Постанова

від 26.11.2018 по справі 910/7059/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. Справа№ 910/7059/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Петраш С.А., адвокат, довіреність № б/н від 27.10.2017;

від відповідача - Гелеверя Р.В., адвокат, довіреність № 363 від 30.01.2018;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/7059/18 (суддя Котков О.В., повний текст складено - 02.10.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Біото" про присудження до виконання обов'язку в натурі.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про присудження до виконання обов'язку публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в натурі, а саме: передання позивачу оригіналів кредитного договору №4Б15111И від 16.12.2015р. та усіх інших документів, що підтверджують перехід позивачу права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Біото" за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо), та всі інші документи, які свідчать про його виконання, на підставі договору поруки №4Б15111И/П від 25.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що виконавши обов'язок боржника за кредитним договором від 16.12.2015р. №4Б15111И, він набув права на отримання від відповідача оригіналів документів, які засвідчують обов'язок боржника виконати свої зобов'язання перед поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/7059/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про не доведення позивачем обставин настання строку виконання зобов'язань перед відповідачем за договором поруки.

Також, у рішенні вказано, що скільки позивачем не подано належних та допустимих доказів відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором №4Б15111И від 16.12.2015р., та того, що за рахунок коштів в загальній сумі 441 941 818,11 грн. позивачем було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за вказаним кредитним договором, то місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту виконання ним, як поручителем, зобов'язань боржника за кредитним договором в повному обсязі.

Крім цього, суд вказав про те, що положеннями договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено обов'язок відповідача передати позивачу саме належним чином засвідчені копії відповідних документів, а не їхні оригінали, як зазначено в прохальній частині позовної заяви.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/7059/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до непогодження із висновками, викладеними судом в оскаржуваному рішенні та необхідності передачі саме оригіналів документів.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь представника в судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була направлена за адресою офіційного місцезнаходження вказаної особи.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Враховуючи те, що відсутність в судовому засіданні представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД", як поручителем та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором 25.10.2016 було укладено договір поруки №4Б15111И/П.

Предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Біото" своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015р. №4Б15111И, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору (п.1 договору).

Відповідно до п. 2 Договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з пунктами 5 та 6 Договору у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних дні з моменту отримання вимоги.

Відповідно до п. 7 Договору у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.

За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Позивач у позовній заяві зазначив, що виконав обов'язок боржника за кредитним договором №4Б15111И від 16.12.2015р., що підтверджується платіжним дорученням №358 від 25.10.2016р. на суму 441 941 818,11 грн., проте відповідач не передав йому оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника виконати свої зобов'язання перед поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД".

Предметом спору є вимоги позивача про присудження до виконання обов'язку публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в натурі, а саме: передання позивачу оригіналів кредитного договору №4Б15111И від 16.12.2015р. та усіх інших документів, що підтверджують перехід позивачу права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Біото" за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо), та всі інші документи, які свідчать про його виконання, на підставі договору поруки №4Б15111И/П від 25.10.2016р.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вказаних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі.

При цьому, такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок . Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Позивачем не доведено того, що відповідач відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Так, зокрема, доказів відмови відповідачем у наданні документів, позивачем до суду не надано.

Стосовно посилань апелянта на те, що відповідач повинен був самостійно і без звернення до нього передати позивачу документи, які засвідчують обов'язок боржника виконати свої зобов'язання перед поручителем, слід зазначити, що у даному випадку саме на позивача покладається обов'язок з доведення обставин порушення його прав та відповідно відмови відповідача від виконання свого обов'язку з передачі документів.

В свою чергу, позивачем відповідних обставин не доведено, а тому вказані доводи підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

При вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи недоведеність позивачем обставин відмови відповідача у наданні кредитного договору та інших документів, позовні вимоги у даній справі є такими, що заявлені передчасно.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ані умовами Договору поруки, ані положеннями чинного законодавства України (в тому числі ч.1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Так, за приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором .

При цьому, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказує на необхідність передачі йому саме оригіналів документів.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вище зазначені положення ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України, а також п. 10 Договору поруки посилання апелянта на те, що документами в розумінні Цивільного кодексу України є саме їх оригінали є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову.

Крім цього, колегією суддів також враховується наступне.

Порука - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, в силу якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, згідно з положеннями ст. 553 та ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором тільки в разі порушення зобов'язання боржником. Відповідальність поручителя настає лише тоді, коли настає відповідальність основного боржника. У будь-якому випадку вимоги до поручителя не можуть бути заявлені раніше, ніж настане термін вимоги до основного боржника і буде встановлено, що останній не виконав свого зобов'язання або виконав його неналежним чином.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому, слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Разом з тим, слід також враховувати наступне.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 23 вересня 2015 року у справі №6-466цс15 та від 7 жовтня 2015 р. у справі № 6-932цс15.

Позивач, як в позовній заяві, так і апеляційній скарзі, зазначає про те, що він виконав обов'язок божника - товариства з обмеженою відповідальністю "Біото" перед кредитором - публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №4Б15111И від 16.12.2015р.

Проте, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами обставин того, що сума заборгованості, яка ним була сплачена, відповідає повній сумі заборгованості Боржника за кредитним договором №4Б15111И від 16.12.2015р., яка існувала на дату погашення.

Отже, позивачем не доведено, що поручитель виконав зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

За наведених обставин, позивачем не доведено повне виконання ним своїх зобов'язань, як поручителем, що могло б бути підставою для переходу до нього прав кредитора.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд у постановах від 01.03.2018 у справі №910/14023/17, від 04.04.2018 у справі №910/14034/17, від 04.04.2018 у справі №910/14024/17.

Стосовно доводів апелянта про не дослідження судом першої інстанції обсягу основного зобов'язання, за виконання якого поручився позивач, а також обсягу його виконання поручителем, слід зазначити, що доведення вказаних обставин покладається саме на позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/7059/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.11.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко