Постанова

від 21.11.2018 по справі 2-2869/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.

Єдиний унікальний номер справи № 2-2869/11

Апеляційне провадження №22ц/824/702/2018

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Київській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.

Секретар - Тютнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У заяві вказував, що 10 квітня 2008 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 43-22/342, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення - 09 квітня 2033 року. Кредит надано позивачу на придбання квартири АДРЕСА_1.

Між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 10 квітня 2008 року укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед ПАТ Укрсоцбанк за належне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 43?22342.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі № 433/11 позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту від 10 квітня 2008 року № 43-22342 у розмірі 613 939 грн 29 коп.

Посилаючись на те, що вказана справа не підвідомча третейському суду, просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі № 433/11.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її у апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі № 433/11 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Верховного суду від 201 червня 2018 року касаційну скаргу ПАТ Укрсоцбанк задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2016 року скасовано в частині скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2016 року залишено без змін.

Оскільки ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2016 року в частині скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості залишено без змін, ухвала суду першої інстанції в цій частині судом не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 квітня 2008 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 43-22/342, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення - 09 квітня 2033 року. Кредит надано позивачу на придбання квартири АДРЕСА_2.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 43-22/342, 10 квітня 2008 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед ПАТ Укрсоцбанк за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 43?22342 (п.1.3.1 Договору).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 квітня 2011 року у справі № 433/11 позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту № 43-22342 від 10 квітня 2008 року у розмірі 613 939 грн. 29 коп.

Відповідно до ст.21 ЦПК України, одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про третейські суди до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України Про третейські суди у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, третейські суди у порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України Про захист прав споживачів , є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ЦейЗакон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України Про третейські суди у редакції, чинній на час ухвалення рішення третейським судом, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки їх виключено з компетенції третейського суду.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за договором споживчого кредиту, про скасування якого звернувся із заявою ОСОБА_2, ухвалено 29 квітня 2011 року, тобто після внесення змін до Закону України Про третейські суди , відповідно до яких з їх компетенції виключено спори про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року (який був чинним на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції), рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Разом з цим, пунктом 6.у кредитного договору № 43-22/342 від 10 квітня 2008 року, на виконання вимог якого між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України Про третейські суди , домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції судом було оглянуто договір поруки 10 квітня 2008 року та встановлено наявність у ньому третейського застереження.

Порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають із кредитного договору.

Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка забезпечує належне виконання боржником своїх зобов'язань за договором споживчого кредиту.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-580цс17.

Враховуючи наявність у договорі третейського застереження та те, що правовідносини між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 не є відносинами між банком та споживачем послуг, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення третейського суду в частині вимог ПАТ Укрсоцбанк до поручителя про стягнення кредитної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до посилання на відсутність у третейського суду повноважень щодо розгляду справ у спорах про захист прав споживачів, тому висновків суду в частині вимог банку до поручителя не спростовують.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому підстави відповідно до ст. 375 ЦПК України для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у скасуванні рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 вересня 2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року в частині відмови у скасуванні рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення боргу з ОСОБА_3 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 28 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді