпілий в змісті позовної заяви зазначив про курс Національного банку України по відношенню гривні до долару США станом на 24 листопада 2014 року стосовно усієї суми коштів, якими обвинувачений заволодів шляхом обману.

Вирішуючи даний цивільний позов суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Оскільки судом доведена винуватість ОСОБА_12 у шахрайському заволодінні грошовими коштами потерпілого, то суд вважає необхідним даний позов задовольнити.

Заявлені довідшкодування зобвинуваченого судовівитрати на суму 5296 грн, пов`язані з проведенням в справі судової-почеркознавчої експертизи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При призначенніпокарання обвинуваченому суд констатує про відсутність обставин, які б пом`якшували чи обтяжували призначене йому покарання.

Окрім того, суд враховує факт першого притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності, невизнання ним своєї вини, відсутність власної сім`ї, його офіційне працевлаштування в якості суб`єкта господарської діяльності, а також позицію прокурора та представника потерпілого, які вимагали призначення першій особі суворого та реального покарання.

З урахуванням викладеного, даних про особу обвинуваченого, суд не знаходить достатніх підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69,75,76 КК України, та вважає необхідним призначити тому покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією належного майна.

Долю долучених до кримінального провадження речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Після набрання вироком законної сили засудженого ОСОБА_12 доставити до установи відбування покарання.

Виконання вироку в цій частині покласти на начальника Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_12 рахувати з дня його фактичного поміщення до установи відбування покарання.

Стягнути із ОСОБА_12 накористь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди 3012000 (три мільйони дванадцять тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_12 накористь держави судові витрати на суму 5296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) грн.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:

- вилучені особисті документи та речі обвинуваченого повернути ОСОБА_12 ;

- фінансово-господарську документацію та печатки ТОВ «ТЕРМИНАЛ-СВП» та ТОВ «ГОЛДМЕШ» - повернути зазначеним суб`єктам господарювання;

- боргову розписку обвинуваченого повернути в оригіналі потерпілому ОСОБА_8 , залишити в матеріалах судового провадження належним чином завірену копію;

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3