Рішення

від 23.11.2018 по справі 910/13785/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2018Справа № 910/13785/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Укрпошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Система Торгсервіс

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю В.М.

про стягнення 86 534,30 грн. та зобов'язання вчинити дії

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Луговик Є.В., Пясецька Г.О.;

від відповідача: Коломієць М.І.;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укрпошта (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС (відповідач) в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта кошти за поставлений неякісний товар у розмірі 67081,92 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта штраф у розмірі 14566,26 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта вартість послуг експерта Київської Торгово-промислової палати за проведення експертного дослідження поставленої продукції на відповідність якісним показникам у розмірі 6 036,00 грн.;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС за власний рахунок забрати неякісний товар поставлений 07.11.2017 згідно видаткової накладної № 464 на суму 67 081,92 грн. зі складу Публічного акціонерного товариства Укрпошта за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи 2.

Ухвалою від 18.08.2017р. було порушено провадження по справі № 910/13785/17 та призначено її розгляд на 05.09.2018р.

Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахованого штрафу, у відповідності до якої просив суд стягнути з ТОВ СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС на користь ПАТ Укрпошта штраф в розмірі 13416,38 грн., інші позовні вимоги залишити без змін.

Судом було прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017р. залучено до участі у справі №910/13785/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю В.М.

Ухвалами суду від 12.10.2017р. призначено у справі №910/13785/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а також зупинено провадження у даній справі.

Ухвалами суду від 28.11.2017 призначено у справі № 910/13785/17 судову експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

У зв'язку з відсутністю оплати за проведення експертного дослідження, Незалежним інститутом судових експертиз матеріали справи № 910/7653/17 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/1618 від 05.09.2018р., у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Турчина С.О., призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/13785/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2018р.

Ухвалою від 13.09.2018р. суддею Спичаком О.М. прийнято справу до свого провадження; поновлено провадження; призначено підготовче засідання на 08.10.2018р.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 08.10.2018р., проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не представлено суду доказів поставки відповідачем товару неналежної якості. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що заявлені позивачем вимоги не відповідають правовим наслідками поставки неякісного товару, які визначені ст.678 Цивільного кодексу України.

08.10.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 05.11.2018р.

05.11.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2018р.

23.11.2018р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання 23.11.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою від 06.11.2018р.

З огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд звертає увагу на наступне.

У ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 23.11.2018р.

В судовому засіданні 23.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку УКРПОШТА (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Система Торгсервіс (постачальник) було укладено договір поставки №431-92, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити протягом 2016р. покупцю у власність фарбувальні стрічки (код ДКПП 016:2010-32.99.1) Убори наголовні захисні; ручки для писання та олівці, дошки, штемпелі для датування, опечатування та нумерування; стрічки до друкарських машинок, штемпельні подушечки, ДК 021:2015 - 30192300-4 фарбувальна стрічка), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її в порядку та на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №431-92 від 17.05.2016р. найменування продукції (асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна) зазначені у технічній специфікації (додаток №1) до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

Постачальник повинен поставити покупцю продукцію, якість якої повинна відповідати вимогам, визначеним у Технічній специфікації (Додаток №1) та технічним умовам на виробництво зазначеної продукції, підтверджуватись паспортами якості, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами відповідності тощо (п.2.1 договору №431-92 від 17.05.2016р.).

У п.2.2 вказаного договору визначено обов'язок постачальника одночасно з поставкою продукції надати покупцю документи, засвідчені підписом та відбитком печатки постачальника, що підтверджують якість продукції та її відповідність діючим стандартам.

Згідно п.3.1 договору №431-92 від 17.05.2016р. ціна договору становить 1 312 831,80 грн., в тому числі, податок на додану вартість в сумі 20% - 218 805,30 грн.

Пунктом 4.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем впродовж 30 календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії продукції, на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної), наданих покупцю.

Форма розрахунків за договором безготівкова (п.4.2 договору №431-92 від 17.05.2016р.).

Відповідно до п.7.3 укладеного між сторонами правочину за порушення умов щодо якості продукції з постачальника стягується штраф в розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами, скріплення відбитками печаток сторін і надання постачальником покупцю забезпечення виконання умов договору у вигляді застави або банківської гарантії в розмірі 3 відсотків ціни договору, та діє до 31.12.2016р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором в частині розрахунків.

У додатку №1 до договору сторонами затверджено технічну специфікацію до договору №431-92 від 17.05.2016р.

У додатку №2 визначено перелік адрес складів дирекції структурних підрозділів покупця.

Суд приймає до уваги договір №431-92 від 17.05.2016р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно видаткової накладної №464 від 07.11.2016р. постачальником було поставлено покупцю товар на суму 205 764, 47 грн.

Одночасно, покупцю також було передано паспорти якості на товар №№350/01-04, 354/01-04, №361/01-04 від 29.02.2016р.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, товар поставлений згідно вказаної вище видаткової накладної було оплачено покупцем.

07.03.2017р. представниками позивача було складено дефектний акт, згідно змісту якого виявлено недоліки поставленого відповідачем товару, зокрема, невідповідність довжини стрічок зазначеним в договорі технічним характеристикам.

Листом №431-236 від 09.03.2017р. покупцем викликано постачальника для участі у перевірці продукції.

У заяві від 15.03.2017р. постачальником повідомлено про готовність взяти участь у перевірці товару після 23.03.2017р.

Листом №104.2.1-907 від 20.04.2017р. позивачем повідомлено відповідача про необхідність забезпечення явки відповідного представника для участі у проведенні експертного дослідження залишків поставленої продукції експертами Торгово-промислової палати України.

24.04.2017р. Публічним акціонерним товариством Укрпошта було скеровано відповідачу заявку на проведення експертизи, з огляду на виявлення недоліків, а саме невідповідність якісним показникам.

Листом №369 від 11.05.2017р. постачальником повідомлено покупця про можливість сплати штрафу за поставку неякісної продукції відповідно до п.7.3 договору №431-92 від 17.05.2016р. в сумі 13 416,38 грн., з урахуванням того, що на думку покупця, перевірці підлягає товар на суму 67 081,92 грн.

12.05.2017р. було проведено експертне дослідження продукції, яка була поставлена відповідачем позивачу за договором №431-92 від 17.05.2016р.

У заявах від 12.05.2017р. представниками покупця та продавця було зазначено про присутність під час експертного дослідження та відсутність зауважень щодо методики проведення експертизи.

За наслідками проведення експертизи, експертами Торгово-промислової палати було складено експертний висновок №В-848 від 15.05.2017р. Згідно змісту вказаного висновку пред'явлена партія стрічки фарбувальної текстильної зварної у кількості 4663 штук різних розмірів, не відповідає по показнику Довжина вимогам: паспортів якості виробника №№350/01-04, 354/01-04, №261/01-04 від 29.02.2016р.; пункту 2 таблиці 1 ТУУ36.6-252283275.003-2001; маркуванню на споживчих коробках.

З огляду на наведені вище обставини та поставку відповідачем в межах договору №431-92 від 17.05.2016р. неякісного товару на суму 67 081,92 грн., позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення коштів сплачених за неякісний товар, штрафу, витрат на проведення експертизи та зобов'язання відповідача за власний рахунок забрати неякісний товар.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем наголошено на тому, що позивачем не представлено суду доказів поставки відповідачем товару неналежної якості. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що заявлені позивачем вимоги не відповідають правовим наслідками поставки неякісного товару, які визначені ст.678 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за порушення умов щодо якості продукції з постачальника стягується штраф в розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій позивачем повинно бути доведено обставини порушення відповідачем своїх обов'язків за договором в частині поставки товару належної якості.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

У ст.674 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ст.675 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.2 договору №431-92 від 17.05.2016р. найменування продукції (асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна) зазначені у технічній специфікації (додаток №1) до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

Постачальник повинен поставити покупцю продукцію, якість якої повинна відповідати вимогам, визначеним у Технічній специфікації (Додаток №1) та технічним умовам на виробництво зазначеної продукції, підтверджуватись паспортами якості, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами відповідності тощо (п.2.1 договору №431-92 від 17.05.2016р.).

У п.2.2 вказаного договору визначено обов'язок постачальника одночасно з поставкою продукції надати покупцю документи, засвідчені підписом та відбитком печатки постачальника, що підтверджують якість продукції та її відповідність діючим стандартам.

Як було встановлено вище, 07.03.2017р. представниками позивача було складено дефектний акт, згідно змісту якого виявлено недоліки поставленого відповідачем товару, зокрема, невідповідність довжини стрічок зазначеним в договорі технічним характеристикам.

Листом №431-236 від 09.03.2017р. покупцем викликано постачальника для участі у перевірці продукції.

У заяві від 15.03.2017р. постачальником повідомлено про готовність взяти участь у перевірці товару після 23.03.2017р.

Листом №104.2.1-907 від 20.04.2017р. позивачем повідомлено відповідача про необхідність забезпечення явки відповідного представника для участі у проведенні експертного дослідження залишків поставленої продукції експертами Торгово-промислової палати України.

24.04.2017р. Публічним акціонерним товариством Укрпошта було скеровано відповідачу заявку на проведення експертизи, з огляду на виявлення недоліків, а саме невідповідність якісним показникам.

Листом №369 від 11.05.2017р. постачальником повідомлено покупця про можливість сплати штрафу за поставку неякісної продукції відповідно до п.7.3 договору №431-92 від 17.05.2016р. в сумі 13 416,38 грн., з урахуванням того, що на думку покупця, перевірці підлягає товар на суму 67 081,92 грн.

12.05.2017р. було проведено експертне дослідження продукції, яка була поставлена відповідачем позивачу за договором №431-92 від 17.05.2016р.

У заявах від 12.05.2017р. представниками покупця та продавця було вказано про присутность під час експертного дослідження та відсутність зауважень щодо методики проведення експертизи.

За наслідками проведення експертизи, експертами Торгово-промислової палати було складено експертний висновок №В-848 від 15.05.2017р. Згідно змісту вказаного висновку пред'явлена партія стрічки фарбувальної текстильної зварної у кількості 4663 штук різних розмірів, не відповідає по показнику Довжина вимогам: паспортів якості виробника №№350/01-04, 354/01-04, №261/01-04 від 292.02.2016р.; пункту 2 таблиці 1 ТУУ36.6-252283275.003-2001; маркуванню на споживчих коробках.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, зокрема ухвалами суду від 12.10.2017 призначено у справі №910/13785/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а також зупинено провадження у даній справі. Ухвалами суду від 28.11.2017 призначено у справі № 910/13785/17 судову експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

На вирішення експерта було поставлено наступні запитання: чи відповідають залишки продукції поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС згідно із видатковою накладною №464 від 07.11.2016р. на виконання договору поставки №431-93 від 17.05.2016, а саме: стрічки фарбувальної 13мм,7м Мебіус правий, фіолет у кількості 209 одиниць, стрічки фарбувальної 13мм,7м кільце фіолет у кількості 236 одиниць, стрічки фарбувальної 13мм, 16м кільце фіолет у кількості 1646 одиниць, вимогам щодо якості встановлених у Технічній специфікації (додаток № 1 до договору від 17.05.2017 №431-92), паспортах якості вих. №354/01-04 від 29.02.2016, вих.№350/01-04 від 29.02.2016, вих. №361/01-04 від 29.02.2016, ТУ У 36.6-25283275.003-2001 від 24.12.2001? чи є такі порушення щодо якості продукції істотними? чи можуть бути використані за призначенням залишки продукції поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС згідно із видатковою накладною №464 від 07.11.2016 на виконання договору №431-93 від 17.05.2016, а саме: стрічки фарбувальної 13мм,7м Мебіус правий, фіолет у кількості 209 одиниць, стрічки фарбувальної 13мм,7м кільце фіолет у кількості 236 одиниць, стрічки фарбувальної 13мм, 16м кільце фіолет у кількості 1646 одиниць? Витрати на проведення експертного дослідження було покладено на відповідача.

Проте, у зв'язку з відсутністю оплати за проведення експертного дослідження, Незалежним інститутом судових експертиз матеріали справи № 910/7653/17 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання.

Отже, з огляду на ухилення відповідача від виконання вимог ухвали суду в частині оплати судової експертизи, суд розглядає справу за наявними в ній документами.

Як вказувалось вище, за наслідками проведення експертизи, експертами Торгово-промислової палати було складено експертний висновок №В-848 від 15.05.2017р. Згідно змісту вказаного висновку пред'явлена партія стрічки фарбувальної текстильної зварної у кількості 4663 штук різних розмірів, не відповідає по показнику Довжина вимогам: паспортів якості виробника №№350/01-04, 354/01-04, №261/01-04 від 2.02.2016р.; пункту 2 таблиці 1 ТУУ36.6-252283275.003-2001; маркуванню на споживчих коробках. Тобто відповідно до вимог ТУУ36.6-252283275.003-2001 невідповідність довжини стрічки є порушенням вимог щодо якості поставленого товару.

При цьому, судом враховано, що експертне дослідження проводилось про трьох відібраних ящиках продукції, що в повному обсязі відповідає вимогам Міждержавного стандарту 16218.0-93.

Отже, виходячи з вище наведеного, суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи документи в якості належних доказів поставки відповідачем позивачу товару на суму 67 081,92 грн. за договором №431-92 від 17.05.2016р. з порушенням умов щодо якості. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не представлено.

При цьому, судом враховано, що у листі №369 від 11.05.2017р. постачальником повідомлено покупця про можливість сплати за поставку неякісної продукції на суму 67 081,92 грн. штрафу відповідно до п.7.3 договору №431-92 від 17.05.2016р. в розмірі 13 416,38 грн.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача як покупця за договором права застосувати до відповідача заходи відповідальності, що передбачені договором №431-92 від 17.05.2016р., а саме п.7.3, за поставку неякісного товару.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 13416,38 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, за висновками суду, вимоги позивача про стягнення витрат на оплату експертизи в сумі 6036 грн. як збитків (з урахуванням відповіді на відзив) також підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав. У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. При цьому, суд зауважує, що у даному випадку вина презюмується.

Судом було встановлено, що на замовлення позивача Київською торгово-промисловою палатою було проведено експертне дослідження поставленої відповідачем продукції, за наслідками якого складено висновок №В-848 від 15.05.2017р.

На оплату вказаної експертизи Київською торгово-промисловою палатою було виставлено рахунок №4434 від 15.05.2017р. на суму 6036 грн.

Вказаний рахунок було оплачено позивачем згідно платіжного доручення №4318 від 25.05.2017р. на суму 6036 грн.

Судом також було вище встановлено обставини протиправної поведінки відповідача, як постачальника за договором №431-92 від 17.05.2016р., що полягала у поставці покупцю товару на суму 67 081,92 грн. з порушенням умов щодо якості.

Отже, у даному випадку суд дійшов висновку, що витрати в розмірі 6036 грн. є додатковими витратами позивача, понесеними для відновлення свого порушеного права з огляду порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, а отже, є збитками у розумінні ст.225 Господарського кодексу України.

Причинно-наслідковий зв'язок у даному випадку полягає в тому, що означені витрати були понесені саме з огляду на необхідність відновлення прав покупця з огляду на поставку продавцем неякісного товару.

Судом вказувалось, що вина у цивільному правопорушенні презюмується. Відповідачем протягом розгляду справи своєї вини у порушенні зобов'язань за договором №431-92 від 17.05.2016р. належними та допустимими доказами спростовано не було.

За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на оплату експертизи в сумі 6036 грн.

Виходячи з принципів повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за поставлений неякісний товар у розмірі 67081,92 грн. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС за власний рахунок забрати неякісний товар поставлений 07.11.2017р. згідно видаткової накладної № 464 на суму 67 081,92 грн. зі складу Публічного акціонерного товариства Укрпошта . При цьому, суд виходить з наступного.

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначено ст.678 Цивільного кодексу України.

Зокрема, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Проте, фактично заявлені позивачем вимоги не відповідають правам покупця, що виникають у разі поставки товару неналежної якості.

До того ж, судом наголошувалось, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, всупереч наведеного вище, належних, достатніх та допустимих доказів істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару позивачем до матеріалів справи також не представлено, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення коштів за поставлений неякісний товар у розмірі 67081,92 грн. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю СИСТЕМА ТОРГСЕРВІС за власний рахунок забрати неякісний товар поставлений 07.11.2017 згідно видаткової накладної № 464 на суму 67 081,92 грн. зі складу Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлює, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Частиною 2 ст.5 Господарського кодексу України передбачено, що конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 Господарського кодексу України).

Тобто, з наведеного полягає,що у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, обов'язок виконання яких відсутній чи не був порушений.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Система Торгсервіс (04107, м.Київ, вул.Багговутівська, будинок 8/10, ЄДРПОУ 30577134 ) на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 22, ЄДРПОУ 21560045) штраф в сумі 13 416,38 грн., витрати на оплату експертизи в сумів 6036 грн. та судовий збір в розмірі 359,67 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 29.11.2018р.

Суддя Спичак О.М.