Рішення

від 08.11.2018 по справі 809/816/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. справа № 809/816/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000911401, №0000921401 від 19.02.2018 та №0003042200 від 04.05.2018,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми Р №0000911401 від 19.02.2018, форми В4 №0000921401 від 19.02.2018, форми П №0003042200 від 04.04.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог податкового законодавства, прийшов до помилкових висновків, згідно яких необґрунтовано і безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми Р №0000911401 від 19.02.2018 яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 308532 грн. та в сумі 77133 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000921401 від 19.02.2018 яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39764 грн., та податкове повідомлення-рішення форми П №0003042200 від 04.04.2018 яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8198195 грн.

Ухвалою від 16.05.2018 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. 07.06.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Представником відповідача 14.08.2018 надано суду лист у якому зазначено про помилкове датування податкового повідомлення-рішення №0003042200 - 04.04.2018, взамін має бути 04.05.2018.

14.08.2018 представником позивача подану заяву про уточнення частини позовних вимог згідно якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив (а.с.5-8, 159-161 т.1). Пояснив, що відповідач протиправно прийшов до висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього звітного (податкового) року в сумі 7105662 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018, а також про завищення витрат, що відносяться на собівартість товарів за 2014 на суму 930033 через включення до них витрат на транспортні послуги ФОП ОСОБА_3, витрат на придбання сировини у ФОП ОСОБА_4, а також завищення адміністративних витрат через включення витрат на оплату послуг нематеріального характеру отриманих від ТОВ Сорбес Україна . Зазначив, що податковими інспекторами при проведенні перевірки помилково з'ясовано, що діяльність ФОП ОСОБА_3 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, дослідження вказаного висновку жодним чином не здійснювалося, в акті перевірки відображення не знайшло. Стосовно відносин із ФОП ОСОБА_4 - посилання на ст.42 ЦПК України щодо потреби нотаріального посвідчення доручень підприємця є хибним, оскільки такого роду посвідчення вимагається для довіреності фізичної особи, яку вона надає представнику як учаснику цивільного процесуального судочинства. Доручення ОСОБА_4 повністю відповідає чинному законодавству, а відтак і всі договори, укладені та виконані Повіреним, чи дорученням останнього - третіми особами є цілком правомірними. Щодо відносин із ТОВ Сорбес Україна зазначив, що чинне законодавство жодним чином не забороняє суб'єкту господарювання додатково вдаватися до отримання певних послуг сторонніх осіб, та відносити витрати на їх оплату до складу валових витраті до податкового кредиту, навіть якщо у штаті такого суб'єкта вже є працівники, в обов'язки яких входить виконання відповідних функцій та дій. Податковими інспекторами не наведено прикладів які саме реквізити відсутні в актах здачі-приймання послуг, не вказано про наявність деталізованих звітів до кожного з вказаних актів здачі-приймання послуг, з якими інспектори ознайомлені в ході перевірки. Щодо податкових повідомлень-рішень від 19.02.2018 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зазначив, що відповідачем помилково зроблено висновок про не включення до складу податкових зобов'язань податкової накладної №2 від 10.07.2017 року від покупця ТОВ Свиспан Лімітед , оскільки реєстрація такої була зупинена, а відтак не є зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, є помилково виписаною. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с154-156 т.1). Пояснив, що позивач порушив норми податкового законодавства, що встановлено перевіркою та зафіксовано в акті перевірки за №25/09-19-14-01/32472712 від 12.01.2017. Позивачу податковими повідомленнями-рішеннями правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8198195 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 308532 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 77133 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39764 грн. Відповідач діяв у відповідності до діючих норм податкового законодавства. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в контролюючому органі та є платником, зокрема, податку на прибуток і податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт від 12.01.2018 №25/09-19-14-01/32472712 (а.с.13-76 т.1).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем серед іншого вимог пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.46.4 ст.46, ст.50, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.1.1, 153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого за 9 місяців 2017 року завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 29213125 грн., а також вимог п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 458583 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 27170 грн., за лютий 2014 року в сумі 74199 грн., за березень 2014 року в сумі 42182 грн., за квітень 2014 року в сумі 3250 грн., за травень 2014 року в сумі 3250 грн., за серпень 2017 року в сумі 308532 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року в сумі 39764 грн.

За результатами розгляду акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018, зокрема: №0000901401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 29213125 грн.; №0000911401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 385665,00 грн., з яких 308532,00 грн. - за основним платежем та 77133,00 грн. - за штрафними санкціями; №0000921401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39764,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень контролюючого органу (а.с.112 т.1). Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2018 за №14448/0/99-9911-01-01-25 податкове повідомлення-рішення №0000901401 від 19.02.2018 скасоване в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 21014930 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0000911401, №0000921401 залишено без змін (а.с.119 т.1).

З врахуванням рішення про результати розгляду скарги Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми П за №0003042200 від 04.04.2018 (04.05.2018), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією №9216480789 від 18.10.2017 на суму 8198195,00 грн. (а.с.129 т.1).

Судом встановлено, що в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018 спір між сторонами виник з підстав включення позивачем за 2014 рік до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрати отриманих транспортних послуг по перевезенню техсировини від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на суму 587757,02 грн., витрати по придбанню техсировини у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 342275,80 грн., витрати на послуги нематеріального характеру, отримані від ТОВ Сорбес Україна на суму 162500,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року за 2014 рік в сумі 7105662,00 грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (тут і далі - норми Податкового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ПК України).

Згідно п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абзацу 10 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати на оплату виконаних робіт, послуг, після фактичного отримання результатів цих робіт або перерахування коштів їх виконавцю за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як слідує із акту перевірки та наданих в судовому засіданні пояснень представником відповідача, підставами для висновку відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3 на суму 587757,00 грн. стало встановлення розбіжностей між транспортними засобами, які наявні у ФОП ОСОБА_3 та транспортними засобами ФОП ОСОБА_3, якими, згідно бухгалтерського обліку позивача - товарно-транспортних накладних, вказана особа здійснювала перевезення техсировини; неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, зокрема, вказані документи містять номерні знаки автомобілів відомості про які відсутні в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України, відсутні прізвища водія автомобіля, марки автомобіля, не вказано пробіг, розхід паливно-мастильних матеріалів. На думку контролюючого органу номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фактичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, паркування та без залучення субпідрядних організацій, тому господарська діяльність ФОП ОСОБА_3 має ознаки нереальності здійснення операцій, та свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3М здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Судом встановлено, що 01.04.2013 та 10.01.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Перевізник) та ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (Замовник) укладено договори №16-5/П та №15-4/п про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, відповідно до яких ФОП ОСОБА_3 прийняв на себе виконання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за дорученням Замовника. За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору Перевізник зобов'язаний виділяти транспорт для перевезення вантажу згідно заявки Замовника, а Замовник зобов'язаний своєчасно підготувати для перевезення вантаж та товарно-транспортну документацію (а.с.179-180 т.3).

Надання наведених вище транспортно-експедиційних послуг у січні-березні 2014 року на суму 587757,00 грн. засвідчене сторонами шляхом підписання актів надання послуг, товарно-транспортними накладними (а.с.173-229 т.1, а.с.1-284 т.2). Оплата виконаних послуг здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем (а.с.62-91 т.3).

Крім цього, реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_3 підтверджена позивачем наданими суду світлокопіями книг заїзду транспортних засобів по КПП №1 на територію ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (а.с.6-85 т.4).

Разом з цим, твердження відповідача про відсутність реальності господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_3 ґрунтуються на загальних, не конкретизованих доводах.

Так, висновки контролюючого органу про наявність у ФОП ОСОБА_3 основних засобів у виді транспортних засобів здійснені згідно довідки Борщівського відділення Чортківської оДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області №1820/17-01 від 17.12.2014 про результати проведеної зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна їх реальності та повноти відображення за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Відомості ж стосовно транспортних засобів, наявних в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України взято станом на час перевірки - грудень 2017 року-січень 2018 року. При цьому, в ході перевірки не встановлено та не наведено в акті перевірки від 12.01.2018 про транспортні засоби наявні у ФОП ОСОБА_3 станом на час транспортування вантажу в січні-березні 2014 року, а також наявність в цей період орендованих транспортних засобів.

Крім того, як слідує із наданих суду товарно-транспортних накладних, у січні-березні 2014 року ФОП ОСОБА_3 надавав позивачу послуги з перевезення техсировини також транспортними засобами які, за твердженнями контролюючого органу, перебували у його власності або користуванні, однак відповідач прийшов до висновку про незаконне завищення позивачем витрат на отриманні послуги з перевезення вантажу ОСОБА_3 за весь період - січень-березень 2014 року, без відповідного розмежування та наведення невідповідності даних у конкретних документах.

Також суд зазначає, що право власності та користування на автомобілі, які використовує перевізник для надання транспортно-експедиційних послуг стосується самого перевізника і його взаємовідносин з власниками транспортних засобів. Відтак, за умови недоведеності контролюючим органом відсутності факту передачі транспортних засобів їх фактичними власниками у користування перевізнику, передчасним є висновок про неможливість використання транспортних засобів при перевезенні товару.

Не є свідченням про порушення позивачем податкового законодавства за наявності первинних документів (актів надання послуг, платіжних доручень) і відсутність в товарно-транспортних накладних даних про пробіг, розхід паливно-мастильних матеріалів, оскільки товарно-транспортні накладні містять інформацію про пункт навантаження, пункт розвантаження, печатки про дату і час перетину КПП позивача та прийняття товару. Також, всі товарно-транспортні накладні містять інформацію про водія та номер транспортного засобу.

Таким чином, суд приходить висновку, про безпідставне зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3

Підставами для висновку відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_5П 342276,00 грн. стало здійснення реалізації техсировини від імені ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_6 по дорученню на проведення господарської діяльності, яке нотаріально не посвідчене, а також відсутність в Національній автоматизованій системі інформаційній системі Головного сервісного центу МВС України відомостей по двох транспортних засобах за номерними знаками яких згідно окремих товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару.

Судом встановлено, що 05.11.2013 та 10.01.2014 між ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Постачальник) укладено договори №15-54/ТС та №14-13/ТС, відповідно до яких Постачальник зобов'язався постачати, а Покупець приймати і оплачувати на умовах цього договору деревину дров'яну для технологічних потреб, тріску технологічну, відходи деревини, баланси, тирсу. Згідно умов договору поставка товару здійснювалась на умовах СРТ м.Надвірна (ст.Надвірна), Івано-Франківська область, Україна (Інкотермс-2000), за попереднім погодженням сторін (а.с.175-178 т.3).

Придбання позивачем у ФОП ОСОБА_5 на протязі січня-березня 2014 року товару - технічної тріски на суму 342275,80 грн. підтверджено прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки (а.с.1-47, 181-233 т.3).

Оплата поставленого товару здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.92-108 т.3).

Крім цього, реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_5 підтверджена позивачем наданими суду світлокопіями книг заїзду транспортних засобів по КПП №1 на територію ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (а.с.6-85 т.4).

Твердження відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях із ФОП ОСОБА_5 з підстав здійснення цих операцій ОСОБА_6 по дорученню на проведення господарської діяльності, яке нотаріально не посвідчене, суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

За змістом частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до вимог частини 1 статті 237 та частини 1 статті 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Отже, підприємець має право видати довіреність на здійснення окремих його повноважень. Представник може за довіреністю здійснювати від імені підприємця - довірителя дії, що пов'язані зі здійсненням довірителем підприємницької діяльності, однак права, обов'язки та, відповідно, ризики, що пов'язані зі здійсненням такої діяльності, несе виключно самостійно (особисто) довіритель - фізична особа-підприємець.

Щодо форми довіреності фізичної особи-підприємця законодавство не встановлює особливостей. За загальним правилом форма довіреності фізичної особи, у т. ч. підприємця, повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України). Таким чином, суд приходить до переконання, що якщо правочин, на вчинення якого уповноважується представник фізичної особи, не потребує нотаріального посвідчення, або якщо чинне законодавство прямо не встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи, довіреність може бути видана фізичною особою у звичайній письмовій формі.

Посилання контролюючого органу на частину 2 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України є помилковим, оскільки норми Цивільного процесуального кодексу України встановлюють порядок здійснення цивільного судочинства, а стаття 42 цього Кодексу, в редакції до 15.12.2017, визначала вимоги до документів, які посвідчують повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді цивільної справи.

Також, не є доказом протиправного віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 342275,80 грн. по придбаному протягом січня-березня 2014 року у ФОП ОСОБА_5 товару, відсутність в Національній автоматизованій системі інформаційній системі Головного сервісного центу МВС України відомостей по двох транспортних засобах за номерними знаками яких згідно окремих товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару, оскільки відповідачем не доведено суду, та не зазначено в акті перевірки, що транспорті засоби із номерними знаками 016-22 ІВ та ТА7538ВС були відсутні у власності чи оренді ФОП ОСОБА_5 саме на час здійснення господарських операцій із постачання товару позивачу в січні-березні 2014 року. Крім того, як судом зазначалось вище право власності та користування на автомобілі, які використовує продавець для перевезення товару покупцю стосується самого постачальника і його взаємовідносин з власниками транспортних засобів.

Таким чином, суд приходить висновку, про безпідставне зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5

Підставами для висновку відповідача про протиправне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування послуг нематеріального характеру, отримані від ТОВ Сорбес Україна в сумі 162500,00 грн. стало те, що акти здачі-приймання послуг не є документами, які беззаперечно підтверджують витрати, оскільки ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна не надало будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження або використання результатів цих послуг, а також відсутня економічної вигода з отриманих послуг.

Судом встановлено, що 04.01.2011 між ТОВ Сорбес Україна (Виконавець) та ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (Замовник) укладений договір №СУ-03, пунктом 1.1 якого передбачено, що замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором дає завдання, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги по представленню інтересів замовника в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності з питань забезпечення лісосировиною. Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що всі повідомлення згідно договору повинні направлятися в письмовій формі. Всі повідомлення, замовлення, переписка а також уся інша документація, що оформляється у відповідності до умов даного договору, здійснюється сторонами у письмовому вигляді та/або електронному вигляді. Згідно з пунктом 5.4 договору, щомісячна оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 10 днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний місяць.

01.02.2011, 01.11.2011, 04.01.2012, 01.04.2012, 04.01.2013, 01.04.2013, 04.01.2014, 01.04.2014 між цими ж сторонами укладено доповнення до вказаного договору в частині, зокрема, розміру місячної плати за надання послуг, строку дії договору, а також викладено в новій редакції п.1.1, згідно якого, у редакції від 04.01.2013, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором дає завдання, а виконавець зобов'язується за плату надати: юридичні послуги; консультаційні послуги з питань комерційної діяльності й керування. Юридичні послуги включають, але не обмежуються: участь у підготовці та укладенні договорів, контрактів, угод; підготовка документів для участі у тендерах (державних закупівлях); супроводження зовнішньоекономічної діяльності замовника; надання консультацій та висновків з трудового законодавства; надання консультацій та висновків з корпоративного права, корпоративне управління; участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість замовника та вжиття разом з замовником заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; надання допомоги з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції та товарів за кількістю і якістю, проведення інструктажу працівників Замовника, що відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій, надання висновків про законність списання матеріальних цінностей замовника; представництво у встановленому порядку інтересів замовника в суді, а також в інших державних органах, підприємствах установах організаціях; узагальнення та аналіз результатів розгляду судових та інших справ за участю замовника, результатів розгляду претензій та практику укладення та виконання договорів, надання Замовнику пропозицій щодо усунення виявлених недоліків; інформування замовника про зміни в законодавстві, організація спільно з замовником вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності. Консультаційні послуги з питань комерційної діяльності й керування включають: консультування з питань методики і правил бухгалтерського обліку за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) та трансформації бухгалтерського обліку з Національних стандартів бухгалтерського обліку в облік за МСФЗ; консультаційні послуги, організаційна підтримка підприємства з фінансових питань та керування, визначення напрямів розвитку бізнесу, оперативного планування та зниження собівартості, за рахунок оптимізації постачання лісосировини; консультаційні послуги, організаційна підтримка підприємства з фінансових питань та керування, визначення напрямів розвитку бізнесу, оперативного планування та зниження собівартості за рахунок оптимізації постачання формаліну, карбаміду, карбамідно-формальдегідного концентрату, смоли.

Згідно укладеного доповнення до зазначеного вище договору 01.04.2014 пунктом 1.1 визначено, що замовник в порядку та на умовах, визначних цим договором дає завдання, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності й керуванню (а.с.165-174 т.3).

31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.05.2014 ТОВ Сорбес Україна і ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна підписано акти здачі-приймання наданих послуг згідно договору №СУ-03 від 04.01.2011 та звіти про виконані послуги (а.с.48-60 т.3). На підтвердження оплати послуг позивачем надано платіжні доручення та акти звірки (а.с.109-113, 234-242 т.3).

Як слідує із змісту актів здачі-приймання наданих послуг та звітів про виконані послуги, вони є однотипними, із зазначенням, за незначним виключенням, одних і тих ж даних, однакових послуг та контрагентів. У звітах відомості про надані послуги наведені без їх деталізації.

При цьому позивачем ні в ході перевірки, ні суду не надано докази направлення ТОВ Сорбес Україна завдань на виконання відповідних послуг, в тому числі по проведенню переговорів, зустрічей, підготовки договорів, надання законодавчих документів і коментарів до них, правових висновків, проведення інструктажу працівників позивача, копій рекомендаційних порад від виконавця, звітів по переговорах і зустрічах та інших документів, на підтвердження реальності наданих послуг, хоча у відповідності до пунктів 4.1, 4.2 договору №СУ-03 від 04.01.2011 всі повідомлення згідно договору повинні направлятися в письмовій формі; всі повідомлення, замовлення, переписка а також вся інша документація, що оформляється у відповідності до умов даного договору, здійснюється сторонами у письмовому вигляді та/або електронному вигляді. Про наявність таких документів не зазначено і в актах здачі-приймання наданих послуг та звітах про виконані послуги.

Також позивачем не наведено та не надано суду доказів економічної/господарської необхідності отримання наведених в актах здачі-приймання та звітах послуг протягом січня - травня 2014, ще й щомісяця.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що акти здачі-приймання наданих послуг в спірних правовідносинах не є первинними документами у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є належними доказами фактичного надання послуг ТОВ Сорбес Україна позивачу та підставою для формування відповідних витрат в податковому обліку в спірних відносинах, а включення 162500,00 грн. до складу витрат є неправомірним.

Щодо тверджень контролюючого органу про завищення ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року за 2014 рік в сумі 7105662,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, за результатами проведеної ДПІ у Надвірнянському районі перевірки ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, якою встановлено, зокрема, завищення за 2013 рік від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток (а.с.143 т.3), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 №0000032200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за декларацією №9090306777 від 10.02.2014 за звітний період 2013 року на суму 7105662,00 грн. (а.с.163 т.1).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем узгоджене.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, базою для розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений на підставі даних бухгалтерського обліку.

За змістом п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу (п.58.1 ст.58 ПК України).

В судовому засіданні встановлено, що податкова звітність позивачем, у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000032200 від 13.01.2015 не відкоригована, в результаті чого відповідач прийшов до висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року - за 2014 рік в сумі 7105662,00 грн.

ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна вважає такі висновки контролюючого органу протиправними з тих підстав, що вказані правовідносини були охопленні нормативним регулюванням Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» №63-VІІ від 25.12.2014, внаслідок чого до них застосовуються такі норми Податкового кодексу України з розділу ХХ „Перехідні положення» підрозділу 9-2 „Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» .

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В той же час, як слідує із рішення від 03.04.2015 за №1/09-09-22 застосування процедури податкового компромісу погоджено по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 13.01.2015, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1488544,01 грн., а не по податковому повідомленню-рішенню №0000032200 від 13.01.2015, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за декларацією №9090306777 від 10.02.2014 за звітний період 2013 року на суму 7105662,00 грн. (а.с.101 т.1).

Суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України предметом податкового компромісу не може бути визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000032200 від 13.01.2015 сума від'ємного значення з податку на прибуток, а тому доводи позивача про незаконне зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7105662,00 грн. є безпідставними.

Підсумовуючи зазначене вище, суд приходить висновку про протиправність податкового повідомлення рішення №0003042200 від 04.05.2018 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі в розмірі 930032,82 грн.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911401 від 19.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 385665,00 грн., з яких 308532,00 грн. за основним платежем і 77133,00 грн. за штрафними санкціями, та податкового повідомлення-рішення №0000921401 від 19.02.2018, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9215488750 від 17.10.2017 на 39764,00 грн., суд зазначає наступне.

Представник відповідача суду пояснив, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало неврахування позивачем у бухгалтерському обліку податкової накладної №2 від 10.07.2017 для покупця ТОВ „Свистан Лімітед» на загальну суму 2089776,00 грн., в тому числі 348296,00 грн. податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на поставлений позивачем ТОВ „Свистан Лімітед» згідно договору №С 17/18 від 01.01.2017 товар - карбамід ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна видані видаткові накладні №ИН-0000027 від 10.07.2017 на суму 1624540,80 грн., з яких 270756,80 грн. ПДВ, №ИН-0000028 від 10.07.2017 на суму 465235,20 грн., з яких 77539,20 грн. ПДВ (а.с.137, 140 т.3).

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №2 на загальну суму 2089776,00 грн., в тому числі 348296,00 грн. ПДВ (зворот а.с.132 т.3).

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №3 на загальну суму 1624540,80 грн., в тому числі 270756,80 грн. ПДВ (зворот а.с.133 т.3).

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №5 на загальну суму 465235,20 грн., в тому числі 77539,20 грн. ПДВ (зворот а.с.134 т.3).

В судовому засіданні встановлено, що вказані податкові накладні виписані позивачем за господарською операцією по постачанню карбаміду ТОВ „Свистан Лімітед» у відповідності до зазначених вище видаткової накладної №ИН-0000027 від 10.07.2017 та видаткової накладної №ИН-0000028 від 10.07.2017. Тобто, податкова накладна №2 від 10.07.2017 та податкові накладні №3, №5 від цього ж числа виписані на ту ж саму господарську операцію із продажу ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна карбаміду ТОВ „Свистан Лімітед» за договором №С 17/18 від 01.01.2017 на загальну суму ПДВ 348296,00 грн.

При цьому, реєстрацію податкової накладної №2 від 10.07.2017 зупинено з підстав невідповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. Податкові накладні №3 від 10.07.2017, №5 від 10.07.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.187.1 ст.187, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 348296,00 грн.

Представник позивача суду пояснив, що податкова накладна №2 від 10.07.2017 виписана помилково, про що було повідомлено контролюючий орган листом від 20.11.2017, документів для її розблокування ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна не подавало, в бухгалтерському обліку не облікована.

Відповідно до п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України платник податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N159/28289.

До податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абз.2 п.1 розд. III Порядку).

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абз.1 п.6 розд. III Порядку).

Отже, в декларації платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній. Тому, обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в помилковій податковій накладній (№2 від 10.07.2017) не підлягають відображенню в декларації.

Крім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 серпня 2018 року (справа №820/5980/17), відповідно до яких за платником податків закріплено право надання додаткових документів та/чи пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, у разі зупинення контролюючим органом процесу реєстрації податкової накладної. У випадку якщо податкова накладна виписана помилково, її реєстрація зупинена, а для відновлення її реєстрації платник податків не має можливості надати будь-які додаткові документи чи пояснення на підтвердження правомірності формування такої податкової накладної, платник не зобов'язаний вчиняти дії для її розблокування.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню абз.21 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України згідно з яким відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, оскільки реєстрація податкової накладної №2 від 10.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних не відбулась, а дана оподатковувана операція підтверджена іншими зареєстрованими податковими накладними від 10.07.2017 за №3 і №5 згідно з первинною документацією.

За таких обставин суд приходить висновку, що висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 348296,00 грн. обумовлені помилковим тлумаченням законодавства та є протиправними, а тому податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0000911401 і №0000921401 підлягають скасуванню.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000911401 від 19.02.2018, №0000921401 від 19.02.2018 та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930032,82 грн.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 20334,51 грн. (15,72%).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0000911401 від 19.02.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0000921401 від 19.02.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0003042200 від 04.05.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930 032,82 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч тридцять дві гривні 82 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна" (код ЄДРПОУ 32472712, вул. Соборна 163, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул.Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 20 334,51 грн. (двадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 51 копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 19.11.2018 .