Ухвала

від 27.11.2018 по справі 910/4715/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4715/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого (доповідач), Берднік І.С., Кушніра І.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018

та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Міністерство аграрної політики та продовольства України

2. Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання"

3. Громадська організація "Ветеранів праці та війни, інвалідів"

4. ОСОБА_4

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Прогресивні будівельні технології"

6. ОСОБА_5

7. ОСОБА_6

про визнання права власності, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4715/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 для розгляду її у порядку письмового провадження і здійснення перегляду постанови апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, останній дійшов висновку про те, що строк позовної давності Генеральною прокуратурою України та позивачем не пропущено.

При цьому апеляційний суд спираючись на правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, залишаючи без змін вказане рішення суду виходив, зокрема, із того, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного Кодексу України не застосовуються, оскільки у держави кожен день виникає право звернутися до суду за захистом свого порушеного права власності та витребування спірного майна.

Водночас ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 907/50/16 за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів", справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що існує правова невизначеність у застосуванні статей 387, 388 Цивільного кодексу України та статті 267 цього Кодексу, з метою виключення у подальшому двозначного трактування у правозастосовчій практиці вказаних правових норм у контексті застосування позовної давності.

У Єдиному Державному реєстрі судових рішень оприлюднені лише вступна та резолютивна частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

Частина 1 статті 314 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно статті 315 частини 2 цього Кодексу у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на викладене та, те що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №907/50/16 можуть суттєво вплинути на правову визначеність при вирішенні даного судового спору, з метою формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/4715/16 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 907/50/16, зокрема до виготовлення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 та її оприлюднення в Єдиному Державному реєстрі судових рішень.

Разом з тим 14.11.2018 заступником Генерального прокурора України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано клопотання від 12.11.2018 № 05/1-7374-15 у якому він з посиланням на приписи статті 301 ГПК просить суд розглянути касаційну скаргу у справі № 910/4715/16 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. В обґрунтування клопотання прокурор вказував на те, що в матеріалах справи наявний висновок експертів ТОВ "Глобал апрайзер груп", який був складений у 2014 році та яким встановлено, що вартість спірної будівлі становить 2 963 379,00 грн., що в три рази більше ніж 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також на те, що розгляд справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи унеможливить ефективну реалізацію органами прокуратури функції представництва інтересів держави в порядку, що визначений законом, та дана справа має значний інтерес для суспільства.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для задоволення наведеного клопотання прокурора, з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 301 ГПК перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За змістом частини 13 статті 8 ГПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з положень частини 13 статті 8 та частини 4 статті 301 ГПК перегляд оскаржених судових рішень здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

За змістом частини 6 статті 301 ГПК з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У позовній заяві заступник Генерального прокурора України, яка подана в інтересах Фонду державного майна України, вказував на те, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності у 2009 році згідно рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 50/600, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010, яким визнано право власності на спірний будинок.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/4715/16 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" для розгляду у порядку письмового провадження і здійснення перегляду постанови апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, оскільки із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачалося, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у даній справі зазначено залишкову вартість адміністративного будинку по вул.Панаса Мирного, 28 станом на 01.07.2009 у розмірі 100 247,87 грн.

Прокурором судове рішення, зокрема у цій частині, не оскаржувалося у касаційному порядку.

Також зазначена вартість вказаного будинку підтверджується довідкою Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" від 29.07.2009 № 65-07/121, яка міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.123), що надійшли до суду касаційної інстанції.

Отже із встановлених судами обставин справи вбачається, що на час виникнення спору у даній справі залишкова вартість адміністративного будинку становила 100 247,87 грн.

Відтак доводи прокурора, які викладені у зазначеному клопотанні щодо оцінки вартості спірного майна, не узгоджуються із тим, що у позові прокурор вказує, що спірне майно вибуло з державної власності у 2009 році, залишкова вартість якого станом на 01.07.2009 складала 100 247,87 грн., тоді як у вищенаведеному клопотанні прокурор посилається на оцінку, яка складена у 2014 році, тобто яка вже була складена після того, як майно вибуло, за доводами прокурора, з державної власності.

З огляду на положення частин першої та другої статті 300 ГПК повноваження суду касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги є обмеженими щодо доведеності обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, щодо збирання чи прийняття до розгляду нових доказів або додаткової їх перевірки.

При цьому із доводів, викладених у клопотанні прокурора, не вбачається, що розгляд касаційної скарги за процедурою письмового провадження унеможливить ефективну реалізацію органами прокуратури функцій представництва інтересів держави, за умови належного використання прокурором наданих процесуальних прав.

Крім того, із доводів прокурора та обставин справи не вбачається, що справа становить значний інтерес для суспільства.

Обставин справи, за яких суд касаційної інстанції може розглянути касаційну скаргу у даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, не встановлено, що виключає підстави для її розгляду у судовому засіданні за участю прокурора та інших учасників справи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє клопотання заступника Генерального прокурора України щодо розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі № 910/4715/16 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику Генерального прокурора України у клопотанні від 12.11.2018 про розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" у справі № 910/4715/16 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зупинити провадження у справі № 910/4715/16 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 907/50/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.С. Берднік

І.В. Кушнір